Історія України. Повторне видання. 9 клас. Пометун

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 4. Польський національно-визвольний та російський опозиційні рухи на теренах України

1. Масонство в Україні

• За текстом параграфа визначте, у чому полягає сутність масонського руху. Чи можна вважати його проявом національного відродження?

У першій половині XIX ст. на українських землях поширювалися антикріпосницькі та антимонархічні настрої, які перепліталися з місцевими автономістськими прагненнями. Це й стало джерелом формування таємних товариств та організацій. Найвідомішим серед них було масонство.

Масонство — релігійно-етичний рух, сформований в XVIII ст. у країнах Західної Європи, що мав на меті моральне вдосконалення особистості та створення «всесвітнього братства».

Масонство бере свій початок у добу Середньовіччя. Його перші паростки — це цехова організація, корпорація каменярів-будівельників, — прообраз пізніших масонських організацій — «майстерень». Воно продовжує існувати і сьогодні.

• Які особливості масонської організації зображено на ілюстраціях?

Символ масонів

Невідомий художник. Посвята в масони. 1805

Масонська ложа — базова масонська організація. Кожен масон належить до певної масонської ложі.

Масонські організації під впливом сусідів — Росії та Польщі — з’явилися й на теренах України ще в середині XVIII ст. Переважали в них іноземці — поляки, німці, багато було й росіян. Але на початку XIX ст. картина змінилася, і більшість у масонських ложах вже становили українці. Серед них бачимо поміщиків, зокрема Василя Лукашевича, письменника Івана Котляревського, представників козачої старшини — Кочубеїв, Капністів, Скоропадських та інших. Визнаними масонськими центрами України стали Київ, Львів, Полтава, Одеса, Харків, Житомир. Ложі беруть під свою опіку шпиталі, школи, дитячі будинки, займаються просвітницькою діяльністю, друкують книжки, розповсюджуючи їх через книгарні та біблійні товариства.

Активно діяли масонські ложі, що виникли в 1818 р.: «Любов до істини» (у Полтаві), до якої належав Іван Котляревський, та «З’єднані слов’яни» (у Києві). У київській ложі учасниками були українці, росіяни й поляки, а її назва вказувала на прагнення добрих відносин між народами.

Хоча масонство і розгорталося в Україні, його діяльність не набула національного характеру. Ложі були клубами, в яких місцеві ліберали обговорювали культурницькі та політичні питання. Однією із цілей, яку ставили перед собою організатори перших таємних товариств в Україні, було залучення малоросійського дворянства до опозиційного всеросійського руху. Українські дворяни-масони не формулювали національних вимог, чи не єдиним винятком з-поміж них були Василь Лукашевич та його прибічники, які виступали за від’єднання України від Росії і прилучення її до Польщі.

Інший характер мали ложі, що діяли на Правобережжі. Їх засновниками стали польські шляхтичі, які прагнули відновлення власної держави із включенням до неї Правобережної України.

Загалом масонський рух в Україні був значно слабшим, ніж у Європі. Масони на українському ґрунті діяли досить пасивно, не узгоджено, замикаючи свої зусилля в межах окремих лож, без чіткої ідейної основи, приділяючи недостатню увагу національним проблемам.

Проте царський уряд, відчуваючи з боку масонів потенційну загрозу, у 1822 р. видав указ про заборону всіх таємних організацій та гуртків, насамперед масонських лож.

• Які особливості масонства в Україні визначає історикиня Оксана Крижановська?

«Масонський рух поширювався здебільшого в містах та містечках (Київ, Кременчук, Житомир, Дубно, Львів, Самбір, Харків, Полтава, Одеса). У Галичині та Правобережній Україні масонський рух зазнав польського впливу, у Лівобережній Україні та Слобідській Україні — російського. В Україні ложі формувалися переважно з представників старшинсько-шляхетських родин. Українське масонство брало участь у виробленні ідеї визволення слов'янських народів від національного та політичного утисків, об'єднання їх у загальнослов'янську федерацію під егідою України».

2. Декабристські організації в Україні

• Як розгортався декабристський рух на українських землях? Який вплив, на вашу думку, мали декабристи на формування суспільної думки на Наддніпрянщині?

Під час війн із Наполеоном офіцери російської армії отримали можливість ознайомитися з європейськими життям та ідеями. Через суттєву різницю з російськими реаліями в російському суспільстві утвердилися ліберальні і навіть революційні настрої. Серед російських військових, особливо у гвардії, де служила дворянська молодь, набули поширення масонські ложі й таємні політичні товариства, діяльність яких завершилася в грудні 1825 р. повстанням учасників таємних товариств, яких називають декабристами. Більшість учасників майбутнього декабристського руху належала до масонів.

