Українська література. Повторне видання. 9 клас. Слоньовська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Марко Вовчок

(1833—1907)

Життя й особливості творчості

Життєвий шлях письменниці

Народилася Марія Олександрівна Вілінська (літературний псевдонім - Марко Вовчок) 22 грудня 1833 р. в маєтку Єкатерининське Єлецького повіту Орловської губернії (Російська імперія) в збіднілій дворянській сім’ї. У родині розмовляли французькою мовою. Коли помер батько Олександр Вілінський, мати вийшла заміж удруге. Щоб уберегти дочку від переживань і стресів, мати час від часу відвозила її до своєї двоюрідної сестри Варвари Писарєвої, де Марія потоваришувала зі своїм братом Дмитром Писарєвим, який захоплював її розумом і кмітливістю. Тож не дивно, що в дорослому віці вони покохали одне одного.

Після закінчення пансіону в Харкові Марію взяла до себе в Орел як виховательку власних дітей тітка Катерина Мордовіна. Марія почувалася «бідною родичкою», адже в будинку для неї не знайшлося навіть вільної кімнати, лише куточок, куди поставили ліжко, приховане від цікавих очей ширмою. Зрозуміло, що дівчина намагалася будь-якою ціною вирватися з таких умов. За свідченнями письменниці, з цієї причини вона й вийшла заміж у 17 років. Її чоловіком став засланий в Орел за участь у Кирило-Мефодіївському братстві Опанас Маркович (Маркевич).

У 1851 р. подружжя виїхало в Україну. Спочатку сім’я мешкала в Чернігові, де Опанас Маркович працював у редакції місцевої газети, а водночас збирав матеріали з народного життя. Марія теж записувала й вивчала українські народні пісні, казки, легенди. У збірці «Народные южнорусские песни», виданій Амвросієм Метлицьким у 1854 р., були вміщені пісні, записані Марією. Будучи за походженням росіянкою, майбутня письменниця на той час уже досконало вивчила українську мову.

Опанас Маркович (1822-1867)

У 1857 р. (на книжці вказали 1858 р.) вийшла збірка її творів «Народні оповідання». Перша версія псевдоніма Марії Вілінської пов’язана з прізвищем чоловіка (Маркович - Марковичева - Марко Вовчок). За іншою версією, псевдонім Марко Вовчок з’явився завдяки Пантелеймону Кулішу, який вважав письменницю мовчазною і «вовчкуватою». Він редагував її твори, давав назви оповіданням. Наприклад, нині широковідомий твір «Горпина» П. Куліш назвав «Панська воля», але цензура відхилила таку назву як пряме звинувачення. Т. Шевченко вважав, що від Кулішевого редагування доробок письменниці втрачає свій колорит і оригінальність. 13 липня 1858 р., ще до особистого знайомства з авторкою (1859), Т. Шевченко написав вірш «Сон» («На панщині пшеницю жала...»), який присвятив Марку Вовчку. Перед поїздкою письменниці за кордон подарував їй поему «Неофіти».

Марія Лукашенко. Конкурсна ілюстрація до твору Марка Вовчка «Чортова пригода» (2015)

У 1859 р. Марко Вовчок із сином Богданом поїхали на лікування до Німеччини; пізніше письменниця проживала в Англії, Швейцарії, Італії та Франції. Коли стосунки у сім’ї остаточно зіпсувалися, О. Маркович повернувся в Україну сам.

У подарунок від Тараса Григоровича письменниця отримала «Кобзар» (1860) із написом: «Моїй єдиній доні Марусі Марковичевій - і рідний, і хрещений батько Т. Шевченко». Письменниця також присвятила йому як учителю і пораднику повість «Інститутка» й оповідання «Чортова пригода».

Упродовж 1860-1866 рр. авторка «Народних оповідань» проживала в Парижі. Життя було скрутним, а гонорарів ледь вистачало, щоб оплачувати маленьку кімнату на околиці міста. Заради заробітку Марія друкувала у французьких журналах переклади зі своїх «Народних оповідань».

Обкладинка французького видання повісті-казки Марка Вовчка «Маруся»

Цікаво знати!

Повість-казка Марка Вовчка французькою мовою «Маруся» про нечуваний героїзм юної українки видавалась у Франції 20 разів. Цей твір, що було відзначено премією і рекомендовано міністерством освіти Франції для шкільних бібліотек, досі вважається класикою французької літератури. В Україні «Маруся» Марка Вовчка вийшла друком лише в наш час.

