Біологічні основи здорового способу життя

§ 31. Здоров’я людини

Здоров'я — це стан фізичного, психологічного й соціального благополуччя

Цього навчального року під час вивчення біології й екології ми приділили значну увагу проблемам взаємодії організмів і довкілля. При цьому серед усього живого своїм впливом на навколишнє середовище вирізняється людина. Але люди визначають не тільки стан оточення, але й стан власного організму. Як доводять дослідження, наше здоров'я на понад 50 % залежить від того, як ми живемо. Саме проблемі здорового способу життя людини й буде присвячено цей розділ.

Тривалий час природнича та медична спільноти вважали, що «в здоровому тілі — здоровий дух», і якщо в людини немає тілесних недугів, то її можна вважати здоровою. Тому дослідження зосереджувалися на вивченні фізичного тіла людини, шляхів його убезпечення й лікування. Здоров'ям тоді вважали просто відсутність хвороби. Але в XIX ст. завдяки більш докладному аналізові психіки й суспільних процесів стало зрозуміло, що таке тлумачення здоров'я є дуже обмеженим. Здорова людина — енергійна, добре себе почуває, легко переносить стресові ситуації, швидко відновлюється після хвороби, адекватно реагує на негаразди, а не просто не хворіє. Нині в науковій літературі є кілька сотень різних визначень здоров'я. Найбільш авторитетним і широким ми вважаємо визначення, зазначене в статуті Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): «здоров'я — це стан повного фізичного, психічного й соціального¹благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад».

На жаль, точно сказати, чи повністю здорова людина, складно. Річ у тім, що багато хвороб і порушень мають безсимптомні періоди (наприклад, ВІЛ-інфекція може не проявлятися роками). Ба більше, як стверджував один із засновників науки про хвороби — патологічної фізіології² — український медик Володимир Підвисоцький: «Не існує абсолютного здоров'я й абсолютної патології, а між ними є численні переходи» (рис. 31.1).

Рис. 31.1. Лінійна модель переходу від хвороби до здоров’я

¹ Від грец. psyche — душа та лат. societas — суспільство.

² Від грец. pathos — страждання і logos — вчення та physis — природа.

Окрім того, здоров'я є динамічною характеристикою й здорова сьогодні людина вже завтра може захворіти. Тим не менш, що здоровішим був організм перед хворобою, то швидше він відновить сили після неї. Варто також розуміти, що фізичне благополуччя не свідчить про психічне й соціальне та навпаки: найміцніша людина, яка не боїться «ні вогню, ні води», може при цьому бути абсолютно неврівноваженою чи непристосованою до життя в людському суспільстві. Також психічний і фізичний стани людини є взаємопов'язаними, бо як хвороба впливає на емоційний стан, так і від надмірних переживань погіршується тілесне здоров'я.

Утім, як би складно не було визначити, що таке здоров'я і який його стан, зрозуміло, що без гарного здоров'я не можлива самореалізація людини, досягнення успіху й щастя в житті. Тому саме здоров'я є однією з найвищих цінностей людського життя. Але на думку видатного українського хірурга Миколи Амосова, «щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні. Замінити їх немає чим».

Складники персонального здоров'я не завжди піддаються чіткому аналізу

Персональне здоров'я людини за своєю суттю є відносною характеристикою, що описує відповідність життєдіяльності людини певним критеріям. Риси здоров'я поділяють на три групи, залежно від того, який його складник вони характеризують (табл. 31.1). Водночас окремі критерії здоров'я часто є узагальненими й їхню якість важко точно визначити.

Критерії фізичного здоров'я є найчіткіше сформульованими й зазвичай вимірюваними. Наприклад, частота серцевих скорочень у стані спокою має бути 60-70 ударів на хвилину, артеріальний тиск на плечовій артерії — менший за 140/90 мм рт. ст., індекс маси тіла¹— у межах 18,5-25 кг/м², уміст глюкози в крові дорослих — 4-6 ммоль/л, повинні бути відсутні віруси гепатиту, грипу тощо. Але є й менш чітко окреслені фізичні характеристики: порушення сну чи погіршення апетиту, швидка втомлюваність. Стан цих ознак, що є нормою для однієї людини, може бути ознакою хвороби в іншої. Наприклад, дехто чудово почувається, проспавши лише 6 годин, а у когось така тривалість сну є ознакою порушення роботи головного мозку.

