Наочний довідник. Історія України 7-9 клас. Гісем

Тема 5. Українські землі наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст.

Гетьманщина та землі Правобережної України наприкінці XVII — на початку XVIII ст.

Коломацькі статті 1687 р.

Коломацькі статті — україно-московська угода, укладена на військовій раді, яка відбулася над річкою Коломак 25 липня 1687 р при обранні І. Мазепи гетьманом.

Основні умови

• Підтверджувалися надані раніше козацькі та гетьмансько-старшинські привілеї

• Зберігалося 30-тисячне реєстрове козацьке військо і компанійські полки

• Козацька старшина зобов’язувалася наглядати за гетьманом і доносити на нього царському уряду

• Гетьман позбавлявся права заміняти на «урядах» вищу старшину без царського дозволу, а старшина — скидати гетьмана

• Суттєво обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями

• Гетьману заборонялося підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами, він був зобов’язаний дотримуватися «вічного миру і союзу» з Річчю Посполитою, тобто фактично зректися Правобережжя

• Гетьман зобов’язувався направляти козацьке військо для участі у походах Московії проти Кримського ханства і Османської імперії

• Листи і документи, отримані із сусідніх держав, наказувалося, не відкриваючи, надсилати до Москви

• Перебування у гетьманській столиці — Батурині — полку московських стрільців для контролю над гетьманом

• Українським купцям «під жорстким наказаниям» заборонялося торгувати у Московській державі й підтримувати торговельні зв’язки з Кримом

• Українці під загрозою смертної кари зобов’язувалися приймати від царських вояків знецінені московські гроші

• В окремій статті вимагалося, щоб «никто не голосов таких не испущал, что Малороссийский край — Гетманского регименту, а отзывались бы везде единогласно — их царского Пресветлого Величества самодержавной державы»

• Уперше було законодавчо визначено необхідність злиття українського і російського народів усілякими засобами «в неразорванное и крепкое согласие». Для цього рекомендувалося заохочувати україно-московські шлюби

Основні напрямки політики гетьмана І. Мазепи (1687—1708 рр.)

Зовнішня політика

Внутрішня політика

Соціально-економічна

Культурно-просвітницька

• Незважаючи на заборону, підтримував дипломатичні відносини з багатьма європейськими монархами, приймав у Батурині іноземних послів

• Відновив торговельні зв’язки Гетьманщини з іншими країнами (Річ Посполита, Пруссія, Швеція, Кримське ханство, Туреччина), перервані за часів Руїни

• 1705 р. Установив таємні зв’язки з польським королем С. Ліщинським, а пізніше зі шведським королем Карлом XII

• 1708 р. Уклав україно-шведську антиросійську угоду про воєнний союз та україно-польську угоду про входження Гетьманщини у формі «князівства Руського» до складу Речі Посполитої як третього суб’єкта

• 1709 р. Уклав новий україно-шведський договір про створення незалежної Української держави в союзі зі Швецією

• Прагнув створити в Україні станову державу західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Ідеал державного устрою вбачав у Речі Посполитій

• Сприяв формуванню аристократичної верхівки українського суспільства з козацької старшини, наділяючи її значними землеволодіннями, новими правами і привілеями

• Надав охоронні грамоти містам, підтвердив спеціальним універсалом права Київської митрополії та окремих монастирів

• Узаконив універсалом від 28 листопада 1701 р. панщину для селян у розмірі двох днів на тиждень. Силою придушував селянські протести

• Намагався за допомогою зв’язків з царем і московськими можновладцями зберегти права і привілеї Гетьманщини

• Уважав за доцільне дотримуватися курсу показного вірнопідданства Москві, що спричинило великі людські втрати, виснаження економіки Гетьманщини і зростання невдоволення населення

• Політичні та організаційні прорахунки гетьмана позбавили його опори серед козаків і селянства у критичний період боротьби за майбутнє України і прирекли її на поразку

• Постійно піклувався станом освіти, науки, мистецтва і релігії

• Добився від царської влади надання Києво-Могилянській колегії статусу академії

• Здобув славу опікуна і захисника православної церкви. Надавав великі кошти на будівництво і відновлення церков і монастирів

• Видав власним коштом Євангеліє арабською мовою. Подарував коштовну срібну чашу церкві Святого Гробу Господнього в Єрусалимі. Обдарував чимало українських церков іконами, книгами, дзвонами і цінними речами

• Покровительствував літературі. Підтримував творчість І. Максимовича, Ф. Прокоповича, Д. Туптала, С. Яворського. Автор низки віршів: «Дума», «Пісня», «Псальми» та ін.