Декабристи (від рос. назви місяця грудня «декабрь», коли відбулося повстання) — перші дворяни-революціонери, які в грудні 1825 р. за допомогою зброї прагнули встановити в Російській імперії конституційний лад.

У 1814 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано таємний «Орден російських лицарів», учасники якого прагнули обмеження влади самодержавства в Російській імперії, скасування кріпацтва, реформування економіки, свободи книгодрукування. Того ж року інша група офіцерів створила «Священну артіль». Діяльність цих таємних гуртків стала поштовхом до утворення у Санкт-Петербурзі в 1816 р. першої в Росії таємної дворянської організації «Союз порятунку».

Одна з декабристських організацій розгорнула свою діяльність в Україні в середовищі офіцерів розквартированої тут Другої армії, які раніше брали участь у війнах у Західній Європі. У 1821 р. в Тульчині на Поділлі утворилося Південне товариство — організація майбутніх декабристів, головою якого став полковник Павло Пестель (Північне товариство виникло в Санкт-Петербурзі роком пізніше). Крім Тульчина, Південне товариство мало свої осередки в Кам’янці та Василькові.

Невідомий художник. Павло Пестель. 1821-1825

У 1823 р. у Новограді-Волинському виникло Товариство об’єднаних слов’ян, яке очолили брати-офіцери Андрій і Петро Борисови. Його програма вирізнялася своєю демократичністю.

Серед учасників таємних товариств було чимало українців — нащадків козацької старшини. Зокрема, брати Матвій та Сергій Муравйови-Апостоли — нащадки роду гетьмана Данила Апостола.

П. Соколов. Микита Муравйов. 1824

Але, як і масонські ложі, учасники нової хвилі опозиційного руху були байдужими до політичного майбутнього України.

• Порівняйте програмові положення «Руської Правди» Пестеля, Конституції Муравйова та Товариства об'єднаних слов'ян і дайте відповідь на запитання: яким бачили майбутнє Росії члени кожного товариства? як вони прагнули вирішити національне питання? чиї погляди поділяєте ви і чому?

Із програмного документа Південного товариства — «Руської Правди» Павла Пестеля

Не може далі в Росії існувати дозвіл одній людині мати і називати іншу своїм кріпаком. Рабство повинне бути рішуче знищено, і дворянство повинне неодмінно відмовитися від мізерної переваги володіти іншими людьми...

Увесь російський народ складає один стан — громадянський; всі сучасні стани знищуються і зливаються в один стан — громадянський. Всі різні племена, з яких складається Російська держава, визнаються російськими і, складаючи різні свої назви, становлять один народ російський...

Постановляється корінним законом Російської держави, що будь-яка думка про федеративний устрій відкидається цілком як найзгубніший злочин і найбільше зло. Уникати належить усього того, що безпосередньо чи опосередковано, прямо чи непрямо, відкрито чи таємно до такого устрою держави вести б могло.

Основні положення програмного документа Північного товариства — Конституції Микити Муравйова

• У Росії скасовували кріпацтво і самодержавство.

• Росія перетворювалася на федеративну державу, поділену на 13 штатів, у якій проголошували конституційну монархію.

• На території України утворювали 2 штати — 2 держави: Українська зі столицею у Харкові, Чорноморська зі столицею у Києві.

• Частина українських земель входить до складу інших держав.

• Влада в цих державах належить урядовим зборам, обраним на основі майнового цензу.

Програмні засади Товариства об'єднаних слов'ян (із «Записок» декабриста Івана Горбачевського)

Товариство мало головною метою увільнення всіх слов'янських племен від самодержавства; знищення існуючої між деякими з них національної ненависті та возз'єднання всіх населених ними земель у федеративний союз.

Передбачалося з точністю визначити кордони кожної держави, запровадити в усіх народів форму демократичного представницького управління, утворити конгрес для управління справами союзу і для зміни, в разі потреби, основних законів, надаючи кожній державі права розробити внутрішній устрій та бути незалежною у складенні окремих своїх узаконень.

Восени 1825 р. Товариство об’єднаних слов’ян об'єдналося з Південним товариством. Керівництво останнього вважало, що змінити владу в Росії можливо лише воєнним шляхом. Повстання військових у регіонах мали підтримати виступ у столиці імперії.

14 грудня 1825 р. на Сенатській площі в Санкт-Петербурзі Північне товариство підняло повстання, але внаслідок нерішучості дій його було придушено того ж дня. 31 грудня учасники Південного товариства підняли Чернігівський полк. Виступ розпочався на Київщині, його підтримали 19 офіцерів і близько 1000 солдатів. Сергій Муравйов-Апостол склав «Православний катехізис» із закликом до народу повалити самодержавство та встановити демократичний лад і знищити кріпацтво. Але приєднати до себе інші частини повсталим не вдалося. 3 січня вони потрапили у засідку і були розгромлені. Всіх офіцерів — учасників заколоту — було заслано до Сибіру. Найактивніших п'ять декабристів повішено, серед них троє з Південного товариства (Павло Пестель, Сергій Муравйов-Апостол та Михайло Бестужев-Рюмін).

