Фінансова грамотність. 10 (11) клас. Письменний

Розділ 2. Фінансова система та фінансові послуги

§ 8. ЯК ПРАЦЮЄ ФІНАНСОВА СИСТЕМА
§ 9. БАНКИ І БАНКІВСЬКІ ПОСЛУГИ
§ 10. СТРАХУВАННЯ
§ 11. НЕБАНКІВСЬКІ ФІНАНСОВІ УСТАНОВИ
§ 12. ЩО ТАКЕ ВАЛЮТА
§ 13. ПЛАТЕЖІ ТА ПЛАТІЖНІ СИСТЕМИ

§ 8. Як працює фінансова система

Компетентності

Після вивчення цього параграфа ви будете знати, що таке фінансова система та хто є її учасниками, розуміти, що входить до сфер і ланок фінансової системи, характеризувати особливості функціонування централізованих і децентралізованих фінансів та фінансової інфраструктури, висловлювати судження про важливість фінансових посередників для функціонування домогосподарств, підприємств і держави.

Основні терміни і поняття

Централізовані фінанси, децентралізовані фінанси, фінансова інфраструктура, державний і місцеві бюджети, державні цільові фонди, фінанси підприємств, фінанси домогосподарств, фінансовий ринок, органи управління фінансами, управлінська, інституційна й обслуговуюча інфраструктури.

8.1. Фінансова система: структура та учасники

Те, як обертаються гроші в державі, забезпечує фінансова система. Її зміст можна охарактеризувати за внутрішньою структурою (сукупність відокремлених, але пов’язаних між собою сфер і ланок) й організаційною побудовою (сукупність органів управління та фінансових інститутів, які керують грошовими потоками в державі). Без ефективної фінансової системи, яку ще називають «кровоносною системою економіки», неможливо забезпечити нормальне функціонування економіки.

Цікаво

Економіка може перебувати в різних станах. Стагнація (походить від латинського слова «stagnum» й означає «стояча вода») — це такий стан, коли протягом довгого періоду економіка стоїть на місці. Вона призводить до того, що не працюють на повну силу підприємства, менше сплачується податків, кількість безробітних стає більша, а ціни зростають. Подолати стагнацію, не допустивши рецесію (походить від латинського слова «recessus» й означає «поглиблення») та економічну кризу, можна шляхом інвестування грошей в економіку і застосування сучасних технологій.

Рис. 2.1. Стани, в яких може перебувати економіка

Фінансова система складається зі сфер централізованих і децентралізованих фінансів та фінансової інфраструктури. Ланками централізованих фінансів є державний і місцеві бюджети, державні позабюджетні цільові фонди, фінанси державних та комунальних підприємств. До децентралізованих фінансів належать фінанси підприємств недержавної форми власності і фінанси домогосподарств. Фінансова інфраструктура охоплює фінансовий ринок та систему органів управління.

Рис. 2.2. Сфери і ланки фінансової системи

За організаційною побудовою до складу фінансової системи в Україні належать такі органи управління: Міністерство фінансів; Державна податкова служба; Державна аудиторська служба; Державна казначейська служба; Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування. До фінансових інститутів належать: Національний банк; комерційні банки; страхові компанії; небанківські фінансові установи; фондові біржі. Саме ці органи управління та фінансові інститути забезпечують рух грошей у державі.

Функціонування сфер і ланок фінансової системи можливе тільки за умови їхньої взаємодії. Наприклад, якщо під час рецесії або економічної кризи багато підприємств стануть збитковими, то це зменшить надходження податків до державного та місцевих бюджетів і призведе до нестачі грошей у державі. Через дефіцит вона буде змушена друкувати більше грошей або їх позичати в інших держав, що негативно вплине на фінансову систему й економіку загалом.

