Підручник з Біології і екології. 11 клас. Шаламов - Нова програма

§ 29. Екологічне мислення й охорона довкілля

Для досягнення цілей сталого розвитку й збереження природи необхідно прищепити людям екологічне мислення

Реалізація дій, спрямованих на раціональне природокористування й сталий розвиток, не можливі без зміни світогляду людей. Такий підхід до життя й діяльності людини, за якого повинні враховуватися не лише особисті й суспільні інтереси, але й інтереси природи, має назву екологічне мислення. Людина, що екологічно мислить, цікавиться станом довкілля, впливом своїх дій, прийнятими в суспільстві переконаннями і цінностями щодо природи, а також усвідомлює залежність людської цивілізації й життя та здоров'я кожної людини від стану навколишнього середовища. Такий тип мислення передбачає зміну системи цінностей із традиційних «людина — цар природи» і «роби, що хочеш, бо після нас хоч потоп» на таку систему, у якій життя людини й стан довкілля мають приблизно рівну цінність. Тоді вся практична діяльність людини буде розглядатися крізь призму її дії на природу. Ба більше, кожна повсякденна дія — чи то похід до магазину, чи визначення часу, коли виконувати домашнє завдання — стане максимально дружньою до довкілля. Бо коли мільйони людей вестимуть природобережливий спосіб життя, то й негативний вплив людства на природу значно зменшиться. З огляду на це, дуже влучним є гасло «мисли глобально, дій локально». Тож якщо ми дійсно прагнемо ще довго жити на Землі, то екологічне мислення повинне стати основою в прийнятті будь-яких суспільних рішень в економіці, освіті, культурі й повсякденному житті.

Червона книга створена для захисту видів, яким загрожує вимирання

Одним із проявів екологічного мислення є діяльність, спрямована на максимальне збереження біорізноманіття на всіх його рівнях, що також є одним із завдань сталого розвитку. Основним шляхом збереження внутрішньовидового й видового різноманіття є створення Червоної книги — списку тварин і рослин, які знаходяться під загрозою вимирання. Станом на 2018 рік під загрозою зникнення в Міжнародній Червоній книзі знаходилося 26 тис. біологічних видів, що складає більше 1 % від усього описаного видового різноманіття.

Поряд із Міжнародною Червоною книгою існують національні й регіональні видання. Згідно з Червоною книгою України, виданою у 2009 році, під загрозою зникнення на території нашої країни знаходилось 542 види тварин і 826 видів рослин і грибів (рис. 29.1). Серед тварин це: зубр, їжак вухатий, бурий ведмідь, річкова видра, чорний лелека, орел степовий, беркут, зелена ящірка, степова гадюка, очеретяна ропуха, морський судак, лосось чорноморський, широкопалий рак, метелики верховинець Аполлон і косатець Махаон та ще п'ять сотень інших видів. Із-поміж червонокнижних рослин можна назвати кедрову сосну, тис ягідний, підсніжник, едельвейс, фіалку кримську, дзвоники карпатські.

Рис. 29.1. Тварини й рослини Червоної книги України

А. Їжак вухатий. Б. Дрохва — «український страус». В. Гадюка Нікольського. Г. Устриця європейська. Д. Марсилія чотирилиста. Е. Півонія тонколиста.

Види, що занесені до Червоної книги, не можна ані збирати, ані полювати на них, їх не можна використовувати для отримання прибутку (наприклад, продавати букетики підсніжників). За порушення вимог у галузі охорони довкілля, заподіяння шкоди видам, занесеним до Червоної книги, передбачені не тільки дисциплінарна й адміністративна відповідальність, але й кримінальна.

Для збереження біорізноманіття створюють природоохоронні території

Іншим шляхом захисту видів, а також цілих екосистем, є створення природоохоронних територій — ділянок суші чи акваторій морів і океанів, на яких обмежено господарську діяльність із метою охорони біоценозів від надмірних змін, що нею спричинені. Станом на початок 2017 року природоохоронні території світу охоплюють близько 14,8 % суходолу й континентальних водойм і 7,4 % прибережних ділянок моря та ділянок відкритого океану. Згідно із планом збереження біорізноманіття до 2020 року площа цих територій повинна бути розширена до 17 % і 10 % відповідно. В Україні налічується понад 8 тис. територій та об'єктів природно-заповідного фонду площею 3,985 млн га, що становить 6,6 % площі нашої держави. Відповідно до законодавства в Україні виокремлюють кілька видів природоохоронних території, на яких під захистом знаходяться природні й штучні об'єкти1.

1 Українська система класифікації територій природно-заповідного фонду відрізняється від розробленою Міжнародним союзом охорони природи, хоча й заснована на ній.

Рис. 29.2. Заповідники України

А. Стадо диких кабанів у Чорнобильському біосферному заповіднику. Б. Пара лебедів на території озера в Рівненському природному заповіднику.

