Підручник з Історії України. 8 клас. Швидько - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 22. УКРАЇНСЬКО-МОСКОВСЬКИЙ ДОГОВІР 1654 р. ТА ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ СЕРЕДИНИ XVII ст.

1. Чи були в Б. Хмельницького варіанти підданства великим державам того часу?

2. Наведіть відомі вам факти зв’язків українського православного духовенства з Московією до середини XVII ст.?

Передісторія

На початку Національно-визвольної війни Б. Хмельницький шукав союзників, підтримуючи активні дипломатичні зносини з Портою, Кримом, Молдовою. Особливу надію покладав Б. Хмельницький на єдиновірну Московську державу. Коли наприкінці 1648 р. гетьман урочисто в’їхав до Києва, він зустрівся з вищим православним духовенством. Було вирішено звернутися до московського царя з проханням надати військову й дипломатичну допомогу. Посередником у переговорах із царем виступив єрусалимський патріарх Паїсій. З ним відрядили до Москви полковника Самуїла Мужиловського.

Незважаючи на велике бажання Московської держави взяти реванш над Польщею за втрати земель після Деулінського перемир’я (1618) і Полянівського миру (1634), вона не наважилася порушити мирний договір, хоч і контактів з Б. Хмельницьким царський уряд не розривав. Для вивчення ситуації в Україну з Москви було відряджено посольство Григорія Унковського.

Листування й обмін посольствами тривали протягом усієї війни. Московський уряд чекав знесилення обох сторін. Коли стало зрозуміло, що ослаблена тривалою війною Польща не може успішно воювати із сильною державою, цар погодився задовольнити прохання Б. Хмельницького про надання військової допомоги.

1 жовтня 1653 р. у Москві було скликано Земський собор із широким представництвом від різних станів населення. Учасники собору висловилися за таке рішення: розірвати мир з Річчю Посполитою, гетьмана Б. Хмельницького і все Військо Запорозьке з містами й землями прийняти «під високу царську руку». До України спорядили велике посольство на чолі з тверським боярином Василем Бутурліним.

Рада в Переяславі

Гетьман обрав для зустрічі посольства Переяслав - не розорене війною місто на лівобережжі Дніпра, з фортецею й запасами зброї, де полковником був його майбутній зять Павло Тетеря.

31 грудня 1653 р. посольство В. Бутурліна прибуло до Переяслава, де на нього вже чекала полкова старшина. Б. Хмельницький у цей час перебував у Чигирині на похоронах сина Тимоша. Він приїхав до Переяслава ввечері 6 січня 1654 р. Туди ж прибула й генеральна старшина.

Цар Олексій Михайлович

Відбулися перші переговори між сторонами. Посли пропонували вранці 8 січня провести таємну раду гетьмана з генеральною старшиною та полковниками, потім оголосити царську грамоту, після чого зібрати старшинську раду і прийняти присягу в церкві від гетьмана й старшини.

Потім до присяги мали привести все вільне населення.

Старшинська рада вирішила не порушувати звичаю і терміново зібрати 8 січня Генеральну раду з козаків, які перебували в Перяславі та найближчих місцях. Посли на ній були відсутні. Б. Хмельницький виступив на раді з промовою, у якій змалював тяжке становище України, виснаженої шестирічною війною. Він вказав на можливих союзників, готових узяти покровительство над Україною і надати їй допомогу. Однак перевагу віддав православному московському цареві. Присутні на раді вирішили: «Волим під царя московського православного». Гетьман і старшина відправилися до «посольського дому», де відбулася їхня аудієнція з посольством В. Бутурліна. Посли вручили гетьманові царську грамоту.

Вознесенський собор. Переяслав-Хмельницький. 1700 р.

Присяга

Наступним кроком переяславської зустрічі мала бути присяга гетьмана й старшини в Успенській соборній церкві. Однак між сторонами виникла неузгодженість: хто кому має присягати? Гетьман з козаками готовий був присягати на вірність цареві, але ставив вимогу, щоб посли також присягнули від імені царя, що той не порушить прав і вольностей, надасть їм грамоти на маєтності. Однак В. Бутурлін від присяги категорично відмовився, посилаючись на традиції своєї держави, у якій присягали тільки піддані. Проте запевнення В. Бутурліна, що цар виконає дану козакам обіцянку, і загроза відновлення воєнних дій з Польщею змусили гетьмана погодитися з такою односторонньою присягою.

