Підручник з Географії. 9 клас. Пестушко - Нова програма

• розуміти сучасні тенденції розвитку світового господарства;

• знати ознаки таких понять, як спеціалізація населеного пункту, регіону чи країни, міжнародного поділу праці, світового ринку;

• наводити приклади країн світу з різним рівнем економічного розвитку;

• пояснювати вплив глобалізації на темпи розвитку світового господарства, національних економік країн різних типів та України;

• оцінювати вплив глобалізаційних процесів на економічну діяльність населення свого регіону.

§ 6. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. СВІТОВИЙ РИНОК

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

• На чому спеціалізуються економічно розвинені країни світу?

• Що таке валовий внутрішній продукт?

• Світове господарство (світова економіка). Світове господарство та міжнародний поділ праці. Світове господарство - одне з найважливіших понять в економічній географії. Воно, наче мозаїчна картина, викладена багатьма десятками господарств окремих регіонів і країн. Кожне з них має свої особливості, визначені певними умовами та наявністю ресурсів. Вилучення будь-якого з них збіднює загальну картину світового господарства. Та водночас окреме господарство окремої території або держави є неповноцінним, а подеколи й просто неможливим.

Причин виникнення світового господарства щонайменше дві. Одна з них - неоднорідність розподілу по планеті необхідних ресурсів і умов господарювання. Друга випливає з першої і визначається як міжнародний географічний поділ праці - спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.

У попередніх параграфах ви ознайомилися з поняттям спеціалізації, з яким тісно пов’язаний географічний поділ праці. Ідеться про спеціалізацію окремих територій на виробництві товарів і послуг та обмін ними. Причиною такої спеціалізації є нерівномірний розподіл ресурсів по території Землі, неоднакова кваліфікація трудових ресурсів та різний попит на певні товари і послуги в тих чи інших куточках планети.

Якщо географічний поділ відбувається між територіями або підприємствами однієї держави і відповідно обмежений її кордонами, то формується національне господарство. Проте наявність політичних кордонів зовсім не означає, що окреме національне господарство функціонує ізольовано. Національне господарство будь-якої держави так чи інакше взаємопов’язане з іншими національними господарствами через економічні, політичні та інші зв’язки.

Мал. 12. Галузь міжнародної спеціалізації Німеччини - виробництво автомобілів (1), а галузь спеціалізації Еквадору - вирощування бананів (2)

Такі зв’язки є взаємовигідними, оскільки навіть наймогутніша держава не виробляє всього асортименту необхідних її населенню товарів і послуг потрібної кількості і якості. Вона спеціалізується лише на тих товарах і послугах, для виробництва яких має кращі умови (зазнаючи менших затрат) порівняно з іншими країнами світу (мал. 12). Так само робить кожна держава світу. Отже, має місце міжнародний поділ праці - спеціалізація держав на виробництві певних товарів і послуг та обмін ними. Завдяки такому обміну і сформувалося світове господарство - глобальна система національних господарств, взаємопов’язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв’язків.

Світове господарство складається з таких суб’єктів (одиниць):

• держави з їхніми національними економіками;

• транснаціональні корпорації (ТНК);

• міжнародні економічні організації (міжнародні банки, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі тощо);

• інтеграційні економічні угруповання (зони вільної торгівлі, митні та валютні союзи).

• Етапи формування світового господарства. Уся історія світового господарства нагадує історію життя людини, що має свої етапи: «зародження», «розвиток» і «сформованість». Передумови зародження світового господарства склалися приблизно 10 тис. років тому, коли людина з простого споживача перетворилася на виробника. Головну роль тоді відігравало сільське господарство. Саме тому цей етап і одержав назву аграрного. Під час аграрного, або доіндустріального, етапу виникли перші осередки землеробства і почало розвиватися тваринництво. Упродовж кількох тисяч років дедалі нові види тварин і рослин «приручала», тобто одомашнювала людина. Водночас неухильно зростали площі сільськогосподарських земель.

Мал. 13. Еволюція економічної структури світового господарства

Розвиток сільського господарства і ремесел сприяв виникненню торгівлі. Проте національні господарства агарного періоду були дуже слабо пов’язані одне з одним. Отже, як такого світового господарства не існувало.

Наступний етап розвитку господарства одержав назву індустріального. Адже він був ознаменований появою потужної промисловості, передусім електроенергетики, машинобудування і хімічного виробництва. Це, зокрема, вимагало інтенсивного використання різноманітних природних ресурсів, а також значних інвестицій капіталу з більш розвинених країн. Бурхливий розвиток оброблюваної промисловості, транспорту і водночас подальше вдосконалення сільськогосподарського виробництва дали змогу збільшити обсяги виробництва. А це сприяло поширенню збуту продукції і зміцненню міжнародних економічних зв’язків.

Тому як єдине ціле світове господарство має історію, яка налічує майже 100 років. Основою його формування став світовий ринок, утворення якого проходило поетапно з XVI-XVIII ст., а особливо інтенсивно - із середини XIX ст., коли машинне виробництво стало переважати у розвинутих країнах. З другої половини XX ст. відбулося різке зростання масштабів і поглиблення зв’язків між державами, що й сформували по-справжньому світове господарство (мал. 13).

Нині ми спостерігаємо третій етап розвитку світового господарства, який одержав назву постіндустріального. Адже дедалі більшу роль тепер починає відігравати не промислове виробництво, а сфера послуг, наука й освіта. Як наслідок, корпорації починають поступатися головним місцем університетам, а бізнесмени - ученим і професійним фахівцям. У 1980-х роках концепція постіндустріального суспільства отримує подальший розвиток у теорії інформаційного суспільства, у якій відбито зростання значення в житті суспільства інформації.