Таблиця 2.1

Види органів управління і фінансових інститутів та їх завдання

Види органів й інститутів	Завдання
Міністерство фінансів	Загальне керівництво усією фінансовою системою держави
Державна податкова служба	Здійснення контролю за правильністю обчислення і сплатою податків до державного та місцевих бюджетів
Державна аудиторська служба	Проведення перевірок в установах, які отримують гроші з державного та місцевих бюджетів
Державна казначейська служба	Забезпечення виконання державного та місцевих бюджетів
Пенсійний фонд	Ведення обліку пенсіонерів, виплата пенсій за віком, за інвалідністю, у разі втрати годувальника та за вислугу років
Фонд соціального страхування	Здійснення страхових виплат у разі травмування на робочому місці, звільнення з роботи, хвороби тощо
Національний банк	Регулювання грошового обігу й організація функціонування банківської системи
Банки	Відкриття депозитних вкладів, надання кредитів, обмін валюти, здійснення розрахунків і платежів
Страхові компанії	Укладення угод зі страхування, виплата страхових відшкодувань
Небанківські фінансові установи	Надання вузькоспеціалізованих фінансових послуг (кредитування, інвестування, посередництво тощо)
Фондові біржі	Оцінка вартості та привабливості цінних паперів й організація торгівлі ними

Ще одним прикладом впливу складових фінансової системи на економічний розвиток є банкрутство банків. Наприклад, якщо банк втратить частину активів, не зможе задовільнити вимоги кредиторів і накопичить велику суму збитків, то збанкрутує. Банкрутство одного банку може призвести до відтоку депозитних вкладів з інших банків, а це поставить під загрозу функціонування всієї банківської системи. Унаслідок цього спочатку виникне рецесія, далі — економічна криза.

8.2. Централізовані фінанси

Централізовані фінанси — це сфера фінансової системи щодо формування централізованих грошових фондів (ними є державний та місцеві бюджети, державні позабюджетні цільові фонди). Централізовані грошові фонди зосереджуються в руках органів влади і призначені для виконання покладених на них економічної, політичної, оборонної, правоохоронної, культурної, екологічної та інших функцій.

Запам’ятайте

Централізовані фінанси — це сфера фінансової системи щодо формування централізованих грошових фондів.

У державний бюджет гроші надходять за рахунок податків, які сплачують фізичні (податок на доходи фізичних осіб й інші) та юридичні особи (податок на прибуток підприємств, ПДВ, акциз й інші). Податки становлять понад 80% усіх доходів, і більше таких же значимих джерел доходів у держави немає (також вона може штрафувати за порушення законів, продавати землю та майно, яке їй належить, тощо).

Рис. 2.3. Доходи державного і місцевих бюджетів

Щодо місцевих бюджетів, то найбільше вони формуються за рахунок міжбюджетних трансфертів. Ці гроші витрачаються на економіку (будівництво, виробництво і торгівля), освіту (дитячі садочки і школи), охорону здоров’я (поліклініки та лікарні), культуру та мистецтво (музеї і театри). А ще за їх рахунок гасять пожежі, прибирають дороги, освітлюють вулиці, надають допомогу людям з інвалідністю, багатодітним сім’ям і безробітним.

Рис. 2.4. Видатки державного і місцевих бюджетів

Цікаво

В одній державі державний бюджет може бути один, а місцевих бюджетів — багато. Це залежить від кількості населених пунктів і територіального поділу. В Україні є сільські (тобто бюджети різних сіл), селищні, міські, районні й обласні бюджети. Декілька населених пунктів можуть спільно вести один бюджет, тоді він називається бюджетом об’єднаної територіальної громади. У федеративних державах, крім місцевих, є ще регіональні бюджети (бюджети штатів і земель).

Рис. 2.5. Ланки бюджетної системи України

Міжбюджетними трансфертами є гроші, які передаються з одного бюджету до іншого, де їх мало або не вистачає. Жодна держава не може обійтися без них. Це пов’язано з тим, що через певні обставини (наявність природних ресурсів, вдале географічне розташування тощо) в одних регіонах краще розвивається економіка, ніж в інших, а їхні бюджети отримують більші надходження податків. За допомогою міжбюджетних трансфертів, так би мовити, «вирівнюються» доходи.

