Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Слоньовська

ЛІНА КОСТЕНКО (нар. 1930 р.)

Життєвий і творчий шлях

Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині. Батьки з ранніх літ прищепили доньці високі моральні, етичні та естетичні цінності. Ліна завжди мала за взірець тата Василя Костенка, поліглота-самородка, педагога від Бога, який міг на найвищому рівні викладати всі без винятку навчальні предмети.

Коли Ліні виповнилося шість, родина перебралася до Києва. Одного страшного дня «воронок»¹ забрав із дому батька на довгих 10 років. Дівчинка тоді ще не уявляла, як це - бути дочкою «ворога народу». У горі діти швидко мудрішають. Дорослими очима дивиться на німецьку окупацію мала Ліна, про що розповідають поезії «Мій перший вірш написаний в окопі», «У Корчуватому, під Києвом», «Колись давно, в сумних біженських мандрах».

¹ «Воронок» (інша назва - «чорний ворон») - автомобіль міліції, яким перевозили заарештованих.

У повоєнні роки дівчина відвідує літературну студію при Спілці письменників України, у шістнадцять - уже друкується. Згодом вступає до Київського педагогічного інституту, але полишає навчання і подає документи до московського Літературного інституту імені М. Горького. Вступні випробування витримує з гідністю. Збірка громадянської поезії «Проміння землі» стала дипломною роботою поетеси. 1956 р. Ліна Костенко отримала диплом із відзнакою, а вже наступного року «Проміння землі» було видано окремою книжкою. За два роки з'явилися «Вітрила» (1958). В обох книжках не було згадок про Леніна й партію та обов'язкових на той час для авторів/авторок поезій, присвячених «червоним датам» календаря.

Система пильнувала, щоб молоді українські митці і мисткині, тим паче - талановиті, не стали відомими, тож поет і літературознавець Є. Маланюк, почувши про Лінині «ходіння видавничими муками», побоювався, що її талант знищать у зав'язі. Збірка «Мандрівки серця» (1961) таки побачила світ.

Із-поміж українських поетів і поеток другої половини XX ст. постать Ліни Костенко є однією з найпомітніших. Активна учасниця руху «шістдесятників», вона виважувала високе покликання митця на терезах сумління і ніколи не зраджувала своїх переконань. Продовжуючи втілювати ідеї митців «розстріляного відродження», поетеса плекає любов до України, до забороненої української історії, національної культури.

1963 р. у поданій до друку четвертій книжці поезій «Зоряний інтеграл» мисткиня задовго до знаменитих виступів І. Дзюби та В. Стуса під час прем'єри «Тіней забутих предків» заявила, що, попри позірне лояльне ставлення, шовінізм тоталітарної системи не дає змоги на повну розвинутися українській мові («матері поезії мого народу») і культурі.

Разом з Аркадієм Добровольським вона створює кіносценарій «Перевірте свої годинники», що на республіканському конкурсі посів друге місце і був надрукований у журналі «Дніпро» за 1963 р. Та цензура заборонила знімати картину.

1972 р. до видавництва потрапляє збірка «Княжа гора». Після рецензування М. Бажана і Л. Первомайського директор видавництва вмовляв Ліну Василівну прибрати вірш про Україну. Вона знову відмовилась. Після «хрущовської відлиги» настають тріскучі «брежнєвські заморозки». Письменникам і письменницям ліпше мовчати або заради допуску до друку йти на компроміси. Проте саме в ці роки Ліна Костенко почала опрацьовувати трагічну сторінку історії України - поразку під Берестечком. Жодне видавництво не наважилося видати роман у віршах «Берестечко», і він вперше окремою книжкою виходить аж 1999 р.

Ліна Костенко, знаючи, що будь-якої хвилини її можуть заарештувати або організувати нещасний випадок, відвозить дев'ятилітню доньку до дідуся у Ржищів. А сама повертається до Києва і, незважаючи на загрозу арешту, єдина із членів Спілки письменників уголос протестує проти введення радянських військ до Чехословаччини¹. Після публічних проявів громадянської позиції Ліну Костенко не друкували до 1977 р.

¹ Введення радянських військ до Чехословаччини в серпні 1968 р. було відвертою спробою СРСР збройно утримати соціалістичний табір держав у своєму підпорядкуванні.