• Направляв навчатися за кордон дітей козацької старшини

Політика гетьмана І. Мазепи на Правобережній Україні

Основні заходи

• Збільшив кількість правобережних козацьких полків у результаті заснування (точніше, відновлення) Білоцерківського, Брацлавського, Богуславського, Корсунського, Могилівського, Уманського, Чигиринського полків

• Призначав переважно лівобережних старшин, вірних гетьману, на посади полковників

• Надавав повноваження «осаджувати» нові слободи, заводити промислові заклади (зокрема, селітряні майдани) для подальшої колонізації краю

• Надавав землі у володіння козацькій старшині та українській шляхті

Національно-визвольне повстання 1702—1704 рр.

Україна в подіях Північної війни. Повстання гетьмана І. Мазепи

Участь українських полків у Північній війні

Основні події

• Одразу після оголошення Росією війни Швеції (19 серпня 1700 р.) за наказом царя І. Мазепа направив для облоги шведської фортеці Нарва козацькі полки під командуванням полтавського полковника І. Іскри та чернігівського полковника Ю. Лизогуба. Загальна кількість українських козаків, які брали участь в облозі Нарви, становила 7 тис. осіб

• Значна кількість українських лівобережних і слобідських козаків входила до складу очолюваного Б. Шереметьєвим 15-тисячного російського війська, яке діяло в Естляндії та Ліфляндії

• Кілька тисяч козаків Ніжинського, Чернігівського, Київського, Стародубського та Охотницького полків розташувалися у володіннях Печерського монастиря під Псковом й успішно відбивали напади шведів

• На початку 1701 р. з Гетьманщини у Прибалтику було відправлено новий козацький загін, який віз із собою гармати і продовольство

• Для участі в Північній війні було сформовано козацьке військо із козаків Миргородського, Лубенського, Переяславського, Полтавського і Ніжинського полків. У воєнних діях у Прибалтиці також брали участь запорозькі козаки

• Українська козацька кіннота відзначилася у битві під Ерестфером наприкінці грудня 1701 р.

• Тисячний загін українських козаків діяв у 1701 р. в складі російської армії на території Польщі, допомагаючи військам польського короля Августа II

• 4 тис. українських козаків перебували в складі російської армії, що прибула на допомогу польському королю в липні 1704 р. під Львів

• Петро І наказав гетьману І. Мазепі направити на оборону Львова 30 тис. лівобережних козаків. Гетьман зволікав і з великим запізненням надіслав 10-тисячне військо під командуванням І. Мировича

• У середині червня 1705 р. на допомогу польському королю вирушили близько 60 тис. російських вояків і 40 тис. українських козаків. Захищали від шведів кордони Руського і Белзького воєводств, після тривалої облоги звільнили від шведів фортецю Замостя

• У бойових діях на території Білорусі в 1706 р. брало участь 12-тисячне козацьке військо у складі Стародубського, Миргородського, Переяслівського полків, а також полку компанійців. Багато козаків загинуло

Причини пошуку гетьманом І. Мазепою нових союзників на початку Північної війни

Причини

• Схильність Петра І до політики жорсткого централізму зводила нанівець наміри гетьмана збільшити самостійність Гетьманщини

• Стрімке виснаження людського та економічного потенціалу Гетьманщини за перші роки війни внаслідок задоволення вимог царя про допомогу

• Побоювання, що для здобуття перемоги у війні та виходу до Балтійського моря цар може пожертвувати Україною

• Відмова царя допомогти гетьману («боронися як знаєш») під час загрози вторгнення в Україну союзника шведів польського короля С. Лещинського

• Плани Петра І стосовно ліквідації Гетьманщини та козацького устрою України

Угода про україно-шведський союз, укладена І. Мазепою з Карлом XII

Основні положення

• Стаття І. Шведський король зобов’язувався захищати Гетьманщину і приєднані до неї землі, надсилаючи для цього свої війська, за вимогою гетьмана і Генеральної ради. Шведські війська будуть знаходитися у розпорядженні й під командуванням гетьмана стільки, скільки це він вважатиме за потрібне. Гетьман забезпечуватиме їх продовольством, а шведський король сплачуватиме їм платню

