Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Сорочинська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Тема 17. Німецька імперія

Пригадайте:

1. Коли та за яких умов було проголошено Німецьку імперію?

2. Хто такий Отто фон Бісмарк?

1. Канцлерство Отто фон Бісмарка

Після проголошення Німецької імперії було вироблено її конституцію, за якою імперія була союзом з 22 монархій. Кожна з них мала свою конституцію та парламент (рейхстаг). Імператором — кайзером — був прусський король. Першим німецьким імператором (кайзером) став король Пруссії Вільгельм І. Кайзер затверджував закони, командував армією, оголошував війну. Імперія мала загальний парламент та уряд, який очолював канцлер. Першим канцлером Німецької імперії став Отто фон Бісмарк. Щодо парламенту, то його повноваження були вкрай обмеженими, кайзер у будь-який момент міг його розпустити.

У Німецькій імперії склалися вигідні умови для розвитку економіки:

  • завершилася промислова революція;
  • утворився, завдяки політичному об’єднанню, єдиний загальнонімецький ринок;
  • приєднання багатих на корисні копалини Ельзасу та Лотарингії;
  • притік золота завдяки п’ятимільярдній контрибуції, сплаченій Францією на користь Німеччини.

А загалом економічний розвиток Німецької імперії в 1871-1914 рр. мав такі особливості:

• Розвитку важкої промисловості сприяли державні замовлення, субсидії та пільги, будівництво заводів за державний рахунок.

• Промисловість будувалася на новітній промисловій базі. Хімічна, електротехнічна, металообробна, машинобудівна галузі швидко розвивалися.

• Основне виробництво було сконцентроване у кількох районах Рейнської області, Рурі, Берліні, Сілезії.

Фото вулиць Берліна, бл. 1890 р.

Вільгельм Шольц. Карикатура із журналу «Кладдерадач», що зображає протистояння між Отто фон Бісмарком та Папою Римським, спровоковане політикою культуркампфу 1875 р.

З кожним роком німецькі якісні та дешеві товари завойовували світовий ринок.

Наприкінці XIX ст. в Німецькій імперії, як і в інших індустріальних державах, з’явилися монополії. У 1914 р. їх налічувалося 600, а 85 % фінансових капіталів контролювали вісім банків.

Фактично протягом 20 років Німецькою імперією керував канцлер Отто фон Бісмарк, який мав цілковиту довіру імператора. Прагнучи зміцнити імператорську владу, Бісмарк оголосив про ліквідацію автономних прав окремих монархій та Католицької церкви. Свою політику протидії впливу Церкви він називав «боротьба за культуру» («культуркампф»). Католицька церква мала сильні позиції на сході та півдні країни — у землях, населених поляками та нещодавно приєднаних до імперії Саксонії і Баварії. Бісмарк остерігався, що католицтво може стати підґрунтям для спротиву центральній владі.

Адольф Менцель. «Вальцювання металу», 1875 р.

Зображений завод, де виготовляли рейки, діяв у промислово розвинутому регіоні Сілезії, у місті, яке тоді називалося Кьонінсгхюте. Зараз це територія Польщі, а місто називається Хожув. Воно й досі залишається промисловим центром

У 1873 р. Бісмарк домігся схвалення закону, згідно з яким духівництво позбавлялося впливу на шкільну освіту, священникам заборонялося вести політичну агітацію, а також запроваджувалася державна реєстрація народжень, смертей та шлюбів — раніше цим відала виключно Церква. Бісмарк прагнув заборонити чернечі ордени та щоб держава призначала єпископів, одначе його ідеї наразилися на спротив населення.

За наступного противника Бісмарк обрав соціалістів. У 1878 р. за його ініціативи парламент схвалив «Виключний закон проти соціалістів», який фактично забороняв діяльність соціалістичних організацій і робітничих газет. Попри дію цього закону, до парламенту люди все одно обирали депутатів-соціалістів, які обіцяли захищати права робітників.

Водночас канцлер добився проведення низки соціальних реформ. Німецький парламент ухвалив закони, яких на той час не було у жодній іншій країні:

  • про страхування робітників від нещасних випадків на виробництві та від хвороб;
  • про надання пенсії за віком (від 70 років) та в разі втрати працездатності;
  • про 11-годинний робочий день і про заборону дитячої праці до 13 років.

