§ 5. Будова і способи виготовлення фанери та ДВП

Опорні поняття: збереження лісових насаджень, шпон, фанера, деревоволокниста плита (ДВП).

Отже, ми з вами зрозуміли цінність деревини та нагальну потребу збереження лісових насаджень. Тому людина у своїй діяльності почала використовувати не тільки натуральну деревину, а й матеріали, де вона використовувалась у переробленому чи видозміненому вигляді. Такими переробленими з деревини конструк-

Фанера — багатошаровий матеріал, що складається зі склеєних між собою шарів лущеного шпону, іноді в поєднанні з іншими матеріалами.

Шпон — деревний матеріал у вигляді тонких листів, зрізаних з круглої колоди в результаті її обертання.

На малюнку 12 показано загальний принцип отримання лущеного шпону, для цього потрібний спеціальний верстат з потужним двигуном та довгим спеціальним ножем, оскільки шпон повинен мати фіксовану товщину (від 0,35 до 0,95 і від 1,15 до 4 мм).

За кількістю шарів фанеру поділяють на тришарову, п’ятишарову та багатошарову. Кількість шарів у більшості випадків непарна, оскільки напрям волокон у сусідніх шарах шпону має бути спрямований під кутом 90° один до одного (мал. 13).

При парній кількості шарів два середні шари повинні мати паралельний напрям волокон. Фанера є більш міцним матеріалом порівняно з деревиною таких самих геометричних розмірів унаслідок взаємоперпендикулярного розташування волокон у суміжних шарах шпону.

Мал. 12. Виробництво лущеного шпону: а — верстат для лущення шпону: 1 — вал верстата; 2 — циліндрична деревинна заготовка; 3 — шар шпону; 4 — спеціальний ніж; б — лущений шпон

Мал. 13. Розташування шарів шпону у фанері

Розміри окремих листів фанери різної товщини мають фіксовану величину, при цьому довжина завжди визначається вздовж напряму волокон деревини зовнішнього шару шпону, а ширина — впоперек. Стандартними розмірами для фанери певної товщини вважаються такі: 2440x1220 мм (товщина 3 мм); 1525x1525 мм (товщина 6; 7; 8; 9 мм).

Деревоволокнисті плити (ДВП) виготовляють з дерев'яних чи інших рослинних волокон з додаванням спеціальних клейових сумішей і використовують як будівельний матеріал та замінник фанери.

Основною сировиною для виготовлення плит є деревинна щепа та подрібнені на спеціальних машинах волокна з відходів деревообробної промисловості. Після гідротермічної та хімічної обробки, у суміші з водою та клейовими добавками ця маса готова для виготовлення плит. На виробництві цей процес і обладнання, яке для цього використовують, дуже складні. На малюнку 14 вони зображені в дуже спрощеному вигляді.

Товщина деревоволокнистих плит залежно від їх механічних властивостей може становити 2,5; 3,2; 4,5; 6; 8 та 12 мм. Товщина м’яких плит досягає 25 мм.

Мал. 14. Спрощена схема виробництва ДВП: 1 — завантажувач тирси і клею; 2 — змішувач; 3 — «килим» із суміші; 4 — прес; 5 — ніж; 6 — листи ДВП.

М’які плити складаються з хаотично переплетених волокон деревини або інших волокон рослинного походження, які утворюють порожнисту структуру. Ви, мабуть, бачили взимку птахів, які сидять з розчепіреним пір’ям. При цьому вони менше мерзнуть, оскільки порожнини між окремими перами заповнені повітрям і краще затримують тепло. Тому будь-які матеріали з порожнистою структурою допомогають утримувати тепло.

Отже, м’які деревоволокнисті плити використовують у будівництві каркасних будинків як матеріал для термоізоляції стін, підлоги та стелі. Вони мають великі розміри та легко обробляються. Всередині приміщень вони можуть слугувати звукоізолятором у міжкімнатних перегородках.

Напівтверді плити схожі на товстий картон і можуть мати товщину 6; 8 та 12 мм.

Тверді плити мають товщину 2,5; 3,2; 4,5 та 6 мм. Застосовуються на виробництві як листовий матеріал для зашивання меблів з тильного боку та облицювання перегородок у приміщеннях. Після обшивки звичайні тверді плити бажано пофарбувати або вкрити шаром лаку. Так само й невеликі вироби з ДВП (шкатулки, полички, підставки) бажано піддавати оздоблювальним операціям (фарбування або лакування).

ВИКОНАЄМО ЗАВДАННЯ РАЗОМ

На малюнку 15 ви бачите шість листів шпону однакового розміру, але з різним спрямуванням волокон деревини (вздовж довгої або короткої сторони листа).

Завдання. У якій послідовності треба розташувати шари шпону (запишіть послідовність номерів, розміщених у правому нижньому куті кожного листа), щоб отримати лист тришарової фанери завдовжки 150 см і завширшки 100 см?

Розв’язуючи завдання, треба пам’ятати, що довжина листа фанери визначається вздовж напряму волокон деревини зовнішнього шару шпону, а ширина — впоперек, шари суміжних листів мають розташовуватися під кутом 90°. Отже, у тришаровому листі фанери завдовжки 150 см зовнішніми листами можуть бути номери 3; 5 та 6. Між ними може бути розташований будь-який з номерів 1; 2 та 4. Таким чином правильною відповіддю може бути запис (3-4-5). Та втім, це завдання має декілька правильних відповідей.

Мал. 15. Листи шпону з різним напрямом волокон деревини

Завдання для самостійного розв'язання. У якій послідовності треба розташувати шари шпону (запишіть послідовність номерів, розміщених у правому нижньому куті кожного листа), щоб отримати лист п’ятишарової фанери:

а) завдовжки 150 см і завширшки 100 см?
б) завдовжки 100 см і завширшки 150 см? Наведіть усі можливі варіанти розв’язку.

Запитання та завдання

1. Як можна зберегти лісові насадження?
2. Яку будову має фанера?
3. Що таке шпон?
4. За рахунок чого деревоволокнисті плити (ДВП) є добрим теплоізолятором?
5. Де використовують фанеру та ДВП?

Додаткова інформація

Термін «шпон» походить від німецького слова, яке в перекладі означає «тріска підкладка». Термін «фанера» походить від французького слова, яке в перекладі означає «накладати».

Цікаво знати

Як не дивно, перші фанерні листи були виготовлені ще в Давньому Єгипті, причому сталося це приблизно в XV ст. до нашої ери. Археологам вдалося знайти невеличку скриньку, яка була виготовлена з фанери. Необхідність використання фанери була пов’язана з високою вартістю деревини в Єгипті. Тому менш цінна деревина слугувала основою, а цінні породи дерева вкривали її. Згодом метод фанерування стали використовувати стародавні римляни і греки, які також постійно відчували дефіцит деревини. Фанера використовувалася в основному для виробництва меблів і предметів домашнього вжитку. Трохи пізніше римляни навчилися застосовувати окремі частки шпону і прикрашати ними різні предмети.

Зміст