§ 20. Клейові з’єднання деталей із фанери та ДВП

Опорні поняття: клейові з’єднання деталей, сили зчеплення, клей ПВА.

Ви вже знаєте, що одним із способов з’єднання деталей є клейове з’єднання, а також, які бувають типи клеїв. Тож за рахунок якого явища клейові речовини здатні утримувати разом окремі деталі виробу?

Клейове з’єднання забезпечується силами зчеплення клейової речовини, що затверділа, з поверхнею деревини і частково всмоктуванням клею в деревні порожнини.

За умови дотримання технології виконання клейових з’єднань та правильного підбору клею можна отримати шов, який за міцністю не поступається суцільному шматку матеріалу. Найбільша міцність клейового з’єднання утворюється при товщині клейового шва близько 0,1 мм.

Деталі з деревинних матеріалів (зокрема, фанери) склеюють уздовж або впоперек волокон, такі види склеювання дають гарні результати щодо міцності шва, у випадку ДВП деталі можуть розташовуватися довільно.

Для склеювання деталей у шкільних майстернях у наш час найчастіше застосовують синтетичний клей ПВА, оскільки він дуже зручний у роботі, нетоксичний і випускається промисловістю готовим до використання. Також для склеювання деталей із деревини промисловість почала випускати сучасний водно-дисперсний клей-експрес «Момент-столяр», який на відміну від інших клеїв типу «Момент» є нетоксичним і вогнебезпечним.

Інколи для клейового з’єднання деталей ще використовують клеї тваринного походження (столярний та казеїновий). Казеїновий клей в умовах майстерні готують шляхом змішування казеїнового порошку та води до отримання однорідної сметаноподібної маси. Залежно від складу порошку готовий клей має бути використаний у проміжку часу від 30 хв до 48 год.

Процес склеювання не залежить від виду використовуваного клею, і його виконують у такій послідовності.

• Для якісного склеювання підготовлені поверхні деталей очистити від пилу та бруду.

• Розмістити деталі на підкладній дошці, підготувавши їх до склеювання.

• Клей наносити на обидві з’єднувані деталі суцільним тонким шаром, рівномірно розподіляючи його по поверхні. Для невеликих поверхонь використовують вузенькі пензлики, а для великих площин — широкі малярні пензлі (мал. 89).

• Деталі з нанесеним клеєм витримати на повітрі для більшого просочення поверхні деревини, а потім з’єднати їх разом. Час витримки клейового шару до з’єднання деталей залежить від марки клею, породи деревини, вологості і температури. В разі використання столярного клею для склеювання деталі, після його нанесення, витримують до з’єднання 2—5 хв.

Мал. 89. Техніка нанесення клею пензликом та широким малярним пензлем

• Надійно стиснути з’єднані деталі струбциною (мал. 90) або в затискачах верстака, при цьому треба стежити, щоб під час затискання деталі не змістились одна щодо одної.

Звільняти склеювані деталі від струбцин та затискачів можна тільки з дозволу вчителя. Не можна склеювати деталі з вологих деревинних матеріалів.

Мал. 90. Для надійного з’єднання склеювані деталі висушують стиснутими у струбцинах

Правила безпечної праці під час з'єднання склеюванням

1. Виконуйте роботи із склеювання обов’язково в спецодязі.
2. Уникайте потрапляння клею на шкіру. Для цього на ручку пензлика одягніть круглу пластину з картону (мал. 91).

Мал. 91. Картонний диск для захисту рук від клею

3. Під час виконання операцій із склеювання обов’язково користуйтеся підкладною дошкою.
4. Не підносьте робочі клейові розчини близько до обличчя.
5. Після всіх робіт із склеювання деталей виробу добре вимийте руки з милом, а також інструменти, які використовувалися для нанесення клею. Провітріть приміщення.

Запитання та завдання

1. Завдяки чому з’єднуються деталі під час склеювання?
2. Якої товщини має бути шар клею між склеюваними деталями?
3. Які клеї використовують у шкільній майстерні?
4. Для чого деталі з нанесеним клеєм треба витримувати перед стисканням?
5. Як запобігти потраплянню клею на руку?

Додаткова інформація

• Оскільки деревина може змінювати форму (коробитися) від зміни вологості, не варто застосовувати для склеювання занадто масивні деталі. Зазвичай набирають дрібні бруски для отримання заготовки потрібного розміру і склеюють їх.

• Столярний клей виготовляють у вигляді плиток або гранул. Сухий клей вміщують у чистий посуд та заливають холодною водою для розбухання приблизно на 6—12 год. Якщо клей було виготовлено у вигляді плиток, його треба подрібнювати. Розбухлий клей варять у клеєварці (мал. 92).

Мал . 92. Будова клеєварки

• Клеєварка складається з двох металевих посудин — зовнішньої 1 та внутрішньої 2. У зовнішній посуд наливають воду 3, а у внутрішній вміщують розбухлий клей 4. Температура води в зовнішньому посуді повинна бути в межах 80—90 °С. Готовність клею до застосування перевіряють за тим, як він стікає з пензлика або лопатки при його розмішуванні. Якщо клей стікає неперервною цівкою, то він готовий до застосування. Якщо ж він падає окремими краплями або в ньому помітні окремі згущення, то він потребує подальшого прогрівання.

• Не можна доводити столярний клей до кипіння, розводити його можна тільки гарячою водою, а використовувати — у гарячому стані. Готувати треба такий об’єм клею, щоб його було використано упродовж одного заняття. Клей не можна нагрівати вдруге та змішувати із залишками старого клею. Для склеювання деревини м’яких порід треба готувати густіший клей, ніж для твердих.

• Синтетичні клеї типу «Момент» є токсичними та вогненебезпечними, працювати з ними дозволено тільки дорослим у гарно провітрюваному приміщенні або під витяжною шафою за відсутності поблизу нагрівальних приладів (електроплитка, випалювач).

Зміст