Найбільшими за площею природними об'єктами, що охороняються, є заповідники. Їх створюють із метою збереження всіх компонентів дикої природи. У заповідниках заборонено будь-яку господарську діяльність, а їхнє відвідування сторонніми особами є можливим лише за особливими дозволами. Найбільш значущі заповідники — біосферні, у яких зберігається унікальний для всієї планети комплекс живих організмів1. На території нашої держави таких заповідників п'ять: Асканія-Нова, Чорноморський, Дунайський, Карпатський і найбільший та найновіший Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник (рис. 29.2, А). Природні заповідники, яких налічується в Україні 19, мають загальнодержавне значення й охороняють унікальні для країни екосистеми. Найбільшими серед них є Кримський і Рівненський (рис. 29.2, Б).

У національних природних парках обмежується господарська діяльність, але дозволено їх туристичне й відпочинкове відвідування. Серед 43 природних парків України вражають своєю дивовижністю Синевир (Закарпатська область), Чарівна гавань (АР Крим), Тузловські лимани (Одеська область), Олешківські піски (Херсонська область) (рис. 29.3).

Рис. 29.3. Національні природні парки України

А. Озеро Синевир — «Морське Око» Карпат. Б. Сполохані червонокнижні рожеві пелікани в одному з Тузловських лиманів.

1 Біосферні заповідники організовуються під егідою ЮНЕСКО на основі інших заповідних територій. Рівень охорони в них такий же, як і в природних заповідників.

Регіональні ландшафтні парки охороняють типові або унікальні природні комплекси й використовуються для організованого відпочинку населення. Тут також дозволено господарську діяльність, якщо вона не спричиняє негативної дії й не заважає відпочинку людей.

Заказники й заповідні урочища створюють із метою захисту окремих елементів екосистеми, наприклад, окремих видів тварин і рослин, місць розмноження чи відпочинку тварин. Часто в них дозволено господарську діяльність у межах, що не перешкоджають збереженню охоронного об'єкта.

Унікальні елементи природи, угруповання чи сукупності можуть охоронятися завдяки створенню пам'яток природи. Старе дерево, скеля, гора, печера нерідко стають охоронними об'єктами в пам'ятках природи.

Охороняються державою також об'єкти, створені штучно. Це численні ботанічні сади, зоо- і дендропарки1, деякі пам'ятки природи й пам'ятки садовопаркового мистецтва (рис. 29.4).

На жаль, надання території природоохоронного статусу в Україні не є панацеєю від браконьєрів, несвідомих збирачів грибів і ягід, добувачів корисних копалин і матеріалів, відпочивальників і відпочивальниць. Недоліки організації, нестача коштів, небажання повноцінно виконувати свої обов'язки окремими працівниками й працівницями об'єктів природно-заповідного фонду й правоохоронних структур є основними причинами продовження руйнування природи навіть на заповідних територіях нашої держави. Поряд із цим бажання збагатитися ціною нищення природи й банальне нерозуміння наслідків своїх дій пересічними громадянами й громадянками часто зводить нанівець усі заходи зі збереження природи. Згідно зі статистикою Міжнародного союзу охорони природи стан довкілля в третині всіх природоохоронних територій світу продовжує погіршуватися навіть після початку їхнього захисту.

Рис. 29.4. Штучно створені об’єкти природо-заповідного фонду

А. Дендропарк «Софіївка» (Умань). Б. Палацово-парковий комплекс «Шарівка» (Харківщина).

1 Від грец. dendron — дерево.

Рис. 29.5. Угруповання Зеленої книги

А. Угруповання Сосни гірської. Б. Угруповання білого латаття й водяного горіха.

Зелена книга містить відомості про рослинні угруповання, що потребують охорони

Ще одним унікальним способом охорони екосистем є створена в Україні Зелена книга — список рідкісних рослинних угруповань держави з описом їхнього стану. В останньому, третьому, виданні Зеленої книги України міститься інформація щодо 160 рослинних біоценозів, що знаходяться під загрозою зникнення чи потребують охорони (рис. 29.5). За своєю ідеєю цей список схожий на Червону книгу, але акцентує увагу не на окремих видах, а на їхній сукупності. Й оскільки рослини є основою харчових мереж екосистем, то збереження їхніх комплексів сприяє захисту всього біорізноманіття. Завдяки наявності списку рідкісних рослинних угруповань стає простіше координувати й розвивати природоохоронні заходи. Так, рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги, включають до складу природоохоронних територій або вилучають із використання.

Незважаючи на заходи із захисту біорізноманіття, кількість видів у природі продовжує зменшуватися

На жаль, усі заходи, що вживаються для збереження біорізноманіття, все одно можуть бути марними. Через зниження якості довкілля частина видів вимирає. У останньому виданні Міжнародної Червоної книги 2008 року містився «чорний список» із 869 видів, що повністю зникли в дикій природі. Серед найбільш відомих прикладів таких видів — маврикійський дронт, стеллерова корова, мандрівний голуб, тур, тарпан, моа, безкрила гагарка (рис. 29.6). За посиланням ви можете переглянути відео зі зниклими за останні два століття видами й підвидами тварин.