Також письменниця здійснила переклади творів зарубіжних авторів: Жуля Верна, Віктора Гюго, Ганса Крістіана Андерсена, Джонатана Грінвуда, Альфреда Едмунта Брема.

У лютому 1867 р. Марко Вовчок повертається до Петербурга. Вважаючи Марію Олександрівну «політично неблагонадійною», чиновники Третього відділу імператорської канцелярії завели на неї справу, куди записувалося все, що в її діях здавалося підозрілим, тож не обминали й приватного життя письменниці, постійно намагаючись осквернити її ім’я.

Максим Ларін. Конкурсна ілюстрація до твору Марка Вовчка «Маруся» (2015)

У 1884 р. син письменниці Богдан був заарештований за революційну діяльність і засланий до Астраханської губернії. З 1884 р. письменниця починає серйозно хворіти. Лікарі були переконані, що вона проживе недовго, тому порадили впорядкувати свій архів, скласти заповіт. 1906 р. Марко Вовчок переїхала на Кавказ у місто Нальчик, але серцева хвороба все більше загострювалася. 10 серпня 1907 р. письменниця померла. Поховали її в Нальчику в саду власної садиби, яка пізніше стала музеєм-заповідником.

Особливості творчості Марка Вовчка

Упродовж 1856-1857 рр. Марко Вовчок написала дванадцять оповідань з життя українського селянства і надіслала їх до Петербурга Пантелеймонові Кулішу. Уже в грудні 1857 р. світ побачила невеличка книжка під назвою «Народні оповідання», підписана псевдонімом Марко Вовчок. До збірки увійшли 11 творів малої прози: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Панська воля» («Горпина»), «Викуп», «Свекруха», «Знай, ляше!», «Максим Тримач», «Данило Гурч». Оповідання «Чари» не увійшло до збірки, бо не відповідало реалістичній концепції зображення: відзначалося романтичними віяннями свого часу. Назва збірки «Народні оповідання» символічна, бо виразно вказує на джерело отримання інформації: письменниця переважно записувала те, що чула від людей або сама бачила, а художнім домислом користувалася не часто.

Реалізм - напрям у літературі та мистецтві, який ставив за мету правдиве відображення дійсності в її типових рисах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перший план у літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності сприймається як універсальний спосіб художнього узагальнення.

У лютому 1858 р. «Народні оповідання» потрапили до рук Т. Шевченка, який, повертаючись із заслання і чекаючи дозволу на в’їзд до столиці, змушений був кілька місяців жити в Нижньому Новгороді. Зустріч відбулася у 1859 р.: Марко Вовчок звернулась до Т. Шевченка з проханням відредагувати її нову повість, але Кобзар відмовився, оскільки вважав її сформованою письменницею. Промовисто, що вслід за викривальними поезіями Т. Шевченка «Народні оповідання» стали логічним продовженням антикріпосницької тематики в прозі. Письменниця вивела головною героїнею своїх творів жінку-кріпачку, заговорила її вустами.

Марко Вовчок показує, до яких фатальних наслідків здатне призвести насилля. Літературознавці стверджують, що письменниця ввела в українську літературу новий вид трагедійного соціально-побутового оповідання.

Діалог із текстом

  • 1. Що ви дізналися про дитинство та юні роки Марії Олександрівни Вілінської, якій судилося в українську літературу ввійти письменницею Марко Вовчок?
  • 2. Що вам відомо про походження псевдоніма письменниці?
  • 3. Як ви розцінюєте той факт, що Марія досконало вивчила українську мову й почала творити саме нею?
  • 4. Які твори Т. Шевченко присвятив Марку Вовчку, а які вона присвятила Кобзареві? Про що це свідчило? З якої причини Марка Вовчка називають продовжувачкою традицій Т. Шевченка?
  • 5. У чому виявляється своєрідність форми викладу в творах Марка Вовчка? Чи відчувається, що свої оповідання вона записувала з уст народу?
  • 6. Які важливі для свого часу проблеми порушувала письменниця у збірці «Народні оповідання»? Чому саме цю збірку вважають вершиною творчості Марка Вовчка?
  • 7. Розкажіть про перекладацьку діяльність письменниці.
  • 8. Як ви оцінюєте той факт, що твір Марка Вовчка «Маруся» досі вважається перлиною французької класики?
  • 9. Який висновок ви можете зробити про нелегку долю й великий талант Марка Вовчка?