Основи здоров’я. Повторне видання. 9 клас. Поліщук

Словник термінів

Аеробна активність — такі навантаження, за яких пульс становить 140-160 ударів за хвилину.

Акуратність — риса особистості, яка передбачає не тільки любов до порядку, а й ретельність, точність у справах, зовнішню охайність, старанність та організованість. Акуратність тісно пов’язана з дисциплінованістю та культурою праці.

Анаеробна активність — інтенсивні нетривалі вправи, під час яких організм людини відчуває нестачу кисню.

Ациклічна вправа — структура рухів, що не має стереотипного циклу та змінюється під час її виконання.

Безпека — стан певних умов життєдіяльності людини, за яких у її оточенні відсутні (або зведені до мінімуму) зовнішні чинники, що загрожують її життю та здоров’ю.

Біологічні ритми, або біоритми, — регулярні кількісні та якісні зміни життєвих процесів, що відбуваються на всіх рівнях життя: молекулярному, клітинному, органотканинному, організмовому, популяційно-видовому й біосферному.

Біосфера — середовище існування живих організмів на Землі.

Вербальне спілкування — спілкування за допомогою мовлення.

Відчуття — це відображення властивостей предметів, що виникають у людини при їхній безпосередній дії на органи чуття людини.

ВІЛ — вірус імунодефіциту людини.

Вірусний гепатит С — інфекційне захворювання, що не має специфічних симптомів.

Воля — здатність людини керувати своїми діями та вчинками.

Гепатит В — інфекційна хвороба, яку спричиняє вірус гепатиту В.

Гігієна — наукова дисципліна та практична галузь медичної науки, яка досліджує закономірності впливу навколишнього середовища на організм людини й громадське здоров’я з метою обґрунтування гігієнічних нормативів, санітарних норм і правил, а також профілактичних заходів.

Гігієна харчування — наука про раціональне харчування, основні правила дотримання режиму та раціону харчування, зберігання продуктів, приготування їжі, дотримання правил особистої гігієни, збереження здоров’я.

Гіподинамія — обмеження рухової активності, зумовлене способом життя.

Громадська безпека — стан захищеності суспільства, таких його цінностей, як життя та здоров’я людей, власності, довкілля, нормальної діяльності підприємств, установ та організацій від небезпечних посягань.

Дискримінація — обмеження чи позбавлення людини прав через її національність, колір шкіри, стать, релігійні переконання або стан здоров’я.

Дисциплінованість — якість, яка забезпечує моральну спрямованість поведінки, що виявляється в здатності виконувати всі вимоги моралі й загальнолюдських правил, готовність докласти всіх зусиль для своєчасного, точного, бездоганного виконання поставленого завдання.

Дружба — взаємини між людьми, що ґрунтуються на єдності поглядів, інтересів і життєвих цілей.

Духовна сфера — система взаємин між людьми, яка відображає моральне життя суспільства.

Екологічна безпека — компонент національної безпеки, який забезпечує захищеність життєво важливих інтересів людини, суспільства, довкілля та держави від реальних або потенційних загроз, які створюють антропогенні чи природні чинники стосовно навколишнього середовища.

Екологічна свідомість — глибоке розуміння нерозривного зв’язку людини з природою. Це найвищий рівень усвідомлення людиною свого місця та значення в еволюції біосфери у зв’язку з бурхливим розвитком науки й технологій.

Економічна безпека (людини) — забезпечення доходів людини, достатніх для задоволення наявних потреб.

Економічна сфера — цілісна підсистема суспільства, що забезпечує виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів і послуг.

Емоція — реакція людини на навколишній світ. Зовнішнім проявом емоції є поведінка, вираз обличчя, або міміка, слова, жести, вигуки.

Емоційна зрілість — важлива характеристика, від якої залежить успішність людини в усіх сферах життя.

