Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Ратушняк - Нова програма

§ 3. Державний лад. Форми держави

Очікувані результати

Опрацювавши параграф, ви зможете:

• пояснювати, що таке державний лад;

• давати визначення форми правління, політичного режиму і територіального устрою;

• пояснювати, які є їх види, давати їм загальну характеристику та наводити приклади.

3.1. Поняття та загальна характеристика державного ладу. Поняття форми держави

Державний лад — це система політико-правових, економічних, соціальних, адміністративних відносин, що встановлюється законодавством у державі, й організація державної влади.

Форма (лат. formal — структура, система організації) держави — це поєднання способу організації і здійснення державної влади, методів її здійснення та форм зворотного зв’язку органів держави з населенням.

Тобто форма держави — специфічна політична організація суспільства.

Вона характеризується:

• способами організації верховної влади,

• принципами її взаємовідносин з іншими органами держави,

• населенням,

• методами здійснення політичної влади в державі.

Форма держави дозволяє дати відповідь на питання:

• як формується влада у державі,

• якими органами вона представлена,

• який порядок їх утворення,

• який термін їхніх повноважень,

• які взаємовідносини глави держави, вищих органів законодавчої та виконавчої влади тощо.

У кожній країні форми держави мають свої особливості, характерні ознаки.

Елементами форми держави є: форма правління, форма державного устрою, форма політичного режиму.

3.2. Види і загальна характеристика форм правління

Форма правління — це спосіб організації верховної влади у державі, порядок її утворення та діяльності. Розрізняють монархію та республіку.

Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя) — форма правління, при якій верховна влада здійснюється одноосібно та є, як правило, спадковою.

Винятки: Малайзія (монарх обирається через кожні 5 років) та Об’єднані Арабські Емірати (влада здійснюється не одноособово, а колегіально — 7 чоловік).

Класичними ознаками монархії є:

• довічне користування владою;

• влада передається, як правило, у спадщину;

• представництво у зовнішніх відносинах монарх здійснює за власним правом;

• монарх не несе відповідальності ні перед ким за свою діяльність.

Сьогодні близько 1/6 усіх держав у світі є монархіями. Розрізняють такі види монархій: необмежена (абсолютна) та обмежена, чи конституційна (парламентська, дуалістична).

Абсолютна монархія — вся влада в державі цілковито належить одній особі, без будь-яких обмежень.

Ознаками її є:

• в особі монарха зосереджена вся повнота влади (видає закони, очолює виконавчу владу, призначає її представників, здійснює судові функції);

• одноосібне правління без будь-яких обмежень;

• передавання влади у спадок;

• безстроковий характер;

• монарх не несе відповідальності перед державою, народом;

• монарх представляє державу не за дорученням, а за власним правом.

Такими державами сьогодні є Оман, Саудівська Аравія, Кувейт.

Обмеженими (конституційними) монархіями є парламентська та дуалістична.

Парламентська монархія — влада монарха обмежена за конституцією представницьким органом — парламентом (Великобританія, Бельгія, Норвегія, Швеція, Іспанія, Японія тощо).

Ознаки:

• уряд формується парламентом, а не монархом;

• уряд підзвітний парламенту, а не монарху, парламент може висловити недовіру уряду;

• фактичним главою держави є прем’єр-міністр, лідер партії, що перемогла на виборах;

• влада монарха обмежена конституцією;

• монарх підписує прийняті парламентом закони;

• монарх царствує, але не править (є главою держави із представницькими повноваженнями).

Дуалістична монархія — державна влада має подвійний характер: юридично (конституцією) і фактично вона поділена між урядом, що призначається монархом, та парламентом.

Ознаки:

• поряд з монархом існують представницькі органи влади із законодавчими та контролюючими функціями, що обираються народом;

• монарх може відправити парламент у відставку;

• монарх наділений переважно виконавчою владою;

• монарх має право вето на рішення парламенту;

• монарх має право видавати нормативно-правові акти;

• монарх призначає уряд та звільняє його;

• уряд відповідальний лише перед монархом (Монако, Лесото, Бутан, Йорданія, Кувейт тощо).