Історії зникнення цих тварин вражають тим, наскільки виявляється легко довести вид до вимирання. Одним із найбільших представників унікальної фауни острова Маврикій був маврикійський дронт — нелетючий птах вагою до 20 кг. Разом із людьми на острів на початку XVI ст. потрапили свині, макаки, собаки й щури, що почали конкурувати з дронтом за обмежений рослинний харч, розоряти його гнізда й винищувати яйця. Унаслідок цього через менш ніж 100 років популяція дронтів скоротилася настільки, що вид вимер повністю.

Рис. 29.6. Вимерлі за останні 500 років тварини

А. Маврикійський дронт (додо). Б. Стеллерова корова. В. Мандрівний голуб. Г. Тарпан. Д. Моа. Е. Безкрила гагарка.

Стеллерова корова була великим морським ссавцем вагою від 4 до 10 т. Після відкриття виду в 1741 році за наступні три десятиліття вся невелика популяція (до 1,5 тис. особин) морських корів була винищена заради м'яса. Такому масовому винищенню тварин сприяли кілька особливостей їхньої біології. По-перше, м'ясо стеллерових корів було смачним і поживним. По-друге, ці тварини були травоїдними і живилися на мілководді, не занурюючись повністю у воду. Тому «пасовище» прекрасно було видно з берега. Кінець кінцем, стеллерові корови абсолютно не боялися людей. Щороку риболови, які зимували на Комодорських островах, де й жила єдина популяція корів, убивали понад сотню тварин і в 1768 році з'їли останнього представника цього виду.

А загибель мандрівного голуба є яскравим прикладом безглуздого нищення природи людьми. Через зростання площ вирубок лісу в середині XIX ст. у США та неймовірні масштаби полювання (вбивалися сотні мільйонів голубів щороку!) чисельність одного з найпоширеніших птахів Північної Америки почала різко зменшуватися. Легкість винищення мандрівних голубів (один постріл дробовика міг вбити кілька десятків голубів), популярність їхнього м'яса й пір'я, відстріл як цілей на спортивних змаганнях зі стрільби (щоб перемогти, треба було вбити 30 тис. голубів!) та просто заради розваги1 спричинили настільки швидке скорочення чисельності, що навіть прийняті для охорони цього виду закони не змогли його врятувати. Але вимирання мандрівних голубів не було марним і стало потужним стимулом до розвитку природоохоронних заходів у США й усьому світі.

1 Фенімор Купер чудово відтворив сцену безглуздої бійні голубів у романі «Піонери, або Біля витоків Саскуіханни».

Життєві запитання — обійти не варто!

Елементарно про життя

• 1. У 1907 році під однією з найстарших сосен України, що росте біля міста Кременця Тернопільської області, відпочивала Леся Українка. Зараз ця сосна знаходиться в природно-заповідному фонді України в статусі

  • А заказника
  • Б пам'ятки природи
  • В біосферного заповідника
  • Г червонокнижного виду

• 2. Зелена книга України відрізняється від Червоної тим, що

  • А до неї занесено унікальні екосистеми, а не окремі види
  • Б у ній схарактеризовано лише рослини, що вже вимерли
  • В вона описує рослинні угруповання, а не окремі види
  • Г у ній міститься інформація лише про рослини й гриби

• 3. Школярі висловили свої думки про причини вимирання мандрівного голуба. Христина переконана, що голуб не загинув би, якщо б на нього не полювали. Григорій думає, що жага наживи стимулювала загибель цих тварин. Хто з учнів має рацію?

  • А лише Христина
  • Б лише Григорій
  • В обидвоє
  • Г жоден

• 4. Увідповідніть тип природоохоронної території з його описом.

  • 1 біосферний заповідник
  • 2 національний природний парк
  • 3 заказник
  • 4 ботанічний сад
  • А невелике урочище, де живе велика колонія тварин одного виду
  • Б численна група озер, довкола яких заборонено будівництво, добування копалин, ведення сільського господарства, але дозволено відпочивати на їхніх берегах
  • В невелика територія зі спеціально висадженими видами рослин, часто нехарактерними для цієї місцевості
  • Г велика територія суходолу, на якій не здійснюється ніяка діяльність і рідко бувають люди

У житті все просто

• 5. Проілюструйте кілька прикладів учинків окремих українців і українок, що свідчать про недостатній рівень їхнього екологічного мислення. Як би могли вчинити в подібних ситуаціях громадяни й громадянки, які мислять екологічно?

• 6. Чи можна було уникнути вимирання маврикійського дронта? Чому?

У житті не все просто

• 7. Які об'єкти природно-заповідного фонду України розташовано поряд із вашим населеним пунктом? Які види в них охороняються?

• 8. У вигляді таблиці схарактеризуйте причини, що пояснювали б, чому Червона книга не є абсолютною гарантією збереження видового біорізноманіття України. До кожної з причин запропонуйте шлях покращення природоохоронного впливу Червоної книги.