Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Пестушко

Тема 2. Демографічні процеси у світосистемі

§ 20. Населення світу: чисельність, природний рух населення, демографічний перехід, демографічна політика

ПРИГАДАЙМО!

  • Які основні показники характеризують населення тієї чи іншої території?
  • Що впливає на чисельність населення світу?
  • Що таке демографічна політика?

• Які зміни чисельності населення світу? Чисельність населення світу на кінець 2018 р. становила понад 7,6 млрд осіб. Загалом населення світу збільшується, проте темпи його зростання не завжди були однакові (мал. 20.1).

Річний приріст населення у 2017 р. становив 1,2 %. Але цей показник значно менший, ніж був, наприклад, у ХХ ст. Так, у 1927 р. на Землі проживало 2 млрд, а за 30 років, у 1960 р., зафіксовано 3 млрд. При цьому на кінець ХХ століття вже нараховувалося понад 6 млрд осіб.

Мал. 20.1. Динаміка кількості населення

Стрімке зростання кількості населення у ХХ ст. дістало назву «демографічний вибух». У 1995 р. за рік на Землі з'явилося 100 млн осіб. Це найбільший приріст населення за всю історію людства. Тривалий час чисельність населення збільшувалася переважно завдяки країнам, що розвиваються. Так, дані переписів населення, проведені в останні роки, свідчать, що стрімке зростання чисельності населення поступово припиниться.

• Що таке природний рух населення? Чисельність населення змінюється насамперед унаслідок природного руху населення - сукупності процесів народжуваності, смертності і природного приросту, що забезпечують безперервне відновлення і заміщення людських поколінь. За даними ООН, у цілому народжуваність у світі знижується. Усе більше країн мають наразі показники народжуваності нижче рівня, необхідного для природного відтворення населення, який становить приблизно 2,1 народжень на одну жінку.

У період 2010-2016 рр. рівень народжуваності був нижче рівня відтворення в 63 країнах світу, на які припадає 46 % світового населення. У цій групі - 10 країн світу з великою кількістю населення жителів: Китай, США, Бразилія, Росія, Японія, В'єтнам, Німеччина, Іран, Таїланд і Велика Британія.

Різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих називається природним приростом населення, який зазвичай розраховується на 1 тис. населення за рік (у проміле %о).

Залежно від того, які процеси переважають, відбувається природний приріст або природне зменшення населення. Учені-демографи розрізняють розширене (переважання народжуваності над смертністю (і в абсолютних показниках, і в розрахунку на 1000 осіб), відповідно для нього характерний додатний природний приріст). Їросте (переважання постійної кількості населення в результаті приблизно однакової народжуваності і смертності (веде до заміщення покоління людей)). Звужене (перевищення смертності над народжуваністю, у результаті чого відбувається абсолютне зменшення кількості населення (депопуляція) відтворення населення.

Показники народжуваності і смертності в державах світу є індикаторами їх соціально-економічного розвитку. Так, висока народжуваність і низька смертність можуть свідчити про їхнє соціальне благополуччя. Короткочасний спад народжуваності та зростання смертності - результат економічної і соціальної кризи у країнах. Швидке зростання населення за рахунок тривалого збереження високої народжуваності зазвичай унаслідок відсталої економіки, ніж її процвітання. Це створює демографічну напругу, породжує надмірний тиск на природні ресурси, викликає дефіцит робочих місць і в подальшому - потоки емігрантів. На природне відтворення населення впливають також його конфесійна, етнічна, соціальна структури та екологічний стан території.

У природному русі населення розрізняють також традиційний (екстенсивний) та сучасний (інтенсивний) типи відтворення населення. Традиційний тип відтворення населення характеризується високою нерегульованою народжуваністю і високою смертністю, зазвичай з причин нерозвиненості медицини, низького рівня життя, війн, епідемій тощо. У результаті взаємодії цих чинників загальні темпи зростання чисельності населення невисокі, а у структурі переважає частка молодих людей. Цей тип характерний для ранніх етапів розвитку суспільства.

Сучасний тип відтворення зумовлений соціально-економічним розвитком держав, зростанням рівня і якості життя, залученням в економічну діяльність жінок тощо. У результаті різко зменшується рівень народжуваності, знижується рівень смертності, значно збільшується середня тривалість життя і частка людей старшого віку.

• Що таке демографічний перехід? Демографічний перехід - це історичний перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення. Сучасний демографічний перехід є швидким зниженням народжуваності і смертності, у результаті чого відтворення населення зведене до простого заміщення поколінь людей. Залежно від економічної ситуації усі країни проходять чотири фази (етапи) демографічного переходу (мал. 20.2).

Для першої фази характерна висока народжуваність, висока смертність, низький природний приріст населення.

Мал. 20.2. Фази демографічного переходу

Другу фазу вирізняє висока народжуваність, проте наявна тенденція до її зменшення, різкого зниження смертності у зв'язку з успіхами медицини, присутній також високий і дуже високий природний приріст. В окремих регіонах і країнах світу наявна тенденція до того, що коефіцієнт народжуваності знижується швидше коефіцієнта смертності, унаслідок чого відбувається уповільнення приросту і старіння населення.