Між «Мандрівками серця» (1961) і збіркою «Над берегами вічної ріки» (1977) - шістнадцять років вимушеного мовчання, хоча воно, вважає літературознавець Володимир Панченко, «буває красномовнішим за слова. Присутність Ліни Костенко відчувалася в духовній атмосфері українського суспільства всупереч усьому. Раніше чи пізніше її слово мало прорвати загати і перепони».

Поетеса взялася за найнебезпечнішу з усіх досі розпочатих справ - роман «Маруся Чурай», історичний епос у віршах, який таки видали в серії «Романи й повісті», хоча й на дешевому газетному папері. Щоб на початку 1980-х побачила світ наступна книжка «Неповторність», авторка оголосила голодування. 1987 р. виходить книжка «Сад нетанучих скульптур», у яку ввійшли й драматичні поеми «Скіфська одіссея», «Дума про братів неазовських», «Сніг у Флоренції». Тоді ж побачила світ книжечка віршів для малят «Бузиновий цар», а 1989 р. - «Вибране».

1987 р. за історичний роман у віршах «Маруся Чурай» Ліна Костенко отримала Державну премію України імені Т. Шевченка. Та умови творчості в незалежній Україні не влаштовують поетесу. Вульгарністю, брутальною лайкою зарясніли сторінки книжок багатьох постмодерністів. Спілка письменників не відреагувала на це, і Ліна Костенко демонстративно вийшла з її лав. Збираючи матеріали для своїх прозових творів, вона систематично відвідує майже безлюдні села над Прип'яттю в Чорнобильській зоні. Відтоді її почали називати сталкером¹.

¹ Сталкер - буквально: провідник, у переносному значенні - людина, яка постійно робить вилазки в небезпечні місця, власне, на територію, де існує значна загроза життю; герой роману братів Стругацьких «Пікнік на узбіччі» та фільму Андрія Тарковського «Сталкер».

Сергій Якутович. Ілюстрації до роману у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (2010)

1990 р. у США відбувся Всесвітній конгрес «Ліна Костенко - поет і мислитель», під час якого лекції про літературу читала сама поетеса. Коли 1994 р. побачив світ перекладений професором-славістом Лукою Кальві італійською цикл віршів «Інкрустації», авторку нагородили премією Франческо Петрарки.

«У приниженні не можна жити і перемагати. Я думаю, що український народ досі не переміг, бо переживає велике історичне приниження. Всяка наволоч його принижує, а він десь загубив у собі відпорність. Йому кажуть, що він меншовартісний, - він звик... Мій народ, для якого я живу, працюю, - він не спить... У мене є своя Україна, яку я не впізнаю в інтерпретаціях політиків. Я знаю ту Україну, для якої я живу, для якої варто жити».

Ліна Костенко

У березні 2010 р. Україна відзначала ювілей Ліни Костенко - авторці виповнилося 80. У видавництві «Либідь» підготували розкішне подарункове видання історичного роману у віршах «Берестечко» з ілюстраціями Сергія Якутовича.

Наприкінці 2010 р. побачив світ прозовий роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого», а 2011 р. - збірка «Річка Геракліта» з аудіодиском, на якому авторка читає власні поезії під акомпанемент скрипки. 2012 р. з'явилася збірка «Мадонна перехресть», присвячена доньці.

Вивчення заслуговують і літературознавча розвідка Ліни Костенко «Поет, що йшов сходами гігантів» про драматичні твори Лесі Українки, філософська праця «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала».

Діалог із текстом

• 1. У яких умовах формувався характер Ліни Костенко? Як Ліна Василівна виховувала доньку в умовах загрози свого ув'язнення?
• 2. Які епізоди з життя Ліни Костенко вам особливо запам'яталися?
• 3. Розкажіть про творчість цієї письменниці за часів тоталітарного режиму.
• 4. Чому саме Ліну Костенко вважають взірцем поетки, яка не схибила, виконуючи свою високу національну місію?
• 5. Самостійно ознайомтеся з віршами Ліни Костенко зі збірок різних років. Проведіть в літературному блозі класу обговорення на тему: «Збірка чи поезія Ліни Костенко, яка мені найближча за духом».

Діалоги текстів

• 1. Прокоментуйте 2-3 цитати, наведені в цьому розділі підручника.
• 2. Назвіть історичні твори Ліни Костенко. Із чиїми романами серед письменників-сучасників вони перегукуються за тематикою та проблематикою? Що світоглядно об'єднує Ліну Костенко з цими письменниками?