І хоча декабристський рух мав передусім проросійський характер, вплив його лідерів обмежувався армією. Проте, незважаючи на поразку, декабристи здійснили першу спробу ліквідувати самодержавство, а тому вплинули на розвиток українського національно-визвольного руху.

• Якими засобами С. Левенков демонструє своє ставлення до декабристів? Чому, на вашу думку, лідери виступу ігнорували українське питання? Як цей факт впливає на ваше ставлення до учасників подій 1825-1826 рр.?

С. Левенков. Декабристи. 1950

• Перегляньте відео. Поміркуйте, чому декабристи повідомили владу про Таємне малоросійське товариство. Чому правоохоронні органи імперії цікавилися діяльністю Василя Лукашевича?

cutt.ly/DYZFJgB

3. Польське повстання 1830-1831 рр. і його наслідки для України

• Як розгортався польський визвольний рух? Чому українське населення не підтримало польського повстання?

Після повстання декабристів серед польської спільноти почали наростати антимонархічні настрої не лише на її етнічних територіях, а й у Правобережній Україні. Чимало правобережних шляхтичів було нащадками українських родів, які ще за минулого століття ополячилися і прагнули відновлення Речі Посполитої. Тож Правобережна Україна в першій третині XIX ст. стала територією активного польського руху.

Польська панівна верства ретельно готувала соціальну базу для власного національно-визвольного руху, зокрема і на Правобережжі, яке вона перетворювала на осередок польської культури. Так, тут було створено мережу шкіл, які виховували учнів у польському національному дусі, успішно діяв Кременецький ліцей, у середовищі випускників якого сформувалася так звана українська школа польського письменства. Ідеологія цього культурницького руху спиралася на уявлення про Річ Посполиту як союз трьох братніх народів польського, литовського й українського.

Але такі заходи майже не вплинули на місцеве українське селянство, яке переважно було закріпачене ще до розпаду Польської держави. А після приєднання Правобережжя до Російської імперії його становище не змінилося. У пам’яті селян залишилася згадка про козацькі часи з польсько-українським протистоянням. Тому правобережне селянство було байдужим до боротьби поляків із російським самодержавством і не підтримало польського національно-визвольного руху.

Після перемоги над військами Наполеона більша частина Польщі опинилася під владою Росії у статусі Королівства Польського. Але проголошене право поляків на Конституцію і сейм царський намісник у Варшаві ігнорував. Окрім того, він придушував патріотичні організації, запроваджував цензуру. Усе це обурювало польських патріотів і підштовхувало їх до спротиву.

• Які особливості подій наприкінці 1830 — на початку 1831 рр. окреслює автор поданого документа?

«Приводом до виступу стали чутки про відправку царем польського війська на придушення революційного руху у Франції. 29 листопада 1830 р. у Варшаві почалося повстання. Його учасники напали на палац царського намісника і казарми російських військ. Вони захопили міський арсенал і озброїли мешканців столиці. Варшава опинилася в руках повстанців, на їхній бік перейшла частина польських військ. Згодом повстання охопило землі Королівства Польського та поширилось на Правобережну Україну, Литву і Білорусь. В січні 1831 р. у Варшаві пройшла багатолюдна демонстрація, яка примусила сейм проголосити усунення Миколи І з польського престолу. В ці дні з'явилося звернене до гноблених Російською імперією народів гасло "За нашу і вашу свободу!"» (уривок із праці історика Леоніда Зашкільняка).

Повстанці розраховували на об’єднання в боротьбі проти імперського поневолення всіх опозиційних сил із загалу росіян, українців, білорусів, литовців. На Правобережжі вони закликали землевласників принаймні пообіцяти надати селянам землю, щоб залучити їх на свій бік, але більшість польської шляхти відкинула цю пропозицію.

• Як сюжет картини О. Верне характеризує польське повстання? Чому художник порівняв польських повстанців із героєм давньогрецького міфу?

О. Верне. Польський Прометей. 1831

На українських землях польські повстанці, які були переважно шляхтичами-землевласниками, зустріли ворожість із боку селянства, чим скористалася царська влада. Командувач російської армії на Правобережжі у травні 1831 р. закликав місцевих селян вступати до новосформованих козацьких загонів, обіцяючи відновлення козацтва. Тож у Малоросійській губернії було сформовано вісім загонів по 1000 осіб у кожному Селянство активно долучилося до боротьби російської влади з польським національним рухом.

