ОБРАЗНЕ СЛОВО ПОЕТИЧНОГО МОДЕРНІЗМУ

Поезії Миколи Вороного і Богдана Лепкого прийнято вважати першими ластівками українського модернізму. Дуже близько до них примикав Олександр Олесь-символіст. У його поезії «Айстри» суто «декадентська» тема передчасної загибелі надій і прагнень зреалізована через образ прекрасних осінніх айстр, яких убив приморозок, хоч наступного дня погода вже повернулася до тривалого тепла «бабиного літа». Проте це була лірика, що виростала з традицій, а не протистояла їм. Іншими словами, український поетичний модернізм, на відміну від модернізму в українській прозі, набагато більше тяжів до усталених віками норм, питомо народних засобів милозвучності й образотворення, оперував сталими епітетами, традиційними порівняннями.

Літературно-художній альманах «З-над хмар і з долин», який упорядкував і видав М. Вороний 1903 р. в Одесі, залучивши до друку на його сторінках насамперед новаторських, модерних письменників, зокрема М. Коцюбинського, став ключовим пунктом в українському літературному процесі. Авторові, знаменитому своїм «Intermezzo», М. Вороний у листі виклав програму альманаху та власне бачення української літератури як європейської і новаторської, висловивши власні симпатії «до новіших течій в літературах європейських». Пізніше саме за ці погляди М. Вороний та його прихильники зазнали гострої критики з боку громадськості і письменників традиційного скерування літератури, які звинувачували «модерністів» у нібито абсолютному відході від дійсності у сферу «чистого мистецтва» на ті уявні манівці, на які вони кличуть обдаровану літературну молодь.

Упродовж 1906-1914 рр. у Львові існувало літературне угруповання українських модерністів «Молода муза». Походження назви цього західноукраїнського письменницького товариства пов’язують як з аналогією до літературної організації польських модерністів «Молода Польща», так і з новелою неофіційного лідера «Молодої музи» Михайла Яцкова - «Доля молоденької музи» (1907).

«"Молода Муза" не була ніяким ідеологічним, ні мистецьким об’єднанням - була товариством без статуту, ...програми і навіть ...списку своїх членів... У добі модернізму кав’ярня ставала кузнею творчости... Насправді молодомузівці боронили права письменника розвивати свій талант без огляду на те, як уявляє собі літературу широка маса, навіть та, що її звуть інтелігенцією чи елітою».

Михайло Рудницький

Українські модерністи-початківці мали свого мецената - священика М. Світенського, який фінансував видання книг, а також «молодомузівську» пресу - газету «Будучність» і журнал «Світ». Коли ж Остап Луцький у газеті «Діло» та альманасі «За красою» опублікував своєрідний маніфест «молодомузівців», заявивши, що це модерністське угруповання в жодному разі не обслуговуватиме позахудожніх інтересів, у тому числі народницьких і просвітницьких, а реалізуватиме свої таланти тільки естетично, Іван Франко гостро розкритикував його.

Однак не сприймаючи декларацій «Молодої музи», Іван Якович не вважав модернізм ворожим і чужим українській літературі й неодноразово давав високу оцінку віршам і прозі Богдана Лепкого, Михайла Яцкова, Василя Пачовського, Петра Карманського, заохочував їх до поетичної творчості. Це засвідчує глибоке розуміння І. Франком українського модернізму як однієї з органічних ланок модернізму європейського.

Інтелектуальний напрям українського літературного модернізму в ліриці й драматургії очолила Леся Українка, а у прозі - Ольга Кобилянська.

Драматичні твори Лесі Українки також не могли улягати в прокрустове ложе традиційного (як своїми сценічними ефектами, так і змістовно-смисловим наповненням, репертуаром), зосередженого на спрямування театру корифеїв.