Рис. 2.6. Відмінності між дотаціями і субвенціями

Міжбюджетні трансферти поділяють на дотації та субвенції. Перші надаються державою місцевій владі, яка може їх використовувати на будь-які цілі (дороги, школи, лікарні й інше). Другі мають використовуватися тільки на ті цілі, які визначить держава. Якщо перенести міжбюджетні трансферти у сферу особистих фінансів, то вони є кишеньковими грошима, які дають батьки. В одному випадку батьки можуть надати свободу їх витрачання (те саме, що й дотації), в іншому — вказати, як витратити (те саме, що й субвенції).

Позабюджетними фондами є ланки централізованих фінансів, гроші яких мають цільове призначення і не включаються до державного та місцевих бюджетів, а перебувають у розпорядженні органів влади. В Україні такими фондами є Пенсійний фонд і Фонд соціального страхування. У ці фонди фізичні та юридичні особи сплачують внески, а за це надають допомогу для прожиття після виходу на пенсію або настання певних випадків.

8.3. Децентралізовані фінанси

До ланок децентралізованих фінансів належать фінанси підприємств приватної форми власності. Підприємством називають юридичну особу, яка займається виробництвом товарів, їхнім продажем, наданням послуг тощо. Кожне підприємство повинне мати назву (має відрізнятися від назв інших підприємств, у ній не можна використовувати слова «державний», «Україна» й інші), власників, певне майно, рахунок у банку та печатку. Мета підприємства полягає в отриманні прибутку, який після сплати податків може використовувати на свої потреби.

Запам’ятайте

Фінанси підприємств — це відносини щодо руху грошей, їх надходження та використання в певної юридичної особи.

Незалежно від того, хто є власником підприємства (державного — держава, комунального — місцева влада, приватного — певна людина або декілька людей), воно зобов’язане сплачувати до державного бюджету податок на прибуток підприємств. Ставки цього податку бувають різні: 18% — основна ставка; 10% — азартні ігри з використанням гральних автоматів; 3% — договори страхування; 0% — договори страхування життя.

Підприємства можуть бути малі, середні та великі, але це більше стосується не розміру, а кількості працівників і суми доходу. Вони можуть мати форму акціонерного товариства (випускають акції, які розподіляють між власниками), товариства з обмеженою відповідальністю (учасники несуть відповідальність за збитки в межах їхніх внесків до статутного капіталу), товариства з додатковою відповідальністю (учасники несуть відповідальність усім майном) і командитного товариства (одні учасники несуть відповідальність у межах їхніх внесків, інші — усім майном).

Рис. 2.7. Відмінності між малими, середніми та великими підприємствами

Фінансові відносини підприємств поділяються на внутрішні та зовнішні. Перші — включають фінансові відносити між окремими структурними підрозділами підприємства, із засновниками та працівниками. Другі — передбачать організацію фінансових відносин з державою, установами фінансової інфраструктури, з органами виробничої інфраструктури й іншими суб’єктами. Усі ці види фінансових відносин виражаються у грошовій формі, тобто є сукупністю виплат і надходжень грошей підприємства.

Таблиця 2.2

Види фінансових відносин підприємств та їх характеристика

Види відносин	Характеристика
Між структурними підрозділами	Різні внутрішні розрахунки на підприємстві
Із засновниками підприємства	Розподіл чистого прибутку на виплату дивідендів і додаткове залучення грошей для збільшення власного капіталу
З персоналом	Виплати зарплати, премій, матеріальної допомоги та застосування штрафів
З державою	Сплата податків і зборів, використання бюджетного фінансування
З фінансовими інститутами	Одержання та погашення кредиту, страхування ризиків, лізингові й інші послуги
З іншими суб’єктами	Надання транспортних послуг, послуг зв’язку тощо

Людина або сім’я, яка заробляє гроші (зарплата, пенсія, стипендія, відсотки за вкладом у банку, соціальна допомога від держави, плата за оренду земельної ділянки тощо) і витрачає їх на різні потреби (купівля їжі та одягу, плата за комунальні послуги, витрати на відпочинок на морі тощо) є домогосподарством (походить від англійського слова «household»). Кожне домогосподарство має власну домашню економіку, яка передбачає підтримання в нормальному стані квартири, приготування їжі, догляд за дітьми, тваринами тощо.

