§ 15. Особливості свердління фанери та ДВП

Опорні поняття: свердління деревних матеріалів, наскрізні і глухі отвори, будова свердла, коловорот, дриль, патрон.

Знаючи призначення і назви потрібних інструментів та пристроїв, можна приступати до свердління отворів для випилювання внутрішнього контуру деталей. Але спочатку звернімо увагу на деякі особливості використання інструментів у процесі свердління деревних матеріалів (ДВП, фанера).

Свердління деревних матеріалів — столярна операція, призначена для отримання круглих наскрізних або глухих отворів, гнізд і різних заглиблень.

Отвори — це заглиблення в деталях. Під час виготовлення деталей з деревних матеріалів можуть виконуватись наскрізні і глухі отвори. Наскрізні отвори проходять через всю деталь наскрізь (мал. 63, а). Глухі отвори не виходять назовні, а виконуються на певну глибину (мал. 63, б). Зазвичай вважають, що отвори в поперечному перерізі круглі. Однак отворами прийнято вважати заглиблення будь-якої форми в поперечному перерізі: круглі, овальні, квадратні, прямокутні, шестигранні тощо.

Круглі отвори в деревних матеріалах отримують за допомогою свердління, яке ми поки що будемо виконувати вручну, і лише у старших класах навчимося це робити на свердлильному та токарному верстатах.

Мал. 63. Наскрізні і глухі отвори в деревині

Круглі отвори в деревних матеріалах легко і досить точно висвердлюють спеціальними свердлами. Які ж із чотирьох видів свердел будуть найбільш придатними для свердління таких матеріалів, як фанера та ДВП (мал. 64)?

Мал. 64. Свердла для свердління деревини

Найбільш поширеними при роботі з багатьма видами матеріалів є спіральні свердла (мал. 64, а), але відсутність достатньо гострого центрового елементу та тупі кути по краях ріжучої крайки (мал. 64, а, позиція 1) призводять до можливого зсуву свердла на початку свердління й утворення сколів по краях отвору. Досить часто для висвердлювання отворів у деревних матеріалах застосовують також центрові свердла з підрізувальними крайками (мал. 64, б, позиція 3), ці крайки запобігають утворенню сколів на початку свердління та на виході свердла з деталі, а гострий центровий елемент дає змогу почати свердління точно за розміткою (мал. 64, б, позиція 2), тож ці характеристики роблять таке свердло особливо придатним для свердління фанери та ДВП. Шнекове та ложкове свердла (мал. 64, в, г) застосовують для свердління глибоких отворів у деревині, тому для свердління фанери та ДВП їх не використовують.

Отже, можемо зробити висновок, що для свердління маленьких (до 6 мм у діаметрі) отворів у деревних матеріалах можна використовувати як спіральні, так і центрові свердла. Якщо ж мова йде про отвори більшого діаметра, за умови їх свердління у фанері та ДВП, то краще обрати центрові свердла з підрізувальними крайками.

Мал. 65. Намічання центра майбутнього отвору

До початку свердління на площині заготовки олівцем або шилом намічають центр майбутнього отвору (мал. 65). Потім закріплюють свердло в коловороті і встановлюють його в зазначеній точці під прямим кутом до поверхні заготовки. При цьому долонею лівої руки натискають на упор коловорота, а правою обертають рукоятку за годинниковою стрілкою (мал. 66). Натискати на упор слід не дуже сильно, щоб не зламати свердло. Під час свердління наскрізних отворів наприкінці свердління натиск зменшують, щоб уникнути відколювання деревини на виході свердла з отвору.

Мал. 66. Прийоми свердління: а — у затискачі верстака; б — на столі; 1 — підкладена дошка, 2 — заготовка, 3 — струбцина

Під заготовку зазвичай підкладають дошку і їх разом притискають струбцинами до верстака. Це дає змогу отримати рівні краї отвору на виході свердла і запобігти пошкодженню кришки верстака або стола, на якому проводяться роботи. Отже, при закріпленні заготовок завжди треба використовувати струбцини, що можуть бути середніми (мал. 67, а), маленькими (мал. 67, б) та великими регульованими (мал. 67, в), які також називають столярними, оскільки вони швидко налаштовуються на різні розміри.