Вінсент Ван Гог. Нічна тераса кафе (1888)

Поетичні драми Дочки Прометея навіть режисерам того часу видавалися малозрозумілими. А під час рідкісних постановок на сцені драматичних творів Лесі Українки трупи акторів традиційного скерування настільки неправильно розігрували всі вузлові моменти, колізії та конфлікти, що глибоко філософські твори втрачали своє ядро. Саме так сталося з постановкою символістської за своєю суттю драми «Блакитна троянда» трупою Марка Кропивницького у 1899 р. Явний провал цього твору критика закидала не режисеру й акторам, які не зуміли передати на сцені глибинної суті твору, а саме авторці за те, що вона нібито опустилася до рівня примітивних мелодрам.

У кінці XIX ст. Україну, як ми вже зазначали вище, масово охопив дух оновлення, прагнення змін, бажання естетично й духовно дорівнятися до Західної Європи. Покоління талановитих письменників, яких І. Франко називав «Молодою Україною», зуміло вивести красне письменство на посутньо інший естетичний та стильовий рівень і продемонструвати в художніх текстах цілісні характери своїх ліричних героїв - молодих українців, їхні свідомі самовіддані пориви до краси і справедливості, тонке розуміння суспільних змін, які стосувалися людської гідності, відповідальності перед іншими, понять честі чи безчестя, слави чи ганьби, питань особистого щастя, добробуту родини, виховання дітей свідомими громадянами, права на працю за покликанням і свідомої самопожертви заради національних інтересів.

У статті «Старе і нове в українській літературі» І. Франко чітко вказував на особливості творчого процесу молодих митців, які творили у стилі неоромантизму: «Для них головна річ - людська душа, її стан, її рухи в тих чи інших обставинах... їх можна би назвати ліриками, хоча їх лірика зовсім не суб’єктивна; навпаки, вони далеко об’єктивніші від давніх оповідачів, бо за своїми героями щезають зовсім, переносять себе в їх душу, заставляють нас бачити світ і людей їх очима...».

Із березня 1909 р. у Києві почав виходити журнал «Українська хата» - перший друкований орган українського модернізму, який став улюбленим часописом шанувальників молодих українських поетів, адже їхні твори на своїх сторінках публікував аж до 1914 р., поки вихід журналу не перервала Перша світова війна. «Хатяни» в основному пропагували неоромантизм та імпресіонізм як манеру творчості. І хоча найбільш впливовий тогочасний критик і літературознавець Сергій Єфремов естетичні погляди дописувачів журналу «Українська хата» розцінював як «декадентство» й «дитячі забавки рафінованого міщанства», що штучно продукує «мистецтво для мистецтва», саме тут уперше були надруковані поезії тоді ще початківців Максима Рильського, Павла Тичини, Михайля Семенка. Також у цьому часописі часто друкували переклади творів Шарля Бодлера.

Досить тривалий у часі вихід друком «Української хати» не був випадковий. Він став одним із найцікавіших явищ в українському літературному житті початку XX ст. Навколо цього часопису гуртувалися молоді літературні таланти, які своєю творчістю розбудили досі пасивну літературну критику. Та найголовніше, що українська поезія «нової школи» нічим не поступалася перед найкращими західноєвропейськими зразками і засвідчувала високий рівень національного красного письменства, бажання талановитих українських митців долучитися до актуальних літературних віянь.

Діалог із текстом

1. Як письменники і громадськість зустріли появу альманаху «З-над хмар і з долин»?

2. Що саме ви дізналися про західноукраїнське літературне угруповання «Молода муза»? Як ставився І. Франко до модернізму і до молодих талантів?

3. Розкрийте роль і значення журналу «Українська хата» для розвитку поетичного модернізму в 10-ті рр. XX ст.

4. Об'єднавшись у «малу» групу, підготуйте творчий проект на тему: «Причини несприйняття новітніх віянь у літературі громадськістю і митцями традиційного спрямування».

Мистецькі діалоги

Розгляньте картину В. Ван Гога «Нічна тераса кафе» і подумайте, в руслі якої модерної течії вона виконана. Поясніть яскраву колористику цього художнього полотна.

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України