Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Ратушняк - Нова програма

§ 19. Влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування. Практичне заняття

Очікувані результати

Опрацювавши параграф, ви зможете:

• оцінювати ситуації порушення прав дитини в сім’ї;

• розповідати про підстави і процедуру позбавлення батьківських прав;

• розрізняти усиновлення та опіку і піклування;

• висловлювати судження щодо важливості і значення виховання дитини в сім’ї.

Учні об’єднуються в групи (3 або 6).

Кожна група (ряд) опрацьовує матеріали відповідно п.п. 19.1, 19.2, 19.3, використовуючи метод «Робімо позначки».

Після опрацювання коротко озвучує і презентує зміст пункту з коментарями. Перед початком роботи, за наявності такої можливості, можна проглянути відеосюжет «Вчинення насильства в сім’ї».

19.1. За що і як батьки можуть бути позбавлені батьківських прав

Закон передбачає, що батьки (один із батьків) можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони:

• не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

• ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини;

• жорстоко поводяться з дитиною;

• є хронічними алкоголіками або наркоманами;

• вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

• засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають:

• один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина;

• заклад охорони здоров’я або навчальний заклад, в якому вона перебуває;

• орган опіки та піклування;

• прокурор;

• сама дитина, яка досягла 14 років.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

Особа, позбавлена батьківських прав:

Батьківські права можуть бути поновлені лише в судовому порядку за умов зміни обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Поновлення батьківських прав неможливе у випадках, коли дитина була усиновлена або досягнула повноліття.

Відеосюжети. Вчинення насильства в сім’ї. Позбавлення батьківських прав.

19.2. Що таке усиновлення

Усиновлення — це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.

Усиновленою може бути лише дитина. У виняткових випадках суд може ухвалити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. В цьому випадку суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема, відсутність у нього своїх дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Усиновлювачем може бути:

Усиновлювачем може бути подружжя. І, навпаки, не можуть усиновити одну і ту ж дитину особи, що не перебувають у шлюбі.

Не можуть бути усиновлювачами особи, які:

• є особами однієї статі;

• обмежені у дієздатності;

• визнані недієздатними;

• позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;

• були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним з їхньої вини;

• перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;

• зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• не мають постійного місця проживання та постійного заробітку;

• страждають на певні хвороби;

• є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;

• були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканності особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин...;

• за станом здоров’я потребують постійного стороннього догляду;

• є особами без громадянства;

• інтереси яких суперечать інтересам дитини.

Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків.

Проте усиновлення дитини може відбуватися і без згоди батьків, якщо вони:

• невідомі;

• визнані безвісно відсутніми;

• визнані недієздатними;

• позбавлені батьківських прав щодо дитини, яка усиновляється.

Для усиновлення дитини потрібна її згода. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона за віком або станом здоров’я не усвідомлює факту усиновлення.

Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Суд виносить рішення, беручи до уваги всі обставини, що мають істотне значення. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішення суду про усиновлення.

Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини, а особі, яку усиновлено, — відповідні права і обов’язки щодо усиновлювача.

Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні, здійснює орган опіки та піклування.

19.3. Що таке опіка, піклування

Опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов’язки.

Опіка встановлюється над малолітньою особою, яка не досягла 14 років, яка позбавлена батьківського піклування, та фізичною особою, яка визнана недієздатною.

Піклування встановлюється над неповнолітньою особою у віці від 14 до 18 років, яка позбавлена батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена судом.

Опіка та піклування над дітьми встановлюються органом опіки та піклування, а також судом у певних випадках.

Опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Не можуть бути опікуном, піклувальником особи, яким законодавство забороняє бути усиновлювачами (п. 19.2.)

Якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров’я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів.

Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.

Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:

• На проживання в сім’ї опікуна або піклувальника, на піклування з його боку.

• На забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання і на повагу до її людської гідності.

• На збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки або піклування. У разі відсутності житла така дитина має право на його отримання відповідно до закону.

• На захист від зловживань з боку опікуна або піклувальника.

Права й обов’язки опікуна та піклувальника:

• Обов’язок виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.

• Право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням думки дитини і рекомендацій органу опіки та піклування.

• Право вимагати повернення дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

• Обов’язок не перешкоджати спілкуванню дитини з її батьками та іншими родичами, за винятком випадків, коли таке спілкування суперечить інтересам дитини.

• Вчиняє правочини від імені та в інтересах підопічного.

• Вживає заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Обов’язки з опіки та піклування щодо дитини виконуються опікуном та піклувальником безоплатно.

Опіка припиняється у разі:

• передачі малолітньої особи батькам (усиновлювачам);

• досягнення підопічним 14 років (піклувальник стає опікуном);

• поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною.

Піклування припиняється у разі:

• досягнення фізичною особою повноліття;

• реєстрації шлюбу неповнолітньої особи;

• надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності (наприклад, у випадку заняття підприємницькою діяльністю з 16 років);

• поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.

Також закон передбачає передачу дітей, позбавлених батьківського піклування на виховання у сім’ю іншої особи (патронатному вихователю) до досягнення дитиною повноліття, за плату, в прийомну сім’ю, в дитячий будинок сімейного типу.

Сімейний кодекс України.

Відеосюжети. Встановлення опіки та піклування над дітьми.

Прийомна сім’я. Дитячий будинок сімейного типу.

Патронат над дітьми.

За договором про патронат орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного вихователя) до досягнення дитиною повноліття, за плату. На передачу дитини у сім’ю патронатного вихователя потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку, що може її висловити. За виховання дитини патронатному вихователю встановлюється плата, розмір якої визначається за його домовленістю з органом опіки та піклування.

Обов’язки патронатного вихователя:

• забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо;

• створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку;

• захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.

Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла 14 років.