Мистецькі діалоги

• Прослухайте вірші Ліни Костенко у її ж виконанні з компакт-диска до книжки «Річка Геракліта». Зверніть увагу, що фоном для декламації стала гра на скрипці.

Лірика Ліни Костенко

«Страшні слова, коли вони мовчать...»

У цьому вірші передано психологічний стан митця, який не може собі дозволити у своїй творчості вживати штампи і буденні фрази. Поза солодкими митями натхнення «слова мовчать», вони «неначе причаїлись», бояться вилитися на папір чужими думками.

Справжній митець повинен мати власний голос, звичайні слова вміти вимовити вперше, щоб, розкриті повною мірою, вони зазвучали незвично і потужно. Лірична героїня розуміє, що в поезії вже розроблено всі можливі теми («Все повторялось: і краса, й потворність. / Усе було: асфальти й спориші»), проте вірш лише тоді стає шедевром, коли він неповторний («Поезія - це завжди неповторність, / якийсь безсмертний дотик до душі»). Афористичність останніх рядків надає цьому творові завершеності.

Сергій Лук'янов. Муза дощу (2013)

Поезія має три строфи-катрени, написана п'ятистопним ямбом; рими у непарних рядках - чоловічі, у парних - жіночі, не в усіх рядках, які римуються між собою, точні, але завжди оригінальні; римування - перехресне. Звучить вона як монолог-роздум авторки, тому має ознаки і філософської, і медитативної інтелектуальної лірики.

«Творчість Ліни Костенко - приклад шляхетного служіння поезії. І докір тим, хто свою іскру Божу послідовно глушив марнослів'ям кон'юнктури... Без таких людей усі розмови про високе призначення поета - тільки красиві слова».

Володимир Базилевський

«Хай буде легко. Дотиком пера...»

Вірш належить до інтимної (любовної) лірики. Це роздуми ліричної героїні про те, чи варто порушувати рівновагу стосунків і переступати межу платонічної любові¹, тому його можна вважати і взірцем медитативної поезії.

¹ Платонічна любов - яка ґрунтується на суто духовному потягу, без будь-якої чуттєвості.

Поезія має яскраво виражений єдинопочаток (анафору) - чимало рядків починається словом «хай». Анафорою можна вважати і лексему «сьогодні», яка у другій строфі повторюється двічі. Вірш передає високу напругу непевності, тривожності, відчуття нездійсненних бажань. Хоча про причину неможливості взаємних почуттів не сказано, лірична героїня прагне у власній пам'яті зберегти це кохання як земне диво.

Колористика вірша біло-чорна: світ ліричній героїні видається березовою корою, побіленою зсередини. Контрастні білі й чорні барви - виразні символи радості й смутку, передчуття щастя й водночас - розлуки.

Вірш має три строфи-катрени, написаний ямбом. У непарних рядках рими жіночі, в парних - чоловічі. Римування перехресне.

«Недумано, негадано...»

На відміну від попередньої меланхолійної поезії, цей вірш - радісний і оптимістичний. Складається він із трьох строф різної будови. Перша строфа - типовий катрен, друга має шість рядків, а третя - вісім. Поезія написана ямбом, має внутрішні рими, римування переважно перехресне, художні засоби надзвичайно оригінальні. Наприклад, фольклорну назву рослини «холодна м'ята» передано через тактильні відчуття джмеля, білі берези постають, як музика, зіграна на чорно-білих клавішах. Лірична героїня - щаслива і сповнена любовних почуттів.

«По сей день Посейдон посідає свій трон...»

Цей вірш можна вважати зразком громадянської лірики, у якій порушено екологічну проблематику. Бог моря Посейдон змальований з античним колоритом. У поезії згадано Фавна й Амура як божеств нижчого рангу, які любовні тілесні задоволення завжди ставили вище, ніж духовні почуття. Авторка згадує про «реліктову крону» «голубих одіссей» і має на увазі не лише розкішну підводну флору, а й романтику небезпечних мандрів, які не тільки ваблять, а й гублять.

Сандро Боттічеллі. Народження Венери (1550-ті рр.)

«Античним гламуром» виявляється народження прекрасної Венери з морської піни, а те, що діється на горі Парнас, де живуть музи і, власне, в самій домівці богів - на Олімпі, змальовано іронічно: крилатий кінь Пегас пролітає, «як фугас», ледве не збиваючи Посейдона.