Присягали на Євангелії гетьман, генеральні старшини, присутні в Переяславі полковники, сотники, осавули й козаки різних полків - усього 284 особи. Іменний список їх зберігся. Від Запорозької Січі представників на раді не було. Не присягали І. Сірко, а також полковники И. Глух, І. Богун та інші.

Через кілька днів представники посольства й гетьманського уряду відправились у різні міста й села приймати присягу від козаків і міщан. Селяни не повинні були присягати. Духовенство на чолі з митрополитом С. Косовим відмовилося присягати. Опір присязі чинили й деякі міста й містечка. Всього у книги присяги записано 127 338 осіб.

Гетьман і старшина домагалися від царя письмових договірних гарантій та зобов’язань відповідно до правових і політичних традицій Речі Посполитої та інших європейських держав. Однак В. Бутурлін порадив старшині вислати послів до Москви «бити чолом» про свої «права і вольності». Отже, у Переяславі жодних умов союзу не було визначено та жодних документів не підписано. Було лише формально проголошено доцільність союзу з московським царем. Тобто гетьману вдалося залучити до війни з Польщею сильного союзника.

Робота в групах: Сформуйте дві групи з представників російської та української сторін. На підставі вивченого матеріалу спробуйте узгодити процедуру проведення урочистостей та наступної присяги.

Статті Богдана Хмельницького

Для узгодження умов союзу Московської держави та України до Москви було споряджено посольство на чолі з переяславським полковником Павлом Тетерею та генеральним суддею Самійлом Зарудним. Переговори тривали з 13 по 28 березня 1654 р. Посольство Б. Хмельницького подало проект договору. Унаслідок кількох офіційних зустрічей з представниками царського уряду українським послам дали нову редакцію проекту договору, який складався з 11 статей. Ці статті були доповнені царською грамотою, яка підтверджувала права й вольності Війська Запорозького, право козаків обирати гетьмана, визначала 60-тисячний козацький реєстр та ін. Ще дві царські грамоти передавали у власність Б. Хмельницькому Чигиринське староство, а козацькій старшині - маєтності.

Погоджені в Москві Березневі статті - московсько-український договір - в офіційних документах частіше називаються Статті Богдана Хмельницького. Однак не всі питання було розв’язано. Українська церква на чолі з київським митрополитом С. Косовим не визнавала зверхності московського патріарха. Селяни в договірних документах взагалі не згадувалися.

Грамота царя Олексія Михайловича Богдану Хмельницькому. 1654 р.

Проте існували принаймні дві причини, які викликали тривалу наукову й політичну дискусію: по-перше, нечіткі формулювання статей і недомовки; по-друге, відсутність оригіналів договору (їх мало бути два), від якого збереглися тільки численні ніким не завірені і не підписані «копії», тому ніхто не може стверджувати, чи відповідають ті копії оригіналу.

У будь-якому разі договір 1654 р. відіграв важливу історичну роль, він став символом незалежної від Польщі держави. Він дав змогу Україні утримати завоювання шестирічної боротьби за національне визволення. Наступні після Б. Хмельницького гетьмани після свого обрання на цю посаду, укладаючи договірні статті з Росією, завжди посилалися на Статті Богдана Хмельницького.

Новий етап війни

У березні 1654 р. польське військо відновило воєнні дії на Правобережній Україні, що при скорило підготовку московсько-українських військ до війни. Боротьбу проти загарбників спочатку вели не регулярні війська, а населення міст і містечок Поділля й Волині. Саме їхня героїчна боротьба змусила поляків відступити.

На початковому етапі кампанії 1654 р. головні воєнні дії розгорнулися на Смоленщині і в Білорусі, де разом із царськими військами в боях брали участь 18 тис. козаків на чолі з ніжинським полковником Іваном Золотаренком. Ці події сприяли розгортанню народної боротьби в Білорусі проти польсько-шляхетського панування. А козацькі полки І. Золотаренка поповнювалися білоруськими селянами й міською біднотою.

Бої на Волині та Поділлі

Головні сили козацького війська Б. Хмельницького діяли на Волині. Разом з ними в боях брали участь кілька московських полків.

Пізньої осені 1654 р. Річ Посполита знову направила свої війська на Поділля. Населення чинило опір ворогові. Прикладом самовідданої боротьби за свою землю є оборона жителями сотенного містечка Буші. Коли вороги увірвалися до міської фортеці, дружина сотника Олена Зависна висадила в повітря пороховий погріб, підірвавши себе й багато ворогів. Майже все населення Буші загинуло, обороняючи своє містечко.