• Стаття II. Усе те, що буде завойоване в московських володіннях, належатиме тому, хто його захопив. Те, що буде визнане колишньою власністю українського народу, повинне бути передане Україні

• Стаття III. Український князь (І. Мазепа) і Генеральна рада будуть надалі панувати згідно з правами, якими користувалися й раніше на цих землях

• Стаття IV. Івану Мазепі, законному князю, нічим не будуть перешкоджати у володінні цим князівством. Після його смерті буде забезпечена свобода для українських земель, згідно з їх давніми законами

• Стаття V. Герб і титул українського князя зберігаються без змін, і шведський король не може їх засвоїти собі

• Стаття VI. Для забезпечення цього договору і безпеки України князь і Генеральна рада відступлять Карлу XII на час війни декілька своїх міст, а саме Стародуб, Мглин, Полтаву, Батурин і Гадяч

Чому більшість населення Гетьманщини не підтримала перехід гетьмана І. Мазепи на бік Карла XII?

Основні причини

• Соціальна політика І. Мазепи упродовж попередніх років позбавила його популярності серед населення

• Оскільки угода про україно-шведський союз була таємною, цей крок для переважної більшості українців був несподіваним і незрозумілим

• Швидкі й рішучі дії Петра І, спрямовані на ізоляцію гетьмана після його переходу на бік шведського короля

Воєнно-політичні акції Петра І проти українців, здійснені після переходу І. Мазепи на бік Карла XII

Основні заходи Петра І

• 27 жовтня 1708 р. Перший маніфест Петра І до українців, у якому він сповіщав, що Мазепа «безвесно пропал» (цар знав, що гетьман перейшов на бік шведів) і наказував генеральній старшині й полковникам зібратися у Глухові для обрання нового гетьмана

• 28 жовтня 1708 р. Другий маніфест царя до українців. Петро І звинувачував Мазепу в зраді царя і України, стверджував, що він продав українців польському королю, щоб повернути православних українців під унію

• Уведення підрозділів російської армії в центральні райони Гетьманщини, щоб паралізувати опір козацтва і не допустити переходу Карла XII на лівий берег Десни

• Наказ царя О. Меншикову захопити і зруйнувати гетьманську резиденцію Батурин, де знаходилися артилерія, запаси продовольства, гетьманський архів і канцелярія. Населення і вся залога були знищені, а місто спалене

• 5 листопада 1708 р., напередодні ради з обрання нового гетьмана, у Глухові було організовано символічну смертну кару над опудалом Мазепи

• Розміщення російських військ на Правобережжі, яке перебувало під «регіментом» І. Мазепи і де в козацьких полках було чимало прибічників гетьмана

• 9 листопада 1708 р. у маніфесті до українського народу Петро І заявив, що шведи збираються заволодіти українськими землями, передати їх під польську владу, а І. Мазепу зробити самовладним князем України

• 7 листопада 1708 р. Глухівська грамота Петра І, у якій він гарантував царське прощення і збереження маетностей за тими представниками козацької старшини, які в місячний термін «одумаються» і залишать Мазепу. Тих, хто цього не зробить, позбавлять маєтків, їхні сім’ї відправлять у заслання, а їх самих покарають смертю

• 12 листопада 1708 р. у глухівській Свято-Троїцькій церкві, у присутності царя, російських урядовців і козацької старшини, й одночасно у московському Успенському соборі було оголошено анафему (церковне прокляття) на І. Мазепу

• 14 травня 1709 р. російські війська за наказом Петра І зруйнували Запорозьку Січ

