Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Ратушняк - Нова програма

§ 21. Праця неповнолітніх (продовження)

Очікувані результати

Опрацювавши параграф, ви зможете:

• описувати права неповнолітніх у трудових відносинах;

• характеризувати особливості робочого часу та часу відпочинку неповнолітніх;

• аналізувати й розв’язувати правові ситуації, пов’язані з працевлаштуванням та працею неповнолітніх осіб.

21.1. Час праці неповнолітніх. Особливості оплати праці неповнолітніх

Робочий час — час, протягом якого працівник повинен виконувати обов’язки за трудовим договором. Відповідно до трудового законодавства до робочого часу можуть включатись інші періоди часу.

До складу робочого часу включається:

• час виконання працівником трудових обов’язків;

• підготовчо-завершальний період (час отримання трудового завдання, отримання матеріалів та інструментів, товарів; ознайомлення з технічною документацією, відповідно до якої повинна виконуватися робота; час підготовки і прибирання робочого місця, здавання готової продукції тощо);

• час перерв для внутрізмінного відпочинку, задоволення особистих потреб, обігрівання тощо.

Тривалість робочого часу в Україні становить не більш ніж 40 годин на тиждень (нормальна тривалість робочого часу).

Для неповнолітніх законом встановлюється скорочена тривалість робочого часу.

Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років — 24 години на тиждень.

Такі ж норми встановлюються і для учнів, які працюють під час канікул: для осіб віком від 14 до 16 років — 24 години на тиждень, віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень. Під час навчання ці норми скорочуються наполовину, відповідно становлять 12 і 18 годин.

Забороняється:

• працювати неповнолітнім у нічний час (з 22.00 до 6.00);

• залучати неповнолітніх до понадурочних робіт (після відпрацьованого робочого дня);

• праця неповнолітніх у вихідні дні.

Зарплата виплачується неповнолітньому у повному обсязі, вона не зменшується у зв’язку зі зменшенням робочого часу. Оплата учнів, які працюють у вільний від навчання час, здійснюється пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Роботодавець зобов’язаний встановити такі норми незалежно від свого бажання та можливостей.

21.2. Час відпочинку неповнолітніх

Час відпочинку — час, вільний від виконання трудових обов’язків, використовуваний працівником на свій власний розсуд.

Види часу відпочинку:

Відповідно до законодавства неповнолітні мають право не лише на такі види часу відпочинку, що й дорослі, а й додаткові певні переваги:

• мінімальна щорічна відпустка неповнолітнім працівникам надається тривалістю 31 календарний день (для дорослих мінімальна відпустка становить 24 дні);

• відпустка надається в літній час або, за їх бажанням, в будь-яку іншу пору року (для дорослих відповідно до графіка);

• відпустки за перший рік роботи неповнолітнім працівникам надаються за їх заявою і до закінчення 6-ти місяців безперервної роботи на даному підприємстві (фактично може надаватися вже з перших днів роботи, тоді як дорослому потрібно пропрацювати не менше 6-ти місяців);

• додаткова відпустка у разі навчання.

21.3. Особливості розірвання трудового договору із неповнолітнім

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням (знайшов кращу роботу, переїзд, вирішив займатися власною справою, поступив до ВНЗ тощо).

Власник має право звільнити працівника, якщо у нього є на то підстави, передбачені законодавством.

Розірвання трудового договору за ініціативою власника.

Звільнення працівників віком до 18 років з ініціативи власника допускається тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх.

Батьки, усиновителі, піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Де сьогодні працюють неповнолітні.

«Дитяча праця — це не види роботи для дітей. Це не корисний трудовий досвід і не учнівство, поєднане з навчанням, яке зміцнює сьогодення дитини і майбутні перспективи.

Дитяча праця у її найгірших формах — це зловживання владою. Це дорослі, що експлуатують юних, наївних, невинних, слабких, уразливих і незахищених задля власного зиску...» Хуан Сомавія, Генеральний директор Міжнародного Бюро Праці

За даними МОП (Міжнародна організація праці), в усьому світі понад 250 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працюють, щоб вижити. Майже половина з них, близько 120 мільйонів, працюють повний робочий день, щодня, протягом усього року. 70 % дітей працюють у шкідливих умовах. З-поміж 250 мільйонів працюючих дітей приблизно 50—60 мільйонів — діти віком від 5 до 11 років, які, з огляду на їх вік і уразливість, працюють у шкідливих умовах.

В Україні, за даними дослідження, проведеними Державним комітетом статистики у співпраці з МОП, виявлено понад 456 тисяч дітей, що працюють, з яких 87 тисяч — це діти найуразливішої групи віком від 7 до 12 років.

За даними Українського інституту соціальних досліджень, в Україні існує дитяча наймана праця за оплату. Кількість дітей, зайнятих важкою фізичною працею — 18 %.

Кількість дітей віком від 7 до 12 років, зайнятих важкою фізичною працею — 24 %. Кількість дітей, постраждалих від фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечними або шкідливими умовами праці — 3 % (насамперед діти віком від 10 до 14 років).