Мал. 67. Струбцини для закріплення заготовок

Із зображень на малюнку 66 видно, що свердління може виконуватись у горизонтальному і вертикальному положенні свердла та пристрою для його обертання. У коловорота (мал. 66) різання відбувається завдяки зусиллю, яке рука працюючого створює під час обертання колінчастого стрижня коловорота з ручкою посередині. У разі вертикального розміщення свердла лівою рукою тримають коловорот за упор, а правою — за колінчастий стрижень (мал. 66, б). При свердленні отворів у горизонтальному положенні упор упирають у корпус, підтримуючи його лівою рукою, а правою обертають коловорот (мал. 66, а).

Коли працюють дрилем, лівою рукою можна тримати його за рукоятку 3, натискаючи тулубом на упор 1 і обертаючи правою рукоятку приводу зубчатої передачі 2. При цьому зусилля, яке прикладається до свердла збільшується (мал. 68). У разі свердління отворів маленького діаметру достатньо лівою рукою прикладати зусилля до упору 1.

Мал. 68. Свердління дрилем у вертикальному положенні

У всіх випадках, коли потрібно, щоб вісь обертання дриля чи коловорота знаходилася під прямим кутом до площини деталі, треба контролювати це положення за допомогою столярного кутника 4, причому такий контроль бажано здійснювати у двох площинах, які перебувають під довільним кутом одна до одної.

Під час свердління на коловорот або дриль натискають плавно й рівномірно, щоб не зрушити свердло із центра і не зламати його. Відхилення від вертикалі під час свердління також може призвести до поломки свердла.

Оскільки свердління є достатньо складною технологічною операцією, то можливе виникнення браку.

Брак — неточне, неякісне виготовлення деталі, що робить її непридатною для подальшого використання.

Розглянемо деякі види браку і внаслідок чого вони виникають:

неточні розміри отворів — неправильно загострене свердло, биття свердла в патроні;
зміщення отвору — неправильне розмічання, неправильне встановлення заготовки, слабке кріплення заготовки, зміщення свердла;
перекіс отвору — неправильне встановлення заготовки;
груба поверхня отвору, наявність сколів — погано загострене свердло, занадто великі зусилля під час свердління.

Треба зазначити, що з ускладненням конструкції інструмента та технологічних процесів з його використанням стають жорсткішими вимоги до дотримання правил безпечної праці.

Правила безпечної праці під час свердління

1. Перед початком роботи одягніть спецодяг та перевірте надійність кріплення свердла та відсутність його коливань у патроні під час обертання.
2. Надійно закріпіть заготовку та підкладну дошку.
3. Починайте роботу тільки з дозволу вчителя.
4. Під час свердління забезпечте рівномірний натиск на свердло та плавність його подачі. Наприкінці операції зменшіть тиск.
5. Під час роботи не нахиляйтесь до свердла.
6. Коловорот (дриль) кладіть на верстак свердлом від себе, стежте, щоб воно не виступало за межі стола (верстака).
7. Прибираючи робоче місце, користуйтеся щіткою.

Запитання та завдання

1. Які види свердел для роботи з деревними матеріалами краще застосовувати для свердління фанери та ДВП?
2. Для чого під час свердління під заготовку з фанери чи ДВП підкладають дошку?
3. Як проконтролювати вертикальність майбутнього отвору?
4. Яке приладдя призначене для закріплення заготовки?
5. Розмітити заготовку для виконання операції свердління відповідно до кресленика. Виконати операцію свердління за допомогою коловорота або дриля.

Додаткова інформація

Для свердління глухих отворів у заготовках на свердло можна наносити позначку за допомогою маркера або використовувати спеціально виготовлений обмежувань (мал. 69, позиція 2) з кріпильним гвинтом (мал. 69, позиція 1).