На початку 1655 р. польське військо та кримська орда попрямували з Поділля до Умані і взяли місто в облогу. Оборона міста була доручена вінницькому полковникові І. Богуну. Козаки та міщани зробили фортечні вали неприступними для ворога: обливши водою, перетворили їх на крижані гори. Через деякий час поляки зняли облогу і відступили.

Битва під Охматовом

У січні 1655 р. об’єднані українсько-московські війська Б. Хмельницького і В. Шереметьєва вирушили назустріч польській шляхті й татарам.

В авангарді українсько-московських військ ішов Полтавський полк Мартина Пушкаря. Польське і татарське війська зуміли оточити Пушкаря, який зайняв оборону в невеликій фортеці Охматів на р. Буг. На підмогу йому поспішали українські козаки та московські ратні люди.

19 січня 1655 р. почалася жорстока битва, яка тривала чотири дні й ночі. У вирішальний момент з Умані на підмогу підійшов полк І. Богуна, вдаривши у тил полякам і татарам. Зазнавши значних втрат, противник змушений був спішно відступати за р. Буг. Обложене в Охматові козацьке військо М. Пушкаря було звільнене. Відступаючи, татарські загони грабували українські міста й села. За словами сучасника, 270 міст і тисячі храмів перетворилися на згарища. Крім загиблих, 200 тис. людей потрапили в неволю.

Похід на західноукраїнські землі

1 липня 1655 р. козацькі полки на чолі з Б. Хмельницьким і московські війська В. Бутурліна та Г. Ромодановського вирушили з Києва на західноукраїнські землі. Щоб не допустити спільного чергового походу татар і поляків, було організовано морський похід на Крим запорозьких і донських козаків. Розрахунок був вірним.

Не діставши допомоги від татар, польське військо нездатне було зупинити рух українсько-московських військ по території Поділля, хоч у своїх руках тримало значні міста-фортеці. Поляки відступали в напрямку Львова. 19 вересня 1655 р. під м. Городком, поблизу Львова, польське військо, кероване М. Потоцьким, було вщент розбите. Виникла реальна можливість підпорядкувати західноукраїнські землі гетьману Б. Хмельницькому.

Диспозиція кінця 1655 р.

Унаслідок успішних бойових дій козацьких та московських військ на території Великого князівства Литовського було розгромлене військо литовського гетьмана К. Сапєги. Восени 1655 р. на Поділля вторглися татари, що змусило українсько-московські війська повернутися на Подніпров’я. Річ Посполита неспроможна була далі вести успішні бойові операції. Скориставшись ослабленням Речі Посполитої, у липні 1655 р. їй оголосила війну Швеція і згодом окупувала значну частину її території.

Козацькі шаблі. XVIII ст.

Свірзький замок. ХVІ-ХVII ст. Сучасне фото

Віленська угода 1656 р.

Оскільки Швеція була серйозним суперником Московської держави на Балтійському морі, уряд останньої раптово припинив воєнні дії проти Речі Посполитої у квітні 1656 р., а в травні розірвав дипломатичні відносини зі Швецією. Почалися тривалі мирні переговори Московської держави з Річчю Посполитою. Водночас московити намагалися взяти під свій контроль звільнені спільно з козацькими військами українські землі.

24 жовтня 1656 р. переговори завершилися підписанням Віленського перемир’я між Московською державою та Польщею. Оскільки переговори велися за спиною гетьмана, то й підписання перемир’я відбулося без участі українських делегатів. Це викликало обурення Б. Хмельницького. Він вважав справу визволення України незавершеною, а Віленське перемир’я - віроломством. Тим більше, що момент для об’єднання більшості українських земель під гетьманською булавою був дуже сприятливим.

Тому Б. Хмельницький продовжував боротьбу проти шляхетської Польщі. Він вступив у воєнний союз із Трансільванією та Швецією. Шведський король Карл Густав передав гетьману декларацію про визнання прав козацької держави на західноукраїнські землі. Король пропонував Б. Хмельницькому виступити посередником у досягненні миру між Швецією і Московією, на що гетьман погодився. Та його передчасна смерть не дала можливості здійснити цей дипломатичний крок і довести до кінця справу визволення України.

Воєнні дії кінця 1656-1657 рр.