Значення діяльності І. Мазепи для українського національно-визвольного руху

Гетьман П. Орлик

Створення П. Орликом антиросійської коаліції

Дата	Подія
11 березня 1710 р.	Зустріч П. Орлика з новопризначеним до Стамбула французьким послом Делазьєром. Гетьман домовився про підтримку Францією його намірів щодо визволення України і що французький уряд спонукатиме турецького султана розпочати війну з Росією
20 листопада 1710 р.	Спільні дії французького посла і прибічників П. Орлика в Стамбулі увінчалися успіхом. Турецький султан оголосив війну Росії. Серед його вимог до російської сторони було визнання незалежності Гетьманщини
30 листопада 1710 р.	До антиросійської коаліції приєднався швецький король Карл XII і повалений польський король С. Ліщинський. Карл XII виступив із маніфестом, у якому оприлюднив намір продовжувати збройну боротьбу зі своїми ворогами. 28 січня 1711 р. він знову оголосив війну польському королю Августу II
23 січня 1711 р.	У Бахчисараї представники П. Орлика підписали угоду про україно-кримський військовий союз. Хан Девлет-Гірей II визнавав незалежність Гетьманщини: у союзі з козаками мав розпочати війну проти Росії; зобов’язувався не брати «ясир» на українських землях; визнавав перехід Слобідської України під владу П. Орлика; зобов’язувався не укладати сепаратного миру з Москвою
Січень 1711 р.	Представник гетьмана, генеральний осавул Г. Герцик був направлений на Кубань, де домовився про військовий союз із кубанським султаном Ісмал-Гіреєм (сином кримського хана)

Похід П. Орлика на Правобережну Україну в 1711 р.

Прутський похід 1711 р.

Прутський похід — воєнний похід російської армії, очолюваної Петром І, до Молдавії під час російсько-турецької війни 1711 1713 рр.

Основні події

• Навесні 1711 р. російська армія рушила через українські землі до Молдавії

• На Правобережжі російські війська нищили міста і села, десятки тисяч українців були примусово переселені на Лівобережжя

• У середині червня російська армія (близько 38 тис. осіб) під командуванням Петра І та 10-тисячне військо молдавського господаря Д. Кантеміра правим берегом річки Прут підійшли до Ясс

• На початку липня у район Фальчі підійшла 120-тисячна турецька армія та 70-тисячна кіннота кримського хана Девлет-Гірея

• 8—9 липня біля селища Станілешти відбулася вирішальна битва. Російська армія опинилася в оточенні, її капітуляція стала неминучою

• Головнокомандувач турецької армії Балтаджі-паша, підкуплений росіянами, погодився розпочати переговори, що завершилися укладенням Прутського мирного договору

Прутський мирний договір 1711 р.

Прутський мирний договір — угода, підписана між Росією і Туреччиною 12 липня 1711 р. у військовому таборі на річці Прут, біля Ясс, під час російсько-турецької війни 1711—1713 рр.

Спроби П. Орлика утворити антиросійську коаліцію західноєвропейських держав

Дата	Подія
1712 р.	Росія і Туреччина за сприяння англійського і голландського послів уклали новий мирний договір: турецький уряд за умови, що росіяни не будуть висувати претензій на Правобережжя, відмовився від Лівобережної України разом із Києвом
Квітень 1712 р.	П. Орлик звернувся з маніфестом до держав, що сприяли укладенню російсько-турецького мирного договору 1712 р.,— Англії та Голландії із поясненням мотивів свого союзу з Османською імперією, додаючи текст угоди з турецьким султаном
1712 р.	До початку конгресу європейських держав в Утрехті П. Орлик склав «Дедукцію (Вивід) прав України», у якій переслідував мету: • нагадати європейським правителям про існування української (козацької) нації • обґрунтовував право українців на власну державу і закликав допомогти Україні здобути незалежність • знову пояснював мотиви звернення Гетьманщини до шведського і турецького протекторату • стверджував, що відновлення суверенної Гетьманщини необхідне для захисту європейської свободи від наступу Росії
Результат. Ніякої реакції європейських політиків на маніфести П. Орлика не було. Великих зусиль до цього докладала російська дипломатія. До своєї смерті в 1742 р. П. Орлик постійно звертався за підтримкою до Франції, Англії, Німецьких держав, Папської держави, Речі Посполитої, але вони не вважали за необхідне надати йому допомогу в боротьбі за відновлення української державності

Україна після Полтавської битви. Посилення колоніальної політики Російської імперії

Посилення наступу царизму на державно-правові інститути Гетьманщини (1708—1722 рр.)