Республіка (лат. respublica — суспільна справа) — форма правління, при якій вища державна влада належить обраним на певний строк органам влади.

Для республіки характерні такі органи, як парламент, президент, уряд, і навпаки, відсутній монарх. Історично республіка виникла в античну епоху. Проте найбільшого розповсюдження із її сталими формами та ознаками набула у період капіталізму. Більшість сучасних держав стали республіками в результаті двох світових воєн, розпаду колоніалізму та революцій. Із 190 держав світу сьогодні близько 140 є республіками.

Ознаками республіки є:

• формування органів влади шляхом обрання (парламент, глава держави);

• органи влади (законодавчі, виконавчі) діють протягом певного зазначеного в законодавстві терміну;

• відповідальність глави держави у випадках, передбачених законодавством;

• здійснення представництва інтересів держави главою держави;

• обов’язковість рішень центральних органів влади для всіх інших державних органів;

• звітність виборних органів перед населенням;

• взаємовідповідальність держави й особи.

Існують такі види республік: президентська, парламентська, змішана (парламентсько-президентська або напівпарламентська, президентсько-парламентська або напівпрезидентська).

Президентська республіка (США, Бразилія, Франція, Мексика, Єгипет тощо) — форма державного правління, при якій повноваження глави держави чи голови уряду належать президенту, посада якого є виборною.

Ознаки:

• наділення президента повноваженнями глави держави та глави виконавчої влади;

• вибори президента загальним прямим чи непрямим голосуванням (термін, як правило, 4—5 років);

• відсутність відповідальності виконавчої влади перед парламентом (уряд відповідальний перед президентом й не може бути усунутий достроково парламентом);

• президент формує, очолює і керує роботою уряду;

• відсутня посада прем’єр-міністра (якщо існує, то він відіграє другорядну допоміжну роль);

• президент призначає та звільняє з посад апарат виконавчої влади, суддів;

• президент, як правило, не може розпускати парламент;

• президент має право вето.

Парламентська республіка (Болгарія, Угорщина, Індія, Чехія, Італія тощо) — форма державного правління, за якою верховна роль в організації державного життя належить парламенту.

Ознаки:

• парламент обирається населенням держави і йому належить верховна влада;

• уряд формується партією чи коаліцією, що має більшість у парламенті;

• уряд відповідає перед парламентом, який може відправити його у відставку (часто недовіра одному члену уряду може призвести до відставки всього уряду);

• прем’єр-міністр офіційно не є главою держави, а є главою уряду та лідером партії (коаліції), що перемогла на виборах;

• президент (якщо він є) обирається лише парламентом або зборами виборців, і його компетенція дуже обмежена юридично чи фактично (часто функції президента бере на себе уряд);

• президент є главою держави, а не главою уряду (не наділений правом впливу на політику уряду).

Змішана республіка поєднує в собі ознаки президентської та парламентської республік. Ознаки:

• подвійна відповідальність уряду: перед парламентом та президентом;

• уряд формується президентом та парламентом (президент пропонує, уряд затверджує парламент чи існує спільна процедура формування уряду);

• президент обирається на загальних виборах та має широкі повноваження;

• президент може здійснювати загальне керівництво урядом, який очолює прем’єр-міністр;

• контроль за діяльністю уряду здійснюють і президент, і парламент;

• президент призначає главу уряду за пропозицією парламентської більшості;

• має право призупиняти рішення уряду, підписувати нормативно-правові акти, видані урядом, або відправляти їх на повторний розгляд уряду;

• президент, як правило, є главою держави, а не главою виконавчої влади;

• президент має право розпуску парламенту, а парламент має право судового розслідування — імпічменту президента.

Залежно від обсягу повноважень президента та парламенту розрізняють парламентсько-президентські та президентсько-парламентські республіки.

Президентсько-парламентськими республіками є Уругвай, Колумбія, Росія, Португалія, де президент активно бере участь у життєдіяльності держави.

У парламентсько-президентських республіках (Австрія, Україна, Ісландія, Ірландія) президент має ряд повноважень, які дозволяють йому втручатися у суспільно-політичне життя держави, проте на практиці він ними здебільшого не користується («сплячі повноваження»), а реальна влада перебуває в руках уряду та парламенту.