У листопаді 1656 р. між Швецією та Трансільванією було укладено воєнний союз, спрямований проти Речі Посполитої. До нього приєднався й Б. Хмельницький. У січні 1657 р. трансільванський князь Юрій Ракоці з військами перейшов Карпати та увійшов у Галичину. Тут до нього приєдналися українські козаки на чолі з полковником Антоном Ждановичем. Ю. Ракоці вороже ставився до А. Ждановича і взагалі до Війська Запорозького. Тому гетьман відкликав А. Ждановича на Подніпров’я. Залишившись сам на сам із королівськими військовими силами, Ю. Ракоці 12 липня 1657 р. капітулював.

Протягом першої половини 1657 р. українські війська зайняли територію Східної Галичини й Поділля.

Воєнні успіхи Б. Хмельницького активізували дипломатичну діяльність урядів ряду держав Центральної Європи. Це викликало незадоволення московського уряду, і Б. Хмельницький мусив пояснювати, чому він увійшов у союз зі Швецією і Трансільванією, та запевняти, що він не має наміру розривати союз із Московською державою.

Цими подіями завершилася Національно-визвольна війна українського народу 1648-1657 рр., хоча ще не всі землі були визволені від іноземної влади.

Ще навесні 1656 р. Б. Хмельницький захворів. 27 липня 1657 р. великий гетьман України помер від крововиливу в мозок і був похований в Іллінській церкві в Суботові.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Назвіть основні суперечності, що виникли на переговорах у Переяславі.

2. Чи дійсно одностайним було бажання українців підписати воєнний союз з Московською державою?

3. Яку роль у воєнних діях відігравали мирні жителі України?

4. Чому українські селяни не присягали цареві?

5. Проведіть дослідницьку роботу, щоб дізнатися, кому з українських письменників другої половини ХІХ - початку ХХ ст. належить історична п'єса «Оборона Буші».

1. Чому В. Бутурлін відмовився присягати від імені царя?

2. Чи вважав московський цар Б. Хмельницького своїм союзником? Ключові поняття та постаті: Переяславська рада, Березневі статті, Олена Зависна, оборона Буші, Віленська угода, В. Бутурлін.

ДОКУМЕНТ

Чи відповідає дійсності повідомлення гамбурзької газети?

Із праці Ю.А. Мицика «Переяславська рада 1654 р. у висвітленні гамбурзької “Ординарної вівторкової газети”»

Про умови українсько-російського союзу гамбурзька газета подає достовірні дані, принаймні на звістки про деякі з них натрапляємо в окремих польських та німецьких джерелах, наприклад, у фундаментальній хроніці «Театр Європи», яка тоді видавалася у Франкфурті-на-Майні. Згідно з цими умовами український уряд мав розірвати союз з Кримським ханством, відмовитися від підданства польському королеві, заборонити вживання тютюну та алкогольних напоїв (у останньому випадку явно йдеться про заборону вільного винокуріння й запровадження державної монополії на цей вид діяльності), вигнати євреїв з України, а тих, хто продовжував із ними воювати, - відлучати від Церкви.

Неодноразово в повідомленнях газети йдеться про зростання невдоволення українців ухвалами Переяславської ради, про відмову присягати цареві багатьох козаків, зокрема Уманського полку та уманського полковника (тут, ясна річ, мова йде про Йосипа Глуха), а також полковника Івана Богуна, котрому уряд Речі Посполитої поспішив запропонувати за це «запорізьку булаву», бажаючи замінити Богуном Хмельницького. До речі, на сьогодні відоме звернення уряду Речі Посполитої до Богуна з пропозицією перейти на бік короля...

Як бачимо, правдива інформація газети примхливо перепліталася з недостовірною. Повідомлення гамбурзької газети суперечать статейному списку московського посла Василя Бутурліна, котрий нерідко видавав бажане за дійсне, і в той же час відповідають свідченням безпосередніх учасників подій... Дійсно, Переяславська рада викликала неоднозначну реакцію в українському суспільстві, що межувало з розколом, причому на користь союзу з Москвою лише незначна частина населення Гетьманщини. Тому немає ніяких підстав сумніватися у свідченнях гамбурзької газети про те, що багато хто з козаків «не хотів цього чинити, були дуже неодностайні», у її повідомленнях про якісь заворушення в Україні.

Джерела з історії Національно-визвольної війни українського народу 1648-1658 рр. / Упорядник проф. Ю.А. Мицик. - К.: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ, 2014. - Т. 3 (1651-1654). - С. 334-335.

Найпоширенішим сюжетом народного живопису в Україні XVIII-ХІХ ст. був козак Мамай, якого малювали на полотні, стінах, скринях, віконницях, печах, вуликах, возах.

УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО РОЗДІЛУ «НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ XVII ст.»

1. У якому році святкуватимуть 370-ту річницю початку Національно-визвольної війни проти польського панування під проводом Богдана Хмельницького?

А 2016 р.

Б 2017 р.

В 2018 р.

Г 2019 р.

2. Де відбувся перший бій між повстанцями й польським військом?

А на Жовтих Водах

Б під Пилявцями

В під Батогом

Г під Берестечком

3. Яка битва відкрила українській армії шлях на Галичину 1648 р.?

А Жовтоводська

Б Пилявецька

В Берестецька

Г Батозька

4. Який польський король очолював своє військо в битві під Берестечком?

А Ян Казимир

Б Владислав IV

В Ян Собеський

Г Стефан Баторій

5. Дайте визначення поняття:

Протекторат - це...

Старшинська військова рада - це...

6. Розташуйте події у хронологічній послідовності

А а) Підписання Зборівського договору

б) Битви на Жовтих Водах і під Корсунем

в) Підписання українсько-московського договору

г) Битва під Берестечком

Б а) Підписання Білоцерківського договору

б) Битва під Пилявцями

в) Битва на Жовтих Водах

г) Битва під Берестечком

7. Доповніть твердження

Серед причин укладення угоди з Кримським ханом про військову допомогу у війні з Річчю Посполитою називають прагнення Богдана Хмельницького

1 розв’язати проблему малочисельності в козацькому військові власної кінноти

2 приспати пильність хана й найближчим часом приєднати землі Кримського ханства до України

3 уникнути несподіваного нападу кримських орд, небажаного під час воєнних дій з Польщею

4 передати польські землі, що будуть захоплені українцями, турецькому султанові

А 1, 2

Б 1, 3

В 2, 3

Г 3, 4

8. Що спонукало українського гетьмана припинити воєнні дії в 1648 р.?

1 Перехід більшої частини української армії наприкінці жовтня 1648 р. на бік Польщі

2 Складне становище: боєздатного війська нараховувалося не більше ніж 30 тис., гостро відчувалася нестача гармат, боєприпасів і харчів тощо

3 Повернення татар до Криму та загроза нападу на Київщину й Чернігівщину з боку литовської армії

4 Прагнення більшості козацьких полковників перейти під зверхність Корони Польської та повернути становище до 1648 р.

5 Наказ від московського царя припинити воєнні дії проти своєї союзниці за Полянівським мирним договором - Речі Посполитої

А 1, 2

Б 2, 3

В 3, 4

Г 4, 5 9

9. Яка з подій передувала укладенню документа, уривок з якого наведено?

«Щодо кількості війська, бажаючи вигідно використати своїх підданих, усвідомлюючи їх послуги для самого себе і Речі Посполитої, дозволяє й.к.м. 40-тисячний реєстр Війська Запорозького упорядкувати гетьманові того ж війська, щоб він був складений відповідно до договору... Гетьман Війська Запорозького має з підписом своєї руки і [притисненням] військової печатки скласти поіменний реєстр всіх тих, хто буде записаний у козаки, а це для того, щоб козаки залишилися при вільностях козацьких, а всі інші в замках й.к.м. і в шляхетських маєтках своїм панам підлягали».

А Зборівська битва

Б Битва під Берестечком

В Жванецька облога

Г Батозька битва

10. З якого документа часів Національно-визвольної війни наведено уривок?

«Дозволяємо і призначаємо організувати реєстрове військо в числі 20 тис. чоловік. Це військо гетьман і старшина повинні набрати і записати в реєстр, і вони мусять перебувати тільки в маєтках його королівської милості, що містяться у воєводстві Київському, не маючи нічого до воєводств Брацлавського і Чернігівського. А маєтки шляхетські мусять лишатися вільними, і в них реєстрові козаки ніде не повинні лишатися».

А Зборівський договір Б Білоцерківський договір В Українсько-російська угода Г Жванецька угода

11. Після яких битв Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького були укладені мирні договори з Річчю Посполитою?

А на Жовтих Водах та під Корсунем

Б під Корсунем та Пилявцями

В під Пилявцями та Зборовом

Г під Зборовом та Берестечком

12. На теренах яких колишніх польських воєводств було утворено Українську козацьку державу — Гетьманщину?

1. Белзьке.

2. Руське.

3. Брацлавське.

4. Чернігівське.

5. Київське.

6. Подільське

А 1, 3, 6