Українська література. Рівень стандарту. 11 клас. Слоньовська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ОСТАП ВИШНЯ (1889—1956)

Життєвий і творчий шлях

Народився Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко) 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва поблизу містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області). Батько майбутнього письменника був поміщицьким прикажчиком, дід по батьковій лінії - шевцем, дід по матері - хліборобом. Письменник розповідав, що батьки дуже любили жартувати. Батько навіть при смерті, коли йому дали підписати заповіт, кпинив: «При полном разуме и памяти... руку приложил и ноги протянул Михаил Кондратьевич Губенко». Це були його останні слова.

У родині підростало 17 дітей. Старший брат Павла друкувався під псевдонімом Василь Чечвянський. На жаль, доля цього письменника виявилася трагічною: 2 листопада 1936 р. його заарештували, а 15 липня наступного - розстріляли в Лук'янівській в'язниці. Молодший, Кость, був актором. Здібності мала й сестра Катерина. Коли її запитували, чому вона не пише книжки, відповідала, що письменників у їхньому роду вистачає, а долі братів повторити не хоче.

Остап Вишня із сестрою Катериною (1908)

Батьки намагалися дати усім дітям освіту. Про це письменник написав в усмішці «Моя автобіографія». Після закінчення Зіньківської двокласної школи Павло мріяв про учительську семінарію в Глухові, але грошей на навчання не було. Хлопця відвезли до Києва у військово-фельдшерську школу, де батько, як колишній солдат, мав право вчити дітей за державний кошт.

Із 1907 р., після завершення навчання, Павло працював фельдшером в армії, потім - у хірургічному відділенні лікарні Південно-Західної залізниці. Він був талановитим медиком: одного разу, коли в лікарню привезли 16-річного пацієнта з глибокими ранами на шиї, а хірурга не було, хлопець зважився оперувати сам. Лікар зайшов до операційної, коли він накладав останній шов, і похвалив хлопця за професіоналізм.

Цікаво знати!

Робота з медичною документацією позначилася на почерку митця: у музеї Остапа Вишні зберігаються рукописи та листи до Максима Рильського, але прочитати їх можуть хіба що лікарі та фармацевти.

Талановитий юнак 1917 р. склав екстерном випускні іспити в гімназії і вступив на історико-філологічний факультет Київського університету імені Т. Шевченка. Але здобути вищу освіту так і не вдалося - наступного року його мобілізували у медчастину армії УНР.

«Який би я був щасливий, якби своїми творами зміг викликати усмішку, хорошу, теплу усмішку у мого народу! Ви уявляєте собі: народ радісно усміхнувся! Але як це трудно!».

Остап Вишня

2 листопада 1919 р. у кам'янець-подільській газеті «Народна воля» під псевдонімом Павло Грунський був опублікований його перший твір «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)».

Того ж року Павло Губенко, тоді - начальник медично-санітарного управління Міністерства залізниці УНР, потрапив у полон до більшовиків, де в нестерпних умовах його утримували аж до 1921 р.

Із квітня 1921 p. Павло працював у республіканській газеті «Вісті ВУЦВК» перекладачем: «Перекладав, перекладав, а потім думаю собі: “Чого я перекладаю, коли ж можу фейлетони писати! А потім - письменником можна бути"».

Цікаво знати!

У 1927 р. Остап Вишня разом із старшим братом Василем Чечвянським, Олександром Довженком та Василем Блакитним засновують гумористичний журнал «Червоний перець» (пізніше - «Перець»). У часи УРСР наклад щомісячного видання становив 3,3 млн примірників.

Остап Вишня започаткував в українській літературі художній жанр усмішки, яка поєднала у собі риси гострого фейлетону й доброзичливої гуморески. Також цей письменник творив у таких малих прозових жанрах, як памфлет, гумореска, фейлетон, автобіографічне оповідання. Лаконізм, гумор, влучність вислову, дотепність, іронічність, присутність самого автора - це основні ознаки його авторського стилю. Він часто застосовував прийом травестії, який колись ліг в основу «Енеїди» І. Котляревського.

«Мабуть, з часів Котляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскрометним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні».

Олесь Гончар

«Що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати, навіть насміятися з своєї, рідної людини?.. Треба - любити людину. Більше, ніж самого себе».