Заходи уряду	Прояви
В умовах Північної війни населення Гетьманщини потерпало від необхідності забезпечувати пересування російських військ	Українці виконували підводну повинність (надавали підводи для перевезення військового майна), у них конфісковували коней, продовольство, сіно й овес для коней
Із 1711—1712 рр. у більшості міст Гетьманщини розмістилися російські гарнізони. У 1719 р. тут знаходилося 13,2 тис. російських офіцерів та солдатів	Українці повинні були постачати російським військовим продукти харчування та фураж. Це стало примусовою повинністю, яка стягувалася з усіх видів маетностей: старшинських, монастирських і магістратських
У визначенні норм і порядку збирання продовольства російські воєначальники керувалися власними інтересами і не зважали на гетьмана та місцевих козацьких старшин	Розміри продовольчої повинності для забезпечення російської армія часто перевищували можливості українців, що нерідко визнавали і самі російські можновладці
Петро І, усіляко обмежуючи права гетьмана, втручався у справу призначень на старшинські «уряди»	Цар не лише наставляв на «уряди» полковників за «показанную верность» усупереч виборним традиціям, а й призначав полковниками російських можновладців
Із 1708 р. розпочалося пряме призначення сотників (за царським указом)	Поставлені (а не обрані) на посади сотники поводилися зухвало і зловживали владою, унаслідок чого чимало козацьких громад вимагали відновлення виборності сотенної старшини
Царська влада відслідковувала, щоб на старшинські «уряди» не потрапляли особи, щодо яких не було певності в їхній повній лояльності до Росії	У Гетьманщині діяли спеціальні комісії, які проводили слідство стосовно осіб, поставлених на різні «уряди», за підозрою у причетності до «мазепинства»
На старшинські уряди стали призначати вихідців з Молдавії, Сербії та Греції, які разом з «урядами» отримували від царя великі маєтності в Гетьманщині	Старшини-іноземці не зв’язані з Україною, «обласканные» царем за свою прихильність до Російської держави, були слухняними провідниками його політики в Гетьманщині
1719 р. на територію Гетьманщини було поширено російський адміністративно-територіальний устрій	Створено Київську губернію у складі Київської, Орловської, Бєлгородської і Свевської провінцій. До Київської провінції входила Гетьманщина. Київський генерал-губернатор мав великі повноваження і часто втручався у справи Гетьманщини

Економічна політика царизму щодо Гетьманщини

Заходи

Наслідки

• Царський уряд прийняв низку указів, що забороняли вивозити з Гетьманщини певні товари традиційними шляхами і до традиційних ринків збуту, та наказав возити ці товари до російських портів

• 3 метою перетворення Гетьманщини на ринок збуту товарів, вироблених новоствореними російськими мануфактурами, було заборонено ввозити в Україну деякі закордонні товари

• Радикальна (й штучна) переміна ринків збуту для українських товарів і зміна традиційних шляхів шкідливо вплинула на торгівлю Гетьманщини і фактично припинила її безпосередні зв’язки із сусідніми європейськими державами

• Запровадження економічної блокади Запоріжжя: після зруйнування Січі було заборонено підтримувати будь-які торговельні зносини із запорожцями

• Місцева влада в Гетьманщині була зобов’язана слідкувати за суворим дотриманням указів і заборон, ужитих царизмом стосовно української торгівлі

• Спеціальними указами царського уряду було запроваджено заборону українським купцям ввозити до Росії найбільш вживані й прибуткові тогочасні товари — горілку і тютюн

• Торгівлю Гетьманщини із Західною Європою через Польщу утруднювала внутрішня нестабільність Польщі, грабунки та розбої на шляхах. Російські можновладці відмовлялися захищати права українських купців, пропонуючи їм торгувати через російські порти

• Дозвіл на безмитну торгівлю російськими товарами в Гетьманщині й, водночас, примушування українських купців платити мито за свої товари

• Надання Росії права скуповувати в Гетьманщині заборонені до вивозу за кордон товари і перепродавати їх іноземним купцям

• Виплати українським постачальникам за товари, заборонені до вивозу за кордон, і товари, що постачалися до Росії (навіть для потреб війська), не грошима, а російськими товарами незадовільної якості

• Запровадження усілякої регламентації української торгівлі. Згідно з указом 1715 р., вирушаючи з товарами до Риги, купець мусив спочатку подати список своїх товарів до гетьманської канцелярії у Глухові, пройти перевірку товарів відповідно до цього списку і отримати дозвіл на виїзд

