Хімія. 9 клас. Савчин

Додаток 3

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

Аерозолі — системи, які характеризуються тим, що дисперсною фазою в них є рідина, а дисперсійним середовищем — гази.

Алкани — група насичених вуглеводнів, що мають загальну формулу C_nH_2n+2.

Амінокислоти — органічні речовини, що містять у складі різні за характером групи атомів: карбоксильну, властиву кислотам, й аміногрупу, властиву органічним основам.

Амфотерні гідроксиди — гідроксиди, що проявляють подвійну хімічну природу: під час реакцій з кислотами реагують як основи, з лугами — як кислоти.

Аналітична хімія — наука, яка вивчає методи визначення якісного й кількісного складу речовин.

Аніон — негативно заряджений йон.

Асоціація — сполучення різнойменно заряджених йонів у молекули за рахунок електростатичних сил притягання.

Б

Бензинова фракція — вуглеводні з карбоновим ланцюгом С₅ — С₁₁, які утворюються за температури 40-80 °С.

Білки — високомолекулярні органічні сполуки (природні полімери), до складу яких входять залишки молекул амінокислот, сполучених між собою пептидним зв'язком.

Біологічна хімія — наука про хімічний склад організмів і процесів, що в них відбуваються.

Біосфера — середовище існування живих організмів на Землі.

В

Відновлення — процес приєднання електронів частинками.

Відновники — атоми, молекули чи йони, які віддають електрони.

Водневий зв'язок — електростатична взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену.

Вуглеводи — органічні речовини, склад молекул яких представлено загальною формулою C_m(H₂O)_n.

Г

Газифікація — перспективний спосіб переробки вугілля з низьким вмістом Карбону.

Газойль — фракція, яка утворюється під час перегонки нафти й містить вуглеводні складу С₁₁ — С_20.

Гас — фракція, що утворюється під час перегонки нафти й містить вуглеводні складу С₁₂ — С₁₈

Геологічна хімія — наука про хімічний склад Землі, поширення та міграцію хімічних елементів у різних оболонках земної кулі.

Гідратація — взаємодія частинок речовини з молекулами води під час утворення водного розчину.

Гідрати — продукти гідратації.

Гідроксильна група — група атомів —ОН.

Гліцерол — триатомний спирт, молекулу якого розглядають як похідну пропану, у якого один атом Гідрогену біля кожного атома Карбону заміщений на гідроксильну групу.

Глюкоза — моносахарид, хімічна формула якого С₆Н₁₂О₆.

Гомологи — сполуки, що подібні за будовою та хімічними властивостями, але відрізняються за складом молекул на одну або кілька груп атомів —CH₂—.

Гудрон — залишок мазуту після добування з нього вазеліну та парафіну.

Д

Диполь — система з двох зарядів (δ^- і δ⁺), однакових за значенням, але протилежних за знаком.

Дисоціація — розклад молекул на простіші молекули, атоми, атомні групи або йони.

Дисперсна система — система з двох чи більше речовин, причому одна з них у подрібненому стані рівномірно розподілена серед частинок іншої.

Дисперсна фаза — подрібнена речовина.

Дисперсійне середовище — речовина, у якій міститься дисперсна фаза.

Е

Екзотермічні реакції — реакції, під час яких виділяється тепло.

Електроліти — речовини, водні розчини яких або розплави проводять електричний струм.

Електролітична дисоціація — розпад електроліту на йони під час розчинення у воді (або розплавлення).

Ендотермічні реакції — реакції, під час яких поглинається тепло.

Емульсії — системи, у яких дисперсною фазою та дисперсійним середовищем є рідини, що не змішуються.

Етанова кислота — представник насичених карбонових кислот, до складу якої входить залишок молекули метану —СН₃ і карбоксильна група —СООН.

Етанол — одноатомний спирт, до складу якого входить залишок молекули насиченого вуглеводню етану —С₂Н₅ й гідроксильна група —ОН.

Ж

Жири — продукти взаємодії гліцеролу й вищих карбонових кислот (тверді жири — насичених кислот, рідкі — ненасичених).

І

Істинні розчини — гомогенні системи, у яких молекули чи йони розчиненої речовини рівномірно розподіляються між молекулами розчинника.

Й

Йонізація — утворення електрично заряджених частинок (вільних електронів і йонів) з електрично нейтральних частинок середовища.

Йонні реакції — реакції обміну, що відбуваються в розчинах електролітів.

Йонно-молекулярні рівняння — рівняння, які містять не тільки йони, а й формули сполук.

К

Кам'яне вугілля — тверда викопна вуглеводнева сировина.

Карбоксильна група — група атомів —СООН, що зумовлює властивості органічних кислот.

Кислоти — електроліти, які у водних розчинах (розплавах) дисоціюють на гідратовані катіони Гідрогену.

Коксування — спосіб перероблення кам'яного вугілля.

Колоїдні розчини — високодисперсні системи (клеєподібний розчин), у яких розмір частинок становить 1-100 нм, а колоїдне середовище є рідиною.

Кратні зв'язки — подвійний і потрійний зв'язки.

Кристалізаційна вода — вода, що входить до складу кристалогідрату.

Кристалогідрати — речовини, до складу яких входить певна кількість молекул води.

