§ 5.2. Мохи

У пошуках відповіді!

«Дно долини набухло від води, що просякла густий мох. Вона цвіркала з-під мокасинів, і щоразу, коли він одривав ногу, мокрий мох плющав, неохоче відпускаючи свою здобич. Він ішов слідами друга від болітця до болітця, намагаючись ставати на каменюки, що витикались острівцями з-посеред зеленого моху» (Джек Лондон. «Жага до життя»). Які біологічні особливості мохів відображені в тексті?

ЗМІСТ

Які загальні ознаки організації мохів?

МОХИ, або справжні мохи — це наземні спорові рослини, у яких з’явилися покривні й основні тканини, а тіло має листкостеблову будову. Доросла рослина-гаметофіт має тонке стебло, густо вкрите зеленими листочками. Вони прості, складаються з клітин, що містять багато хлорофілу. У більшості мохів стебла мають клітини-гідроїди, які транспортують воду. Але справжніх провідних тканин та органів у них немає. У нижній частині стебла є ризоїди, що закріплюють рослину в ґрунті. На верхівці одних гаметофітів розвиваються антеридії для утворення сперматозоїдів, а на інших — архегонії, усередині яких формуються яйцеклітини. Запліднена за допомогою води яйцеклітина розвивається на верхівці материнської рослини в особину нестатевого покоління. Вона має спороносну коробочку, у якій дозрівають спори. За сприятливих умов спори проростають з утворенням зеленого нитчастого утвору (протонеми). Нитка росте, і з її клітин виростають чоловічі та жіночі особини статевого покоління. Таким чином, у мохів чергування, поколінь із переважанням гаметофіту.

Іл. 34. Цикл відтворення зозулиного льону

Рослини + Геологія.

Що таке торф?

Які основні групи мохів?

Більшість видів мохів об’єднані у дві групи: Брієві мохи та Сфагнові мохи.

Іл. 35. Листостеблові мохи: 1 — рунянка звичайна; 2 — торфовик болотний

Брієві мохи називають ще зеленими мохами. До цієї групи належить зозулин льон звичайний, або рунянка звичайна. Він росте густими дернинами на вологих і сирих місцях у хвойних лісах, на луках і купинах боліт. Стебло не розгалужене, прямостояче, до 40 см заввишки. Листки ланцетні з дуже загостреною верхівкою. Ризоїди багатоклітинні, відходять від нижньої частини стебла. Гаметофіт у зозулиного льону дводомний: антеридії та архегонії розвиваються на верхівці різних рослин. Спорофіт утворений із стопи, ніжки та ребристої коробочки, у якій розвиваються спори. Поширеними видами є також зіркомох цьогорічний та червоностебловик Шребера.

Сфагнові, або білі мохи, поширені на болотах, у заболочених лісах та інших дуже зволожених місцях. До найпоширеніших видів належать торфовик болотний та торфовик оманливий. Їхні стебла розгалужені, ростуть верхівкою, а знизу відмирають, що зумовлює утворення торфу. Листки містять 2 види клітин: живі зелені (фотосинтезу вальні) і мертві безбарвні (водоносні). Тому ці мохи здатні нагромаджувати й довго утримувати велику кількість води. Ризоїди в них відсутні, і вода надходить через пори клітин. Торфові мохи — однодомні рослини, у яких чоловічі та жіночі статеві органи розвиваються на одній рослині.

БІОЛОГІЯ + Екологія.

Всюдник пурпуровий, або вогняний мох (Ceratodon purpureus). Назву отримав через повсюдне поширення та яскраво-червоні стебла, що мерехтять, наче вогники. Цікаво, що мох збільшує територію існування через забруднення середовища. А як називаються види, які мають повсюдне поширення?

Як мохи пристосовані до життя на суходолі?

Мохи ростуть у різних місцях планети — від холодних засніжених гір до гарячих пустель. Ці маленькі рослини з легкістю заселяють нові території. Вони можуть рости на скелястих виступах, схилах гір, у прісних водоймах тощо. Є серед них і мохи-екстремали. Деякі пристосувалися до умов слабкого освітлення й ростуть навіть у печерах. Так, самосвітний мох перистий (Схістостега периста) відомий як «Золото дракона», або мох, що світиться. Його протонема має особливі лінзоподібні клітини, що вловлюють слабке світло та спрямовують його на хлоропласти. Мохи здатні пристосовуватися до умов життя в містах. Серед таких «міських» мохів крученозубка, головомох, фунарія та ін. Для них характерні висока здатність до вегетативного розмноження, світлолюбність, стійкість до забруднення, присутність захисних пігментів-каротиноїдів. Для існування на суходолі в мохоподібних є багато найрізноманітніших пристосувань. Вони можуть вбирати вологу всією поверхнею тіла, здійснювати фотосинтез за будь-яких умов, висихати й залишатися при цьому живими тощо.

Іл. 36. Представники мохів: 1 — зіркомох цьогорічний; 2 — фунарія гігроскопічна; 3 — крученозубка мурова; 4 — головомох сріблястий

Біологія + Акваскейпінг.

Струмковий мох (водник протипожежний, або фонтіналіс) вирощують як акваріумну рослину. Які пристосування дозволяють мохам жити у воді?

Коротко про головне

МОХИ, або справжні мохи — наземні «несудинні» рослини, у яких переважає статеве покоління та проста будова тканин і органів.
Основними групами справжніх мохів є Сфагнові та Брієві мохи.
Мохи поширені на всій земній кулі, існують на всіх континентах.

Діяльність

Навчальне завдання. Що відрізняє мохи? Таблиця для опису. Загальна характеристика мохів.

Розвивальне завдання. Як мохи пристосувалися до наземного способу життя? Лабораторна вправа. Будова зозулиного льону звичайного.

Ціннісне завдання. Які особливості мохів доводять їх походження від зелених водоростей? Вправа для сприймання. Будова та функції протонеми мохів.

Результат

Очікувані результати навчання (Учень/учениця...)

описує: особливості МОХІВ
визначає мету та формулює гіпотезу: ДОСЛІДЖЕННЯ пристосувань мохів до життя на суходолі
сприймає настанову та висловлює міркування: про походження мохів від зелених водоростей та їх ІСТОРИЧНУ ЦІННІСТЬ

Само + ...

Самонавчання. Регулятивне завдання. Як організувати самостійне перетворення знань?

Самооцінювання. Завдання для розпізнавання. Пристосування мохів до умов існування.

«Biology» § 5.2. Mosses.