Таблиця 31.1. Складники здоров’я

Фізичне благополуччя
Витривалість, відповідність показників роботи організму нормам, енергійність, адекватна реакція на зміни довкілля, відсутність хвороб, наявність імунітету до них
Психічне благополуччя
Інтелектуальне	Емоційне	Духовне
Компетентність у певних сферах, уміння аналізувати й приймати раціональні рішення, плідно працювати й самовдосконалюватися	Уміння керувати емоціями, витримувати емоційні стреси, здатність співпереживати, оптимізм	Розуміння суспільної системи цінностей, здатність відчувати красу, позитивна самооцінка й самоповага, наявність життєвих цілей
Соціальне благополуччя
Уміння ефективно комунікувати й співпрацювати, задоволення власним соціальним статусом, повага та толерантність до інших

Показники ж психічного здоров'я оцінити ще важче. Для цього представники й представниці психіатричної спільноти розробляють спеціальні анкети, способи ведення співбесід, зорові тести (рис. 31.2). На жаль, подекуди різні психологічні тестування, що використовуються для визначення однієї характеристики, дають різні результати.

Проблема виміру рівня соціального благополуччя полягає в тому, що потрібно спостерігати не за окремою особою, а цілим колективом, що не завжди легко зробити й проаналізувати. Тому дослідники й дослідниці здебільшого використовують середні характеристики соціального здоров'я окремих груп людей (учнівства, робітничої спільноти, управлінців тощо). Крім того, у наукових колах досі не існує єдиної думки щодо того, якою саме має бути соціально благополучна людина.

Рис. 31.2. Картки з тесту Роршаха

Для визначення особливостей психіки піддослідного використовують асоціації, викликані зображеннями симетричних чорнильних плям.

Проблеми людського здоров'я вивчаються численними науками Оскільки здоров'я людини є комплексною характеристикою, що включає різноманітні складники, то й наук, які займаються його дослідженням, багато. Найперша роль у вивченні фізичного й психічного здоров'я людини, шляхів діагностики, лікування й профілактики хвороб належить медицині (рис. 31.3). Більшість медичних спеціальностей зосереджуються на проблемах визначення й боротьби з недугами, але є кілька дисциплін, що зосереджені на профілактиці хвороб і підтриманні здоров'я. Так, гігієна² займається вивченням способів збереження здоров'я, впливу на нього умов існування й способу життя людини, а епідеміологія³ — вивченням поширення хвороб серед населення й шляхів його попередження.

¹ Розраховується як відношення маси тіла в кілограмах до квадрату зросту в метрах.

² Від грец. hygieinos — здоровий.

³ Від грец. epidemia — поширений серед народу.

Рис. 31.3. Посох Асклепія (А) та келих Гігієї (Б) є найпоширенішими символами медицини й походять із грецької міфології

Часто зі складу гігієни виокремлюють екологію людини (медичну, або соціоекологію), що займається питаннями дії довкілля на людину. Дослідженням здорового харчування займається дієтологія, статевого життя — сексологія. Очевидно, що основою цих дисциплін є біологія, яка вивчає розвиток і функціонування як організму людини, так і хвороботворних організмів, а також вплив середовища на живих істот.

Проблемами психічного здоров'я займаються психологія, психіатрія та психотерапія. Психологія зосереджується на загальних рисах психіки й психічної діяльності, психіатрія — на лікуванні психічних розладів, а психотерапія — на лікувальній дії на психіку з метою вирішення емоційних чи соціальних проблем (рис. 31.4). При цьому психологи є науковцями, психіатри — медичними спеціалістами, а психотерапевти — часто і тими і тими, оскільки мають розумітися не лише на процесах у свідомості, але й на тому, як на них впливати.