Остап Вишня

Псевдонім Остап Вишня письменник уперше використав 1921 р. (так був підписаний фейлетон «Чудака, їй-Богу!» в газеті «Селянська правда»). Цей псевдонім, що вказував на глибинний зв'язок з українським народом, ліг в основу циклів «Вишневі усмішки (сільські)» (1924), «Вишневі усмішки кримські» (1925), «Вишневі усмішки кооперативні» (1927), «Вишневі усмішки закордонні» (1930).

Письменник створив цикл усмішок «Українізуємось» (1926), у яких порушив проблему збереження рідної мови, культури. У 1926-1929 рр. цю збірку перевидавали шість разів. Щоб прочитати твори Остапа Вишні, російськомовні громадяни в Києві й Харкові вивчали українську мову. Митець був таким популярним, що за одну усмішку в «Селянській правді» йому платили 15 крб (у той час середньостатистична місячна зарплата становила 25 крб), а книжки видавали мільйонними накладами.

Остап Вишня виявився причетним до діяльності таких організацій, як «Плуг» і «Гарт», товаришував із Миколою Хвильовим, Миколою Кулішем, Олесем Досвітнім, Максимом Рильським.

Цікаво знати!

Остап Вишня почувався справжньою зіркою. До 1930 р. загальний наклад його збірок доходив до 2 млн - нечуваної для тих часів цифри. А для українського селянства того часу ім'я Остапа Вишні було друге за значущістю після Тараса Шевченка.

У 1920-х рр. Остап Вишня став членом художньої ради театру «Березіль», де не раз ставили комедію «Вій» (він здійснив травестійну обробку однойменного твору М. Гоголя). 1926 р. митець разом із поетом Майком Йогансеном і прозаїком Миколою Хвильовим створив музичну комедію «Мікадо» за мотивами англійської опери композитора Артура Саллівана та лібретиста Вільяма Гілберта.

Вадим Меллер. Ескіз костюма до вистави «Мікадо» за А. Салліваном (1927)

Це було вдале перелицювання з використанням японських та китайських імен і прізвищ. Прикрившись ширмою японської екзотики (правління імператора Мікадо та його поплічників), митець змалював Україну наприкінці 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст., викрив сталінський тоталітарний режим, бюрократичну систему. Серед найвідоміших драматичних творів у доробку Остапа Вишні - «Запорожець за Дунаєм» (1930) і «В'ячеслав» (1931).

На початку 1930-х рр. з'являються статті, що критикують творчість Остапа Вишні, пояснюють його популярність низьким рівнем народної культури.

Остап Вишня із сином В'ячеславом (1928)

У 1932-1933 рр. Остап Вишня не писав, бо не міг творити тоді, коли одні українці вмирали від голоду, а інші - сиділи у в'язницях. Коли 1931 р. був заарештований М. Рильський, Остап Вишня допомагав його родині, а після виходу поета з тюрми на кілька тижнів забрав його до себе в Харків.

Остап Вишня дуже важко переживав смерть Миколи Хвильового. Рідні гумориста переймалися, щоб він під впливом цієї трагічної події не збожеволів.

«“Усмішки” Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні...».

Микола Хвильовий

Цікаво знати!

Влада намагалася у будь-який спосіб позбутися Остапа Вишні, бо він, за словами М. Рильського, «умів і гриміти, як грім, і того голосу боялись усі плазуни й негідники». Одного разу Остап Вишня отримав телеграму із запрошенням на полювання, але він не зміг дістатися до лісу, бо знялася заметіль. Коли ж письменник зв'язався з друзями, з'ясувалося, що вони нічого про полювання не знають. Товариші зрозуміли, що їхнього друга хотіли убити «випадковим» пострілом.

25 грудня 1933 р. Остап Вишня був заарештований і безпідставно звинувачений у контрреволюційній діяльності, членстві в «Українській військовій організації», спробі вбивства секретаря ЦК КПУ Павла Постишева. Коли Остапа Вишню допитували, він жартував: «Громадянине слідчий, ви сьогодні доручаєте мені вбити Постишева, а завтра, чого доброго, пришиєте мені зґвалтування Клари Цеткін1. Ні, дошукуйтесь чого іншого. Я людина сімейна...». А на запитання: «В каком помещении вы планировали убить товарища Постишева?», - письменник відповів: «Я предпочитаю убивать вождей на свежем воздухе».