3.3. Форми територіального устрою держави: поняття і види

Форма територіального устрою держави — національно-територіальна та адміністративно-територіальна організація державної влади, яка встановлює порядок взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади.

Розрізняють прості (унітарні) і складні держави (федерація, конфедерація, імперія).

Унітарна держава — це єдина централізована держава, яка складається з адміністративно-територіальних одиниць, підпорядкованих центральним органам влади, які не мають ознак суверенітету.

Ознаками унітарної держави є:

• єдина система державних органів;

• єдине громадянство;

• єдина конституція і система законодавства;

• не входять державні утворення з ознаками державної незалежності (суверенітету);

• адміністративно-територіальні одиниці не мають права виходу зі складу унітарної держави;

• у міжнародних відносинах є самостійним єдиним повноправним суб’єктом.

Складна держава — держава, що складається з державних утворень, які мають ознаки державної незалежності (суверенітету).

Федеративна держава (союзна держава) (федерація — лат. foederatio — союз, об’єднання) — добровільне об’єднання самостійних державних утворень в єдину державу, яка складається з рівноправних суб’єктів.

На 2017 рік у світі існує 28 федерацій.

Ознаками федерації є:

• оформляється шляхом укладення договору;

• є союзною державою;

• наявність єдиної конституції й законодавства федерації і конституцій та законодавства кожного із суб’єктів;

• існування громадянства федерації та громадянства кожного суб’єкта;

• наявність центральних органів влади та органів влади суб’єктів;

• двопалатний федеральний парламент, у якому одна палата представляє суб’єктів федерації;

• єдині збройні сили;

• єдина грошова та податкова система;

• у міжнародних відносинах може брати участь як федерація, так і кожен її суб’єкт;

• кожен із суб’єктів має право виходу зі складу федерації (сецесія).

Конфедерація (союз держав) (лат. confederation — союз, об’єднання) — тимчасовий юридичний союз незалежних держав, створений для досягнення певної мети чи інтересів.

Зараз не існує, хоча федеративна юридично і фактично Швейцарія має назву конфедерації. Остання федерація Сенегамбія (Сенегал і Гамбія) розпалася у 1989 році.

Ознаки конфедерації:

• відсутність єдиних законодавчих органів;

• відсутність єдиного законодавства, єдиної конституції, громадянства, податкової, грошової систем, армії;

• рішення загальноконфедеральних органів не є обов’язковими;

• право виходу із союзу кожного суб’єкта;

• має нестійкий тимчасовий характер;

• тимчасово можуть встановлюватися чи утворюватися об’єднана армія, грошова одиниця, єдині кордони тощо.

Імперія — складна держава, створена шляхом завоювання однієї держави іншою, де є поділ на головну державу метрополію та залежні від неї колонії.

Метрополія (гр. meter — мати, polis — місто) — держава, що володіє захопленими нею колоніями.

Колонія (лат. colonia — поселення) — країна чи територія, яка позбавлена самостійності і перебуває під владою іноземної держави.

(Римська імперія, Османська імперія, Російська імперія, Авcтро-Угорська імперія, Британська імперія. Зараз у світі імперій не існує (формально у Японії є імператор, визнаний символом Японської держави і єдності японської нації, а Японія не володіє колоніями)).

Окремої уваги заслуговують такі особливі форми об’єднання держав, як співдружності та співтовариства — асоційовані об’єднання держав (Європейський Союз, Союз незалежних держав (СНД), Британська співдружність), що мають певні ознаки як федерації, так і конфедерації, але не можуть бути класифіковані однозначно.

Співдружність — союз суверенних держав, що об’єдналися на підставі міжнародного договору для досягнення певних цілей спільного здійснення і координації ряду напрямків державної діяльності при збереженні в інших питаннях повної самостійності.