Соціальні аспекти здоров'я є предметом вивчення соціології — науки про суспільство й закономірності його функціонування. Завдяки соціологічним дослідженням вдається з'ясувати не лише зміни в соціальному здоров'ї, але й чинники, що на нього впливають (їм буде присвячено вже наступний параграф). Ба більше, існує навіть окрема галузь — соціологія медицини, що займається вивченням ставлення людей до здоров'я й здорового способу життя, особливостей поведінки під час хвороби й лікування, впливу системи охорони здоров'я на різноманітні параметри суспільства.

Отже, єдиної науки, що займалася б вивченням усіх аспектів здоров'я, не існує. Створене в 1980-х роках у Радянському Союзі й розвинене в СНД учення під назвою «валеологія»¹, мало б якраз займатися вивченням усіх рис здоров'я та способів його підтримання, натомість почало використовувати не тільки наукові знання, але й ідеї нетрадиційної медицини, астрології, релігії та перетворилося на псевдонауку, що лише імітує наукове пізнання світу.

¹ Від лат. valeo — бути здоровим.

Рис. 31.4. Сеанс психотерапії

Бесіди із психотерапевтом зазвичай відбуваються в спокійних невимушених умовах, що сприяє більш довірливій розмові й покращує рівень взаєморозуміння між клієнтом і спеціалістом.

Життєві запитання — обійти не варто!

Елементарно про життя

• 1. Виберіть НЕправильне твердження про здоров'я.

А однією зі складових соціального здоров'я є вміння порозумітися з іншими
Б здоров'я — це стан, коли людина не має інфекційних хвороб
В психічно здорова людина спроможна добре переносити стресове напруження
Г артеріальний тиск 120/80 мм рт. ст. відповідає критерієві фізичного здоров'я

• 2. Фізична хвороба негативно впливає на психічне здоров'я, оскільки

А хвора людина гірше керує своїми емоціями
Б під час хвороби може змінюватися кількість глюкози в крові
В одужання збільшує рівень взаємоповаги між людьми
Г причиною хвороби є зниження імунітету

• 3. Який із наведених параметрів характеризує фізичне благополуччя людини?

А вага тіла 50 кг
Б уміння співпереживати
В відсутність карієсу
Г розуміння загальнолюдських цінностей

• 4. Однією зі складових психічного здоров'я людини є

А відсутність фізіологічних порушень у роботі мозку
Б навички емоційного самоконтролю
В уміння знаходити спільну мову з різними людьми
Г м'язова витривалість

• 5. Увідповідніть науку, що вивчає здоров'я, та предмет її дослідження.

1 гігієна
2 дієтологія
3 епідеміологія
4 психотерапія
А способи допомоги у вирішенні проблем самореалізації
Б норми безпечного складу повітря
В методи лікування порушень пам'яті
Г способи запобігання перенесенню вірусів через державний кордон
Д необхідна енергетична цінність харчового раціону

У житті все просто

• 6. Обґрунтуйте твердження давньогрецького філософа Сократа: «здоров'я — ще не все, але все без здоров'я — ніщо».

• 7. Одним із критеріїв фізичного здоров'я є норми, що описують, які організми та в якій кількості живуть на чи в тілі людини. Перерахуйте здорових симбіонтів людини та тих, поява яких однозначно свідчить про хворобу.

• 8. Поясніть різницю між психологом, психіатром і психотерапевтом. Чи може одна людина водночас бути спеціалістом/спеціалісткою в усіх згаданих галузях?

У житті не все просто

• 9. Знайдіть у літературі чи мережі Інтернет іще кілька визначень здоров'я. На яких аспектах вони зосереджуються? Які їх переваги й недоліки щодо запропонованого визначення Всесвітньої організації охорони здоров'я?

• 10.Чим займається психогігієна? Як вона поєднує психологію й гігієну?