Також договір про патронат може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов’язків або якщо між ним та дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов’язків за договором.

19.4. Набуваємо практичного досвіду

Після презентації й обговорення матеріалів п.п. 19.1—19.3, виконуємо вправи 1—8 на розсуд вчителя.

1) Ознайомтесь із наведеними цифрами та фактами (робота в парах, групах):

Проаналізуйте цифри.

Які відчуття викликає текст?

Чому зазначені факти та цифри мають місце в Україні?

Що потрібно зробити, щоб цього не було?

«Статистика каже, що 44 % батьків не знають інших методів виховання, ніж побиття дитини за провину, а на обліку в органах МВС за жорстоке поводження з дітьми в Україні перебуває понад 80 тис. сімей, у яких проживає більш ніж 110 тис. дітей. За деякими даними, 68 % жінок зазнають побоїв у родинах».

«У 2008 році в Україні від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашнього насильства діти у віці до 10 років. Причому кожна третя з них не вчилася у школі — чи батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то немає можливості відвідувати заняття (відсутність одягу та ін.)».

«Третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім’ї. Діти, матері яких зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, 50 % з них схильні до зловживань наркотиками та алкоголем. Двадцять відсотків студентів вищих навчальних закладів втягнуті у насильницькі стосунки, причому 66 % розповідають про це другові, 26 % — батькам, 25 % — нікому не розповідають».

«За даними статистики, в Україні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де немає когось із батьків, або ж батьки перебувають у постійних пошуках роботи. Із них — близько 60 тисяч сімей, де проживає 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними».

2) Проведіть у класі (за можливості, — у школі) дослідження «Визначення рівня насилля в сім’ї щодо дітей» (за аналогією вправи «Температура прав людини»), запропонувавши учням чотири варіанти відповідей на питання: Чи мають місце у вашій сім’ї ...?

Насиллям у сім’ї є:

• знущання над дитиною;

• нанесення побоїв;

• завдання шкоди здоров’ю;

• залякування дитини;

• порушення її статевої недоторканності;

• навіювання страху;

• перебивання дитини під час розмови;

• ізоляція дитини;

• контроль (обмеження) доступу до спілкування з ровесниками;

• ігнорування дитини;

• незадоволення основних потреб;

• використання дитини як засобу економічного торгу;

• погроза залишити дитину;

• погроза фізичною розправою;

• поводження з дитиною, як із прислугою;

• відмови в поінформуванні про важливі рішення сім’ї.

Варіанти відповідей «Ні. Ніколи (1 бал)», «Рідко (2 бали)», «Часто (3 бали)», «Так. Завжди (4 бали)».

Дослідження є анонімним. Після підрахунку результатів обговоріть і проаналізуйте ситуацію.

3) Ознайомтеся з таблицею на с. 154. Опрацюйте ліву колонку таблиці. Разом із батьками розгляньте (опрацюйте) праву. На наступному уроці обговоріть, якою була реакція батьків.

Пам’ятка для дітей та батьків (рекомендації щодо запобігання насильству в сім’ї)

Рекомендації для дітей

• Твої права в сім’ї у нашій державі захищають Сімейний кодекс України та Цивільний кодекс України.

• Будь поінформованим та нагадуй батькам про існування твоїх прав (права дитини є такими ж, як і права дорослих, які закріплені в II розділі Конституції України).

• Намагайся завжди шукати порозуміння з батьками.

• Не соромся звертатися за допомогою до кваліфікованих спеціалістів, учителів, психологів, працівників прокуратури, кримінальної поліції у справах неповнолітніх.

• З 14 років ти маєш право особисто звернутися в суд щодо порушень твоїх прав батьками.

Рекомендації для батьків

• Забезпечуйте фізичну безпеку — не залишайте дитину без нагляду.

• Підтримуйте сімейний розклад дитини.

• Слідкуйте за дитиною.

• Будьте послідовними.

• Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного.

• Давайте настанови, а не покарання.

• Приділяйте дитині свій час і увагу.

• Беріть участь у житті дитини (ігри, шкільні заходи).

• Залучайте дітей до своїх заходів.

• Заохочуйте дітей займатися тим, чим їм цікаво.

• Будьте позитивними.

• Навчайте дітей необхідних навичок.

• Якщо дитина вас дратує, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: «Мені важко, коли хтось заважає».

• Довіряйте дітям.

• Визнавайте право дитини на особисте життя.

• Поважайте почуття інших батьків.

• Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці.

4) Підготуйте повідомлення про діяльність органів, які опікуються дітьми.

5) Проведіть дискусію із заданої позиції на тему «Позбавлення батьківських прав: за і проти».

6) Об’єднайтеся у пари. Обговоріть вимоги до усиновлювачів. Чому закон встановлює мінімальну різницю у віці? Чи не є це порушенням прав людини?

7) Що спільного та відмінного між:

опікою та піклуванням,

усиновленням та опікою,

опікою та патронатом?

8) Складіть ситуації, у яких би батьки позбавлялися за свої вчинки батьківських прав. Після презентації обговоріть і проаналізуйте, чому такі ситуації виникають. Що потрібно зробити, щоб такого не було?

Завдання та запитання

1. Вкажіть підстави позбавлення батьківських прав.

2. Що означає позбавлення батьківських прав?

3. Поясніть, які наслідки для дітей та батьків можуть мати місце в результаті позбавлення батьків їхніх батьківських прав.

4. Порівняйте опіку і піклування.

5. Які випадки, на вашу думку, можуть бути додатковими підставами (крім визначених у законодавстві) для позбавлення батьків батьківських прав?

6. Які найгостріші проблеми (непорозуміння) можуть виникати між опікунами (піклувальниками) та їхніми підопічними? Запропонуйте шляхи їхнього уникнення (усунення чи вирішення).