1 Клара Цеткін - учасниця міжнародного робітничого руху. Вона померла 20 червня 1933 р. Згадки про Клару Цеткін вказували на усю безглуздість звинувачень, які Остапа Вишню змусили підписати.

23 лютого 1934 р. Остапа Вишню засудили до розстрілу, а на початку березня смертний вирок замінили десятирічним ув'язненням в Ухта-Печорському таборі. Дружина Варвара вирішила їхати на заслання разом із письменником. Син від першого шлюбу В'ячеслав залишився у рідні.

Пасербиця Марія згадувала: «У травні 1934-го маму викликали до ГПУ2, відібрали паспорт». Порадили жити там, де ще не пройшла паспортизація.

2 ГПУ (Государственное политическое управление (рос.)) - каральний радянський орган.

Прибувши на місце, Остап Вишня оголосив: «Як дасть Бог пережити каторгу, то нехай мені рука всохне, як ще раз візьму перо. Тільки - Сибір, глушина! Сільця розставлю і... рибу ловитиму». Жити родині разом не дозволили. Дружина разом з донькою переїхала до Архангельська, а потім до Рязані.

Остап Вишня в Ухтпечлазі (1940-ві)

30 липня 1934 р. письменник починає вести табірний щоденник, який одержав назву від місця ув'язнення «Чиб'ю»3 і був виданий 1989-го. Остап Вишня згадував, як працював у редакції табірної газети «Северньй горняк». Останній запис, датований 1935 р., містить перелік 41 населеного пункту, які письменнику довелося пройти етапом від Чиб'ю до копальні Єджид-Кирта. В'язень Ухтпечлагу Йосип Гірняк, колишній актор театру «Березіль», згадував, що Остапа Вишню часто просили читати його твори, і він проказував їх незворушно, а слухачі реготали. Іще однією табірною розвагою була гра в шахи. Онука письменника Мар'яна Євтушенко і досі зберігає фігурки, зліплені дідусем із глевкого хліба.

3 Чиб'ю - притока річки Ухта.

Шахи із хліба, зліплені Остапом Вишнею у сталінському концтаборі

25 вересня 1943 р. завдяки клопотанню Олександра Довженка та зверненню Микити Хрущова до Сталіна було ухвалено рішення: «Губенко снизить срок наказания до фактически отбытого и из-под стражи освободить». На свободу письменник вийшов 3 грудня того ж року, за кілька днів до закінчення 10-річного ув'язнення.

Сталін вирішив, що Остап Вишня повинен висміювати «буржуазних націоналістів», зокрема діяльність УПА. Так з'явився цикл «Самостійна дірка», написаний під загрозою повернення у концтабір. Але поява цього твору мала зворотний ефект, і члени ОУН-УПА дякували Вишні за «рекламу в пресі». Сам Остап Вишня дуже цінував волю і прагнення українців до свободи.

Першим твором письменника, що ознаменував його повернення, стала воєнна усмішка «Зенітка» (1944). Головний герой - дід Свирид, який вірить у перемогу над ворогом, бо солдати воюють за свою землю. Пишучи про загарбників, письменник послуговується вульгаризмами, лайливо-зневажливими словами: песиголовці, гнидяні хрищі тощо. «Зенітку» надрукували як листівку і розкидали з літаків, транслювали по радіо.

Відрадою для Остапа Вишні було полювання з улюбленим собакою Гаєм. Проте з дичиною письменник повертався дуже рідко, як правило, приносив куповану. 1946 р. було надруковано одну з його мисливських усмішок - «Вальдшнеп», назва якої суголосна з романом Миколи Хвильового. Мисливець звіряється, що не любить навесні полювати на вальдшнепів, бо в нього зринають сумні спогади про друга. Це був досить ризикований натяк.

Остап Вишня і Максим Рильський на полюванні (1950-ті рр.)

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні закликали не нищити природу: «Любіть, дорогі друзі, охоту, а ще більше природу, бережіть її, охороняйте її». У них простежується синтез народного анекдоту й пейзажної лірики. Роботу над збіркою письменник закінчив аж 1956 р., незадовго до смерті.