Ефективне спілкування — елементарні правила поведінки людини під час спілкування, які сприятимуть порозумінню, спрямовуватимуть потік інформації в потрібному напрямку, допомагатимуть співрозмовникам подолати бар’єри спілкування та залучатимуть до відкритої дискусії; стимулюватимуть їх діяти задля досягнення поставленої мети; передаватимуть інформацію, заохочуючи людину думати по-новому.

Життєві цінності — ідеї, ідеали, цілі, до яких прагнуть людина й суспільство.

Загальний обмін — рівень енерговитрат організму в умовах фізіологічної активності.

Задатки — природні можливості розвитку здібностей кожної людини.

Збалансоване харчування — повноцінне харчування, що характеризується оптимальною якістю їжі й оптимальним, тобто таким, що відповідає фізіологічним потребам організму, співвідношенням між окремими компонентами їжі.

Здібності — індивідуальні психологічні особливості людини, що проявляються в трудовій або іншій сфері діяльності та є умовою успішності її здійснення.

Здібності фізичні, розумові — специфічні психофізичні властивості людини, що необхідні для успішного виконання одного або кількох видів діяльності та які визначають успіхи людини в цій діяльності.

Здоров’я — процес збереження та розвитку біологічних, фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності, соціальної активності за максимальної тривалості життя.

Здоровий спосіб життя — діяльність, спрямована на формування, збереження та зміцнення здоров’я людей як необхідної умови для прогресивного розвитку суспільства в усіх напрямах.

Індекс маси тіла (ІМТ) — формула, за допомогою якої фахівці в усьому світі оцінюють відношення маси тіла дорослої людини до її зросту.

Інклюзія — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі, насамперед тих, що мають труднощі у фізичному або розумовому розвитку.

Інформаційна безпека (держави) — ступінь захищеності, стійкість основних сфер життєдіяльності (економіки, науки, техносфери, сфери управління, військової справи, суспільної свідомості тощо) до небезпечних (дестабілізуючих, деструктивних, таких, що суперечать інтересам країни, тощо) інформаційних впливів, причому як до впровадження, так і до вилучення інформації.

Комунікатор — людина, що передає інформацію.

Кредо — символ віри, світогляду, переконань.

Культура здоров’я — уважне й відповідальне ставлення людини до себе, прагнення до самопізнання, самовдосконалення особистості.

Меланхолік — тип темпераменту, що характеризує надзвичайно емоційну, чутливу особистість, яка тонко реагує на зауваження, любить бути наодинці із собою.

Мислення — найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що направлена на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв’язків між ними.

Міжособистісні стосунки — зв’язки між людьми, які проявляються за допомогою почуттів і суджень (стосунки між дітьми, між чоловіком і дружиною, братом і сестрою).

Моніторинг — безперервне спостереження за яким-небудь процесом для виявлення його відповідності бажаному результату або тенденцій розвитку.

Моніторинг фізичних складових здоров’я — система або комплекс діагностичних досліджень, що їх виконують упродовж відповідного часу, які дають сумарний показник «кількості» та «якості» здоров’я окремої людини або групи людей (класу, школи, міста).

Мораль — сукупність ідеалів, принципів, норм, які регулюють і спрямовують соціально значущу поведінку людини, тобто поведінку її щодо інших людей, соціальних груп, народу, людства в цілому.

Моральність — одна з форм суспільної свідомості, що відображає цілісну систему поглядів на сутність людини й усього суспільства, а також усвідомлення, прийняття принципів і норм людьми, дотримання їх у вчинках і поведінці.

Мотивація — ті чинники, які спонукають людину до діяльності.

Навколишнє середовище — необхідний для існування людства простір, що зазнає впливу суспільства, яке в ньому живе. Його (середовище) частково дає природа й частково створює сама людина.

Наполегливість — здатність довго й цілеспрямовано втілювати в життя прийняте рішення.

Наркоманія — важка хвороба психіки й усього організму, яка без лікування призводить до деградації особистості, інвалідизації та передчасної смерті в молодому віці.

Національна безпека — стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства й держави.

Небезпека — будь-яке явище, здатне заподіяти шкоду життєво важливим інтересам людини.

