Українська література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Слоньовська
Модернізм як розрив із традицією. Пошук нових виражальних засобів
Модернізм (дослівно - осучаснений, від лат. modernus - сучасний) - напрям в образотворчому мистецтві, архітектурі й світовому письменстві, який виник наприкінці XIX ст. і пережив період свого розквіту після Першої світової війни. В Україні митці «розстріляного відродження» продемонстрували високохудожні взірці модернізму світового рівня. Якщо авангардизм, який виник паралельно із модернізмом наприкінці XIX ст., був спрямований у майбутнє та на художнє витворення нової, зміненої реальності через повне заперечення традиції, епатажність, руйнування усіх мистецьких норм, а реалізм якнайповніше відтворював дійсність у теперішньому й минулому часах, то модернізм вибірково сприймав традицію, переосмислював її, визнавав неможливість пізнання чи відтворення сучасного світу наявними засобами й прийомами, тому проповідував ідею нового погляду на світ і нових підходів до людини, абсолютизував категорії «краса», «чисте мистецтво». Основними напрямами модернізму були символізм, імпресіонізм, неоромантизм, неореалізм, експресіонізм. Усі вони краще надаються для розуміння і диференціації1, якщо кожен із літературних різновидів модернізму ілюструвати репродукціями картин художників, які творили або творять і зараз у стилі символізму, імпресіонізму, неоромантизму, експресіонізму.
1 Диференціація (різниця, відмінність) - тут: розрізнення, розчленування, розподіл.
Символізм (фр. simbolisme, з грец. симболон - ознака, прикмета, символ) - стильова течія раннього модернізму, що виникла у Франції в 70-х рр. XIX ст., а в українській літературі поширилася на початку XX ст.; тип творчості. У символізмі поняття та думки, що відтворюють художній образ, замінено багатозначними символами, які мають створити нову реальність. У символізмі домінує асоціативне мислення, а символ - головний художній прийом для вираження незбагненної суті предметів і явищ. Символізм як тип творчості був характерний іще для мистецтва Шумеру, Китаю, Греції, Риму, українського бароко і романтизму.
Богдан Панчишин. Сівба (2005)
Символіка - це заміна почуттів, дій, предметів символом (річчю, предметом, стійким образом), який володіє яскраво вираженою характеристикою. Наприклад, птах є символом волі, калина - символом кохання, обручка - символом одруження.
Символ - як знак чи прикмета - це здатність предметів, матеріальних речей, подій, явищ уособлювати умовний ідеальний зміст. Наприклад, в українців хліб-сіль означають гостинність, згідно з Біблією, терновий вінок символізує страждання, а грім із ясного неба - це велика несподіванка, прикрість.
Клод Моне. Прогулянка в Аржантей (1875)
П'єр-Огюст Ренуар. Бал у Мулен де ла Галетт (1876)
Сергій Васильківський. Захід сонця над озером (1900)
Петро Левченко. Копиці, осяяні сонцем (поч. XX ст.)
Відомий насамперед французький символізм, найяскравіше представлений творчістю Шарля Бодлера, Артюра Рембо, Поля Верлена, Стефана Малларме; символізм бельгійського драматурга Моріса Метерлінка. До символізму у своїй творчості тяжіли насамперед українські митці таких літературних угруповань, як «Молода муза» й «Українська хата», але найбільшою мірою - Олександр Олесь, Петро Бірманський, Богдан Лепкий, молодий Павло Тичина, поети-«неокласики». Тяглість традиції символізму була настільки відчутна навіть значно пізніше, що збірку діаспорного поета Олега Зуєвського «Золоті ворота» (1947) Володимир Державин назвав «відродженням символізму». Окремі риси символізму притаманні повісті-новелі «Сойчине крило» Івана Франка й новелам «Intermezzo» та «Цвіт яблуні» Михайла Коцюбинського, хоча в цих же творах паралельно простежуються й виразні риси імпресіонізму та навіть експресіонізму. В українському образотворчому мистецтві символізм широко практикують і нині.
Олександр Мурашко. Праля (1914)
Соня Делоне. Електричні призми (1914)
Імпресіонізм (від французького impression - враження) - це художній напрям у літературі й малярстві, який ґрунтується на безпосередній фіксації вражень, спостережень, співпереживань. На відміну від митців-реалістів, імпресіоністи намагалися відтворити свої власні шляхетні, витончені почуття й спостереження мінливих миттєвих відчуттів і переживань, картин природи, зафіксувати мінливі ефекти світла, ставили метою поділитися власними почуттями з читачами чи поціновувачами картин, вплинути на них. Часопростір у творах імпресіоністів - мозаїчний, а зображально-виражальні засоби збагачені колористикою (тонами, півтонами, світлотінями), звуковими ефектами, психологізованим пейзажем. Найбільш поширений жанр - новела.
