Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Сорочинська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Тема 24. Імперія Цін (Китай)

Пригадайте:

Якими були історичні стосунки Китаю та Європи?

1. Китай у XIX ст.

У XIX ст. Китай (або ж імперія Цін) був великою за територією державою. Його володіння поширювалися на Індокитай, Монголію, Тибет, частину Середньої Азії та Корею.

Династія Цін, яка правила Китаєм, за походженням була не китайською: Цін походили з народу маньчжурів. Вони мали відмінні від китайських звичаї, а їхня знать кровно не змішувалася з китайською. На знак свого підкореного становища маньчжури наказали всім китайцям відрощувати на тімені довге волосся та носити маньчжурський одяг.

Купецька сім’я з Гуанчжоу бл. 1860-1862 рр. Вважається, що технологія фотографування потрапила до Китаю під час опіумних війн

Династія Цін проводила політику самоізоляції: для іноземців був відкритий лише один порт — Гуанчжоу (Кантон). Європейці прагнули «відкрити» Китай для себе, змусити його до торгівлі на максимально вигідних для європейців умовах. Це стало причиною військових конфліктів між Великою Британією та Китаєм — так званих опіумних війн, в яких Китай зазнав поразки. У результаті Першої (1840-1842 рр.) та Другої (1856-1860 рр.) опіумних війн йому було нав’язано нерівноправні договори, за якими кілька китайських портів були відкриті для іноземної торгівлі, а Велика Британія отримала у володіння територію сучасного Гонконгу. Ці події вважаються початком європейської колонізації Китаю.

Фучжоу, провінція Фуцзянь, 1875 р.

Це цікаво

Опіумні війни

Європейські купці купували у Китаю надзвичайно цінні для них шовк, порцеляну, чай та предмети розкоші, але у них не було товарів, які могли б запропонувати китайцям, доки англійці не налагодили експорт наркотичної речовини — опіуму. Опіум вони виробляли у своїй колонії Індії. За короткий час у країні з’явилися мільйони споживачів опіуму. Для британців продаж цієї речовини став дуже вигідним, тоді як Китай страждав не лише від того, що велика частина його населення не була здатною працювати, а, крім того, з країни розпочався відтік срібла, яким китайці платили за опіум.

Коли китайський уряд спробував заборонити торгівлю опіумом і знищити вже наявний у країні, британський уряд розпочав війну проти Китаю. Це стало причиною Першої опіумної війни 1840-1842 рр.

Карикатура 1898 р., яка зображає «великі держави» (зліва направо: Велика Британія, Німецька імперія, Російська імперія, Франція та Японська імперія), що ділять «китайський пиріг». На задньому плані чоловік у вбранні китайського чиновника

• Яке явище світової політики зобразив автор карикатури?

Щоб зібрати кошти для контрибуції, накладеної після поразки у Першій опіумній війні, китайський уряд збільшив податки. Це стало приводом до повстання тайпінів (1850-1864), яке охопило велику територію країни. Спільно із європейськими військами китайська влада придушила це повстання, оскільки повсталі відмовилися продовжувати з європейцями нерівноправні договори.

Під час боротьби з тайпінами Великій Британії та Франції вдалося примусити правлячу династію Китаю укласти нові договори, за якими британці та французи отримали можливість торгувати в усіх великих портах Китаю, а також ставали недоторканими на всій території країни.

Цікаво знати

Очільник повстання 1850 р. Хунь Сюцюань прагнув створити Тайпін тяньго — Небесну державу великого спокою, що й дало назву повстанню тайпінів.

• Пригадайте результати японсько-китайської війни 1894 р.

У 1890-ті рр., крім Великої Британії та Франції, до участі в колонізації Китаю долучилися Російська та Німецька імперії. Вони отримали від Китаю землі, на яких організовували військові бази. Вони укладали з Китаєм угоди про концесії (право видобутку корисних копалин на території іншої держави) та будівництво залізниць.

У 1890-ті рр. навколо імператора Гуансюя об’єдналися люди, які прагнули реформувати й осучаснити Китай. Їхнім лідером став Кан Ювей. У період від 11 червня до 20 вересня 1898 р. («сто днів» реформ) Гуансюй видав понад 60 указів, які передбачали модернізацію Китаю. 21 вересня 1898 р. відбувся державний переворот — Гуансюй був позбавлений трону на користь імператриці Цисі, деяких реформаторів стратили, а Кан Ювею вдалося перебратися до Гонконгу.

Цікаво знати

Іхетуані вважали, що бойовий дух китайців сильніший за європейську техніку. Вони надавали перевагу старовинній традиційній зброї та прийомам рукопашного бою. За це європейці назвали їх «боксерами». Метою іхетуанів було знищення всіх іноземців у Китаї. Повстання іхетуанів стало останньою спробою зберегти в Китаї старі порядки.

Водночас у Китаї наростав народний протест проти проникнення до країни іноземців, який вилився у повстання під керівництвом членів товариства Іхетуань (1899-1900 рр.). Його підтримувала імператриця Цисі, що бачила в іноземцях загрозу своїй владі. У відповідь вісім держав — Велика Британія, США, Російська, Японська, Німецька імперії, Франція, Італія та Австро-Угорщина — направили свої війська до Китаю. Тоді імператриця вдала, що не причетна до повстання і сама наказала знищити іхетуанів.

Після придушення повстання Китай був змушений підписати нові нерівноправні угоди. Він мав сплатити велику контрибуцію, у посольський квартал Пекіна вводилися іноземні війська, а за вбивство європейця, японця чи американця передбачалася смертна кара.