Співтовариство — союз суверенних держав, що об’єдналися на підставі міждержавного договору для посилення інтеграційних зв’язків держав, що входять до нього. Держави, що входять до співдружностей та співтовариств, є незалежними і мають повний суверенітет. Виникають і діють такі співдружності й співтовариства на основі договорів, декларацій, статутів тощо. З часом вони можуть перетворитися на конфедерації чи федерації. Особливо у цьому плані прогресує Європейський Союз (введено єдину грошову одиницю, існують спільні наддержавні органи, ведеться робота із запровадження посади президента ЄС тощо).

Якщо співдружність здебільшого створюється з економічною метою, то співтовариство передбачає економічну, політичну, валютну, територіальну, правову інтеграцію.

3.4. Поняття політичного режиму

Політичний режим — сукупність засобів та методів здійснення державної влади.

У сучасному світі існує близько 140—160 політичних режимів, які якісно відрізняються один від одного, як і кожна держава.

На характер режиму впливають фактори:

• способи та порядок формування органів державної влади;

• компетенція органів влади та характер взаємовідносин;

• ступінь гарантованості прав і свобод громадян;

• роль права у житті суспільства та вирішенні державних справ;

• місце і роль силових структур (армії, поліції, розвідки, служби безпеки) у державному механізмі;

• ступінь реальної участі громадян та об’єднань громадян у суспільно-політичному житті держави та в управлінні державою;

• способи розв’язання соціальних та політичних конфліктів.

Тобто, в основі поділу політичних режимів лежать поняття «демократія» (гр. democratia — влада народу) та «антидемократія» (гр. anti — проти). Відповідно політичні режими поділяють на демократичні та антидемократичні.

Демократичний політичний режим — це режим, заснований на визнанні принципів рівності та свободи усіх громадян, участі народу в управлінні державою.

Ознаками демократичного політичного режиму є:

• джерело влади — народ (обирає владу, наділяє повноваженнями приймати законопроекти, здійснювати виконавчо-розпорядчу діяльність для виконання функцій держави від його імені);

• політична влада має легітимний (законний) характер і здійснює свої повноваження на основі законів;

• розподіл влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову;

• наявність права народу впливати на політичні рішення (вираження своїх думок у ЗМІ, демонстрації, лобіювання, участь у передвиборчих кампаніях тощо);

• перевага більшості над меншістю при прийнятті рішень, визнанні думки меншості (опозиції, меншин тощо);

• політичний плюралізм (наявність багатопартійної системи, конкуренція політичних партій, політична опозиція у парламенті тощо);

• наявність і рівноправність різних форм власності;

• високий ступінь реалізації прав і свобод людини (норми, правила та принципи взаємовідносин держави та громадян).

Ознаки недемократичного (антидемократичного) політичного режиму протилежні демократичному.

Серед антидемократичних режимів розрізняють авторитарний і тоталітарний (фашистський, мусульмансько-фундаменталістський, військово-диктаторський, расистський).

Авторитарний режим (лат. auctoritas — влада) — концентрація державної влади в руках правлячої верхівки за допомогою особливих методів та засобів організації державної влади (режим А. Піночета у Чилі).

Ознаки:

• влада належить невеликій кількості осіб (військова хунта, олігархічна група, тиран, монарх тощо);

• необмеженість влади та непідконтрольність (у країні можуть діяти закони, лише потрібні для верхівки);

• опора на силу (наявність збройних формувань, здатних у будь-який момент придушити виступи);

• монополізація влади та політики (недопущення політичної опозиції та конкуренції, може існувати безліч політичних партій за умови їхньої підконтрольності владі);

• відсутність тотального контролю над суспільством, практичне невтручання в економіку (владу цікавлять питання перш за все власної безпеки, суспільного порядку, оборони, зовнішньої політики тощо);

• політична еліта формується шляхом призначення зверху (за принципами родинних зв’язків, товариських стосунків, поділу поглядів, а не на конкурентній основі).

Тоталітарний політичний режим (тоталітаризм — лат. totalis — весь, цілий, повний) — один із видів політичних режимів, який характеризується повним контролем держави над усіма сферами життя суспільства, заснований на методах ідеологічного, фізичного та психічного примусу (сталінізм в СРСР, маоїзм у Китаї).