Роберт Колер. «Страйк», 1886 р.

У центрі картини група робітників, а на сходах цегляного будинку — власник фабрики. Страйки — відмова робітників працювати, поки не будуть задоволені їхні вимоги, — були одним із поширених способів протесту серед робітників

• Порівняйте зовнішній вигляд власника та робітників. Як вони вбрані? Які емоції вони виражають?

• Обговоріть у малих групах. Висловіть свої припущення, за потреби скориставшись додатковими джерелами, щодо того, яким було життя робітників у XIX ст.

У 1890 р. через народне невдоволення кайзер попросив Бісмарка піти у відставку та скасувати виключний закон проти соціалістів. Віднині соціалістичні партії нарівні з усіма могли брати участь у парламентських виборах.

• Кого в Німецькій імперії називали кайзером?

• Як називався парламент Німецької імперії?

2. «Світова політика» Німеччини

У 1888 р. імператором Німеччини став Вільгельм II (1859-1941). Він уважав, що його держава повинна стати достойним суперником Британської імперії. За рівнем економічного розвитку Німецька імперія майже не поступалася Британії, проте для суперництва на рівних їй бракувало колоніальних володінь на зразок тих, що мали європейські «великі держави» — Велика Британія та Франція. Офіційно цю зміну в політиці пов’язують із виступом у парламенті канцлера Бернгарда фон Бюлова, який заявив, що німці «вимагають свого місця під сонцем», маючи на увазі перш за все колоніальні володіння. Так у зовнішній політиці Німецької імперії розпочався період «світової політики».

Потяг на Багдадській залізниці, бл. 1900 р.

У 1903 р. німці розпочали будівництво залізниці Берлін — Багдад. Вони сподівалися, що ця залізниця з’єднає столицю з портом у Перській затоці. Завдяки залізниці Німецька імперія отримала б доступ до нафтових родовищ Іраку, Басри — порту у Перській затоці в обхід Суецького каналу. Будівництво цієї залізниці є прикладом експансії європейських держав. Ця залізниця полегшувала проникнення колонізаторів на Близький Схід

Ідеологічним підґрунтям нової «світової політики» стала доктрина пангерманізму, яка стверджувала, що німці переважають над усіма народами і мають панувати над ними. Пангерманісти закликали створити могутні армію та флот і готуватися до війни за переділ світу.

До планів німецької експансії входило загарбання англійських і французьких колоній, прикордонних районів Франції, також розроблялася стратегія захоплення володінь Російської імперії. Вона передбачала завоювання Балтійського регіону, України, Північного Кавказу, пошуку шляхів на Близький Схід.

Багато впливових урядовців підтримали ці ідеї, у результаті чого мілітаризм, тобто нарощування військової могутності став новою урядовою доктриною. У 1913 р. військові витрати становили вже половину німецького бюджету, а флот за розмірами був другим після британського.

• Поясніть значення терміну «пангерманізм».

Закріплення знань, умінь та навичок

  • 1. Яким був внутрішній устрій Німецької імперії?
  • 2. Охарактеризуйте основні напрямки політики Отто фон Бісмарка.
  • 3. Поміркуйте, яким могло бути головне завдання внутрішньої політики Отто фон Бісмарка.
  • 4. Що таке «культуркампф»? З якою метою його було впроваджено?
  • 5. Перелічіть основні риси економічного розвитку Німеччини 1870-х рр.
  • 6. Яку партію було заборонено у Німеччині до 1890 р.?
  • 7. Доведіть або спростуйте твердження, що внутрішня політика Бісмарка була спрямована на централізацію влади у країні.
  • 8. Обговоріть у малих групах, як економічний розвиток Німеччини міг бути пов’язаний з розвитком соціалістичного руху.
  • 9. Яке явище отримало назву «світова політика»?
  • 10. Які наслідки мав перехід Німеччини до «світової політики»?
  • 11. Обговоріть у класі, чому Німеччина вирішила перейти до «світової політики».