Момчіло Фундуп. Пейзаж (2010)
Карен Вітворт. Нехай твоє світло сяє (2013)
Зародився імпресіонізм у другій половині XIX ст. у Франції насамперед у малярстві. У стилі літературного імпресіонізму творили брати Едмон та Жуль Гонкури, Кнут Гамсун, Томас Манн, Стефан Цвейг. Стефан Малларме афористично означив основний принцип імпресіонізму, наголосивши, що треба «малювати не річ, а здійснюваний нею ефект». Виразні риси імпресіонізму притаманні повісті-новелі «Сойчине крило» Івана Франка, новелі «Intermezzo» Михайла Коцюбинського, повісті Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала», роману «Записки кирпатого Мефістофеля» Володимира Винниченка, новелі Григорія Косинки «На золотих богів».
У стилі імпресіонізму творили такі українські художники, як Сергій Васильківський, якого сучасники вважали таким же геніальним, як Тараса Шевченка в літературі, Петро Левченко, Олександр Мурашко, Іван Труш.
Неоромантизм (від грецьк. νέος - молодий, новий і фр. romantisme) - стильовий напрям у модернізмі, для якого характерне намагання подолати прірву між ідеалом і дійсністю, завдяки вольовим зусиллям яскравої особистості зробити можливе дійсним. Неоромантизм виник у літературі на межі ХІХ-ХХ ст. і виразно проявився у творах Кнута Гамсуна, Роберта Луїса Стівенсона, Редьярда Кіплінга, Етель Ліліан Войнич, Джека Лондона. В українській літературі неоромантизм характерний для творів Лесі Українки, яка «проривом у блакить» заклала фундамент поетичних здобутків «розстріляного відродження». Виразні елементи неоромантизму можна знайти у художніх текстах Ольги Кобилянської, Олександра Олеся, Спиридона Черкасенка, Юрія Японського, Миколи Хвильового. Неоромантизм властивий митцям «Празької школи» (Олена Теліга, Наталія Лівицька-Холодна, Олег Ольжич) і навіть «шістдесятникам» (Василь Симоненко, Микола Вінграновський, Роман Лубківський). Переживанням і світовідчуванням своїх літературних героїв митці-неоромантики надавали метафізичного1 значення. Іван Франко про українських митців-неоромантиків писав: «Для них головна річ - людська душа, її стан, її рухи в таких чи інших обставинах... За своїми героями вони щезають зовсім, а властиво переносять себе в їх душу, заставляють нас бачити світ і людей їх очима».
1 Метафізичний - містичний, надчуттєвий, надприродний.
Едвард Мунк. Крик (1893)
Пруденс Х'юард. Дівчина у жовтому светрі (1936)
Неоромантики вдавалися до таких засобів виразності, як психологізм, використання символів, міфів, відтворення роботи підсвідомості (прийом сну), показ кількох паралельних точок зору. Неоромантичну стильову манеру часто застосовувала О. Кобилянська («В неділю рано зілля копала», «Valse melancholique», «Impromtu phantasie»), а також у своїй новелістиці - В. Винниченко («Момент»). У зарубіжній літературі неоромантизм представлений творами Гергарта Гауптмана («Потоплений дзвін»), Е. Л. Войнич («Овод»), Дж. Лондона («Біле Ікло», «Смок і Малюк»).
Богдан Панчишин. Рік 75221 (Майдан)
Оксана Мась. Повсякденні вібрації (2012)
1 Тут літочислення вказано від створення світу, образно кажучи, «від Єви і Адама», а не як офіційно прийнято - від нової ери, тобто народження Ісуса Христа. Отже, 7520 рік - це 2014, коли в Україні відбулася Революція гідності й пролилася кров.
В американському та європейському малярстві, зокрема українському, неоромантизм досить поширений і сьогодні.
Експресіонізм (від фр. expression - вираження, виразність) - літературно-мистецька течія, що сформувалася у Німеччині на початку XX ст. Експресіоністи мали прихильників у Франції, Австрії, Польщі, німецькомовній Швейцарії. Риси експресіонізму: виявлення глибинних психічних процесів, глибокий ліризм за умови всеохопного пафосу, заперечення усталених канонів сприймання дійсності. Експресіонізм у літературі тяжіє не стільки до змалювання світу зовнішнього, скільки до вираження художніми засобами емоційного стану автора чи героя, його внутрішнього світу. В українській літературі в стилі експресіонізму творили Василь Стефаник («Новина», «Марія», «Сини»), Микола Хвильовий («Вальдшнепи»), Володимир Винниченко (перший український фантастичний роман «Сонячна машина»), Осип Турянський («Поза межами болю»), Віктор Домонтович («Дівчина з ведмедиком», «Доктор Серафікус»), Микола Куліш (драми «Отак загинув Гуска», «Народний Малахій», «Маклена Граса»), Тодось Осьмачка (поема «Поет», повісті «Старший боярин», «План до двору», «Ротонда душогубців»). Урешті, театр Леся Курбаса «Березоль» також постійно реалізував найкращі задуми свого режисера в стилі експресіонізму.
