Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Сорочинська

§ 2. Повоєнна відбудова в Україні

Основні поняття і терміни

відбудова, грошова реформа, карткова система, голод.

Основні дати

1945 - початок 1950-х рр. — період відбудови; 1946-1947 рр. — масовий штучний голод; 1947 р. — грошова реформа, скасування карткової системи.

1. Перехід до мирного життя

Вигнання з території республіки нацистських загарбників поставило на порядок денний питання про повернення до мирного життя. Україну необхідно було піднімати з руїн і попелу. Наслідки війни були жахливими. Демографічні втрати становили близько 17-18 млн осіб, матеріальні втрати — 1,2 трлн крб, катастрофічний спад виробництва (у порівнянні з 1940 р. в республіці вироблено лише 20 % електроенергії, видобуто 36 % вугілля, виплавлено 17 % чавуну, 15,4 % сталі).

До кінця 1945 р. відновили 44 % довоєнних потужностей машинобудівної і 30 % легкої промисловості, ввели в дію 123 великі та 506 дрібних шахт Донбасу.

Щоб надати відновленій радянській владі законного вигляду, у 1946-1947 рр. провели фарс з виборами рад усіх рівнів. Населення «одностайно проголосувало за блок комуністів і безпартійних».

У 1946 р. Раду Народних Комісарів перейменували у Раду Міністрів УРСР.

Підприємства й установи переходили на норми мирного життя: відновлювалися 8-годинний робочий день, відпустки, скасовувалась понаднормова неоплачувана праця. Промисловість переходила на випуск мирної продукції.

  • Як відбувався перехід до мирного життя?

2. Відбудова та її особливості в Україні

У березні 1946 р. Верховна Рада УРСР затвердила п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр. Модель відбудови господарства повністю відтворювала етапи індустріалізації з усіма її недоліками. Нехтуючи потребами і можливостями людей, план передбачав менше ніж за 5 років відбудувати зруйновані райони країни, відновити довоєнний рівень промислового і сільськогосподарського розвитку та навіть його перевищити.

Особливості відбудови в Україні.

  • 1. Значні масштаби відбудовчих робіт, більше ніж у будь-якій іншій країні Європи.
  • 2. Розрахунок лише на власні сили і на ресурси Радянського Союзу, а не на зовнішню допомогу. «Холодна війна» робила неможливим використання західної, перш за все американської, фінансової та технічної допомоги. Але натомість використовувалися репарації з Німеччини, Італії та Угорщини, а також праця сотень тисяч військовополонених німців та угорців.
  • 3. При відбудові ставка робилась на важку промисловість та енергетику (80 % капіталовкладень) за рахунок легкої промисловості, соціальної сфери та сільського господарства (на останнє відводилось лише 7 % капіталовкладень).
  • 4. Відбудова здійснювалась централізовано за чітким державним планом.
  • 5. Економіка України відбудовувалась і добудовувалась не як самостійний, замкнутий і самодостатній комплекс, а як частина загальносоюзної економічної системи.
  • 6. Вагома роль належала адміністративно-командній системі. Саме вона давала змогу за короткий час мобілізувати і зосередити значні матеріальні та людські ресурси на певному об’єкті.
  • 7. Непропорційно велика роль ідеології, яка проявлялася у широкомасштабних мобілізаційно-пропагандистських заходах — соціалістичних змаганнях, рухах передовиків і новаторів.
  • 8. Ускладнення відбудовчого процесу масовим штучним голодом 1946-1947 рр.
  • 9. Нестача робочої сили, а особливо кваліфікованої, сучасного устаткування, обладнання і технологій.

Німецькі військовополонені на відбудовчих роботах

Результати відбудовчого періоду були неоднозначними. З одного боку, було загоєно рани війни, відбудовано промисловість України, рівень виробництва якої в 1946-1950 рр. збільшився в 4,4 раза і перевищив рівень 1940 р. на 15 %. Проте обсяг виробництва легкої промисловості в 1950 р. становив лише 80 % довоєнного. З іншого — ціна відбудови була дуже високою. Зниження реального рівня життя, тяжкі житлові й побутові умови були характерними для більшості населення.

Документи розповідають

Історик Володимир Сергійчук про працю німецьких військовополонених

«Згідно з постановою державного комітету оборони СРСР від 4 червня 45 року, на територію України виділялося 494 тисячі 520 німецьких військовополонених. Багато об’єктів в Україні, які сьогодні відомі, відбудовувалися або будувались заново зусиллями німецьких військовополонених. Не секрет, що Хрещатик відбудовувався завдяки німецьким полоненим. Знаменитий на весь світ ракетний завод у Дніпропетровську, який випускав у Радянському Союзі найстрашніші ракети, споруджували німецькі військовополонені».

