Основи здоров'я. 8 клас. Поліщук

Додатки

Розділ 1. Здоров'я людини

Додаток 1

Життєві навички, що сприяють здоровому способу життя

Таблиця

Навички	Види навичок	Результати навчальної діяльності
Життєві навички, що сприяють фізичному здоров'ю	Навички раціонального харчування	Дотримання режиму харчування; уміння складати харчовий раціон з урахуванням реальних можливостей, потреб і користі; уміння визначати й зберігати високу якість харчових продуктів.
	Навички рухової активності	Виконання ранкової зарядки; регулярні заняття фізичною культурою, рухливими іграми та фізичною працею.
	Режим праці та відпочинку	Уміння поєднувати розумову та фізичну активність; уміння знаходити час для регулярного харчування й повноцінного відпочинку.
	Санітарно-гігієнічні навички	Навички особистої гігієни; уміння виконувати гігієнічні процедури (доглядати за шкірою, зубами, волоссям тощо).
Життєві навички, що сприяють соціальному здоров'ю	Навички ефективного спілкування	Уміння слухати; уміння чітко висловлювати свої думки; уміння виражати свої почуття; уміння просити про послугу або допомогу; володіння невербальною мовою (жести, міміка, інтонація тощо); адекватна реакція на критику.
	Навички співчуття	Уміння розуміти почуття, потреби й проблеми інших людей; уміння висловити це розуміння; уміння зважати на почуття інших людей; уміння допомагати та підтримувати.
	Навички розв'язування конфліктів	Уміння розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів; уміння розв'язувати конфлікти поглядів на основі толерантності; уміння розв'язувати конфлікти інтересів за допомогою конструктивних переговорів.
	Навички поведінки в умовах тиску, погроз і дискримінації	Уміння уникати небезпечних ситуацій і діяти, коли виникає загроза насилля; уміння обстоювати свою позицію та відмовлятися від небажаних пропозицій, зокрема й пов'язаних із залученням до куріння, уживання алкоголю чи наркотичних речовин;

Продовження табл.

Навички	Види навичок	Результати навчальної діяльності
		уміння розрізняти прояви дискримінації, зокрема щодо людей з особливими потребами, ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; навички впевненої поведінки, зокрема застережливих дій щодо ВІЛ/СНІДу.
	Навички спільної діяльності та співробітництва	Уміння працювати в «команді»; уміння адекватно оцінювати свої здібності, свій внесок у спільну діяльність; уміння визнавати внесок інших у спільну роботу.
Життєві навички, що сприяють духовному та психічному здоров'ю	Самоусвідомлення та самооцінка	Позитивне ставлення до себе й інших людей, до життєвих перспектив; уміння реально оцінювати свої здібності та можливості; адекватна самооцінка; уміння адекватно сприймати оцінки інших людей.
	Навички самоконтролю	Уміння правильно висловлювати свої почуття; уміння контролювати прояви гніву; уміння долати тривогу; уміння переживати невдачі; уміння раціонально планувати час.
	Мотивація успіху та тренування волі	Уміння зосереджуватися на досягненні мети; розвиток наполегливості та працьовитості; установка на успіх і віра в себе.
	Аналіз проблем і прийняття рішень	Уміння визначати суть проблеми та причини її виникнення; здатність сформулювати декілька варіантів розв'язання проблеми; уміння передбачити наслідки кожного з варіантів для себе й інших людей; уміння оцінювати реальність кожного варіанта, ураховуючи власні можливості та життєві обставини; здатність обирати оптимальні рішення.
	Визначення життєвих цілей і програм	Уміння визначати життєві цілі, керуючись своїми потребами, нахилами та здібностями; уміння визначати пріоритети й раціонально використовувати час; уміння планувати свою діяльність, ураховуючи аналіз можливостей і обставин.

