Фізика. Рівень стандарту. 10 клас. Сиротюк

Видатні українські фізики, які зробили значний внесок у розвиток механіки, молекулярної фізики та термодинаміки

Ірина Іванівна Адаменко (1935-2010) - українська науковиця, доктор фізико-математичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Наукова діяльність пов’язана з дослідженням рівняння стану, пружних, акустичних, теплових і калоричних властивостей молекулярних рідин, нанорозмірних рідинних систем та їхніх розчинів. Займалася комп’ютерним моделюванням молекулярної будови і фізичних властивостей нанорозмірних рідинних систем у широких інтервалах зміни температури й тиску. Досліджувала вплив тиску на особливості структурних перебудов та термобаричних залежностей фізичних властивостей води і водних систем з нанорозмірними домішками (зокрема, гліцерином і вуглецевими нанодомішками).

Володимир Євгенович Бахрушин (1960 р. н.) - доктор фізико-математичних наук, професор.

Займався дослідженням впливу комплексного легування та високотемпературних обробок на внутрішнє тертя. Дослідив динамічні модулі пружності та інші фізичні властивості сплавів. Зокрема, у колективі науковців В.Є. Бахрушин визначив закономірності розподілу кисню та азоту в сплавах, швидко охолоджених від передплавильних температур, побудував модель дифузії домішок впровадження в сплавах. Також було визначено характер та механізм впливу легивальних елементів на кінетику взаємодії азоту зі сплавами ніобію за високих температур.

Олександр Терентійович Богорош (1946-2017) - український науковець, фахівець у галузі фізики твердого тіла, хімії, фізико-хімічної механіки, тепло- і масообміну, доктор технічних наук, професор кафедри прикладної фізики Фізико-технічного інституту НТУУ «КПІ ім. Ігоря Сікорського».

Наукові дослідження: кінетика кристалізації і перекристалізації органічних та неорганічних кристалів; фазові перетворення у твердих тілах; структура і властивості твердих тіл (кристалографічні й наноструктурні аспекти); ефекти пам’яті водних розчинів і режимних (технологічних) факторів, пов’язаних із фазовими перетвореннями у твердих тілах; нанофізика та наноелектроніка тощо.

Під керівництвом ученого видано українсько-російсько-англійський тлумачний словник «Прикладна фізика» у 4 томах. У словнику подано понад 35 тисяч термінів та словосполучень із прикладної фізики трьома мовами.

Євген Станіславович Боровик (1915-1966) - український фізик, доктор фізико-математичних наук, професор. Досліджував теплопровідність зріджених газів у широкому інтервалі температур і тисків. Розвинув новий напрям прикладної фізики - використання низьких температур для вироблення методів одержання вакууму, сильних стаціонарних та імпульсивних, великої тривалості магнітних полів.

Ярослав Йосипович Бурак (1931-2011) - український фізик, фахівець у галузі механіки деформівного твердого тіла та термодинаміки нерівноважних процесів.

Разом з Е.І. Григолюком і Я.С. Підстригачем проводив дослідження з розробки теоретичних основ і методів оптимізації термонапруженого стану деформівних тіл для створення раціональних режимів і схем високотемпературної локальної обробки зварних елементів тонкостінних конструкцій. Було сформульовано і розв’язано нові некласичні екстремальні задачі термомеханіки оболонок і пластин при заданих областях допустимої зміни функції керування та обмеженнях на параметри розглядуваних фізико-механічних процесів. Надалі роботи в галузі оптимізації розвивались у напрямку розробки теоретичних основ створення раціональних технологій термообробки під час виготовлення електровакуумних та електронно-променевих приладів, а також заварюванні дефектів та під’єднанні відводів на діючих магістральних нафтопроводах.

Борис Ієремійович Вєркін (1919-1990) - український учений у галузі фізики низьких температур. Довів можливість кристалізації молекул РНК та ДНК, запропонував новий метод вивчення міжмолекулярних взаємодій макромолекул. Одержав низку нових результатів у кріогенному та космічному матеріалознавстві. Розв’язав завдання моделювання поведінки рідини в умовах невагомості.

Петро Васильович Воронець (1871-1923) - фахівець у галузі математики та механіки. Зробив вагомий внесок у розвиток механіки, вдало пов’язав кінематику й динаміку обертального руху за інерцією навколо нерухомої точки за допомогою геометричного методу.

Олександр Олександрович Галкін (1914-1982) - український фізик-експериментатор, академік АН УРСР. Основні напрями наукових робіт - фізика твердого тіла, фізика низьких температур, надпровідність тощо.

Олег Іванович Герасимов (1955 р. н.) - український учений-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор.

Основні напрями досліджень: розв’язання задач статистичної фізики складних (нерівноважних, нелінійних) багаточастинкових систем (класичні рідини, розчини, колоїдні системи, хімічно реагуючі матеріали, запорошена плазма, ядерна матерія, гранульована матерія); дослідження нерівноважних процесів, фазових переходів та критичних явищ у складних динамічних дисипативних системах; застосування методів фізичних досліджень під час вивчення і моделювання процесів та систем у довкіллі.

