Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Сорочинська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ ІІІ. Модернізація країн Європи та Америки в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст. Пробудження Азії

Тема 15. Основні тенденції соціально-економічного та політичного розвитку країн Західної Європи та Америки в останній третині ХІХ — поч. ХХ ст.

Пригадайте:

1. Коли і де розпочалась промислова (індустріальна) революція?

2. Що таке індустріалізація?

1. Економічний розвиток

Процес індустріалізації, який розпочався у 50-х рр. у Західній Європі ХІХ ст., у його другій половині набирав обертів. Крім цього, для економічного розвитку Західної Європи та США були характерні й такі тенденції:

  • технічний прогрес чимдалі прискорився: у другій пол. ХІХ ст. розпочалася електрифікація промисловості, комунікацій та побуту, а для винайденого наприкінці ХІХ ст. двигуна внутрішнього згорання новим джерелом енергії стали нафтопродукти;
  • у 1870-80-х рр. відбулася зміна економічних лідерів: за темпами економічного розвитку США та Німеччина стали випереджати Велику Британію та Францію;
  • вільну конкуренцію окремих виробників замінила конкуренція монополій, яка згодом переросла у глобальне суперництво між країнами через політику державного протекціонізму;
  • банки почали активно вкладати ресурси у промисловість у всьому світі. Це сприяло глобалізації економіки;
  • порівняно з попередніми часами збільшилася роль держави у суспільстві та економіці.

Винаходи другої пол. XIX — пол. XX ст.

Рік

Автор винаходу, країна

Назва винаходу

1867

Вернер Сіменс, Німеччина

динамо-машина

Летек Шоупе, США

друкарська машинка

1876

Александр Белл, США

телефон

Ніколаус Отто, Німеччина

двигун внутрішнього згоряння

1877

Томас Едісон, США

фонограф — пристрій для запису та відтворення звуку

1878

електрична лампа розжарювання

1879

Карл Бенц, Німеччина

двигун внутрішнього згоряння

1881

брати фон Сіменс, Німеччина

відкрито першу в світі трамвайну мережу

1885

Карл Бенц, Німеччина

автомобіль з бензиновим двигуном

1888

серійне виробництво автомобілів

1889

Михайло Доливо-Добровольський, Німеччина

електродвигун

1893

Рудольф Дізель, Німеччина

дизельний двигун

1913

Генрі Форд, США

конвеєрне виробництво

• Які звичні для нас предмети побуту та явища повсякденного життя з’явилися завдяки переліченим у таблиці винаходам?

Цікаво знати

Вважається, що перший автомобіль в Україні з’явився в 1891 р. Його власником був видавець і редактор газети «Одеський листок» Василь Васильович Навроцький.

Цікаво знати

Навіть коли автомобіль Карла Бенца був готовий до серійного виробництва, його винахідник ще мав сумніви. Край ваганням поклала його дружина Берта Бенц, яка у серпні 1888 р. проїхала на автомобілі 106 км до іншого міста, аби разом із дітьми відвідати свою матір. Дорогою вона кілька разів купувала бензин в аптеках, який там продавався як засіб для чищення, і лагодила гальмо й приводні паси у лимаря (ремісник, що виготовляє дрібні речі зі шкіри). На підйомах автомобіль доводилося штовхати. Берта Бенц є першою людиною, що здійснила автомобільну поїздку на велику відстань.

Фотографія Берти Бенц з дітьми за кермом Benz Patent-Motorwagen «Бенц Патент-Моторваген» — першого у світі автомобіля, бл. 1900 р.

Друга половина XIX — початок XX ст. характеризувалися подальшим розвитком індустріального суспільства у Великій Британії, Франції, Німеччині, США. За цей період промислове виробництво зросло тут майже втричі. Особливо швидко розвивалася важка промисловість. Обсяги виплавленої сталі, чавуну, видобутого вугілля, кількість вироблених машин та обладнання вважалися показниками могутності країни.

Процес будівництва Ейфелевої вежі, липень 1889 р. Символом науково-технічного поступу Франції в економічному розвитку стало відкриття в березні 1889 р. в Парижі Всесвітньої виставки, присвяченої століттю Французької революції. Знаменита Ейфелева вежа, побудована за проєктом інженера Гюстава Ейфеля із металевих конструкцій, слугувала входом до виставки. Вона була увінчана національним прапором та підсвічена 90 тис. газових світильників

Словничок

Індустріалізація — створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини й обладнання та є базовою для подальшого розвитку промисловості.

Індустрія (синонім — промисловість) — спосіб організації виробництва, за якого у ньому використовують робочу силу, машини та механізми, в окремих випадках — хімічні речовини.

