Історія України. Рівень стандарту. 11 клас. Сорочинська

Практичне заняття № 4

«За живе...» Непоправні наслідки Чорнобильської трагедії

Мета: показати героїзм ліквідаторів катастрофи; розкрити згубний вплив існування тоталітарної моделі для розвитку України; визначити наслідки Чорнобильської катастрофи.

Завдання для підготовки до практичного заняття

  • 1. Підготувати презентацію: «Чорнобильська катастрофа: людський вимір».
  • 2. Дати відповідь на запитання: Чи можна стверджувати, що вина за Чорнобильську катастрофу цілком лежить на тоталітарній системі, яка існувала в УРСР?

Хід роботи

  • 1. Перегляд і обговорення декількох кращих презентацій.
  • 2. Об’єднайтеся у малі групи і обговоріть запитання: 1) Чому усунення наслідків аварії вимагало, крім значних матеріальних затрат, ще й героїчних дій ліквідаторів? 2) Які наслідки Чорнобильської аварії для України? 3) Які уроки Чорнобильської катастрофи?
  • 3. Сформулюйте висновки відповідно до мети заняття.

Матеріали до уроку

Причиною катастрофи прийнято вважати стрибок напруги в мережі, який викликав два вибухи. На щастя (та чи можна так сказати?), вибухи були не ядерними, а хімічними — наслідок перегріву реактора і накопичення значної кількості пари. На момент вибуху в реакторі містилося близько 200 т урану. Було зруйновано обшивку, а через відсутність захисної оболонки більше 60 т радіоактивних речовин піднялись у повітря. Сумарна радіація ізотопів, викинутих в атмосферу після аварії в Чорнобилі, була в 30-40 разів більшою, ніж при вибуху атомної бомби в Хіросимі. Оскільки рушієм Чорнобильської АЕС були графітно-водні реактори, саме графіт передбачав легкозаймистість всієї системи. Після вибуху в реакторі залишилося близько 800 т графіту, який почав горіти. Пожежа тривала 10 днів і забрала життя 31 людини. Остаточно графіт перестав горіти лише 10 травня. Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. їх просто не попередили про особливості ситуації. Як наслідок — радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів. Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалося врятувати нас від справді серйозної катастрофи — сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Зруйнований реактор на Чорнобильській АЕС

Одразу після аварії майже 8,5 млн людей були опромінені, близько 155 тис. кв. км територій було забруднено, з них 52 тис кв. км — сільськогосподарські землі. Реактор продовжував випромінювати радіацію ще 3 тижні, доки його не закидали сумішшю піску, свинцю, глини і бору.

Уряд СРСР, очевидно, намагався приховати цю трагедію від світу через нав’язливу ідею засекречувати проблеми. Та не вдалося... Наступного дня у Швеції відзначили аномальне підвищення рівня радіації. Так було визначено, що в Україні сталося щось жахливе. Перше офіційне повідомлення в СРСР зробили аж 28 квітня під тиском міжнародної спільноти, але і в ньому майже не повідомлялося про масштаби проблеми. Склалося враження, що загрози немає, а проблема локальна. Всі іноземні ЗМІ розповідали про небезпеку, викликану Чорнобильською аварією, а радянські майже нічого про це не говорили. Хоча саме в цей час у всіх містах СРСР готувалися паради і демонстрації на честь 1 Травня. Як чиновники пояснювали пізніше, вони не хотіли спричинити паніку серед населення. Хоча в Києві, наприклад, в день, коли на вулиці міста вийшли тисячі людей, рівень радіації перевищував фоновий у кілька десятків разів.

Після катастрофи станція не працювала близько 6 місяців. За цей час територію дезактивували, спорудили саркофаг, який накрив 4-й енергоблок. А потім знову ввели в дію 3 енергоблоки, які ще залишились.

Дефекти конструкції були результатом спішного будівництва, яке проголосили ударною комсомольською будовою. Намагання вгодити радянській верхівці призвело до зниження якості робіт. Окрім того, реактор не пройшов усіх необхідних випробувань. Уже 1983 року були виявлені певні несправності, однак їх вирішили проігнорувати.

Спочатку евакуацію планували провести 26 квітня, однак уряд СРСР її затримав (можливо, сподівались, що обійдеться). Але це було помилкою. У цей день вітер дув у напрямку Прип’яті, котра знаходилась всього за 4 км від станції. Сосновий бір, який ріс між двома пунктами, перетворився на рудий ліс через вплив радіації. Причому — сосна починає гинути при дозі 10 Гр, а людині достатньо всього 4 Гр.

Аби пришвидшити евакуацію, жителям сказали, що це тимчасовий захід, тому в зоні залишилися майже всі їхні особисті речі. При цьому не пролунало й слова про рекомендації, які допомогли б зменшити вплив радіоактивного випромінювання на здоров’я.

Після аварії з 30-кілометрової зони відчуження вивезли 115 тис осіб. Однак, оскільки ураження також охопило землі Росії та Білорусі, сумарна кількість людей, котрі позбулися своїх домівок, сягала 220 тис. осіб.

Хоча Чорнобильська катастрофа вважається трагедією українською (унаслідок аварії постраждали 12 областей України), офіційні дані свідчать, що 70% радіації отримала Білорусь: постраждала п’ята частина сільськогосподарських територій, а сотні тисяч людей почали хворіти лейкемією та раком щитоподібної залози. У білорусів також є зона відчуження, яка сьогодні сягає понад 4 000 кв. км.

Однак радіоактивна хмара пішла ще далі та зачепила навіть схід США. Радіоактивні дощі були зафіксовані в Ірландії.

До сьогоднішнього дня фахівці сперечаються про кількість жертв аварії. Наразі офіційно визнано 64 підтверджені смертельні випадки через ураження радіацією. Неофіційна статистика повідомляє про більш ніж 15 тис. людей, постраждалих унаслідок аварії. А взагалі лікарі говорять про лавиноподібне збільшення показників смертності серед населення, яке потрапило під вплив радіації: у 1987 році кількість жертв сягала 2 тис., а в 1995 р. їх налічувалося вже близько 37,5 тис. В основному це були люди з хворобами, про які в той час радянські лікарі й не знали: тиреоїдит, гіпотиреоз, гіпертиреоїдизм. У жителів забруднених районів, а також у всіх, хто брав участь в ліквідації наслідків аварії, виявили схильність до катаракти, серцево-судинних захворювань, зниження імунітету.

Зараз вважається, що найбільш розповсюдженою хворобою, викликаною викидом радіоактивних речовин в Чорнобилі, є рак щитоподібної залози та лейкемія.

Наприкінці 1986 року реактор накрили спеціальним «саркофагом» задля запобігання розповсюдженню радіоактивних часток. Укриття було збудоване добровольцями та мобілізованими солдатами, яких пізніше назвуть ліквідаторами. За весь час будівництва «саркофага» їх налічувалося близько 600 тис. осіб з усього тодішнього СРСР.

У 2012-2017 рр. над четвертим енергоблоком звели нове укриття.