Борис Вікторович Гриньов (1956 р. н.) - український учений, доктор технічних наук, професор. Вивчає керамічні, композиційні, монокристалічні, плівкові, рідкі та пластмасові матеріали для різноманітного функціонального призначення.

Андрій Михайлович Гусак (1954 р. н.) - український фізик-теоретик, доктор фізико-математичних наук, професор. Наукові дослідження стосуються теорії і комп’ютерного моделювання дифузії та фазових перетворень у сплавах і твердофазних реакцій та еволюції морфології в нанорозмірних системах.

Микола Борисович Делоне (1856-1931) - український фізик у галузі механіки. Наукові дослідження: механіка твердого тіла й кінематика механізмів; повітроплавання.

Олена Іванівна Казимирчак-Полонська (1902-1992). Відома українська вчена в галузі небесної механіки, дослідниця руху комет, докторка фізико-математичних наук.

Основні наукові праці вченої присвячені вивченню руху комет. Особливу увагу приділяла короткоперіодичним кометам: встановила, що характерними закономірностями руху таких комет є їхнє зближення з великими планетами (передусім з Юпітером). Дослідила рухи 35 короткоперіодичних комет різних планетних сімейств, визначила типи змін кометних орбіт. Обґрунтувала гіпотезу захоплення короткоперіодичних комет великими планетами і намітила загальні закономірності кометних орбіт.

Леон Йосифович Кордиш (1874-1932) - український фізик-теоретик. Відомий науковими дослідженнями в галузі механіки, акустики, термодинаміки тощо.

Віктор Павлович Кубайчук (1946-2018) - український науковець, кандидат фізико-математичних наук. Сформулював підхід до застосування методів молекулярної динаміки в галузі запорошеної плазми, що межує з поверхнею. У рамках цього підходу розробив алгоритм розв’язування рівнянь руху частинок, що дає змогу скоротити кількість диференційних рівнянь у системі й використовувати під час інтегрування різні часові кроки для різних сортів частинок.

Був укладачем книг з історії української мови, створив в Вікіпедії веб-сайт «Хронологія мовних подій в Україні».

Федір Вікторович Недопьокін (1949 р. н.) - український учений у галузі технічної теплофізики, доктор технічних наук, професор. Наукові роботи зосереджені на проблемі фізичного та математичного моделювання гідродинамічних, теплофізичних і масообмінних процесів у металургійних технологіях.

Михайло Олександрович Оболенський (1940 р. н.) - український учений-фізик, доктор фізико-математичних наук, професор. Наукові інтереси - у галузі електронних властивостей металів за низьких температур, надпровідності, водневої енергетики, фізики низьких температур. Розробив методику вирощування монокристалів високотемпературних надпровідників, що не поступаються найкращим на світовому рівні; створив накопичувачі водню; провів дослідження магнітних властивостей надпровідників, а також фазових перетворень у низьковимірних системах.

Антоніна Федорівна Прихотько (1906-1995) - український фізик, знаний фахівець у галузі фізики неметалевих кристалів, доктор фізико-математичних наук, професор, організатор в Інституті фізики АН УРСР спектральної лабораторії, яка згодом стала найбільшим у світі центром низькотемпературної спектроскопії неметалічних кристалів. Однією з перших робіт А. Ф. Прихотько було дослідження спектрів надтонких (10^-4-10^-6 см) монокристалів нафталіну, охолоджених до температури рідкого водню.

Юрій Іванович Шиманський (1928-1998) - доктор фізико-математичних наук, професор, автор класичної теорії температурних залежностей теплоти випаровування, густини та ізохорної теплоємності біля критичного стану. Експериментально дослідив і теоретично обґрунтував гравітаційний ефект у рідинах. Дослідив кінетику випаровування і конденсації росту крапель рідин у широкому інтервалі тисків. Розвинув теорію впливу температури приповерхневого шару рідини на кінетику фазового переходу в аеродисперсних системах.

Володимир Миколайович Юзевич (1950 р. н.) - доктор фізико-математичних наук, професор. Розробив нову термодинамічну теорію поверхневої енергії твердих тіл, яка враховує й електричну, і механічну складові цієї енергії, що характеризує пружну область деформування, а також область поблизу меж текучості та міцності з урахуванням точкових дефектів і розмірних ефектів. Розв’язано проблему визначення зв’язків між термодинамічними параметрами та енергетичними характеристиками поверхневих шарів багатокомпонентних тіл, на які діють потоки частинок, нагрівання, механічні навантаження. Встановлено, що об’єднання термодинамічної моделі з критеріальними співвідношеннями для меж міцності й текучості тіл в екстремальних умовах спрощує процедуру обґрунтування експериментальних даних.