Метою кожного виробника є завоювання всього ринку збуту продукції, щоб отримувати якомога більші прибутки. У цьому прагненні виробники конкурують між собою. У другій половині XIX ст. власники виробництв стали створювати виробничі об’єднання — монополії. Залежно від рівня об’єднання монополії поділяють на синдикати, трести, картелі та концерни. Найраніше процес монополізації розпочався в США.

Словничок

Монополія — встановлення підприємцем або групою підприємців контролю над однією чи кількома галузями виробництва з метою збільшення прибутків і ліквідації конкуренції.

Синдикат — монополістичне об’єднання, характерною рисою якого є існування єдиної системи збуту виробленої продукції. Отже, члени синдикату самостійні у питаннях виробництва, але не можуть окремо продавати вироблене.

Трест — монополістичне об’єднання, у межах якого всі учасники повністю втрачають самостійність у питаннях виробництва та збуту. Керує трестом головна компанія або правління. Найчастіше трести утворюються в однорідних галузях промислового виробництва.

Картель — монополістичне об’єднання, учасники якого укладають між собою договір про регулювання обсягів виробництва, умов збуту і найму робочої сили з метою отримання монопольного прибутку. Члени картелю зберігають виробничу та комерційну самостійність.

Частка країн світу в промисловому виробництві на 1900 р., %

Країна

%

США

23,6

Велика Британія

18,5

Німеччина

13,2

Російська імперія

8,8

Франція

6,8

Австро-Угорщина

4,7

Італія

2,5

Інші країни

21,9

• Які держави мали найбільшу частку у світовому промисловому виробництві? Як це може характеризувати їхню економіку?

2. Соціальний розвиток

Бурхливий розвиток промисловості не міг не впливати на самих людей. Індустріалізація породила і новий тип суспільства — індустріальне суспільство. Оформився середній клас, до якого належали люди незнатного походження, які жили із своєї праці, але не працювали руками — лише інтелектуально. Це обмеження було дуже важливим: наприклад, інженер міг заробляти набагато більше, ніж чиновник або клерк, але через те, що він «працює руками», він не міг уважати себе представником середнього класу.

У межах середнього класу існувало помітне майнове розшарування: сім’ї дрібних чиновників, лікарів та вчителів жили досить скромно, тоді як банкіри та великі підприємці часто жили у розкоші, небаченій навіть серед аристократів. У Великій Британії до середнього класу зараховували тих, хто мав хоча б одного слугу.

Робота з джерелами

Із роздумів французького філософа Жюльєна Офре де Ламетрі про середній клас

...Клас цей зазвичай поєднує в собі переваги двох інших, не маючи їхніх недоліків. Людині середнього класу, яка завжди жила в середніх умовах, не притаманна пихатість, що вирізняє тих, хто належить до вищих класів. Її серце чутливе до страждань бідноти, її душа, не змучена життєвими негараздами, ні в чому не втрачає своєї людської гідності; її особисті якості дозволяють їй відчувати заслужену гордість; її праця забезпечила їй незалежність; почесні обов’язки, які вона виконує в суспільстві, змушують навіть тих із привілейованих, хто дивиться на неї зверхньо, бути їй постійно вдячною.

1. Чи можна стверджувати, що поява середнього класу суттєво впливала на все суспільство? Обґрунтуйте свою точку зору.

• Кого у XIX ст. зазвичай зараховували до середнього класу?

Порівняно з минулими часами у європейському та американському суспільствах чітко оформився новий соціальний прошарок — наймані робітники. У другій пол. XIX ст. разом із розвитком промисловості зростала кількість робітників: у 1870-ті рр. у світі їх налічувалось приблизно 20 млн, а 1914 р. — вже 90 млн. Найбільше робітників було у Великій Британії та США (близько 2/3 населення), Німеччині (половина населення), у Франції, Австро-Угорщині та Італії (1/3 населення). Цей клас суспільства був неоднорідним — серед них була і так звана «робітнича аристократія», що складалася з висококваліфікованих технічних спеціалістів з високими доходами. Чимало з них прагнули у побуті не відрізнятися від середнього класу, належність до якого була більш престижною. Але майже половина робітників була некваліфікованою. Їхнього заробітку заледве вистачало для прохарчування, але навіть придбати одяг для таких сімей вже було проблематично, а діти з раннього віку йшли працювати. Хоча закони зобов’язували дітей і після 6-годинної зміни на заводі йти до школи, більшість з них просто засинали на уроках. У періоди економічних криз життя некваліфікованих робітників значно погіршувалося.

Британські клерки (офісні працівники) за роботою, бл. 1890 р.

