Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Сорочинська

Розділ IV. Міжнародні відносини (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.)

Тема 25. Європа та світ напередодні Першої світової війни (1914-1918)

Пригадайте:

1. Наслідки іспансько-американської (1898 p.), англо-бурської (18991902 pp.), російсько-японської (1904-1905 pp.) війн.

2. Чому Балкани називали «пороховою бочкою» Європи?

1. Формування Троїстого союзу

На початку 80-х pp. у міжнародних відносинах почалося формування військово-політичних союзів (блоків), спрямованих проти не реального, а потенційного противника у майбутній війні за світове панування. Причому ці союзи були постійними, а не ситуативними, як у попередні часи.

Основною метою Німецької імперії стало створення військово-політичної коаліції європейських держав, спрямованої проти Франції. Правлячі кола в Берліні спиралися на Австро-Угорщину, яка після франко-прусської війни пішла на зближення з Німеччиною та Італією — суперницею Франції у Середземному морі та на півночі Африки.

Перший крок у цьому напрямі зробила Німецька імперія. 7 жовтня 1879 р. у Відні було укладено австро-німецький союз. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали між собою Троїстий союз, який поновлювався кожні 5 років і проіснував до 1915 р.

Робота з джерелами

Із промови канцлера Німецької імперії князя Бернгарда фон Бюлова в рейхстазі 11 грудня 1899 р.

«Ми не потерпимо, щоб яка-небудь іноземна держава, щоб який-небудь чужоземний Юпітер сказав нам: «Що вдієш? Світ уже поділений!». Ми не хочемо нікому заважати, але ми й не дозволимо нікому заступати нам дорогу. Ми не будемо пасивно стояти осторонь... тим часом як інші ділять світ. Ми не можемо й не хочемо цього терпіти. Ми маємо свої інтереси в усіх частинах світу... Якщо англійці говорять про Велику Британію, французи — про нову Францію, росіяни завойовують Азію, то ми вимагаємо створення Великої Німеччини... Ми тільки тоді зможемо триматися на висоті, коли зрозуміємо, що для нас неможливий добробут без великої могутності, без сильної армії, без сильного флоту... У наступному столітті німецький народ буде або молотом, або ковадлом».

1. Визначте основні причини, які спонукали Німецьку імперію вимагати перерозподілу колоній на свою користь.

2. Чи можна було примирити інтереси Німецької імперії в її зовнішній політиці з інтересами інших держав, зокрема Англії?

Після укладення Троїстого союзу канцлер Німецької імперії Отто фон Бісмарк почав приділяти більше уваги колоніальним питанням. У 1884 р. Німеччина встановила протекторат над частиною Південно-Західної Африки (Намібія) і Центральною Африкою (Того, Камерун). Наступного року контроль було поширено на частину Східної Африки (Танганьїка). Так було створено Німецьку колоніальну імперію. Німецька імперія тепер мала всі необхідні атрибути, щоб уважатися великою державою.

Словничок

Геополітика — ідея, згідно з якою ключову роль у зовнішній політиці держав відіграє розташування країни, її розміри, запаси природних ресурсів та кількість населення.

Військово-політичний союз (блок) — угода держав з метою ведення скоординованих дій для вирішення спільних політичних, економічних і військових завдань.

2. Утворення Антанти

У Франції зовнішня політика мала два потенційні напрями: на континент та колонії. Прихильники «континентальної політики» вважали головним завданням Франції реванш за поразку у франко-прусській війні й повернення Ельзасу-Лотарингії. Основним противником Франції вони вважали Німецьку імперію. Оскільки за кількістю населення та промисловою потужністю суперниця переважала Францію, «континенталісти» головне завдання вбачали в пошуку союзників. Такими вони бачили Російську імперію, яка мала найбільшу сухопутну армію, та Велику Британію, яка мала найбільший флот.

Альбер Беттані. «Чорна пляма», 1887 р.

Учитель показує на карті Франції зафарбований чорним регіон Ельзас-Лотарингія, який за результатами французько-прусської війни 1870-1871 рр. Франція передала Німецькій імперії. Прагнення французів реваншу, тобто помсти за поразку в цій війні, було надзвичайно сильним. Це підштовхувало французьке суспільство до того, що незабаром буде ще одна велика війна з Німецькою імперією

У 1882 р. Російська імперія та Франція уклали союзний договір, який був спрямований проти Німецької імперії.