Найвищі показники фізичних травм або хвороб, викликаних небезпечними чи шкідливими умовами праці, спостерігаються у виробництві (7 %), у будівництві (5 %). Кількість дітей, які працюють більш ніж 8 годин на добу — 3 %. Кількість дітей, які працюють постійно під час навчального року — 61 %.

Основні види дитячої праці:

• виснажлива й надмірно тривала праця дітей у домашньому господарстві (насамперед це стосується сільських дітей);

• робота у промисловості, в установах та організаціях, яка не відповідає фізичним та розумовим здібностям дітей, шкодить їхньому здоров’ю, заважає навчанню та розвитку дитини;

• робота у сімейному бізнесі, яка перебуває поза громадським та державним контролем, чим створюються передумови для перетворення такої праці у найгірші форми;

• робота на вулиці за несприятливих погодних умов, часто — у несприятливому соціальному оточенні (миття автомашин, вулична торгівля, жебракування тощо).

Навряд чи таку працю можна назвати «роботою». Влаштовуючись на таку «роботу», підліток рідко коли укладає з роботодавцем трудовий договір і працює неофіційно, «по-чорному». Такі «партнерські» стосунки є досить вигідними роботодавцеві, оскільки закони у даних випадках просто не діють.

Молодий працівник практично не має жодних прав: його можна завжди звільнити, не виплативши при цьому заробітну плату; він не має лікарняного на випадок хвороби, не зможе отримати відшкодування на випадок травми; він може працювати по 12—16 годин на добу, при цьому отримуючи мізерну заробітну плату; він може працювати в небезпечних і шкідливих умовах, що неминуче призведе до погіршення стану здоров’я та хвороб тощо.

21.4. Охорона праці неповнолітніх: як закон захищає неповнолітніх від експлуатації

Пільги, переваги й обмеження щодо праці молоді встановлює Кодекс законів про працю в Україні.

Стаття 43 Конституції України проголошує: «Використання примусової праці забороняється... Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється».

У 1999 році МОП приймає «Конвенцію про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці» (ратифікована Україною у 2000 р.).

Стаття 3 Конвенції визначає, що термін «найгірші форми дитячої праці» включає:

• усі форми рабства або практику, подібну до рабства, як наприклад, продаж дітей та торгівля ними, боргова кабала та кріпосна залежність, а також примусова чи обов’язкова праця, включаючи примусове чи обов’язкове вербування дітей для використання їх у збройних конфліктах;

• використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав;

• використання, вербування або пропонування дитини для незаконної діяльності, зокрема, для виробництва та продажу наркотиків, як це визначено у відповідних міжнародних договорах;

• роботу, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди здоров’ю, безпеці чи моральності дітей.

Стаття 19 Конвенції ООН про права дитини забороняє «брутальне поводження та експлуатацію дитини», стаття 32 — встановлює «... право дитини на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку».

Закон України «Про охорону дитинства» передбачає адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей і порушення їхніх прав на працю.

Стаття 150 Кримінального кодексу України «Експлуатація дітей».

• Експлуатація дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання їхньої праці з метою отримання прибутку — карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

• Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей або якщо вони спричинили істотну шкоду для здоров’я, фізичного розвитку або освітнього рівня дитини, або поєднані з використанням дитячої праці у шкідливому виробництві, — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом.

• Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб) з метою отримання прибутку — карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

• Ті самі дії, вчинені щодо чужої малолітньої дитини або пов’язані із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, а так само вчинені повторно або особою, яка раніше скоїла один із злочинів, передбачених статтями 150, 303, 304 цього Кодексу, або за попередньою змовою групою осіб, — караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

• Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою, а також якщо внаслідок таких дій дитині спричинені середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Контроль за працевлаштуванням та працею неповнолітніх покладено на:

• центральні органи виконавчої влади;

• Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту;

• Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

• державні інспекції охорони праці;

• місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

• служби у справах неповнолітніх при органах виконавчої влади та місцевого самоврядування;

• прокуратуру...

Кодекс законів про працю.

Конституція України.

Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці.

Конвенції ООН про права дитини.

Закон України «Про охорону дитинства».

Кримінальний кодекс України.

Відеофільм «На роботі».

1) Прочитайте цитату з виступу Хуан Сомавія, Генерального директора Міжнародного Бюро Праці. Як ви розумієте його слова?

2) Ознайомтесь із текстом «Де сьогодні працюють неповнолітні» за допомогою методу «Робімо позначки». Обговоріть усі позначки. Дайте відповідь на запитання:

Чому такий стан існує сьогодні у світі та Україні?

Що потрібно зробити, щоб цього не було?

3) Складіть порадник (пам’ятку) «Як неповнолітньому застерегти себе від негативних наслідків при працевлаштуванні».

4) Доведіть, чому не варто працевлаштовуватися «по-чорному».

Завдання та запитання

1. Вкажіть види та норми робочого часу неповнолітніх.

2. Чому окремі види робочого часу заборонені для неповнолітніх?

3. Поясніть, у чому полягають особливості надання відпустки неповнолітнім.

4. Доведіть, чому батьки мають мати право впливати на можливість звільнення неповнолітніх.

5. Як закон захищає неповнолітніх від експлуатації?

6. Наведіть критичні твердження щодо стану захисту неповнолітніх в Україні.