Експресіонізм у красному письменстві часто використовує елементи екзистенціалізму - філософського напряму, який, на думку Мартіна Гайдеггера, змальовує людину в екстремальних ситуаціях як істоту, що «збирає себе з розпорошеності щойно пережитого», а тому приймає світ таким, яким він є, і почувається невмирущою навіть перед лицем реальної смерті (новела Василя Стефаника «Діточа пригода»).
У зарубіжній літературі в стилі експресіонізму творили Франц Кафка, Райнер Марія Рільке, Карел Чапек, Казимир Едшмід. Їхнім кредо можна вважати слова німецького поета Казимира Едшміда: «Світ перед нами. Було б безглуздям повторювати його. Заскочити світ у стані крайньої точки напруги - ось у чому полягає найвище завдання мистецтва». Хоча слово «експресіонізм» з’явилося ще в середині XIX ст., воно й досі вживається у тому самому значенні, адже в стилі вираження емоцій і динаміки почуттів або вчинків пишуть свої картини й сучасні художники.
Діалог із текстом
1. Що таке модернізм у літературі та образотворчому мистецтві? Про які основні напрями модернізму ви дізналися?
2. У чому особливість символізму як стильової течії? Яка роль образів-символів у творчості символістів?
3. Що ви можете сказати про імпресіонізм як мистецький та літературний напрям? Чим він особливий? Які твори зарубіжних і українських письменників-імпресіоністів ви вже читали?
4. Як ви розумієте назву картини Соні Делоне «Електричні призми»? Чи відповідає назва змістові цього художнього полотна?
5. Назвіть основні риси неоромантизму. Чим неоромантизм відрізняється від власне романтизму?
6. Прокоментуйте думку І. Франка про письменників, які творили в стилі неоромантизму. Чим цікава вона для вас особисто?
7. Розкрийте смислове значення поняття «експресіонізм». Назвіть основні риси експресіонізму в малярстві та літературі. Хто з українських і зарубіжних митців творив у цьому стилі?
8. Як ви розумієте слова німецького поета К. Едшміда: «Світ перед нами. Було б безглуздям повторювати його...»? Доведіть, що митець має на увазі саме експресіонізм.
Діалоги текстів
1. У чому саме полягали «точки дотику» українських поетів-модерністів (зокрема символістів і неоромантиків) з темами, проблематикою та художніми засобами ліричних творів західноєвропейських геніїв Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо? Про що це свідчить?
2. Що ви можете сказати про особливий розвій імпресіонізму в українській та зарубіжних літературах одного й того самого періоду? До яких висновків вас підводить таке явище?
3. Чому експресіонізм в українській та зарубіжній літературах цього періоду посів особливе місце? Із якої причини письменники часто апробували в художніх творах елементи такого філософського напряму, як екзистенціалізм?
4. Підготуйте мініреферат (1-2 сторінки) про австрійського письменника-імпресіоніста Петера Альтенберга та його наукову розвідку «Як я це бачу», користуючись відповідною інформацією з інтернету. Ознайомте своїх однокласників із найважливішими, на вашу думку, міркуваннями цього митця.
Мистецькі діалоги
1. Доведіть, ілюструючи відповідною репродукцією картини в підручнику, що на ній домінує такий мистецький напрям, як символізм.
2. Порівняйте зображення Сергія Васильківського «Захід сонця» та «Копиці, осяяні сонцем» Петра Левченка (на с. 119) із роботою Клода Моне «Враження. Схід сонця» (1872) і його картинами під назвами «Копиця» (1891) та цілою серією зображень скирти сіна в різний час доби. (Роботи французького художника розміщені в електронному додатку під QR-кодом у розділі «Картини відомих художників»). Як, на вашу думку, розкриваються риси імпресіонізму на полотнах українських художників, які відійшли від реалізму, та в роботах класика імпресіонізму Клода Моне? Зверніть увагу на колористику та чіткість у відтворенні враження від подібних об'єктів. У чому різниця?
3. Як ви вважаєте, чому неоромантизм розвинувся і в малярстві? Виберіть репродукцію картини, яка, на вашу думку, належить до неоромантичного напрямку. Аргументуйте свій вибір.
4. На ваш розсуд проаналізуйте одну з поданих у підручнику репродукцій картин, виконану в стилі експресіонізму.
5. Спростуйте або аргументовано доведіть істинність одного з нами запропонованих нижче висновків художника Пабло Пікассо: «Геній Ейнштейна призвів до Хіросіми», «Я змальовую предмети так, як думаю про них, а не такими, як їх бачу», «Митці не старіють, а з роками все більше зріють».
6. Чи відповідає назва картини Оксани Мась її змістові? Як ви думаєте, це художнє полотно можна назвати шедевром? У якому стилі воно написане: реалізму, імпресіонізму, експресіонізму? Що саме постає перед глядачами? Які кольори домінують на картині? Що вони увиразнюють? Як ви думаєте, події відбуваються у спекотний сонячний день, в час золотої осені чи ввечері при електричному освітленні? Свою думку належно доведіть.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України