Юнона лютує, отже ліричній героїні не хочеться випробувань, символом яких стають скелі Сцилла і Харибда, а хочеться краси богині на перламутровій мушлі просто моря.

Краса природи може загинути будь-якої хвилини. Останні два рядки вірша промовисті: «Поки танкер якийсь не наскочить на риф / й не розіллє муари¹ мазуту».

¹ Муари - тут: кольорово-мармурові розводи на воді.

Вірш «По сей день Посейдон посідає свій трон...» сюжетний. Це ще один зразок інтелектуальної поезії, про що свідчить виразний колорит античної епохи у цьому творі.

Діалог із текстом

• 1. Яке у вас виникло враження після прочитання лірики Ліни Костенко? Чому таку поезію називають інтелектуальною?
• 2. Як саме авторка у своїй ліриці розв'язує проблему служіння митця народові (за віршем «Страшні слова, коли вони мовчать...»)?
• 3. Прокоментуйте змістовно-смислове навантаження такої строфи поезії «Хай буде легко. Дотиком пера...»: «Сьогодні сніг іти вже поривавсь. / Сьогодні осінь похлинулась димом. / Хай буде гірко. Спогадом про Вас. / Хай буде світло, спогадом предивним».
• 4. Чому лірична героїня прагне зберегти свято кохання, як казку? («Хай буде легко. Дотиком пера...»).
• 5. Випишіть найвдаліші художні засоби з вірша «Недумано, негадано...» і поясніть їхнє змістовно-смислове наповнення.
• 6. Доведіть, що поезія «Недумано, негадано...» - зразок інтимної лірики.
• 7. Зробіть ідейно-художній аналіз вірша «По сей день Посейдон посідає свій трон...». Визначте віршовий розмір і особливості римування цієї поезії. Чому екологічна проблема в наші дні дуже актуальна?
• 8. Які афоризми з творчості Ліни Костенко вам запам'яталися і чому саме?

Діалоги текстів

• Об'єднайтеся у чотири творчі групи й попрацюйте над одним із запропонованих проектів самостійно: «Друга світова війна в ліриці Ліни Костенко»; «Минуле й сучасне у драматичній поемі Ліни Костенко “Дума про братів Неазовських”»; «Скіфія і Греція в поемі-баладі Ліни Костенко “Скіфська одіссея”; «Чорнобильська тема в поетичному циклі Ліни Костенко “Інкрустації”». На першому етапі уважно прочитайте твори, знайдіть потрібні цитати. На другому - підберіть необхідну літературу для аналізу теми. На третьому - підготуйте невеличкі реферати й виступіть із ними на останньому уроці з вивчення творчості Ліни Костенко.

Мистецькі діалоги

• 1. Користуючись інтернетом, доберіть репродукцію картини, яка може стати ілюстрацією до поезії Ліни Костенко «Недумано, негадано...». Продемонструйте художнє полотно у класі на медіадошці. Підготуйте стислу інформацію про автора/авторку цієї картини.
• 2. Розгляньте картину італійського живописця Сандро Боттічеллі «Народження Венери» і проаналізуйте. Попередньо підготуйте короткий усний виступ про цього художника і манеру його письма.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай»

Ліна Костенко намагалася впевнити своїх читачів у минущості важкої доби бездержавності, підтримувала в їхніх душах віру в незнищенність рідного народу, будила національну свідомість.

Михайло Слабошпицький ставить історичний роман Ліни Костенко на перше місце в українській літературі ХХ ст., вважаючи, що це не тільки художня енциклопедія життя українського народу середини XVII ст., а й партитура вічних мотивів духовного буття нації.

Довгих шість років у видавництві роман креслили, різали, критикували. А тим часом твір, розповсюджений у рукописі, вже став літературною подією.

Коли роман вийшов друком, у книгарнях шикувалися черги.

Романні ознаки твору

Для героїчного епосу, яким є історичний роман у віршах, характерне панорамне змалювання історичної епохи, дві головні сюжетні лінії та нерозривна єдність драматичного, ліричного й епічного. Усі ці риси має роман Ліни Костенко.