Додаток 2

Дії під час землетрусу:

• у приміщенні — зберігати спокій, заховатися під стіл чи ліжко, стати в просвіт внутрішніх дверей, у внутрішній куток кімнати, триматися подалі від вікон, речей і важких предметів;
• не вибігати з багатоповерхових будівель, дочекатися закінчення поштовху;
• не користуватися ліфтами в багатоповерхових будинках;
• якомога швидше вийти з одноповерхового будинку на відкрите місце;
• не стрибати з вікон;
• не виходити з автомобіля, який рухається;
• бути готовими до повторних поштовхів.

Дії в разі потрапляння в завал:

• оцінити ситуацію, надати собі домедичну допомогу;
• надати допомогу іншим, заспокоїти людей, установити зв'язок із людьми поза завалом;
• економити сили;
• установити зв'язок із потерпілими, які перебувають у завалах поблизу, періодичним перестукуванням і перегукуванням; морально підтримувати людей; за можливості забезпечувати їх водою, продуктами харчування та ліками.

Дії під час урагану:

• бути уважними до штормових попереджень по радіо, телебаченню тощо;
• виконувати рекомендації служби цивільної оборони (перехід у міцніші споруди, підвали, заклеювання вікон, укріплення предметів тощо).

Дії під час повені:

• вийти із зони повені на підвищені місця;
• перед виходом з будинку перекрити газ і воду, вимкнути електрику;
• остерігатися порваних дротів, поламаних дерев, мостів тощо;
• долати броди, остерігаючись глибини, бажано за допомогою транспортних засобів.

Дії в разі несподіваного потрапляння в воду:

• не втрачати самовладання;
• зняти одяг і швидко пливти до найближчого незатопленого місця;
• при пересуванні в воді потрібно остерігатися предметів, які є в ній;
• використовувати підручні засоби для рятування;
• не робити різких рухів, краще лягти на спину й пливти, працюючи ногами;
• підпливши до берега, спокійно відшукати зручне місце для виходу на суходіл;
• у разі судоми ноги її треба розім'яти, випрямивши й потягнувши великий палець або підтягнувши п'яту до сідниць, а в разі судоми м'язів живота — підтягнути до нього ноги.

Правила поведінки під час пожежі:

• дихати через мокру щільну тканину;
• пересуватися поповзом, тому що внизу менше диму;
• зачинити щільно двері після виходу з кімнати, щоб обмежити доступ кисню до вогню;
• залишити приміщення через основний або запасний виходи;
• якщо це можливо, намагатися гасити пожежу за допомогою вогнегасників, піску, ковдр, лопат, сокир тощо.

Правила поведінки в разі виявлення вибухонебезпечних предметів:

• при виявленні підозрілого предмета (застарілих боєприпасів) негайно повідомити дорослих;
• не підходити до нього та не дозволяти робити це іншим;
• не розводити багаття, не користуватися сірниками та запальничками;
• не користуватися мобільним телефоном, це може спричинити детонацію знайденого предмета.

Додаток 3

Транспортування та евакуація постраждалих

Найважливішим завданням домедичної допомоги є організація швидкого, безпечного й обережного транспортування хворого або потерпілого до лікувальної установи. Заподіяння болю під час перевезення сприяє погіршенню стану потерпілого та розвитку шоку. Вибір способу транспортування залежить від стану потерпілого, характеру травми або захворювання й можливостей, якими володіє той, хто надає домедичну допомогу.

У містах транспортування здійснюють через станцію «Швидкої допомоги». У тих випадках, коли неможливо викликати машину «швидкої допомоги», транспортування здійснюють за допомогою будь-яких інших транспортних засобів.

Рис. 1. Ноші медичні (а) та імпровізовані (б, в)

Якщо транспорт відсутній, потрібно перенести потерпілого до лікувальної установи на ношах (імпровізованих) (рис. 1). Домедичну допомогу надають і в таких умовах, коли немає ніяких підручних засобів чи часу для виготовлення імпровізованих нош. У цих випадках хворого необхідно перенести на руках. Одна людина може нести хворого на спині, на руках, на плечі (рис. 2). Перенесення способом «на руках попереду» і «на плечі» (рис. 2, б, в) застосовують у випадках, якщо потерпілий дуже слабкий або без свідомості. Якщо хворий може триматися, то зручніше переносити його способом «на спині» (рис. 2, а). Ці способи вимагають значної фізичної сили й застосовуються для перенесення на невеликі відстані. На руках значно легше переносити вдвох (рис. 4).