У жовтні 1955 р. письменника реабілітували. Дружина згадувала, що коли Остап Вишня отримав рішення суду, він радісно вигукнув: «У мене сьогодні найщасливіший день у житті, а вони, бачите, плачуть». За рік до смерті письменник завершив гумористичну автобіографію, у якій розповів про перипетії своєї долі.

Остап Вишня з дружиною Варварою Маслюченко (1950-ті рр.)

Помер великий сміхотворець 28 вересня 1956 р. від серцевого нападу. Друзі згадували, що спаніель Гай дуже сумував за своїм господарем, утікав із дому і шукав Остапа Вишню там, де вони разом гуляли.

21 січня 1983 р. не стало вірної дружини Остапа Вишні актриси Варвари Маслюченко, яка в 77 років зіграла епізодичну роль у фільмі Івана Миколайчука «Вавилон ХХ» за мотивами роману Василя Земляка про колективізацію в Україні «Лебедина зграя». Подружжя поховане на Байковому кладовищі в Києві.

1991 р. на Київській кіностудії імені Олександра Довженка режисер Ярослав Ланчак зняв документальний (біографічний) фільм «Із житія Остапа Вишні» про жахливі випробування, які випали на долю письменника, і суголосне жінкам декабристів рішення Варвари Маслюченко відбувати каторгу поряд із коханим чоловіком. Роль митця зіграв лауреат Шевченківської премії, народний артист, Герой України Богдан Ступка. До фільму ввійшли унікальні документальні кадри прощання киян з Остапом Вишнею.

Кадри з фільму «Із житія Остапа Вишні» (1991)

Діалог із текстом

  • 1. Розкажіть про життєвий і творчий шлях Остапа Вишні.
  • 2. Скористайтеся додатковими джерелами і з'ясуйте походження псевдоніма гумориста.
  • 3. Чим був викликаний арешт письменника?
  • 4. Як Остап Вишня поводився на допитах? За що в'язні любили Остапа Вишню?
  • 5. Розкажіть про те, як дружина Варвара підтримувала чоловіка. У чому полягала її самопожертва?
  • 6. Чому Йосип Сталін погодився помилувати митця?
  • 7. Які жанри розвинув письменник? Якими були особливості його стилю?
  • 8. У чому Остап Вишня черпав натхнення для своїх творів?
  • 9. Який день письменник вважав найщасливішим у своєму житті? Чому?

Діалоги текстів

  • 1. Знайдіть у тексті цитати, які, на вашу думку, найкраще характеризують Остапа Вишню. Свій вибір аргументуйте.
  • 2. Як ви розумієте слова Тереня Масенка з «Легенди про Остапа Вишню»:

Його спитали в дні колишні:

- Чом зло ти словом не добив?

- Та я назвався цвітом вишні,

Я світ любив, людей любив.

  • 3. Як ви вважаєте, чому Остап Вишня називав Максима Рильського Максимом Черешнею?

Мистецькі діалоги

  • 1. Перегляньте документальний фільм «Із житія Остапа Вишні». Що нового про геніального українського гумориста ви довідалися з цієї кінострічки?
  • 2. Розгляньте кадри з документального фільму, подані в підручнику. Як ви думаєте, які епізоди із життя митця на них відображено?

Творчість Остапа Вишні

Тоталітарна система зненавиділа іскрометний гумор великого українського пересмішника. Але у своїх сатиричних і гумористичних творах він часто сміється крізь сльози, вимушено надягає маску.

У новелі «Моя автобіографія» не можна не помітити ознак брутального1 ставлення до батьківської сім'ї, власне, руйнування споконвічних українських основ життя на вимогу тоталітарної системи. Крім фривольних2 характеристик батьків, а також бабусі («Батьки мої були як узагалі батьки... Царство небесне покійниці: і любила випити, i вміла випити») звучить насмішка над багатодітністю селянської сім'ї та релігійністю українського народу («За двадцять чотири роки спільного їхнього життя, як тоді казали, послав їм Господь усього тільки сімнадцятеро дітей, бо вміли вони молитись милосердному»).

1 Брутальний - грубий, жорстокий.

2 Фривольний - легковажний, не зовсім пристойний.