• Установлення на південних і західних кордонах Гетьманщини 40 спеціальних застав, що мали перешкоджати українським купцям переправляти товари за кордон і спрямовувати їх до російських портових міст

• Задавлені жорсткою регламентацією, високими митами, зловживаннями російських чиновників, українські купці вдавалися до контрабанди. Унаслідок боротьби уряду з нею поширювалися доноси купців один на одного, підкупи митників та інших урядовців тощо

• Фактична заборона торгівлі Гетьманщини із Заходом болюче позначилася на економіці сусідніх з нею країн і цілих регіонів

• Російська економічна політика в Гетьманщині поставила українську торгівля у залежність від російської, спричинила занепад місцевої промисловості й зміцнення позицій російського торгового капіталу в Україні

• Економічно занепадало українське міщанство, широкі верстви козаків і посполитих, що вели роздрібну торгівлю, брали участь у ній як візники тощо

• Руйнувалися економічні підвалини політичної автономії Гетьманщини у складі Російської держави

Наступ царизму на українську мову і культуру

Основні заходи

• 1709 р. за наказом Петра І було вислано за кордон студентів Києво-Могилянської академії, що походили з Правобережжя. Загалом кількість студентів скоротилася з 1 тис. осіб до 161 особи

• Російський уряд конфіскував великі суми грошей, надані гетьманом І. Мазепою на будівництво Києво-Печерської лаври. Землі Лаври було передано під будівництво Київської фортеці

• Провадилася цілеспрямована і наполеглива політика запрошень і переманювань з Гетьманщини до Петербурга і Москви видатних українських учених, просвітителів, богословів і педагогів

• Примусове насадження «правописания и правоверия великороссийского» стосовно українських церковних видань

• 1721 р. Київська і Чернігівська друкарні були підпорядковані Синоду Російської православної церкви. З усіх українських церков вилучалися книги колишнього українського друку і замінювалися на московські видання

• Відповідно до указу Петра І від 20 грудня 1720 р. розпочинається вилучення і вивезення з Гетьманщини до Росії історичних пам’яток, рідкісних книг тощо

Решетилівські статті 1709 р.

Решетилівські статті — назва, яка закріпилася в історії за «Просительными статьями», направленими гетьманом І. Скоропадським з козацького табору під Решетилівкою Петру І і виданим на них «Решительним указом» царя.

«Просительные статьи»

«Решительний указ»

• Прохання підтвердити «права і вольность Гетьманщини

• Залишати козаків у походах під командою свого старшого (наказного гетьмана), а не російських офіцерів, що часто зловживали своєю владою

• Повернути до Гетьманщини гармати, забрані в Батурині та інших полкових містах

• Заборонити царським воєводам втручатися у внутрішні справи Гетьманщини

• Не обтяжувати населення Гетьманщини постоями російських військ

• Заборонити називати козаків «зрадниками»

• Загальне підтвердження прав і вольностей Війська Запорозького (Гетьманщини) й обіцянка пізніше дати детальні «Статті» (що виконано не було)

• Відмова у звільненні козаків під час походів від підпорядкування царським офіцерам, але зловживати їм своєю владою над козаками цар категорично забороняє

• Із гетьманської артилерії буде повернуто лише частину, а інші ні, оскільки вони вважаються військовим трофеєм

• Царські воєводи, як і раніше, перебуватимуть у великих українських містах, але їм буде вказано не порушувати права і вольності «малоросийского народа»

• Із більшості міст російські війська будуть виведені

• Питання про образи, що їх можуть заподіяти російські війська місцевим жителям, мають розглядатися новопризначеним царським резидентом при гетьмані й київським воєводою

• Обіцянка, що питання про постої російських військ у козацьких дворах буде вирішено пізніше, і висловлено одночасно докір гетьману, що він занадто піклується за порушення козацьких вольностей

• 3 огляду на розорення країни цар звільнював Військо Запорозьке від участі у військових походах у поточному році

• Вимога до гетьмана складати цареві звіт про розклад серед населення податків і всі доходи до військового скарбу

• Стосовно прохання гетьмана не називати українців зрадниками, то цар обіцяв видати окремий указ із цього приводу

Інструкції, надані Петром І ближньому стольнику А. Ізмайлову, що мав постійно контролювати діяльність гетьмана (видані 18 і 27 липня 1709 р.)

