Географія. З поглибленим вивченням географії. 8 клас. Пестушко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 11. Способи зображення об’єктів на тематичних картах

ПРИГАДАЙТЕ

  • Що означає вираз «читати карту»?
  • Чи однакові умовні знаки на різних географічних картах?

• Способи картографічного зображення. Для зображення різних географічних об’єктів на картах використовують спеціальні графічні символи, або елементи картографічного зображення, - умовні позначення карти (умовні знаки). Такі символи стають умовним позначенням тоді, коли їм надають певного змістового значення. За допомогою них карта інформує про розміщення об’єктів, дає їхні кількісні та якісні характеристики. Вони є особливою штучною умовною мовою карт, яка дозволяє не тільки передавати певну інформацію про об’єкти картографування, а й показувати їхнє просторове розміщення.

Графічні символи створюються за допомогою різних зображувальних, засобів. Це, наприклад, точки, лінії, штрихи та колір. За їхньою допомогою створюють різні за складністю рисунка та особливостями використання графічні символи:

  • значкові - фігурні або геометричні знаки невеликої форми, однакових ширини й довжини, які використовують для зображення об’єктів точкової локалізації (мал. 18, а);
  • лінійні - знаки, витягнуті в довжину з невеликим потовщенням (лінії, стрічки, смуги, стрілки), якими зображують об’єкти лінійної локалізації (мал. 18, б);
  • заповнювальні - знаки з рівномірним зафарбовуванням (штрихуванням) виділених частин території, які використовують для виділення великих за площею територій або їхніх частин (мал. 18, в);
  • буквені та цифрові - це можуть бути окремі букви, цілі або скорочені слова, числа для позначення різних об’єктів (мал. 18, г).

Графічні символи розрізняються також за формою (кружок, трикутник, стилізований рисунок), розміром (різний діаметр або товщина лінії), структурою (кружок, розділений на сектори), орієнтуванням (прямокутники, видовжені зліва направо та зверху вниз).

Мал. 18. Зображувальні засоби: значкові (а), лінійні (б), заповнювальні (в); буквені й цифрові (г)

Колір також має важливе значення у формуванні графічних символів. Він характеризується: тоном (червоний, блакитний, жовтогарячий), насиченістю (світло-коричневий, темно-синій), зоровим сприйняттям його яскравості (наприклад, жовтий колір сприймається світлішим за червоний).

Умовні позначення на традиційних (паперових) картах незмінні, статичні. Вони мають той вигляд, який отримали під час створення карт. Проте сучасні комп’ютерні технології дозволяють створювати динамічні зображення.

Усі картографічні умовні позначення класифікують за певними ознаками. У топографії використовується класифікація таких позначень за здатністю передавати геометричні ознаки об’єктів (їхнє розміщення, форму, розмір, зайняту ними площу). Так, виділяють позамасштабні, лінійні та площинні (позначення для об’єктів, площа яких відтворюється в масштабі карти) позначення.

Позамасштабні умовні знаки використовують для об’єктів, площа яких або зовсім не виявлена в масштабі відтворення, або погано сприймається оком унаслідок малих розмірів. Ці позначення застосовують і тоді, коли площа, яку займають об’єкти, та її обриси не беруться до уваги.

Лінійні умовні знаки позначають об’єкти лінійного характеру: кордони, дороги, ріки, розломи. Часто ширину цих об’єктів не можна подати в масштабі карти, тому вона дещо перебільшується відносно своєї дійсної величини. Для таких позначень використовують лінійні графічні засоби.

Площинні (умовні позначення площ) знаки передають справжні розміри об’єктів, відтворені в масштабі карти. Наприклад: море, озеро, ліс, болото. За ними завжди можна визначити точну площу об’єкта.