Царський уряд придушив повстання і розгорнув репресії проти його учасників. Польську шляхту позбавили станових прав і привілеїв. Протягом 30-40-х років XIX ст. близько 340 тис. безземельних шляхтичів було виключено з родовідних книг і зараховано до селян або міщан. Окрім того, скасовано Конституцію Королівства Польського та більшість ознак автономії польських земель.

Значні зміни здійснив імперський уряд і на Правобережжі. Спеціально створена у 1831 р. комісія у справах західних губерній мала за наказом царя Миколи І «привести всі західні землі у відповідність до великоруських губерній в усіх сферах життя». Унаслідок цього розгорнулася широкомасштабна кампанія насильницької русифікації краю. Російська мова стала єдиною офіційною мовою, і протягом кількох місяців на викладання нею було переведено всі польські школи і судочинство на Правобережжі. Кам’янецький ліцей ліквідували. Його бібліотеку (50 тис. томів) та більшість викладачів було переведено до створеного в 1834 р. Київського університету, який за задумом імперських ідеологів повинен був «поширювати російську культуру і російську національність на спольщених землях Західної Росії».

Після розгрому повстання козацькі загони було перетворено на російські полки, деякі з них відправлено на Кавказ.

Проте поразка повстання та російські репресії не зупинили польських патріотів. Центр їхньої діяльності перемістився в еміграцію.

4. Соціальні протести

Поширення товарно-грошових відносин у господарському житті України посилило експлуатацію соціальних низів. Особливо відчутним це було серед селянства, яке потерпало від кріпосництва та виснажливої праці на панів. Посилювали напругу в їхньому середовищі й політичні події (війни, повстання тощо). Здебільшого селянські виступи були стихійними й неорганізованими.

Політика царського уряду не залишала селянам надії на швидкі реформи. Економічний тиск і соціальне гноблення посилювалися. Відтак у 1815-1820 рр. на українських теренах розгорнулися масові виступи кріпаків і військових поселенців. У 1815 р. мешканці кількох полтавських сіл, озброєні палками, косами і вилами, вступили в бій з регулярними царськими військами і зазнали поразки.

Масштабним виступом стало повстання військових поселенців у Чугуєві. Повсталі вимагали ліквідувати поселення, зменшити податки, виселяли зі своїх земель царських чиновників. Розправою над повстанцями керував особисто «батько військових поселень» царський поплічник генерал Олексій Аракчеев. Учасників повстання було жорстоко побито шпіцрутенами: 29 учасників виступу померло, інших переселили за Урал.

• Хто такий Робін Гуд? Чим його дії відрізнялися від злочину?

Донедавна була поширеною інформація про 20 років збройної боротьби селян під проводом Устима Кармелюка (Кармалюка) на Поділлі. Ватажка заарештовували, ув’язнювали, висилали в кайданах до Сибіру, били шпіцрутенами. Але Кармелюк щоразу звільнявся і знову очолював селянські загони. Край буремний подіям у 1835 р. поклала смерть Устима Кармелюка (його було вбито).

В. Тропінін. Устим Кармелюк. 1820

Історик Василь Дячок стверджує, що архівні документи свідчать про тривалу злочинну діяльність Устима Карманюка (таким було справжнє прізвище діяча, на думку вченого). Але поступова героїзація образу задовільняла багатьох: російську царську владу, яка подавала його як борця проти Римо-католицької церкви і польського панства. Її підхопила тодішня інтелігенція, вимальовуючи романтичний образ у художніх творах — для творчості потрібен був колоритний герой. Так нав’язали народу певний ідеальний образ, який не мав нічого спільного з реальністю.

• Чому історики й досі πο-різному оцінюють діяльність Кармелюка? Прочитайте матеріали за посиланнями і визначте, думка кого з авторів є більш аргументованою.

cutt.ly/xEWrcc1

cutt.ly/tEWrntd

Під час Кримської війни 1853-1856 рр. країну облетіла звістка, що російський імператор 25 січня 1855 р. видав маніфест про створення народного ополчення. У ньому йшлося: «Звертаємося з цією новою відозвою до громадян усіх станів, повеліваючи: розпочати всенародне державне ополчення». Серед селян поширювалися чутки, що кріпаків, які записалися в ополчення, звільняють від поміщицької залежності і вони одержать поміщицькі землі та майно. У Київській губернії цей рух охопив понад 500 сіл і містечок і отримав назву «Київська козаччина». Виступ придушили регулярні війська.

Навесні 1856 р. масові виступи спалахнули з новою силою, охопивши Херсонщину, Катеринославщину, Харківщину, Полтавщину, Чернігівщину. В історичній літературі цей рух одержав назву «Похід селян у Таврію за волею». Приводом до непокори поміщикам і масових втеч кріпаків стали чутки, що імператор закликає населення до Криму, аби відроджувати зруйновані війною землі. До придушення виступу царат знову долучив війська.

• Виконайте онлайн-вправи.