Практична робота. Особливості українського національного відродження (на основі творів діячів українського руху)

• Об'єднайтеся в групи. Виберіть один-два із запропонованих документів і прокоментуйте їх, послідовно відповідаючи на запитання: хто автор документа? чому присвячений документ? за яких обставин він з'явився? у чому полягає основна ідея документа? що нового додає цей документ до наших знань про особливості національного відродження в Україні? Підсумовуючи, складіть загальну характеристику процесів національного відродження і запишіть її у робочий зошит.

Володимир Антонович. Про українофілів та українофільство (Відповідь на напади «Вісника Південної та Південно-Західної Росії»)

За словами викривачів, вина українофілів полягає в наступному:

1. Вони надмірно дорожать своїми обласними відзнаками, а що найважливіше — своїм обласним наріччям (вираз більш ввічливий) або краще сказати своїм потворним мужицьким говором (вираз К. А. Говорського).

2. Вони бажають своє наріччя зробити літературним і звести на ступінь мови.

3. Вони бажали б, щоб на цьому діалекті було побудовано викладання в сільських школах.

4. Вони кидаються в очі різними дратівливими для світських людей дрібницями: костюмом, піснями, виставами і т. д. Всі ці дрібниці носять на собі характер обласний та мужицький і не личать людям освіченим.

5. Ця любов до обласних відмінностей, мабуть, є не що інше, як сепаратизм, тобто бажання політичного відторгнення Малоросії від Росії.

6. Ймовірно, всі ці прагнення є не що інше, як польські штуки, новий вид єзуїтських підступів, бажання посварити Малоросію з Росією і з’єднати її з Польщею.

Володимир Антонович. Автолітографія. Кін. XIX ст.

Пантелеймон Куліш. До рідного народу (1847 р.)

Народе без пуття, без честі і поваги,

Без правди у завітах предків диких,

Ти, що постав з безумної одваги

Гірких п’яниць і розбишак великих.

Єдиний скарб у тебе — рідна мова,

Заклятий для сусідського хижацтва:

Вона твого життя міцна основа,

Певніша над усі скарби й багатства.

О варваре! Покинь тріумфувати

Та зчервоній од сорома тяжкого:

Що всі сусіди мають, що назвати,

А ти своїм не назовеш нічого.

Що захопив, єси серед Руїни,

Забрав усе великий твій добродій;

Жене тебе неволя з України,

І з рідним словом тулишся, мов злодій.

На дзеркало всесвітнє, визирайся,

Збагни, який ти азіат мізерний.

Своїм розбоєм лютим не пишайся

І до сім’ї культурників вертайся!

Пантелеймон Куліш. Фото. Кін. XIX ст.

Микола Костомаров. З листа до засланця Кониського (1863 р.)

«Ох, лихо, та й годі! От і працюй, як знаєш, коли вас з України по Вологдам та по Вяткам розсилатимуть. Тепер не той час, щоб у ссилку грати; треба дома сидіти нишком та працювати. Народна освіта от наше діло... Найбільш треба о тім старатись, щоб правительство на нашу справу вовком не поглядало, щоб не лякалось ані бунтів, ані якогось там сепаратизму та не мішало в нашій мові народові науку викладати».

Невідомий художник. Микола Костомаров. Друга пол. XIX ст.

Павло Житецький. Про світоглядні позиції київських громадівців (1873 р.)

«Ми добре вже знали, що одної свободи мало — без науки, без європейської освіти. Знали ми й те, що націоналізм в його чистому вигляді наводить духовний настрій людини до консервативної доктрини. В питаннях національних ми не йшли далі тої границі, котра визначається потребами самооборони. Дуже гидким нам був так польський, як і московський націоналізм з інстинктами державного насильства».

Павло Житецький. Фото. Кін. XIX ст.

Михайло Драгоманов. З резолюції першого з’їзду студентських громад (1898 р.)

«Ми, українська молодіж, стремлячи до політичної самоуправи, в якій досягаються ідеали волі, рівності, братерства, домагаємося рівності всіх перед законом... свободи совісти і рівності всіх віросповідань, просвіти на рідній мові, наведення обов’язкової безплатної науки. В політичній ділянці студенти домагаються конституційної свободи з політичною автономією, свободи слова, друку і зборів».

Михайло Драгоманов у студентські роки. Фото. XIX ст.

• Визначте, на які суспільні виклики відповідало українське національне відродження. У чому були його сильні і слабкі сторони?

Олександр Салтовський: «Під впливом ідей німецького мислителя Й. Гердера, який звертав особливу увагу на націотворчу роль мови, фольклору, народних звичаїв і побуту селянства у Європі в 30—40-х роках XIX сторіччя, революційні сили згуртувались у нових таємних товариствах. Всі вони ставили собі єдину стратегічну мету і мали схожі та красномовні назви — “Молода Італія”, “Молода Франція”, “Молода Німеччина”, “Молода Польща”, “Молода Ірландія”. ... Ідеалом цього руху було перетворення Європи в континент націй-держав, де було б неможливим розділення нації на багато маленьких держав, або поділу територій деяких народів між різними державами.

Ці ідеї не могли не бути співзвучними з настроями патріотично настроєних українців. Культурницька робота, дослідження фольклору і побуту селянства, висвітлення життя “простого народу в новій літературі, писаній народною мовою і для народу — все це сприяло поширенню духу гердерівських ідей та ідеалів “Молодої Європи”».

І. Гирич: «Формування української нації було не стихійним, самоплинним процесом. Воно було результатом творчості українських інтелектуалів: науковців, культурно-громадських і суспільно-політичних діячів. Український (окремішній) проєкт був лише одним із можливих варіантів національно-визвольного руху. На відміну від подібних рухів у Центрально-Східній, Північній і Південній Європі, Україна зіткнулася з багатьма... труднощами... Українська територія була поділена між двома імперіями, українська еліта перебувала під постійним домінуючим впливом національних і державних ідей... польської і російської націй. Ці, здавалося, непереборні вади мислення були успішно подолані провідниками українського руху. Вони запропонували власну українську модель національного визволення, що дало можливість у 1917 році постати Українській Народній Республіці».

• Перевірте себе.