Ці групи умовних позначень застосовують на загальногеографічних картах. Вони передають розташування об’єктів з можливою для карт точністю. Також їх використовують і на тематичних, картах. Однак тематичні карти дають змогу показати більше відмінностей між об’єктами картографування чи їхніх складових у порівнянні із загальногеографічними. Можна підкреслити походження об’єктів: природні вони чи суспільні. Також можна виділити їхні окремі показники (чисельність населення, його національний або релігійний склад).

Тому для передачі на карті тематичного змісту застосовують різні способи картографічного зображення. Спосіб зображення - це сукупність прийомів, які дають можливість показати на тематичній карті за допомогою обраних умовних позначень розташування об’єктів картографування, їхні відмінності за походженням, типом, територіальним поширенням, показниками відповідно до тематики, призначення та масштабу карти.

Прийомом картографування є вибір зображувальних засобів й умовних, позначень відповідно до обраного способу картографування. Це може бути спільне застосування на карті різних способів картографічного зображення.

Умовні позначення тематичних карт створюють за допомогою різних зображувальних засобів. Однак слід пам’ятати, що один зображувальний засіб може використовуватися в різних способах картографічного зображення. З іншого боку, для певного способу зображення можна застосовувати різні зображувальні засоби (мал. 19).

Мал. 19. Приклад використання різних зображувальних засобів у формуванні певного способу картографічного зображення

Тому для відтворення на тематичній карті змісту застосовують різні способи картографічного зображення. Розрізняють такі способи картографічного зображення: локалізованих значків, лінійних знаків, якісного фону, кількісного фону, ізоліній, ареалів, точковий спосіб, локалізованих діаграм, знаків руху, картодіаграм та картограм (мал. 20). Щоб дізнатися особливості кожного способу картографічного зображення, дивіться таблицю за QR-кодом.

Отже, поєднання всіх способів картографічного зображення знаків на географічній карті дозволяє:

  • передавати велику кількість інформації;
  • значно зменшувати зображення;
  • характеризувати різні об’єкти та явища природи та суспільства;
  • розглядати їхню структуру та динаміку.

Мал. 20. Способи картографічного зображення

ПІДСУМУЄМО!

  • Для зображення різних географічних об’єктів на картах використовують спеціальні графічні символи, або елементи картографічного зображення, - умовні позначення карти (умовні знаки).
  • Графічні символи розрізняються за формою, розміром, структурою та орієнтуванням.
  • Виділяють позамасштабні, лінійні та площинні позначення.
  • Спосіб картографічного зображення - це сукупність прийомів, які дають змогу показати на тематичній карті за допомогою обраних умовних позначень розташування об’єктів картографування, їхні відмінності за походженням, типом, територіальним поширенням, показниками відповідно до тематики, призначення та масштабу карти.
  • Для передачі на географічній карті тематичного змісту застосовують різні способи картографічного зображення: локалізованих значків, лінійних знаків, якісного фону, кількісного фону, ізоліній, ареалів, точковий спосіб, локалізованих діаграм, знаків руху, картодіаграм та картограм.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Способи картографічного зображення, умовні знаки.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

  • 1. Чи запам’ятали? Які бувають умовні позначення на географічних картах?
  • 2. Чи зрозуміли? Як вибирають зображувальні засоби й умовні позначення відповідно до обраного способу картографування?
  • 3. Чи можете застосувати? Як можна використати отримані знання для пояснення позначень на різних картах?
  • 4. Чи можете проаналізувати? Назвіть способи зображення географічних об’єктів на картах.
  • 5. Чи можете розрізнити? Знайдіть відмінності між умовними знаками та способами зображення на загальногеографічних та тематичних картах.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2

Визначення способів зображення об’єктів на тематичних картах.

Хід виконання практичної роботи дивіться за QR-кодом.

Корисні посилання:

Інтерактивні атласи з географії, 8 клас

Картографічний ресурс «Планета Земля»

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ

тематичний контроль очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності

Зображення України на картографічних творах. Джерела для створення географічних карт. Основи картографії