Рис. 2. Способи транспортування потерпілих

Для перенесення на руках або ношах використовують лямку (рис. 2, а; 3, а, б). При неможливості самостійного пересування потерпілого й відсутності помічників можливе транспортування волоком на імпровізованій волокуші — на брезенті чи плащ-накидці (рис. 3, г).

Рис. 3

У деяких випадках хворий може подолати коротку відстань самостійно за допомогою супроводжуючого, який закидає собі на шию руку потерпілого й утримує її однією рукою, а іншою обхоплює хворого за талію або груди (рис. 3, в). Постраждалий вільною рукою може спиратися на палицю.

Рис. 4

Потерпілого, який знаходиться в несвідомому стані, найбільш зручно переносити способом «один за одним» (рис. 4, а). Якщо хворий при свідомості й може самостійно пересуватися, то легше переносити його на «замку» з чотирьох рук (рис. 4, в). Якщо постраждалого потрібно додатково підтримати, використовують «замок» із трьох рук, а однією вільною рукою один із рятівників може підтримувати потерпілого (рис. 4, б).

Отже, у найрізноманітніших умовах можна організувати транспортування потерпілого певним способом. Провідну роль при виборі засобів транспортування та положення, у якому хворого будуть перевозити або переносити, відіграють вид і локалізація травми або характер захворювання. Для запобігання ускладненням під час транспортування постраждалого треба перевозити чи переносити в певному положенні, відповідно до виду травми. Дуже часто правильно створене положення рятує життя пораненого та, як правило, сприяє якнайшвидшому його одужанню.

Потерпілих транспортують у положенні лежачи на спині, на спині із зігнутими колінами, на спині з опущеною головою й зігнутими нижніми кінцівками, на животі й на боці (рис. 5, а-ґ). У положенні лежачи на спині транспортують потерпілих із пораненнями голови, ушкодженнями черепа й головного мозку, хребта та спинного мозку, переломами кісток тазу та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати всіх хворих, у яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або несвідомим станом, навіть короткочасним, хворих із гострими хірургічними захворюваннями (апендицит, защемлена грижа, проривна виразка тощо) і пошкодженнями органів черевної порожнини.

Рис. 5

Якщо потерпілий перебуває без свідомості, але самостійно дихає й у нього наявний пульс, його краще покласти в стійку позицію на боці (якщо не підозрюється травма хребта й переломи кінцівок) (рис. 6).

Рис. 6. Стійка позиція на боці

Постраждалих і хворих, які знаходяться в несвідомому стані, транспортують у положенні лежачи на животі, з підкладеними під лоб і груди валиками. Таке положення необхідне для запобігання асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати в положенні сидячи або напівсидячи (рис. 5, д). Необхідно також стежити за правильним положенням нош при підйомі (головою вперед) і спуску по сходах (ногами вперед). При транспортуванні в холодну пору року треба вжити заходів для попередження переохолодження постраждалого, тому що охолодження майже при всіх видах травм, нещасних випадках і раптових захворюваннях різко погіршує стан і сприяє розвитку ускладнень. Особливої уваги щодо цього вимагають поранені з накладеними джгутами для зупинення кровотечі; постраждалі, які перебувають у несвідомому стані й у стані шоку; з відмороженням.

Під час транспортування необхідно постійно спостерігати за хворим, стежити за диханням і пульсом, зробити все, щоб під час блювання не відбулася аспірація блювотних мас у дихальні шляхи.

Допомагаючи постраждалому, рятівник своєю поведінкою, діями та розмовами повинен максимально підтримувати його, зміцнювати в ньому впевненість в успішному результаті допомоги.