  • Який внесок полонених у відбудову УРСР?

Скасування карткової системи розподілу продуктів і проведення грошової реформи в 1947 р. посилили тягар відбудови для трудящих.

Іншим негативним наслідком стало остаточне розорення сільського господарства. На селян, що отримували мізерну платню, не поширювались соціальні гарантії, вони були позбавлені права мати паспорт, а відповідно — вільно пересуватися. Також їм доводилось сплачувати великі податки, що були накладені на присадибне господарство. Для інтенсифікації праці колгоспників сталінське керівництво продовжувало використовувати примусові та репресивні методи. Так, 21 лютого 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР видала таємний Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський паразитичний спосіб життя». За цим Указом репресували 12 тис. колгоспників.

Незважаючи на репресії та надлюдські зусилля селян, на кінець п’ятирічки так і не вдалось досягти показників довоєнного розвитку. Валовий збір зернових у 1950 р. становив лише 85 % довоєнного.

  • Які особливості повоєнної відбудови промисловості й сільського господарства в Україні?

3. Масовий штучний голод 1946-1947 рр.

У повоєнний час на селі склалось вкрай несприятливе становище: за роки війни скоротились посівні площі, зменшилось поголів’я худоби, не вистачало техніки, а особливо робочих рук. Але сталінське керівництво й не передбачало якісь зміни на селі, а навпаки — воно мало стати одним з головних джерел для проведення відбудови.

Навесні — влітку 1946 р. шістнадцять областей України вразила посуха. Озимі та ярові культури загинули. Валовий збір зерна був утричі меншим, ніж у 1940 р. Керівники деяких областей почали наполегливо звертатися до уряду з проханням зменшити планові завдання хлібозаготівлі, які в липні 1946 р. були збільшені з 340 до 360 млн пудів. Відповіддю на звернення про допомогу стали репресивні заходи.

Розвантаження обозу із зерном. 1947 р.

У сільські райони виїхали представники вищих органів республіки, областей, суду, прокуратури. Тільки за перший квартал 1947 р. засудили до різних термінів 1,5 тис. керівників колгоспів, 6 тис. комуністів притягнули до партійної відповідальності за невиконання вказівок партії. Відновив дію «Закон про п’ять колосків», за яким було засуджено і ув’язнено тисячі селян. Колгоспники почали тікати від голодної смерті у більш благополучні райони (Західна Україна), міста. Щоб уникнути обезлюднення села, каральні органи почали відшукувати і повертати селян назад. Незважаючи на суворі репресії, вдалось зібрати лише 60 % від плану хлібозаготівлі (вилучено було навіть насіннєвий фонд).

У той час, коли за межі України ешелонами вивозився хліб (лише в країни Східної Європи та Францію для підтримки режимів, що там встановилися, було безкоштовно вивезено 1,7 млн тонн зерна), в країні розпочався голод, жертвами якого стали майже 1 млн осіб.

Опинившись перед загрозою катастрофи, керівництво України на чолі з М. Хрущовим намагалось зменшити її масштаби за рахунок західних областей і звертанням по допомогу до Москви. У відповідь Сталін заявив Хрущову: «Ти м’якотілий! Тебе обдурюють, вони грають на твоїй сентиментальності. Вони хочуть, щоб ми витратили наші державні запаси». У березні 1947 р. недостатньо «твердого» Хрущова замінили на Кагановича.

Наслідками голоду стало: ускладнення і без того важкого процесу відбудови; скорочення трудових ресурсів села та його можливостей; падіння морального духу населення; невиконання планів п’ятирічки з відбудови сільського господарства.

Отже, головним винуватцем третього голоду в Україні було сталінське керівництво, яке нехтувало долею мільйонів українців заради імперських інтересів.

Поряд з іншими факторами: втрати у війні, міграції населення, входження до складу УРСР західноукраїнських земель, відбудова — масовий штучний голод 1946-1947 рр. мав значний вплив на демографічне становище в Україні.

  • Які основні причини голоду 1946-1947 рр.?

4. Рівень життя та побут населення

За роки війни Україна втратила близько 3 млн осіб на фронтах (майже кожен другий призваний до лав армії) і 5,5 млн осіб у зоні окупації. До цього слід додати вивезених на примусові роботи понад 2,2 млн осіб, з яких на батьківщину повернулося лише 800 тис. осіб.

Завершення бойових дій дало поштовх значним міграційним процесам. Повертались до мирної праці демобілізовані з лав Червоної армії близько 2,2 млн осіб. Поверталися й ті, що були вивезені під час евакуації на Схід, і ті, що перебували на примусових роботах або в полоні за межами України. Значно впливала на міграційні процеси депортація.