У 1884-1885 рр. відбулася Берлінська конференція, у ході якої представники європейських держав ділили між собою колоніальні володіння в Африці. Крім територіальних питань, на конференції було проголошено принцип ефективної окупації, що заохочував метрополії активно видобувати сировину в колоніях, а за неможливості — допускати інші європейські країни до цього процесу.

Карикатура на Британську конференцію 1885 р. Канцлер Бісмарк ділить на шматки торт з написом «Африка»

Прихильники «колоніальної політики» за своє першочергове завдання вважали розширення колоніальної імперії. На цьому шляху їхнім головним суперником була Велика Британія. Так, у 1898 р. справа ледь не закінчилася відкритою збройною боротьбою, коли загони французів, що рухалися із Західної Африки, й англійців, що рухалися з Єгипту, зіткнулися біля селища Фашода в Судані. Французи, які поступалися кількісно, були змушені відступити, а ця подія увійшла в історію як фашодський інцидент. Тому прихильники «колоніальної політики» виступали за союз із Німецькою імперією. Але після утворення в 1882 р. Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина та Італія) більшість французьких політиків дійшли висновку, що головна небезпека для Франції надходить від цього блоку.

• Чому французькі політики зрештою вирішили обрати собі за союзника Велику Британію?

Тому у 1904 р. Франція уклала з Британською імперією угоду про врегулювання територіальних претензій: Франція відмовилася від острова Ньюфаундленд, а Велика Британія передавала їй деякі землі в Африці, зокрема Мадагаскар. Ця угода поклала край англо-французькому суперництву й стала першим кроком у створенні союзу двох держав. Він отримав назву «сердечна згода» («Антант кордіаль»), скорочено — Антанта. У 1907 р. до британо-французького союзу долучилася Російська імперія, уклавши з Британією конвенції про розмежування сфер впливу в Ірані, Афганістані й Тибеті. Так було завершено створення Антанти. Проте єдиної угоди між трьома державами не існувало — її уклали лише на початку Першої світової війни (1914-1918).

Робота з джерелами

З англійського журналу «Сатердей ревю». 1897 р.

«Бісмарк уже давно визнав, що... в Європі існують дві великі непримиренні, спрямовані одна проти одної сили, дві великі нації, яким хотілося б увесь світ перетворити на своє володіння й правити з нього торговельну данину — Англія... і Німеччина... німецький комівояжер і англійський мандрівний торговець... навперебій змагаються в кожному куточку земної кулі. Мільйон дрібних сутичок створює привід до найбільшої війни, яку будь-коли бачив світ. Якби Німеччину було б завтра стерто з поверхні землі, то післязавтра не знайшлося б на світі жодного англійця, який не став би від цього багатшим...»

1. Як автор допису оцінює політичну ситуацію у світі?

Майже до кінця XIX ст. британці своїм головним ворогом уважали Францію — основну суперницю в колоніальних загарбаннях. Від початку XX ст. на перший план вийшли англо-німецькі суперечності. Економічна, військова та морська могутність Німецької імперії невпинно зростала.

Військово-політичні блоки

Уважаючи зіткнення з Німецькою імперією неминучим, французький уряд розпочав будівництво великого флоту, військової авіації та модернізованої армії. Постійно зростали й військові витрати, які становили третину бюджету країни.

Вибір Російської імперії на користь Франції та Великої Британії був зумовлений небажанням надмірного посилення Німецької імперії, прагненням здійснити територіальні загарбання, що їх не могли забезпечити союз з німцями й залежністю самої Російської імперії від французьких та британських позичок і капіталів. Також важливим чинником було суперництво Російської імперії з Австро-Угорщиною за вплив на Балканах і її прагнення заволодіти чорноморськими протоками.

Отже, підсумком розвитку міжнародних відносин на зламі століть став поділ Європи і світу на два ворожих військово-політичних блоки — Троїстий союз і Антанту. Основним сенсом політики великих держав у складі названих союзів була підготовка до світової війни за переділ уже поділеного світу.

• Назвіть два військово-політичні блоки та їхніх учасників, що утворилися наприкінці XIX — на поч. XX ст.

