Хімія. Повторне видання (2025). 8 клас. Попель
Словник термінів
Аморфна речовина — тверда речовина, у якій найменші частинки розміщені хаотично.
Аніон — негативно заряджений йон.
Атом — найменша електронейтральна частинка речовини, яка складається з позитивно зарядженого ядра і негативно заряджених електронів, що рухаються навколо нього.
Валентні електрони — електрони, які можуть брати участь в утворенні хімічного зв’язку.
Валентність — здатність атомів хімічного елемента сполучатися з певною кількістю таких самих або інших атомів.
Відновлення — процес приєднання електронів до речовини або її частинки.
Відновник — речовина або частинка, яка втрачає електрони.
Відносна густина газу за іншим газом — відношення маси певного об’єму газу до маси такого самого об’єму іншого газу (за однакових температури й тиску).
Водневий зв’язок — електростатична взаємодія між молекулами за участю атомів Гідрогену і найбільш електронегативних елементів.
Галогени — елементи головної підгрупи VII групи періодичної таблиці1 (Флуор, Хлор, Бром, Йод), а також відповідні прості речовини.
1 Або 17-ї групи довгого варіанта таблиці.
Горіння — хімічна реакція, унаслідок якої виділяється теплота і з’являється полум’я.
Графічна формула — формула молекули, у якій спільні пари електронів позначено рисками.
Група (елементів) — стовпчик хімічних елементів у періодичній таблиці.
Делокалізовані електрони — електрони, які хаотично рухаються в металі.
Диполь — частинка, що має два різнойменно заряджені полюси.
Екзотермічна реакція — реакція, під час якої виділяється теплота.
Електрон — негативно заряджена частинка, складник атома.
Електронегативність — властивість атома хімічного елемента зміщувати у свій бік пару електронів, спільну з іншим атомом.
Електронна формула — запис, який відображає електронну будову атома, йона чи молекули.
Ендотермічна реакція — реакція, під час якої поглинається теплота.
Енергетичний рівень — фрагмент моделі атома, який об’єднує електрони з майже однаковою енергією.
Зовнішні електрони — електрони останнього енергетичного рівня атома.
Ізотопи — види атомів хімічного елемента з різною кількістю нейтронів.
Інертні елементи — елементи головної підгрупи VIII групи періодичної таблиці1 (Гелій, Неон, Аргон, Криптон, Ксенон, Радон). Прості речовини цих елементів називають інертними газами.
1 Або 18-ї групи довгого варіанта таблиці.
Істинна формула — формула, яка показує реальний склад молекули.
Йон — заряджена частинка, яка утворюється з атома внаслідок втрати або приєднання ним одного чи кількох електронів.
Йонний зв’язок — зв’язок між протилежно зарядженими йонами.
Каталізатор — речовина, яка прискорює хімічну реакцію і не є її продуктом.
Катіон — позитивно заряджений йон.
Кількість речовини — фізична величина, яка визначається кількістю атомів, молекул, груп атомів або йонів у певній порції речовини.
Ковалентний зв’язок — зв’язок між атомами, зумовлений утворенням спільних пар електронів.
Колообіг елемента — сукупність процесів у природі, під час яких атоми хімічного елемента внаслідок хімічних реакцій «переходять» від одних речовин до інших.
Колообіг речовини — сукупність процесів у природі, унаслідок яких речовина постійно переходить з одного середовища в інше.
Корозія — явище самочинного руйнування металів унаслідок їх хімічних реакцій з речовинами довкілля.
Кристал — самоутворене фізичне тіло з пласкими гранями та прямими ребрами.
Кристалічні ґратки — модель будови кристалічної речовини.
Лужні елементи — елементи головної підгрупи І групи періодичної таблиці1 (Літій, Натрій, Калій, Рубідій, Цезій, Францій). Прості речовини цих елементів називають лужними металами.
1 Або 1-ї групи довгого варіанта таблиці.
Металічний зв’язок — зв’язок між катіонами в металі, здійснюваний делокалізованими електронами.
Молекула — частинка, яка складається з двох або більшої кількості сполучених атомів.
Моль — одиниця вимірювання кількості речовини; порція речовини, яка містить 6,02 • 1023 атомів, молекул або наявних у її хімічній формулі груп атомів чи йонів.
Молярна маса — маса 1 моль речовини.
Молярний об’єм — об’єм 1 моль речовини.
Найпростіша формула — формула, яка відображає відношення кількості атомів або йонів у сполуці.
Нейтрон — електронейтральна частинка, складник ядра атома.
Неполярний ковалентний зв’язок — ковалентний зв’язок, у якому одна чи кілька спільних пар електронів не зміщені в бік одного з атомів.
Нормальні умови — температура 0 °С і тиск 760 мм рт. ст. (101,3 кПа).
Нуклід — будь-який вид атомів.
Нуклон — загальна назва частинок (протона і нейтрона), з яких складаються ядра атомів.
Нуклонне число — сумарна кількість протонів і нейтронів в атомі.
Окиснення — процес втрати електронів речовиною або її частинкою.
Окисник — речовина або частинка, яка приєднує електрони.
Оксид — сполука, утворена двома хімічними елементами, одним з яких є Оксиген.
Окисно-відновна реакція — реакція, під час якої реагенти обмінюються електронами.
Орбіталь — частина простору атома, у якій перебування електрона є найбільш імовірним.
Період — фрагмент природного ряду хімічних елементів від лужного елемента до інертного.
Підгрупа — частина групи періодичної таблиці.
Підрівень — частина енергетичного рівня з електронами однакової енергії.
Подвійний зв’язок — зв’язок, утворений двома спільними парами електронів.
Полярний ковалентний зв’язок — ковалентний зв’язок, у якому одна чи кілька спільних пар електронів зміщені в бік одного з атомів.
Потрійний зв’язок — зв’язок, утворений трьома спільними парами електронів.
Проста речовина — речовина, утворена одним хімічним елементом.
Простий ковалентний зв’язок — зв’язок, утворений однією спільною парою електронів.
Протон — позитивно заряджена частинка, складник ядра атома.
Протонне число — кількість протонів в атомі.
Радіоактивність — явище самочинного перетворення атомів хімічного елемента на атоми іншого елемента.
Радіонуклід — радіоактивний нуклід.
Радіус атома — відстань від центра ядра до сферичної поверхні, якої «торкаються» орбіталі з електронами останнього енергетичного рівня.
Реакція розкладу — реакція, під час якої з однієї речовини утворюється кілька речовин.
Реакція сполучення — реакція, під час якої з кількох речовин утворюється одна речовина.
Руда — природна речовина або суміш речовин, з якої видобувають метал (метали).
Ряд активності металів — ряд, у якому метали розміщені за зменшенням хімічної активності.
Складна речовина — речовина, утворена двома або більшою кількістю хімічних елементів.
Стала Авогадро — 6,02 • 1023 моль-1.
Сублімація — перетворення твердої речовини в разі нагрівання на газ, минаючи рідкий стан.
Хімічне рівняння — запис хімічної реакції за допомогою формул реагентів і продуктів, який відповідає закону збереження маси речовин під час реакції.
Хімічний елемент — вид атомів з певним зарядом ядра (протонним числом).
Хімічний зв’язок — взаємодія між атомами, молекулами, йонами, унаслідок якої частинки утримуються разом.