Його відрізняють високий ступінь освоєння географічного простору, формування міжнародних виробничих сил, посилення економічної взаємодії і взаємозалежності. Вступ світового господарства в новий етап розвитку супроводжується активізацією співробітництва між країнами в господарській сфері. Важливими суб’єктами світогосподарських зв’язків стають транснаціональні корпорації. Вони сформували інтернаціональні виробничі комплекси.

І в основу всіх змін, що відбувалися і відбуваються у світовому господарстві, покладено міжнародний поділ праці.

• Світовий ринок. Результатом розвитку міжнародного поділу праці стало виникнення світового ринку.

Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн, що пов’язані між собою міжнародними економічними відносинами. Він став результатом розвитку внутрішніх і національних ринків товарів, що вийшли за межі державних кордонів.

Світовий ринок почав формуватися ще в XVI-XVIII ст. з розвитком мануфактурного виробництва, коли місцеві ринки ставали тісними для виробників і частку продукції вони намагалися продавати за межами національних кордонів. Процеси індустріалізації першої половини XIX ст. сприяли перетворенню регіональних центрів міжнародної торгівлі в єдиний світовий ринок. Це етап посилення відкритості світової економіки.

А остаточно світовий ринок сформувався у XX ст. Він перейшов національні кордони, здійснюючи міждержавні переміщення товарів, послуг, фінансових ресурсів. У сучасних умовах світовий ринок характеризується широким залученням країн до міжнародних економічних взаємозв’язків і посиленням їхньої взаємозалежності.

Отже, ринок, де мають місце відносини купівлі-продажу товарів і послуг багатьох країн, являє собою світовий ринок. Можна сказати, що світовий (міжнародний) ринок - це сукупність тих частин національних ринків країн, що взаємодіють між собою шляхом купівлі-продажу товарів і послуг.

Світовий ринок проявляється через міжнародну торгівлю, яка є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу і складається з двох зустрічних потоків товарів - експорту та імпорту (мал. 14).

Поняття світового господарства і світового ринку дуже тісно пов’язані між собою. Розвиток міжнародного поділу праці привів до переростання світового ринку у світове господарство. Основна різниця між ними полягає в тому, що світове господарство являє собою високу стадію розвитку ринкової економіки, для якої притаманним є не так міжнародний рух товарів і послуг, як міждержавне переміщення чинників виробництва.

Мал. 14. Структура зовнішньої торгівлі країн Євросоюзу, 2015 р.

Сучасне світове господарство - це ринкова система, у якій виокремлюють три групи світових ринків: товарний, фінансовий і ринок праці.

Товарний ринок включає: ринок споживчих товарів, ринок засобів виробництва і ринок послуг. На цьому ринку створюються і розподіляються продовольчі та непродовольчі товари, житлові споруди та споруди виробничого призначення, а також послуги (транспортні, інжинірингові, страхові, туристичні, рекламні тощо).

Світовий фінансовий ринок в основному обслуговує рух інвестиційних, грошових капіталів і товарно-матеріальних цінностей. На ньому відбувається вкладення коштів у створення або придбання в інших країнах різноманітних підприємств, накопичення і перерозподіл грошових ресурсів у світовому економічному просторі, формується система відносин з обміну іноземних валют.

На міжнародному ринку праці основним об’єктом купівлі-продажу є іноземна робоча сила: кваліфіковані та некваліфіковані робітники, а також спеціалісти.

Світовий ринок виконує важливі функції для ефективної діяльності світового господарства. Наприклад, він інформує виробників і споживачів про наявність і ціну товарів і послуг, а також дає змогу отримати їхню об’єктивну оцінку з позицій міжнародних стандартів і критерії якості товару. Світовий ринок дає змогу раціональніше використовувати чинники виробництва у світовому економічному просторі.

Для світового ринку характерні такі риси:

• вихід господарської діяльності за національні межі;

• міждержавне переміщення товарів під впливом не тільки внутрішньодержавних, а й міжнародних попиту і пропозиції;

• підказка виробнику, у яких галузях і регіонах виробничі ресурси можуть бути застосовані найефективніше;

• вилучення з міжнародного обміну товарів і послуг, які не відповідають міжнародним стандартам якості;

• на ньому існує особлива система цін - світові ціни;

• на ньому рух товарів зумовлюється не лише економічними чинниками (виробничими зв’язками між підприємствами та регіонами країни), а й зовнішньоекономічною політикою окремих держав.

Світовий ринок є сферою міжнародного обміну і тому має зворотний вплив на виробництво: показує йому, що, скільки і для кого треба продукувати. Із цього погляду світовий ринок є головним для виробника і є центральною категорією світової економіки.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

Використовуючи додаткові джерела інформації, підготуйте презентацію «Роль у світовій економіці: 1) держав; 2) міжнародних компаній; 3) міжнародних організацій».

ГОЛОВНЕ

• Світове господарство - це глобальна система національних господарств, взаємопов’язаних різними формами міжнародних економічних та інших зв’язків.

• Міжнародний географічний поділ праці - це спеціалізація окремих країн і територій на виробництві та експорті певних товарів і послуг.

• Під час формування світового господарства виділяють аграрний, індустріальний та постіндустріальний етапи.

• Світовий ринок - це сукупність національних ринків окремих країн, що пов’язані між собою міжнародними економічними відносинами.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Дайте визначення понять «світове господарство» та «світовий ринок».

2. Обґрунтуйте неминучість міжнародного географічного поділу праці.

3. Доведіть наявність нових тенденцій у сучасному міжнародному поділі праці.

4. Чим постіндустріальний етап розвитку господарства відрізняється від попередніх?

5. За картами географічного атласу визначте, на чому спеціалізуються економічно розвинені країни світу та країни, що розвиваються.