Російська листівка «Згода», присвячена Антанті, 1914 р. Зліва направо: жіночі образи Франції, Російської імперії, Великої Британії

3. Україна у планах військово-політичних блоків

Плани щодо переділу світу зачепили й українські землі. Жодна з ворогуючих сторін не враховувала інтересів українського народу, а керувалася виключно власними політичними цілями.

Російська імперія прагнула захопити належні Австро-Угорщині Галичину, Буковину та Закарпаття. Крім територіальних надбань, у такий спосіб вона змогла б ліквідувати центр українського національно-визвольного руху — так званий «український П’ємонт». Також російські пропагандисти вигадали теорію, згідно з якою Російська імперія є спадкоємицею Київської Русі й у такий спосіб виконує благородну мету «збирання» руських земель у єдину державу.

Австро-Угорщина прагнула приєднати до своїх володінь Волинь та Поділля. Тоді вона могла б претендувати на титул «об’єднувача слов’янських народів»: на її території вже мешкали поляки, чехи, хорвати, словаки, словенці.

Німецька імперія планувала ослабити Російську імперію, позбавивши її земель східної та південної України. Німецький канцлер Бернгард фон Бюлов стверджував: «Росію можна звести до рівня держави другорядного масштабу, якщо вона зазнає соціального розладу або втратить Україну». Крім того, південний схід України розглядався як зручний плацдарм для подальшого наступу на схід — аж до Індійського океану. Також родючі та багаті на корисні копалини українські території могли б стати майже невичерпним джерелом ресурсів для Німецької імперії.

• Охарактеризуйте плани Російської, Німецької імперій та Австро-Угорщини щодо України. Який висновок ви можете зробити? Чи було у них місце для незалежної української держави?

4. Зростання напруженості у міжнародних відносинах

Наприкінці XIX ст. між європейськими державами розгорнулася «гонитва за Африку», у результаті якої майже весь континент опинився у колоніальній залежності від тієї чи іншої «великої держави».

Напруженість між ворогуючими державами та їхніми союзами постійно наростала, що виливалося й нові і нові дипломатичні та збройні конфлікти. Перші такі війни розпочалися наприкінці XIX ст.: іспансько-американська (1898 р.), англо-бурська (1899-1902 рр.), російсько-японська (1904-1905 рр.). Вони були прикладом зіткнення інтересів «великих держав» щодо колоній.

Крім того, відбувалися політичні кризи, кожна з яких могла стати початком великої війни. Так, у 1904 р. Італія, Велика Британія та Іспанія уклали таємну угоду про «особливі права» Франції у Марокко в обмін на те, що Єгипет отримували британці, італійці — Лівію, а іспанці зберігали за собою два марокканські міста. Незабаром після цього, у 1905 р., до Танжеру прибув німецький кайзер Вільгельм II, який пообіцяв Марокко військовий союз проти Франції. Ці події увійшли в історію як Перша Марокканська криза. Для врегулювання цього питання у 1906 р. було скликано конференцію, на якій Велика Британія підтримала Францію, а Німецька імперія була змушена поступитися.

Колоніальний поділ Африки наприкінці XIX ст.

• За допомогою поданої карти доведіть, що станом на кін. XIX ст. боротьба за колонії між європейськими державами набула характеру «поділу вже поділеного».

Друга Марокканська криза відбулася в 1911 р. У марокканський порт зайшов німецький корабель «Пантера», що увійшло в історію як «стрибок «Пантери» — це також мало спровокувати агресію Франції. Проте Велика Британія та Франція знову виступили єдиним дипломатичним фронтом проти Німецької імперії, яка була змушена визнати владу Франції над Марокко, отримавши натомість болотистий шматок Французького Конго.

Корабель «Пантера» біля марокканських берегів, 1911 р.

У 1908 р. Австро-Угорщина та Російська імперія уклали угоду, що остання не заперечуватиме проти анексії Боснії та Герцеговини, які австрійці окупували ще у 1878 р. за рішенням Берлінського конгресу, в обмін на дипломатичну підтримку. Наступного року Австро-Угорщина домовилася з Османською імперією, що та визнає анексію Боснії та Герцеговини. Проти цього почала протестувати Сербія, яка сама планувала захопити анексовані австрійцями землі. Уряд Німецької імперії зажадав від Російської імперії визнання анексії Боснії і Герцеговини — інакше Австро-Угорщина нападе на Сербію. Ця ситуація отримала назву Боснійська криза. Тому Російська імперія, а пізніше — Франція та Велика Британія визнали привласнення Австро-Угорщиною нових територій, попри те, що це порушувало попередні міжнародні домовленості.