Невербальне спілкування — спілкування за допомогою жестів, міміки, рухів тіла, коли слова передають інформацію, а жести — різне ставлення до неї.

Негативне спілкування — спілкування, коли людина створює навколо себе умови непорозуміння, сварок, пліток, неповаги.

Обдарованість — високий рівень задатків людини, вияв природних можливостей і здібностей, що значно перевищують середній рівень.

Організованість — якість особистості, що характеризує здатність розумно планувати й упорядковувати свою діяльність.

Основний обмін — енерговитрати організму в умовах фізіологічного спокою.

Особиста безпека — стан захищеності життєдіяльності людини від безпосередніх загроз її життю, здоров’ю, тілесній неушкодженості, а також особистій свободі.

Особиста гігієна — основа здорового способу життя, умова ефективної профілактики різних захворювань.

Пам’ять — здатність людини фіксувати, зберігати й відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, уміння, звички).

Підлітковий вік — період, коли людина може й повинна пройти шлях від непослідовного у вчинках підлітка до впевненої в собі людини, готової до дорослого життя.

Планування життя — побудова конкретного плану свого життя на день, місяць, рік тощо.

Позитивне спілкування — джерело душевної та психологічної задоволеності, станів радощів і щастя, радість дружнього, творчого спілкування, радість спілкування з природою та мистецтвом.

Політична сфера — стосунки між людьми, пов’язані насамперед із владою, які гарантують спільну безпеку.

Працелюбність — одна з основних умов будь-якої діяльності, як і будь-якого успіху.

Працьовитість — риса характеру, що виражає бажання працювати.

Продовольча безпека — рівень продовольчого забезпечення населення, який гарантує соціально-політичну стабільність у суспільстві, виживання та розвиток нації, особи, сім’ї, стійкий економічний розвиток.

Професія — рід занять, означена форма трудової діяльності.

Раціональне харчування — збалансоване харчування за умови оптимального режиму приймання їжі.

Репродуктивне здоров’я — можливість зачати, виносити й народити здорову дитину.

Реципієнт — людина, що отримує інформацію.

Риса характеру — звична, стійка, повторювана форма реагування, поведінки чи ставлення до дійсності.

Рішучість — здатність швидко оцінювати ситуацію, приймати рішення й без вагань виконувати їх.

Родимка — доброякісне новоутворення на тілі, що складається з незрілих або змінених клітин епідермісу.

Рухова активність — рухи, які виконує людина в процесі життєдіяльності.

Самовизначення — відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей, а також тих задатків, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити на здібності, а талант — на стійку рису характеру.

Самовиховання — свідома систематична робота особистості над собою з метою усунення тих чи інших недоліків і формування позитивних якостей, що відповідають вимогам суспільства й особистого плану розвитку.

Самовладання — уміння за будь-яких умов керувати своєю розумовою діяльністю, почуттями та вчинками.

Самодисципліна — вироблена звичка тримати під контролем усі свої дії, дотримуватися встановлених правил.

Самоконтроль — сукупність властивостей саморегуляції.

Самооцінка особистості — оцінка людиною своїх якостей, себе, рівня успішності власної діяльності, а також того, як оцінюють її інші люди, з урахуванням системи життєвих цінностей.

Самореалізація — прагнення людини до якомога повнішого виявлення та розвитку своїх особистісних можливостей.

Саморегуляція — уміння особистості керувати станом свого здоров’я, емоціями, почуттями, психічним станом, діями, вчинками, поведінкою.

Сангвінік — тип темпераменту, що характеризує життєрадісну, активну, емоційно врівноважену, кмітливу, допитливу й комунікабельну особистість.

Сильна воля — не тільки вміння чогось забажати й добитися, а й уміння змусити себе відмовитися від чогось, коли це потрібно.

СНІД — синдром набутого імунного дефіциту, остання стадія ВІЛ-інфекції, яка проявляється різними важкими захворюваннями, опортуністичними інфекціями, пухлинами, що розвиваються на тлі порушень імунної системи.