Запам’ятайте

Фінанси домогосподарств — це відносини щодо руху грошей, їх надходження та використання в певної людини або сім’ї.

Крім домашньої економіки, розрізняють поняття «фінанси домогосподарств». Це відносини щодо руху грошей, їх надходження та використання в певної людини або сім’ї. З одного боку, батьки отримують зарплату, дідусь і бабуся — пенсію, брат або сестра, які навчаються в університеті, — стипендію, якщо сім’я має вклад у банку — відсотки, у разі скрути — соціальну допомогу від держави. З іншого боку, домогосподарство здійснює витрати, купуючи їжу та одяг, оплачуючи за комунальні послуги, мобільний зв’язок та інтернет.

Рис. 2.8. Особливості фінансових відносин домогосподарств

Не всі витрати можна задовольнити одразу. Якщо людина або сім’я хоче відпочити на морі, купити телевізор, оновити зимовий гардероб й зароблених грошей за місяць не вистачає, то для цих потреб використовують заощадження за пів року або рік. Досягти фінансової незалежності домогосподарству дає змогу отримання пасивного доходу. Для цього гроші інвестуються у певні активи (облігації, акції компаній, рухоме і нерухоме майно, вклад у банку), які можуть забезпечити заробіток без трудових затрат.

8.4. Фінансова інфраструктура

Сприятливі умови для функціонування усієї фінансової системи, її сфер і ланок створює фінансова інфраструктура (походить від злиття двох слів «infra», що з латинської мови перекладається як «нижче» та «structura» — «будівля»). Вона складається з управлінської (в Україні до неї входять Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна аудиторська служба тощо), інституційної (Національний банк, комерційні банки, страхові компанії тощо) й обслуговуючої фінансової інфраструктури (біржі, рейтингові агенції, аудиторські компанії тощо).

Рис. 2.9. Складові фінансової інфраструктури

Завданням управлінської фінансової інфраструктури є управління грошима централізованих грошових фондів (державний та місцеві бюджети, державні позабюджетні цільові фонди). Наприклад, Державна податкова служба здійснює контроль за обчисленням і сплатою податків, Державна аудиторська служба — проводить перевірки, як ці гроші використовують, Державна казначейська служба — забезпечує виконання державного та місцевих бюджетів.

Рис. 2.10. Відмінності між фінансовим ринком і ринком капіталу

Інституційна фінансова інфраструктура — це фінансові інституції (їх ще називають фінансовим сектором економіки), які функціонують на фінансовому ринку (ринок грошей і ринок капіталу). Вона виконує завдання із залучення грошей від тих, хто має їх надлишки (таких суб’єктів називають нетто-кредиторами), та ефективне використання тими, хто має в них потребу (нетто-позичальники). Такий рух грошей сприяє формуванню у кожного суб’єкта доходів, які будуть достатніми для забезпечення їх функціонування.

Наприклад, коли доходи домогосподарств перевищують витрати, вони розміщують їх на депозитних вкладах. Водночас банки надають кредити підприємствам, перетворюючи заощадження домогосподарств на інвестиції. За такою ж схемою функціонують небанківські фінансові установи, утім оперують меншими сумами грошей (ломбарди надають кредити людям під заставу їхнього майна; кредитні спілки, які формують свої ресурси за рахунок внесків одних членів, надають кредити іншим членам).

Основне завдання, яке стоїть перед інституційною фінансовою інфраструктурю, полягає в перетворенні тимчасово вільних грошей на позичковий капітал для інвестицій. Це здійснюють фінансові посередники (банки, страхові компанії, ломбарди, кредитні спілки тощо), які надають фінансові послуги. Такими послугами є страхування, кредитування, відкриття депозитних вкладів, грошові перекази, обмін валют, фінансовий лізинг, надання гарантій, торгівля цінними паперами, послуги у сфері недержавного пенсійного страхування.