Головна сюжетна лінія - реалізація Марусею Чурай свого таланту, її сходження на власну Голгофу; інша важлива сюжетна лінія, що розгортається як тло, - визвольна боротьба українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

Ліричне переважає над епічним, що характерно для ліро-епічних жанрів. Надзвичайно вдалі художні засоби, афористичність мови персонажів - справжні знахідки Ліни Костенко. Без них роман перетворився б на прозу, написану віршованим текстом. Драматичне начало в романі виявляється через загострену напруженість дії, почуттів і вчинків. Перший розділ роману «Якби знайшлась неопалима книга» з його полілогами, монологами і репліками легко надається до інсценування. Літературознавці схиляються до думки, що «Маруся Чурай» - перший в українській літературі історичний роман у віршах.

Роман у віршах - великий ліро-епічний твір, у якому ліризовану розповідь викладено у віршовій формі. У романі у віршах драматичне, ліричне й епічне начала - нерозривно пов'язані. Для нього характерна ще й історична концепція - цілісне уявлення автора/авторки про певну епоху, її історичний колорит, дух часу і своєрідний погляд у майбутнє народу.

Маруся Чурай як легендарна авторка пісень

У 8-му класі ви вже знайомилися з творчістю легендарної народної співачки, якій приписують авторство пісень «Летить галка через балку», «Засвіт встали козаченьки», «Сидить голуб на березі», «Віють вітри, віють буйні». Маруся Чурай мала чудовий голос і ліричну душу (створила понад 20 пісень, що стали народними). Приблизний рік народження Марусі - 1625-й. Прийнято вважати, що вона народилася в сім'ї урядника полтавського козацького полку. У сварці з лихим шляхтичем батько зарубав нападника і втік на Січ. 1637 р. під час козацько-селянського повстання Гордія Чурая разом із гетьманом Павлюком полонили і стратили у Варшаві.

Валентин Задорожний. Маруся Чурай (1976-1977)

Фабула роману у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко належить до так званих мандрівних сюжетів. Найдавнішою вважають біографічну повість російського письменника Олександра Шаховського «Маруся - малоросійська Сафо¹». Крім неї, згадаємо твори таких українських митців, як Григорій Бораковський («Маруся Чурай - українська піснетворка»), Марко Кропивницький («Дай серцю волю - заведе в неволю»), Михайло Старицький («Ой не ходи, Грицю»), Левко Боровиковський («Чарівниця»), Степан Руданський («Розмай»), Володимир Самійленко («Чураївна»). Однак у них увагу акцентовано на любовному сюжеті, що зовсім не сприяло показові історичного тла - розореної поляками, але не скореної й готової до боротьби під булавою Б. Хмельницького України. Ліна Костенко ж, поставивши в центр свого історичного полотна легендарну дівчину, говорить про насущні проблеми свого народу в один із найважливіших періодів виборювання незалежності.

¹ Сафо (Сапфо) - давньогрецька поетеса (друга половина VII ст. до н. е.), яка на острові Лесбос заснувала музично-поетичну школу для дівчат; стала авторкою багатьох любовних поезій.

«“Маруся Чурай” нагадує класичний архітектурний ансамбль, що втілює великий план, велику ідею. Поетичний матеріал розгортається “сам із себе” за законом внутрішньої необхідності і зовнішньої доцільності, а цілість надає кожній частині вищого значення. Він живе наскрізною симфонічною взаємопов'язаністю, взаємопідсиленням».

Іван Дзюба

Сюжетно-композиційні особливості

Роман складається з дев'яти розділів, кожен із яких має назву і розпочинається з несподіваної та страшної розв'язки. Нехронологічність частин композиції збільшує гостроту проблематики. Художнє полотно роману надзвичайно компактне. Позасюжетний розділ «Дідова Балка» і введення до тканини твору фантастичного образу Хо - теж умотивовані. Розділ «Сповідь» - це екскурс у минуле Марусі. У ньому сконцентровано і зав'язку, і кульмінацію, але не можна вважати його початком твору.

Українська нація напередодні доби Руїни

Роман показує виникнення двох антагоністичних Україн: фантомної держави прирівняних до російського дворянства українських можновладців, тобто України скореної (за Є. Маланюком, «байстрючої матері яничар»), й питомо козацької України-матері. Дід Галерник і мандрівний дяк, із яким Маруся йшла до прощі, постають виразним уособленням батьківського первня української нації.