• Якою була мета «ста днів» реформ?

Губерс Вос. «Портрет імператриці-вдови Цисі», 1905 р.

У 1861-1905 рр. фактичною правителькою Китаю була регентка Цисі. Вона була дуже консервативною у своїх переконаннях, а ще жорстоко розправлялася навіть з найближчими родичами, аби зберегти свою владу

Сунь Ятсен у 1911 р.

Сунь Ятсен сформулював «три народні принципи», згідно з якими потрібно було реформувати Китай: націоналізм — повалення маньчжурської династії; народовладдя — встановлення республіки; народний добробут — рівні права володіння землею

2. Сінхайська революція

Серед китайців було чимало тих, хто прагнув скинути Маньчжурську династію, яка дискредитувала себе поразками у зовнішній політиці та через засилля у Китаї іноземців.

Одним із них був Сунь Ятсен (1866-1925), який отримав європейську освіту і вважав, що Китаю потрібні зміни, а зробити це доведеться шляхом повстання та революції. Оскільки прихильників Ятсена було мало, вони створили мережу таємних осередків, які мали раніше чи пізніше розпочати повстання, котре б змінило державний лад.

У 1907 р. вони здійснили кілька спроб підняти повстання проти маньчжурської династії, але невдало, доки 24 вересня 1911 р. в Ухані серед солдатів розпочався стихійний бунт. Повсталі оголосили про створення республіки. Вони захопили державні склади зі зброєю та грошима, тому могли швидко набрати збройні загони. Слідом за Уханем повстання спалахнули і в інших містах. Їх учасники оголошували про свою незалежність від Пекіна.

Оскільки повстання в Ухані розпочалося в рік, який за місячним календарем називався сіньхай, то звідси й пішла назва цих та подальших подій — Сіньхайська революція.

У пошуках порятунку маньчжурська влада звернулася до Юань Шикая (1859-1916) — генерала, якого за реформаторські погляди було відправлено на заслання, з проханням перебрати командування всіма збройними силами. Той погодився і незабаром став головою імператорської ради та прем’єр-міністром, повновладним диктатором Північного Китаю. Але вже 2 грудня революційні війська увійшли до Нанкіна.

Т. Міяно. «Битва за ворота Нанкіна», 1911 р. Битва за Нанкін між революціонерами (червоний прапор) та урядовими військами (жовтий прапор) під час Сіньхайської революції

Дізнавшись про початок революції, Сунь Ятсен 24 грудня повернувся з-за кордону до Китаю. Це ще більше надихнуло революціонерів. 29 грудня конференція делегатів революційних провінцій, які зібралися в Нанкіні, проголосила утворення Китайської Республіки, а Сунь Ятсен був обраний її тимчасовим президентом.

12 лютого 1912 р. Юань Шикай змусив матір шестирічного імператора Пу І від його імені підписати акт про зречення від престолу. Через день після цього Сунь Ятсен відмовився від президентства на користь Юань Шикая.

Юань Шикай (у центрі) під час складення президентської присяги, 10 березня 1912 р.

У березні 1912 р. в Нанкіні було схвалено Конституцію Китайської Республіки та вирішено перенести столицю до Пекіна. Так внаслідок революції у Китаї було повалено владу маньчжурської династії Цін. Нова влада прагнула йти шляхом реформ.

• Яких змін для Китаю прагнув Сунь Ятсен?

Цікаво знати

У серпні 1912 р. «Об’єднаний союз», створений Сунь Ятсеном, та кілька інших організацій сформували Гоміндан (національну партію). У новообраному парламенті, який розпочав роботу в квітні 1913 р., Гоміндан отримав значне представництво. Його депутати були в опозиції до Юань Шикая. Напруженість між ними посилилася після того, як стало відомо про участь Юань Шикая в підготовці вбивства гомінданівського кандидата на посаду прем’єр-міністра.

У країні поновилися повстання. Сім південних провінцій, де Гоміндан мав сильні позиції, заявили про відокремлення від Пекіна. Почалася громадянська війна між Півднем і Північчю. Війська Півдня було розбито, Гоміндан пішов у підпілля, а Сунь Ятсен знову виїхав за кордон.

• Засновником якої політичної партії був Сунь Ятсен?

Закріплення знань, умінь та навичок

  • 1. Яку зовнішню політику проводила Маньчжурська династія у першій пол. XIX ст.?
  • 2. Якими були стосунки Китаю з європейськими державами у XIX ст.? Які наслідки це мало для Китаю?
  • 3. Як китайці ставилися до правління маньчжурської династії Цін?
  • 4. Поясніть, як ви розумієте поняття «нерівноправний договір».
  • 5. У чому полягала колонізація Китаю «великими державами»? За потреби скористайтеся додатковими джерелами інформації.
  • 6. За що боролися іхетуані? Обговоріть у малих групах, чи була у них реальна можливість добитися своєї мети.
  • 7. З якою метою проводяться «сто днів реформ»? Чим вони завершилися?
  • 8. Охарактеризуйте постать Сунь Ятсена. Якими були його політичні ідеали?
  • 9. Коли відбулася Сіньхайська революція? Які події об’єднує ця назва?
  • 10. За яких умов у Китаї було повалено владу династії Цін?
  • 11. Хто такий Юань Шикай? У який спосіб він отримав владу?
  • 12. Якими були наслідки Сіньхайської революції для Китаю?