Рис. 2.11. Особливості діяльності фінансових посередників

Цікаво

В Україні діяльність фінансових посередників регулює Національний банк. Для цього він видає ліцензії (перш ніж скористатись послугами банку, страхової компанії тощо, необхідно перевірити їх ліцензії), вимагає розкриття фінансової інформації (банк, кредитна спілка тощо мають вказати реальну річну відсоткову ставку по кредиту) і регулює гарантування вкладів (банк повинен бути членом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що дає змогу повернути гроші).

До обслуговуючої фінансової інфраструктури належать суб’єкти, які виконують функції організаційних посередників (фондові та валютні біржі), допоміжні (реєстратори та депозитарії), інформаційні й інші функції (аудиторські фірми, рейтингові агенції та бюро кредитних історій). Вони забезпечують доступ для потенційних учасників до фінансового ринку, формують дієвий механізм їхньої безпеки, створюють умови для залучення інвестицій і забезпечують стабільність розвитку економіки.

Таблиця 2.3

Види суб'єктів обслуговуючої фінансової інфраструктури та їх завдання

Види суб’єктів	Завдання
Фондові біржі	Оцінка вартості та привабливості цінних паперів й організація торгівлі ними
Валютні біржі	Здійснення операцій купівлі та продажу іноземної валюти
Реєстратори	Надання послуг з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів
Депозитарії	Зберігання цінних паперів та обслуговування їх обігу
Аудиторські фірми	Контролювання правильності здійснення бухгалтерського обліку і фінансової звітності
Рейтингові агенції	Проведення оцінки фінансових інституцій й інструментів для прийняття інвестиційних рішень
Бюро кредитних історій	Зберігання інформації про позичальників для виявлення шахрайства у сфері кредитування

Тести

Перейдіть за посиланням https://cutt.ly/k9rJj5o або QR-кодом і виконайте тести до § 8 «Фінансова система та фінансові послуги».

Кейси

Кейс 8.1. Серед основних фінансових послуг (залучення грошей на депозити; кредитування; ведення поточних рахунків; випуск та обслуговування платіжних карток; грошові перекази; страхові послуги; проведення оцінки фінансових інституцій й інструментів для прийняття інвестиційних рішень; торгівля цінними паперами; зберігання цінних паперів та обслуговування їх обігу; фінансовий лізинг; послуги у сфері недержавного пенсійного страхування; ведення реєстрів власників іменних цінних паперів; обмін валют; зберігання інформації про позичальників для виявлення шахрайства у сфері кредитування) виберіть ті, які надають банки, страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, рейтингові агенції, фондові та валютні біржі, реєстратори, депозитарії, бюро кредитних історій.

Задачі

Задача 8.1. На початку року видатки бюджету міста Тернополя на громадський порядок заплановано в сумі 541 млн 200 тис. грн, на економічну діяльність — 295 млн 120 тис. грн, на охорону навколишнього середовища — 87 млн 190 тис. грн, на житлово-комунальне господарство — 370 млн 420 тис. грн, на охорону здоров’я — 412 млн 150 тис. грн, на духовний та фізичний розвиток — 29 млн 970 тис. грн, на освіту — 390 млн 810 тис. грн, на соціальний захист — 260 млн 580 тис. грн. Утім протягом року видатки на економічну діяльність зросли на 3%, на охорону здоров’я — на 11%, на освіту — на 9%, на соціальний захист — на 5%. Порахуйте, скільки міжбюджетних трансфертів необхідно виділити з державного бюджету?

Задача 8.2. Вартість виготовлення однієї одиниці товару становить 50 грн. Виробник встановив націнку 10% від собівартості, гуртовик — 8% від ціни виробника, продавець — 25% від гуртової ціни. Порахуйте, за яку ціну буде продаватися товар у магазині?

Задача 8.3. Для створення мережі веломайстерень другу Андрія Чапленка Віталію потрібно 500 тис. грн. Ці гроші він вирішив позичити в кредитній спілці під 25% річних, причому в кінця першого року має повернути — 20% позиченої суми з відсотками, другого і третього — по 40%. Порахуйте, чи вигідно Віталію позичати гроші, якщо першого року прибуток становитиме 120 тис. грн, після другого року — 200 тис. грн й після третього року — 250 тис. грн?

Запитання для самоперевірки