Сон — функціональний стан організму, під час якого гальмується діяльність кори великого мозку.

Соціальна сфера — одна з найважливіших сфер життя суспільства, у якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства й особи, умови праці й побуту, здоров’я, відпочинку.

Спеціальність — окрема галузь науки, техніки, виробництва, у якій людина працює.

Спілкування — складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті й розумінні партнерами одне одного.

Сприйняття — відображення у свідомості людини предметів як цілісних образів під час їхнього безпосереднього впливу на органи чуття.

Сталий розвиток — гармонійний, збалансований, безконфліктний прогрес усієї земної цивілізації, який дає змогу одночасно позитивно вирішувати комплекс питань щодо збереження довкілля, ліквідації експлуатації, бідності та дискримінації як кожної людини, так і цілих народів або груп населення, зокрема за етнічними, расовими чи статевими ознаками.

Статус — закріплені за людиною права й обов’язки, які визначають її місце в групі.

Стигма — надзвичайно сильний соціальний ярлик, що змінює ставлення до інших людей і до себе, примушуючи сприймати людину лише як носія певної якості.

Стрес — реакція організму в несподіваній та напруженій ситуації.

Сумлінність — усвідомлення та почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед собою, іншими людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість.

Талант — особливі здібності, що виявляються у творчому розв’язанні завдань.

Темперамент — індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку перебігу її психічних процесів і поведінки.

Терпіння — активне й цілеспрямоване подолання труднощів, уміння підтримувати шляхом допоміжного вольового зусилля інтенсивність роботи на заданому рівні за умов виникнення внутрішніх перешкод (наприклад, при втомі).

Урбанізація — процес розростання міст і збільшення кількості міського населення, підвищення ролі міст у соціально-економічному й культурному житті суспільства.

Уроджені порушення — результат порушення внутрішньоутробного розвитку плода.

Уява — здатність до створення нових образів, уміння помічати властивості предметів і переносити їх з одного предмета на інший, по-новому комбінуючи.

Феномен — незвичайне явище, рідкісний факт, який важко збагнути.

Фізична активність — діяльність людини, спрямована на досягнення фізичної досконалості, що характеризується конкретними якісними й кількісними показниками; складова здорового способу життя.

Фізичний розвиток — динамічні зміни в організмі людини, зумовлені спадковими чинниками й певними умовами навколишнього середовища.

Фізичні якості — сукупність властивостей організму людини, що забезпечують можливість здійснювати активну рухову діяльність.

Флегматик — тип темпераменту, що характеризує спокійну, емоційно врівноважену, працьовиту, мовчазну, неактивну особистість, яка довго засвоює щось нове, але й довго утримує це в пам’яті, усе прагне осмислити, а лише потім діяти.

Характер — індивідуальне поєднання суттєвих властивостей особистості, що виражають ставлення людини до дійсності й проявляються в її поведінці та вчинках.

Хімічне забруднення атмосферного повітря, спричинене людською діяльністю, — наявність речовин хімічного походження в атмосферному повітрі в кількостях і протягом часу, що можуть прямо або опосередковано негативно впливати на здоров’я людини та стан довкілля.

Холерик — тип темпераменту, що характеризує життєрадісну, надзвичайно рухливу, активну, допитливу, імпульсивну, емоційно нестабільну особистість, яка прагне постійно змінювати вид діяльності, прагне до спілкування.

Хронобіологія — наукова дисципліна, що вивчає біоритмічні процеси.

Циклічна вправа — такі рухові акти, у яких тривалий час постійно повторюється той самий закінчений руховий цикл.

Ціннісні орієнтації — стани, явища та процеси в навколишньому житті, які стають орієнтиром для людини, спрямовують формування її цілей, а також способи їхнього досягнення.

Шлюб — форма існування родини, традиційний спосіб державного (церковного) контролю над стосунками між партнерами, який установлює їхні взаємні права й обов’язки.

Юнацький вік — етап формування самосвідомості й власного світогляду, прийняття відповідальних рішень і завершальний етап формування особистості.