Безлюддя, яке спочатку жахає Марусю під час прощі, запустіння («Оце йдемо вже кілька діб, - / Небілені хати і випалений хліб») - виразні ознаки і матеріальної руїни, і руїни метафізичної, яка згодом дала назву цілій епосі в українській історії. Майбутня бездержавність іще не стала зримою: ще існує Січ, Гетьманщина, діють суди, та на українській землі вже наплодилося чимало вдаваних доброзичливців, що вміють нагріти руки на всенародному лихові. Про життєве кредо таких, як Вишняк, у творі сказано афористично: «Хто - за Богдана, хто - за короля. / А він - за тих, которії не проти». І Горбань у часи свого головування потай присвоює громадське добро, під час облоги рідного міста дбає лише про себе.

Образ безіменного посланця із Січі в романі епізодичний, однак саме він уособлює ставлення до юридичних норм («Козак сказав: - Замудрувались ви, / Тут треба тільки серця й голови»), до появи «малоросійства». До речі, різноманітність чоловічих типів у романі підтверджує висновок Є. Маланюка: «Козацтво обіймало всіх “ліпших людей” - чи то був нащадок князівського або боярського роду, чи то повноправний “шляхтич Речі Посполитої”, чи відважний міщанин, чи недовчений богослов, чи, врешті, “посполитий” селянин. Козацтво - це було максимальне націєтворче напруження цілого народу, цілої Батьківщини...».

Іван Іскра багатьма гранями вдачі співрівний і дідові Галернику, й Гордієві Чураю, і навіть Богданові Хмельницькому. Привертають увагу його виважена громадянська позиція на суді, блискуча промова на захист Марусі, дипломатичні здібності.

Іван Іскра боляче переживає трагедію Чураївни, рятує її від самогубства, саме він привозить універсал Хмельницького, що забороняє її страту. Під час облоги Полтави Іскра не перестає піклуватися про Марусю.

Як сильна особистість Іван Іскра не вміє грати вигідних ролей. Він припускає, що сімейне життя в нього може скластися й без Марусі, однак такої рідної душі він уже не знайде. Іван у своєму освідченні намагається переконати кохану, що не має жодних ілюзій: «Як не полюбиш, в мене вистачає / на двох любові. Якось проживем». Таке благородство вражає Марусю, однак дівчина відмовляє йому.

Гриць - Іванова протилежність у творі. Він переконаний, що Маруся завжди готова пробачити його, особливо якщо примирення зробити публічним.

Та насправді Бобренко прийшов не перепрошувати: «Він говорив, і відбувалось диво. / Він зраду якось так перетворив, / так говорив беззахисно й правдиво, - / неначе він про подвиг говорив». Із його уст лунає фраза: «І що найтяжче: мука ж моя марна, / бо зрада - діло темне і брудне. / А ти - це ти. / Ти і в стражданні гарна. / Ти можеш навіть пожаліть мене».

«Гриць Бобренко воістину завис між “небом” і “землею”. Маруся чи Галя - ось його цілком реальний вибір. I, зрештою, “земне” тяжіння бере гору, - перед нами постає драма людини, яка не відбулася».

Володимир Панченко

Врода української жінки, що в нещасті немов розквітає, - підтвердження її потенційної сили і внутрішньої духовної краси, яка в моменти страждань стає особливо помітною.

Гриць хоче впевнено себе почувати у ролі глави сім'ї. Звідси й потреба Бобренка у жінці, яка б була «до печі і до городу, до коней і до свиней», а ще - всетерплячою і всепрощаючою, щоб щиро вірила: у неї «на двох глупоти, у нього - розум на двох».

Гриць навряд чи вірить погрозам Орихни: «Все запишу на церкву й монастир, / - на всю Полтаву будеш багатир!», - та перед Марусею, аби виправдати зраду, посилається на материну волю. Проте не варто думати, що Бобренкові легко дається розрив із коханою. Герой вважає цей період важчим, ніж пережите під Берестечком.

Він не може збагнути, що сватання до іншої убило кохання Марусі й почуття вже не воскресити.

Гриць відчуває себе і жертвою, і катом власного почуття. Тому виникають думки про самогубство, а після отруєння він не виказує Марусю, що, ймовірно, єдиний чоловічий учинок у його житті.

Орихна Бобренчиха, що постійно дорікає синові Марусиними злиднями, на думку Анатолія Макарова, виступає ідеологом новітнього панства, тієї соціальної групи, яка становитиме основу «малоросійства», зі страху за власні статки проявлятиме чудеса гнучкості хребта й моралі, щоб тільки не втратити їх.