Крохмаль — природний полімер, склад якого виражається формулою (—С₆Н₁₀O₅—)_n

Л

Лігроїн — фракція, що утворюється під час термічного розкладу нафти й містить суміш вуглеводнів складу C₈ — C₁₄.

М

Мазут — темна в'язка рідина, що залишається після перегонки нафти або виділення з неї нафтопродуктів.

Метан — найпростіша за будовою органічна сполука, до складу молекули якої входять один атом Карбону й чотири атоми Гідрогену.

Мило — натрієві та калієві солі вищих карбонових кислот.

Модель — замінник, аналог об'єкта.

Н

Нафта — природна суміш вуглеводнів різних класів.

Неелектроліти — речовини, водні розчини яких або розплави не проводять електричний струм.

Необоротні реакції — хімічні реакції, що відбуваються в одному напрямі й завершуються повним перетворенням реагентів на продукти.

О

Оборотні реакції — хімічні реакції, які одночасно відбуваються у двох протилежних напрямах.

Окиснення — процес, під час якого частинки реагентів віддають електрони.

Окисники — частинки, які приєднують електрони.

Окисно-відновні реакції — хімічні реакції, що відбуваються зі зміною ступенів окиснення елементів реагентів і продуктів реакції.

Оксиди — складні речовини, до складу яких входять два елементи, один з яких — Оксиген у ступені окиснення -2.

Органічні речовини — сполуки Карбону, які вивчає окрема галузь хімії — органічна хімія.

Основи — електроліти, які у водних розчинах (розплавах) дисоціюють на гідратовані гідроксид-аніони.

П

Піни — двофазні системи, у яких дисперсною фазою є гази, а дисперсійним середовищем слугує рідина.

Показник рН — величина, що характеризує концентрацію йонів Гідрогену в розчинах.

Поліетилен — високомолекулярна сполука, що утворюється внаслідок реакції полімеризації етилену.

Полімери — високомолекулярні сполуки, що утворюються внаслідок сполучення великої кількості молекул речовин, які мають у своєму складі кратні зв'язки.

Природний газ — природна суміш вуглеводнів, які утворилися в надрах Землі внаслідок розкладу органічних сполук.

Процес розчинення — фізико-хімічний процес, який супроводжують теплові явища, що відбуваються внаслідок гідратації молекул або йонів у розчині.

Р

Рідке мило — калієві солі вищих карбонових кислот.

Розчин — однорідна (гомогенна) система, що складається з двох або більше компонентів і продуктів їхньої взаємодії.

Розчинена речовина — газ, рідина або тверда речовина.

Розчинник — компонент розчину, який перебуває в такому самому агрегатному стані, що й розчин.

Розчинність — маса розчиненої речовини, яка за певних умов (температури, тиску) може розчинитися в розчиннику масою 100 г.

С

Сапоніни — речовини, що мають мийну дію й містяться в рослинах.

Сахароза — дисахарид, молекулярна формула якого С₁₂Н₂₂О₁₁.

Сильні електроліти — електроліти, ступінь дисоціації яких високий (α ≈ 1, або 100 %).

Синтетичні органічні речовини — це продукти хімічної промисловості.

Слабкі електроліти — електроліти, ступінь дисоціації яких низький (α < 3 %).

Солі — електроліти, які у водних розчинах (розплавах) дисоціюють на гідратовані катіони металічних елементів та аніони кислотних залишків.

Спирти — органічні речовини, до складу яких входить одна або кілька гідроксильних груп.

Ступінь електролітичної дисоціації — відношення кількості молекул (формульних одиниць), що розпалися на йони, до загальної кількості молекул (формульних одиниць) розчиненої речовини.

Суспензії — системи, у яких частинки твердої речовини рівномірно розподілені між молекулами рідини (води).

Т

Тверде мило — натрієві солі вищих карбонових кислот.

Тверді піни — двофазні системи, у яких дисперсною фазою є гази, а дисперсійним середовищем — тверда речовина.

Тепловий ефект реакції — кількість тепла, що виділяється або поглинається під час хімічної реакції.

Термохімічне рівняння — хімічне рівняння, у якому зазначено тепловий ефект реакції.

Ф

Фізична хімія — галузь науки, що вивчає хімічні явища та процеси на основі загальних фізичних принципів й експериментальних методів; зосереджена на вивченні хімічних явищ.

Х

Хімічна кінетика — учення про швидкість хімічних реакцій і механізм їхнього перебігу.

Хімічна фізика — галузь науки, що досліджує хімічні процеси фізичними методами, зокрема молекулярної фізики та фізики твердого тіла.

Хімічний зв'язок — зв'язок, утворений на основі взаємодії між частинками речовини (атомами, молекулами, йонами), у результаті чого утворюються хімічно стійкі молекули чи кристали.

Хімія — наука про природу, що формує перші уявлення про наукову картину світу, роль речовин у розвитку природи, взаємозв'язки між неорганічними й органічними речовинами та їх роль у житті людини, допомагає зрозуміти єдність усіх процесів у природі.

Ц

Целюлоза — природний полімер, склад якого виражається формулою (—С₆Н₁₀O₅—)_n.

Ш

Швидкість хімічної реакції — зміна концентрації реагенту або продукту реакції за одиницю часу в одиниці об'єму.

Я

Якісні реакції — реакції, за допомогою яких можна виявити катіони й аніони в складі речовини.