• Пригадайте, хто був учасниками Другої Балканської війни 1913 р. та у чому була суть конфлікту.

За результатами Другої Балканської війни (1913) Болгарія та Османська імперія зазнали поразки і стали прихильниками Троїстого союзу, тоді як країни-переможниці — Греція, Сербія, Чорногорія та Румунія стали підтримувати Антанту.

Кожен з цих конфліктів ставав ще одним кроком на шляху до великої війни за переділ світу. Одним із важливих елементів підготовки до майбутньої війни була мілітаризація, що вилилася у гонку озброєнь. Крім того, ширилася впевненість, що ознакою могутності країни є флот. Тож у 1889 р. британський парламент ухвалив закон, згідно з яким їхній флот має переважати флоти двох інших найсильніших країн.

Словничок

Мілітаризація — політика, спрямована на нарощування військової потужності держави

У 1907 р. у Великій Британії збудували військовий корабель нового типу, який назвали «Безстрашний» (англійською — Dreadnought, «дредноут»). Він мав новітній двигун, котрий дозволяв стабільно підтримувати високу швидкість. Корабель був броньований та озброєний тільки дуже важкими гарматами — найбільшими на той час. Це судно настільки переважав доти існуючі кораблі за всіма показниками, що всі інші держави теж почали будувати собі дредноути. У результаті металургійні підприємства не встигали виконувати замовлення на броню та гармати для кораблів. Така «гонка дредноутів» стала однією з передумов Першої світової війни.

Найперший британський дредноут — зразок для всіх інших кораблів такого типу, фото бл. 1906-1907 рр.

Цікаво знати

Російська імперія теж брала участь у гонці озброєнь, що позначилося на роботі військових підприємств на території України, належній Російській імперії.

У Києві діяв військовий завод «Арсенал», що виготовляв гарматні лафети та снаряди, ремонтував артилерію. На поч. XX ст. він виконував замовлення для всієї Російської імперії і мав стратегічне значення. У 1910-х рр. у Миколаєві було значно розширено суднобудівні верфі, тут будувалися різноманітні військові кораблі.

Цікаво знати

Гонка озброєнь

Гонка морських озброєнь іноді доходила до анекдотичних ситуацій. Всі країни будували броньовані кораблі — броненосці. За умовами ще Паризького миру 1856 р. Російській імперії було заборонено мати військовий флот у Чорному морі. Це право вони відновили в результаті перемовин з Великою Британією після розгрому Франції у французько-прусській війні.

У 1881 р. Російська імперія розробила дванадцятирічну програму розвитку морських озброєнь, за якою для чорноморського флоту планувалося побудувати 8 броненосців. У Миколаєві було закладено два броненосці: «Дванадцять апостолів» та «Три святителя». Повідомлення про це було надіслане до Лондона і стало причиною бурі гніву та занепокоєння зі сторони британців, які підрахували, що росіяни збираються побудувати 15 кораблів: три «Святителі» та дванадцять «Апостолів». Насправді ж Російська імперія ледве побудувала чотири кораблі.

Закріплення знань, умінь та навичок

• 1. Як світова політика 1880-х рр. змінилася порівняно з попередніми часами?
• 2. Поясніть значення терміну «військово-політичний блок».
• 3. Які країни утворили Троїстий союз, а які — Антанту?
• 4. У зв’язку з якими міркуваннями Велика Британія та Франція уклали військово-політичний союз?
• 5. Які політичні кризи були провісниками майбутньої світової війни?
• 6. Чому Німецька імперія спровокувала дві Марокканські кризи? Чи досягла вона своєї мети?
• 7. Які військові конфлікти виражали суперництво «великих держав» щодо колоній?
• 8. Обговоріть, як, на вашу думку, стан міжнародної політики у другій половині XIX — поч. XX ст. міг вплинути та суспільні настрої у країнах-учасницях Антанти та Троїстого союзу. За потреби скористайтеся додатковими джерелами.
• 9. Обговоріть у класі, чому Марокканські кризи не стали приводом до великої війни?
• 10. Складіть ментальну мапу на тему: «Міжнародні відносини у другій половині XIX — поч. XX ст.».
• 11. Напишіть есе на тему: «Світова політика на початку XX ст.».