У тексті цієї усмішки надзвичайно багато помилок, навіть у назві: «Моя автобіографія», адже корінь «авто» й так перекладається «моя», тож виходить, що назва звучить як «Моя моя біографія». За жанром цей твір - гумореска, письменник написав її ще 1927 р., але правив і знову видавав аж до 1955-го. В окремих редакціях твору були навіть фрази про те, що друзі автора «перепетлюрились», а це промовисто свідчило про тиск влади на автора, аби змусити жорстоко критикувати справжніх патріотів України.

Усмішка «Письменники» - щемлива розповідь талановитого гумориста про надії надрукувати свої твори за умов, коли недремна радянська цензура вимагала від письменника політичного й ідеологічного контексту. Остап Вишня іронічно поділяє митців на групи, а про майстрів сміху пише: «Є ще особливий гатунок письменників. Це так звані гумористи. Вони пишуть для того, щоб читачі плакали, або самі плачуть, як пишуть, бо їм писати не хочеться. Нещасний народ усі гумористи, бо, навіть коли зуби болять, мусять писати щось “веселе”».

Був самим собою, а отже, і найбільше проявив свій талант Остап Вишня у «Мисливських усмішках», зібраних в окрему рукописну книжку 1956 р., а виданих - 1958-го. До циклу гуморесок увійшли такі твори: «Відкриття охоти», «Як варити і їсти суп із дикої качки» (з присвятою М. Рильському), «Вальдшнеп», «Сом», «Бенгальський тигр» та ін. Особливу увагу в цих творах приділено пейзажам, неповторній красі української природи, багатству її флори і фауни. Максим Рильський вважав ці твори «ліричною поезією в прозі».

«Це - український письменник передовсім, український у своїх пейзажах, у своєму лукавому й добродушному гуморі, у своїй далеко не добродушній сатирі, у своїй ласкавій і соромливо-ніжній ліриці. Саме оце поєднання видимого світові сміху з незримим світові смутком, таке притаманне народній українській поезії, свідчить, що Остап Вишня справді-таки земляк і духовний родич великого Гоголя, дотепного Котляревського, наївного і милого в тій наївності Квітки, нарешті - Тараса Шевченка...».

Максим Рильський про Остапа Вишню

Микола Глущенко. Літній став з лататтям (1960-ті рр.)

Усмішка «Сом» особливо цікава своїм художнім контекстом. Остап Вишня застосовує гіперболи, тонку іронію, вбивчий сарказм, народні розповіді про велетенських сомів: «За царського режиму, як свідчать дореволюційні рибалки-письменники, сом важив до чотирьохсот кілограмів, ковтав собак і ведмедів. Можливо, що з розвитком рибальства сом важитиме тонну і ковтатиме симентальських бугаїв і невеличкі буксирні пароплави...».

Кадр з анімаційного фільму «Парасолька на полюванні» (Київнаукфільм, 1973), знятого режисером Тадеушем Павленком за мотивами «Мисливських усмішок» Остапа Вишні

Діалог із текстом

  • 1. Розкрийте зміст і підтекстові натяки творів Остапа Вишні «Моя автобіографія» або «Письменники» (на вибір).
  • 2. Заповніть таблицю цитатами з цих творів (у дужках зазначайте назву усмішки Остапа Вишні):

Помилки у словах чи реченнях, діалектизми, русизми, брутальні, фривольні вислови

Вимушена критика української національної ідеї, ставлення до українських патріотів і національно свідомих митців

  • 3. Зробіть аналіз усмішки «Сом» як твору української сміхової культури. Схарактеризуйте образ оповідача.

Діалоги текстів

  • Чому, на вашу думку, Максим Рильський вважав «Мисливські усмішки» «ліричною поезією в прозі»? Прокоментуйте його вислів про Остапа Вишню.

Мистецькі діалоги

  • 1. Розгляньте репродукцію картини М. Глущенка «Літній став з лататтям» (1960-ті рр.) і знайдіть в усмішці «Сом» уривок, до якого ця картина може бути ілюстрацією. Зачитайте у класі і разом обговоріть, що зближує це художнє полотно і літературний текст.
  • 2. Перегляньте анімаційний фільм Тадеуша Павленка «Парасолька на полюванні» (1973) та комедію режисера Віктора Іванова «Ні пуху, ні пера» (1973), зняті за мотивами «Мисливських усмішок» Остапа Вишні. Проаналізуйте, які особливості «вишневого» гумору вдалося зберегти режисерам, що вони внесли нового у трактування гумористичних оповідань письменника.