На демографічному становищі України відбились етнічні чистки, що їх проводило сталінське керівництво (виселення кримських татар, німців, поляків, угорців та інших народів) і польський уряд. Унаслідок обміну населенням між Польщею та Україною в 1944-1947 та 1951 рр. 520 тис. українців переселилися з території Польщі, а понад 800 тис. поляків та частково євреїв переселилися до Польщі. Таким чином, через демографічні зміни 1940-х років населення республіки в 1951 р. становило 37,2 млн осіб, це на 4,1 млн менше, ніж у довоєнному 1940 р.

Значно змінився й етнічний склад УРСР. Зменшилась кількість таких національних меншин, як євреї, поляки, німці та інших, натомість збільшилась частка росіян.

Суттєвий вплив на демографічні процеси мали відбудова та подальший розвиток промисловості, які прискорили процес урбанізації і сприяли скороченню кількості сільських жителів.

Війна і повоєнна розруха призвели до катастрофічного падіння рівня життя населення. Не вистачало продовольства і найнеобхідніших речей. Значна частина мешканців міст змушена була вести підсобне господарство, щоб забезпечити сім’ю продуктами харчування.

Як не важко було жити у містах, це не йшло в жодне порівняння з селом. Лише у кожному п’ятому колгоспі робота на полях і фермах оплачувалася, у більшості інших колгоспів за відроблені трудодні селяни отримували мізерну оплату, прожити на яку було неможливо. Єдиним засобом виживання для селян були присадибні ділянки. Але в повоєнні роки розпочався наступ і на них. Ділянки врізалися, запроваджувалися нові податки на плодові дерева. Зі свого господарства селянин мав віддати певну кількість молока, м’яса, шерсті, яєць тощо.

Виїхати з села до міста було неможливо: селяни не мали паспортів. Єдиний вихід був у молодих хлопців, які відслужили в армії: вони могли влаштуватися на роботу в місті.

У грудні 1947 р. в СРСР скасували картки на продовольчі й промислові товари. Поряд з цим проведено грошову реформу. З одного боку, скасування карткової системи було явищем позитивним, яке свідчило про певну стабілізацію народного господарства, з іншого — ця акція, яка мала засвідчити як населенню, так і всьому світу переваги соціалізму, мала більше пропагандистський характер. Проте після 1947 р. заробітна плата більшої частини населення суттєво відставала від нових державних цін, які майже втричі перевищували довоєнний рівень. Унаслідок цього склалась парадоксальна ситуація: повоєнні прилавки ломилися від делікатесів (ікра, риба, м’ясопродукти тощо), але ні черг, ні особливого попиту на ці товари не було.

Радянський пропагандистський малюнок, який був покликаний показати поліпшення рівня життя

Не дуже вплинула на життєвий рівень населення і грошова реформа 1947 р., котра як усі попередні й наступні мала конфіскальний характер. З одного боку, вона привела грошову масу, що перебувала в обігу, у відповідність до потреб господарства. З іншого — вона призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми готівки. Готівкові заощадження обмінювалися 1 до 10. За вкладами в ощадних касах у розмірі до 3 тис. крб обмін грошових знаків здійснювався 1:1, за вкладами від З до 10 тис. крб було проведено скорочення заощаджень на третину, а понад 10 тис. крб — наполовину. Через дуже обмежений часовий проміжок (з 16 до 22 грудня), виділений для обміну грошових знаків, значна частина купюр залишилася необміняною. Особливо боляче реформа вдарила по селянству, яке більшість заощаджень зберігало у готівці.

Таким чином, відбудова не сприяла зростанню життєвого рівня населення, відклала вирішення соціальних проблем на наступні десятиліття.

  • Коли в СРСР провели повоєнну грошову реформу?

Висновки

  • Хоча у війні Україна і зазнала великих збитків (зруйнований економічний потенціал, значні людські втрати), завдяки важкій і наполегливій праці її громадян у короткий термін було відновлено промислову потугу. Але українцям, як і в 1930-ті рр., довелось пережити голод, нові експерименти над селом, яке, здавалось, сталінський режим вирішив знищити вщент.

Запитання і завдання

  • 1. Коли почалась відбудова господарства УРСР?
  • 2. Що ускладнювало процес відбудови?
  • 3. Які галузі господарства відбудовувалися перш за все?
  • 4. Якими були причини, масштаби і наслідки голоду 1946-1947 рр.?
  • 5. Коли в основному було завершено відбудову?
  • 6. У чому полягали особливості відбудови в УРСР?
  • 7. Обговоріть у групах. Чи можна було уникнути голоду 1946-1947 рр.?
  • 8. Які чинники впливали на демографічну ситуацію в Україні в 1940-ві рр.?