Суттєвими ознаками тоталітаризму є:

• панування загальної державної ідеології;

• монополія держави на засоби масової інформації;

• монополія держави на всі види зброї;

• надмірно централізований контроль над економікою;

• наявність однієї всеохоплюючої партії, яку очолює харизматичний лідер (обдарований);

• особлива система контролю та насилля (спеціальні суди, концентраційні табори, репресії);

• відсутність місцевого управління (самоврядування);

• поділ прав громадян залежно від становища в суспільстві;

• позбавлення прав і свобод;

• тотальний нагляд за людиною від народження до смерті.

Про ознаки та особливості інших видів недемократичних режимів.

1) Визначте форми правління, адміністративно-територіального устрою та політичного режиму. Вкажіть їхні характерні ознаки.

а) Раз на 4 роки у країні обирають президента та парламент. Президента обирають всенародно. Президент призначає на посади міністрів уряду і є його головою. Парламент видає закони, на які може накладати вето президент. Держава поділяється на округи, де також є свої парламенти та уряди. Поряд із загальнодержавною конституцією, конституції існують і у кожному окрузі.

б) У результаті державного перевороту владу в країні захопили військові на чолі з генералом К., який сам видає закони й керує державою особисто, проголосивши себе президентом держави. Задля підтримки порядку всіх, хто незадоволений його приходом до влади, помістили до концентраційних таборів. Для того, щоб народ був «слухнянішим», кілька тисяч осіб, які особливо виступали проти нової влади, було страчено без суду і слідства. У провінції, з яких складається держава, президент призначив на посади керівників своїх бойових соратників, які особисто йому повинні звітувати про порядок та стан економіки у ввірених їм територіях.

в) У країні є король і парламент. Парламент складається з двох палат. Верхню палату парламенту призначає король, а нижня обирається населенням держави на 5 років. Король може розпустити парламент й має право накладати вето на закони, прийняті парламентом. Король призначає і звільняє уряд. Держава поділяється на кантони, де є свої органи самоврядування.

г) До складу держави входять 10 графств. У кожному графстві є свої уряд та парламент. Інтереси графств у верхній палаті Народних зборів, парламенті держави, представляють по 5 представників. Нижня палата Народних зборів формується шляхом всенародних виборів за списками політичних партій у загальнодержавному виборчому окрузі. Конституції графств приймаються їхніми парламентами, але вони не повинні суперечити конституції держави, що приймається народними зборами.

Уряд в державі формується партією, що перемогла на виборах, або коаліцією партій, яка матиме більшість депутатів у Народних зборах. Уряд призначається та звільняється парламентом. У державі вже понад 10 років діє закон про опозицію, який гарантує діяльність опозиційних сил.

2) Складіть таблицю «Порівняльна характеристика президентської та парламентської республік».

Парламентська республіка

Президентська республіка

3) Проведіть дебати із заданої позиції щодо оптимальної форми правління для України.

4) Складіть таблицю «Порівняльна характеристика федерації та конфедерації».

Федерація

Конфедерація

5) Проведіть дискусію на тему «Переваги та недоліки унітарної та федеративної держав».

6) Складіть таблицю «Порівняльна характеристика тоталітарного та авторитарного політичних режимів».

Тоталітарний політичний режим

Авторитарний політичний режим

7) За допомогою методу «Метаплан» обговоріть питання: Проблеми та перспективи розбудови демократичного політичного режиму в Україні.

8) Об’єднайтеся у групи. Визначте для кожної групи певний недемократичний політичний режим.

Пригадайте з історії державу (держави), в якій мав місце такий режим. Обговоріть:

— його особливості;

— чому таке стало можливим;

— які наслідки мали місце.

Завдання та запитання

1. Що таке форма держави?

2. Вкажіть держави за формами правління, державного устрою, політичного режиму.

3. Охарактеризуйте за формами держави Україну, Росію, США, Великобританію, ОАЕ.

4. Проаналізуйте та визначте спільні та відмінні риси дуалістичної та парламентської монархій.

5. Розробіть оптимальну модель форми правління для України.

6. Який із політичних режимів, авторитарний чи тоталітарний, є найбільш небезпечним? Аргументуйте свою думку.