Опанас Рокачевський. Портрет літньої селянки (1860)

Орихні не подобається й те, що Маруся є носієм яскраво вираженої людської гідності: «В тії Марусі, що не слово - насторч... / Мені таку невістку ані на оч, / ні на оч, сину, поки я жива». Пристосуванці завжди осуджують вольових людей.

Образи Івана Іскри й Мартина Пушкаря сьогодні прочитуються по-іншому. Правду кажучи, за часів тоталітарного режиму Ліна Костенко не могла їх вивести зрадниками й користолюбцями, але алюзії про «холодність» Іскри натякають на його майбутню причетність до ганебного доносу на Мазепу («Загине теж, в бою заживши слави, / в недовгім часі після Пушкаря, / вертаючи до попелу Полтави / з посольства до московського царя»). А Мартин Пушкар у погоні за владою й булавою у майбутньому мимоволі сприятиме поглибленню Великої Руїни.

«...Малоросійство - це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція. Капітуляція ще перед боєм».

Євген Маланюк

Діалог із текстом

• 1. Назвіть типові риси історичного роману у віршах.
• 2. Проаналізуйте образи Марусі, її матері, Гриця, Орихни Бобренчихи, Галі Вишняківни чи її батька (на ваш вибір).
• 3. Згрупуйте дійових осіб роману. Своє рішення аргументуйте.

Історичні персоналії	Місцева полтавська влада та реєстрове козацтво	«Сірий» полтавський соціум, звичайні «маленькі» люди	Запорожці	Яскраві психотипи талановитих і свідомих тогочасних українців	Вороги України

• 4. Заповніть таблицю цитатами з твору для зіставлення і порівняння.

Риси характеру	Маруся Чурай	Гриць Бобренко
Патріотизм чи пристосуванство
Вірність у коханні чи готовність до зради
Ставлення до матері
Гостре відчуття мук сумління чи моральне хамелеонство
Ставлення до матеріальних цінностей
Особистісна оцінка Галі Вишняківни
Особистісна оцінка Івана Іскри

• 5. Доведіть, що історичний роман у віршах Ліни Костенко має дві сюжетні лінії. Чому, на вашу думку, історична сюжетна лінія (боротьба українського народу під проводом Б. Хмельницького) весь час «затінюється» любовною?
• 6. Дайте визначення терміна «малоросійство», який уперше запровадив Є. Маланюк. Хто з персонажів роману «Маруся Чурай» уражений бацилою «малоросійства»?
• 7. Створіть словесний психологічний портрет Мартина Пушкаря.
• 8. Порівняйте батьківські сім'ї Марусі Чурай і Галі Вишняківни. Доведіть або спростуйте думку, що Орихна Бобренчиха не відповідає типовому образові української жінки-матері. Випишіть і зачитайте вголос цитати з роману на підтвердження своїх думок.
• 9. Об'єднайтесь у пари і поміркуйте над гендерними стосунками в романі «Маруся Чурай» Ліни Костенко, обравши предметом аналізу взаємини: а) між Гордієм і Ганною Чураями; б) між старими Бобренками, батьками Гриця; в) між Вишняком і Вишнячихою, батьками Галі; в) між Марусею і Грицем; г) між Марусею та Іваном Іскрою; д) між Грицем і Галею Вишняківною.
• 10. Наскільки актуальним є роман «Маруся Чурай» Ліни Костенко для нашого часу?
• 11. У розширеному розділі про Ліну Костенко під QR-кодом прочитайте уривок зі статті І. Дзюби «Маруся Чурай» і скажіть, яким «художнім відкриттям» вважає літературознавець цей роман у віршах. Поясніть, як ви зрозуміли його думку.

Діалоги текстів

• Із якими історичними творами в українському красному письменстві можна порівняти роман Ліни Костенко «Маруся Чурай»?

Мистецькі діалоги

• 1. Розгляньте образ Марусі Чурай, створений на картині В. Задорожного. Чи такою ви собі уявляли цю героїню? Наскільки вона близька до народнопісенного образу?
• 2. Образу матері у романі «Маруся Чурай» Ліна Костенко надає особливого значення. Уважно роздивіться «Портрет літньої селянки» (1860) пензля художника О. Рокачевського. Чи можна саме такою уявити матір Марусі? А матір Грицька? Свої відповіді аргументуйте.
• 3. Користуючись інтернетом, самостійно доберіть репродукції картин, як ілюстрації до роману «Маруся Чурай». Продемонструйте їх на медіадошці й поясніть ваш вибір.