«Явні статті»

«Таємні статті»

• Перестерігати будь-які прояви політичного невдоволення російським пануванням у «Малоросійському краї»

• Стежити за тим, щоб не було відновлено Запорозьку Січ

• Приймати послів від іноземних держав, листи посланців переписувати й надсилати царю і без його рішення ніякої відповіді не давати

• Наглядати, щоб гетьман не призначав на «уряди» і не знімав з них старшин без царського указу

• Гетьман не мав права ставити на «уряди» іноземців, зокрема поляків, і карати смертю старшин без царського указу

• Стольник мав скласти список усіх маєтків зрадників - «мазепинців», надіслати його царю і слідкувати, щоб без царського указу ці маєтки нікому не надавали

• Стольнику надавалося право встановити таємний нагляд над гетьманом і старшиною. У надзвичайних випадках він мав діяти на власний розсуд спільно з київським воєводою. Для цього в його розпорядженні були два піхотні полки, котрі перебували в Глухові

• Виявляти лояльних до царської влади старшин і співпрацювати з ними, відповідно оплачуючи їхню допомогу

• Контролювати, щоб гетьман не надавав нікому маєтків, не пояснивши, за що саме, і не отримавши на це царського дозволу

• Передати гетьману царське веління: перенести свою резиденцію до Глухова, ближче до російського кордону

• Оголосити мешканцям міст, які підтримували І. Мазепу під час його повстання, що «в наказание той измене своей» вони будуть сплачувати спеціальний податок до царської скарбниці

• Установити нагляд над збиранням податку до Військового скарбу, щоб цар знав про доходи Гетьманщини

• Таємно розвідувати розміри прибутків Військового скарбу і полкових скарбниць, порівнювати, скільки прибутків було за гетьманування І. Мазепи і скільки нині

• Стежити за розмовами й поведінкою козаків і старшини. Рекомендувати їх до призначення на «уряди» залежно від доброзичливого ставлення до царської влади

Створення Малоросійської колегії

Малоросійська колегія — орган державної структури Російської імперії, заснований для управління

Гетьманщиною за указом Петра І від 16 травня 1722 р.

Заходи гетьмана П. Полуботка для наведення порядку в Гетьманщині

Заходи

• Спеціальними указами заборонив старшині використовувати козаків для служби на себе

• Установив порядок подання апеляцій до вищих судів на рішення нижчих судів

• Наказав сільським, сотенним і полковим судам здійснювати судочинство не одним суддею чи отаманом, а кількома особами

• Підняв повагу і безсторонність Генерального суду, зробивши його колегіальним

• Рішуче боровся проти хабарництва

Рішення Верховної таємної ради, вчинене згідно з царським указом на подання гетьмана Д. Апостола («Рішительні пункти» 22 серпня 1728 р.)

Основні положення

• Генеральний суд повинен складатися з трьох російських і трьох українських суддів

• Відновлення обрання гетьмана, але лише за дозволом царя

• Заборона гетьману призначати генеральну, полкову і сотенну старшину, яка повинна була обиратися. Гетьману заборонялося звільняти з урядів і карати старшину без дозволу царя

• Дозвіл гетьману мати три наймані полки, але, щоб не обтяжувати українців, лише по 500 осіб у кожному

• Скасовування податків, накладених раніше Малоросійською колегією

• Маєтки, отримані козаками за службу, не будуть відбиратися у їхніх удів та дітей

• Гетьманська резиденція буде переведена з Глухова до того міста, яке обере гетьман

• Росіяни мають можливість без обмежень мати маєтки в Гетьманщині, а українці в Росії

• Заборона гетьману здійснювати самостійну зовнішню політику

• Скласти звід прав, за якими судиться малоросійський народ, і надати його для затвердження царю

• Індукта, тобто мито на товари, що ввозилися в Україну, мала надходити до російської скарбниці

• Провести ревізії маетностей, призначених на утримання гетьмана й розданих приватним особам; рангові й ратушні маєтності, якщо вони були роздані власникам, мали бути повернуті «урядам» і ратушам

Діяльність гетьмана Д. Апостола (1727—1734 рр.)