Льюїс Хайнс. «Робітники склозаводу в Індіані», 1908 р. На світлині можна побачити і дітей — тривалий час діти працювали на заводах і фабриках нарівні з дорослими

Виокремлення нових соціальних прошарків вплинуло і на політичне життя. Так, зі збільшенням робітничого прошарку, робітники усвідомили свої прагнення: справедливі умови праці та її оплати, а існуючі політичні прагнення не відображали їх. Ідеї про соціальну справедливість тоді було прийнято називати соціалістичними. Це призвело до появи окремих робітничих організацій — профспілок, а з часом — і до появи легальних робітничих партій, більшість з яких мали у своїй назві слово «соціалістичний». Тривалий час такі партії були поза законом, оскільки робітники не мали виборчих прав, а ідеї соціалізму асоціювалися з революцією, якої у тогочасному суспільстві боялися.

3. Рухи за жіночі права

Наприкінці XIX ст. близько 15 % робітників становили жінки. Вони працювали на тих самих підприємствах, що й чоловіки і мали повний робочий день, але їхня заробітна плата зазвичай була на третину або й половину меншою від того, що отримували чоловіки. Багато жінок працювало прислугою. На початку XX ст. з’явилися професії, які стали вважатись типово жіночими — телефоністки, друкарки, секретарки.

Емеліна Панкьорст (1858-1928), яка разом з доньками була однією з очільниць суфражистського руху 1913 р.

До 1870-х рр. жінки не мали рівних з чоловіками майнових прав, в сім’ях займали підлегле становище. На зламі ХІХ—ХХ ст. у Великій Британії та США розгорнулась боротьба жінок за емансипацію. Вона відбувалася у трьох напрямках: в освітній сфері, правовій та політичній. З часом рух жінок за емансипацію здобув свої результати:

  • у 1870-х рр. в Британії жінки почали отримувати доступ до вищої освіти та наукові ступені;
  • у 1882 р. британські жінки отримали право самостійно розпоряджатись своїм майном, а у 1886 р. було ухвалено закон, за яким у випадку розлучення мати мала право на власних дітей — раніше діти завжди залишалися із батьком.

В Англії жінок, які боролися за надання їм рівних з чоловіками політичних прав, називали суфражистками, відповідно їхній рух отримав назву суфражизм.

Словничок

Емансипація (від лат. emancipatio — «звільнення») — звільнення від залежності та/або зрівняння у правах.

Суфражизм (від англ. suffrage — «виборчий голос») — рух за здобуття жінками виборчого права, а також проти дискримінації жінок у правовому полі, політичному та економічному житті. Суфражизм вважається першою хвилею фемінізму.

Фемінізм (від лат. femina — «жінка») — збірна назва рухів, спрямованих на захист прав жінок від дискримінації у всіх сферах життя.

Дискримінація (від лат. discriminatio — «розрізнення») — відмінність (як обмеження, так і перевага) у правах та можливостях особи або групи осіб відносно загалу.

Суфражистки влаштовували мітинги та демонстрації, приковували себе до воріт та огорож, сідали на рейки, оголошували голодування. В останньому випадку ув’язнених жінок годували насильно, що призводило до психічних та фізичних травм. Іноді вони вдавалися до більш радикальних дій, таких як зриви парламентських засідань. Поліція переслідувала суфражисток, арештовувала та ув’язнювала. Попри ці перепони, жінкам все ж були надані виборчі права. Першими право голосу отримали жінки Нової Зеландії — у 1893 р., проте вони не мали права бути обраними. Наступною виборчі права жінкам (але лише білим) у 1902 р. надала Австралія. У Великій Британії виборче право отримали у 1918 р. заміжні жінки, старші 30 років або ті, які закінчили університет, а 1928 р. вони нарешті здобули рівні виборчі права з чоловіками.

• Поясніть значення терміну «фемінізм».

Закріплення знань, умінь та навичок

  • 1. Поясніть значення терміну «монополія». Чому у XIX ст. почали виникати монополії? Як це вплинуло на світову економіку?
  • 2. Коротко охарактеризуйте тенденції світової економіки в останній третині XIX — поч. XX ст.
  • 3. Який процес отримав назву «вивезення капіталу»? Вкажіть причини його виникнення.
  • 4. Складіть порівняльну таблицю видів монополій, поширених в останній третині XIX — поч. XX ст.
  • 5. Порівняйте соціально-економічний розвиток першої та другої половини XIX ст. Які зміни ви помітили?
  • 6. Які соціальні групи чітко окреслилися у другій половині XIX ст.? Охарактеризуйте кожну з них.
  • 7. Як виникнення нових соціальних груп вплинуло на політичне життя європейських країн?
  • 8. Робота у парах. Користуючись додатковими джерелами, дізнайтеся про життя робітників у різних європейських країнах XIX ст. Поділіться здобутою інформацією з партнером. Які висновки ви можете зробити?
  • 9. Якими були причини виникнення руху суфражисток? Чого вони вимагали?
  • 10. Створіть ментальну малу на тему: «Соціально-економічний розвиток Західної Європи та Америки в останній третині XIX — поч. XX ст.».