Третю фазу знаменують показники смертності за рахунок «старіння населення» при повільному знижені народжуваності. Як наслідок, наявний перехід до незначного відтворення населення, пізніше - до його зменшення.

На четвертій фазі показники смертності і народжуваності зрівнюються, а ріст населення припиняється.

На сьогодні країни, що розвиваються, перебувають на другому-третьому етапах, розвинені країни - на четвертому етапі, при цьому в багатьох з них смертність перевищила народжуваність і спостерігається явище депопуляції населення.

Економічно розвинені країни вже завершили демографічний перехід, а ті, що розвиваються, закінчують другу і вступають у третю фазу, тобто виходять із стану демографічного вибуху і наближаються до завершення демографічного переходу.

ГЕОГРАФІЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

За даними Департаменту з економічних і соціальних питань Секретаріату ООН, кількість жителів планети, незважаючи на низьку народжуваність, буде зростати в середньому на 83 млн на рік. Уже до 2030 р. у світі буде на мільярд більше - 8,6 млрд осіб, зокрема, за рахунок збільшення тривалості життя. Середня тривалість життя у світі за останні 10 років зросла з 65 до 69 років, а жінок - з 69 до 73 років. Учені прогнозують, що у 2050 році населення планети становитиме 9,8 мільярда, а у 2100 році - 11,2 мільярда осіб. Наголошується, що найбільш населеними країнами продовжують залишатися Китай та Індія. Учені стверджують, що найбільш швидкими темпами зростатиме населення Нігерії і до 2050 року вона виявиться на третьому місці за кількістю жителів.

• Чим відрізняється демографічна політика у країнах з різним типом відтворення населення? Для розв'язання демографічних проблем держави розробляють і втілюють у життя власну демографічну політику. Традиційно демографічну політику сприймають як певну діяльність держави, метою якої є зміна демографічних показників розвитку населення та режиму його відтворення. У ширшому розумінні демографічна політика впливає і на якісні характеристики населення, зокрема: стан здоров'я, економічну активність тощо.

Головним завданням демографічної політики у країнах, де чисельність населення зменшується, є подолання цієї негативної тенденції та забезпечення розширеного відтворення населення. Так, загроза депопуляції змушує уряди розвинутих європейських країн (наприклад, ФРН, Нідерландів, Швеції) більше уваги приділяти процесу народжуваності як основному чиннику, що визначає режим відтворення населення. Серед програм демографічної спрямованості в таких країнах значну роль відіграють державні допомоги сім'ям з дітьми, грошові субсидії, форми соціального захисту жінок, стимулювання їх до народження дітей. Як показує досвід Франції, запровадження таких програм сприяє утриманню народжуваності на належному рівні.

Інша проблема, яку нині вирішують розвинуті країни світу, - старіння населення. Із цією метою демографічну державну політику спрямовують на використання внутрішніх резервів населення, поліпшення його якості: інтелектуального потенціалу, продовження здорового й активного життя і за рахунок цього забезпечення тривалішої економічної активності людей похилого віку. Це можливо лише за умови хороших показників їхнього здоров'я і працездатності. Прикладом такого підходу до розв'язання проблеми старіння населення є Японія, у якій було прийнято спеціальний закон про політику в старіючому суспільстві. Цей закон регулює питання зайнятості і доходів з тим, щоб усі члени і членкині суспільства могли реалізувати і за бажання мати можливість працювати навіть у похилому віці.

У країнах зі значною чисельністю населення і стрімким його зростанням (Індія, Китай, країни Африки, Близького Сходу) демографічна політика, навпаки, спрямована на стримування темпів зростання природного приросту. У цих країнах діють різноманітні державні програми зменшення кількості дітей у сім'ях, які вмотивовані підвищенням безробіття, нестачею ресурсів і продуктів харчування, загостренням інших соціальних проблем.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

МАЄТЕ ЗНАТИ:

  • загалом населення світу збільшується, проте темпи його зростання уповільнюються;
  • природний рух населення - це сукупність процесів народжуваності, смертності і природного приросту;
  • природний приріст населення - це різниця між кількістю народжених живими і кількістю померлих;
  • розрізняють розширене, просте і звужене природне відтворення населення, традиційне і сучасне;
  • демографічний перехід - це перехід від традиційного до сучасного типу відтворення населення, що проходить чотири фази;
  • демографічна політика розвинутих країн спрямована на стимулювання народжуваності, а країн, що розвиваються, - навпаки, на її стримування.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

1. Користуючись світовою статистикою в реальному часі, визначте чисельність населення світу, кількість народжених, померлих, а також природний приріст на цей момент.

2. За картою атласу «Чисельність населення світу» визначте регіони, у яких зосереджена найбільша кількість країн з великою чисельністю населення.

3. За даними ООН, у найближчі десятиліття половина всього світового приросту населення припадатиме на 9 країн світу: Індію, Нігерію, Демократичну Республіку Конго, Пакистан, Ефіопію, Танзанію, США, Уганду та Індонезію. Отже, своєрідними епіцентрами світового демографічного «вибуху» сьогодні є Африка та Азія.

Чим би ви пояснили цей факт? Чому в наведеному переліку відсутні європейські країни? Чи можуть імовірні зміни в демографічній політиці зазначених держав вплинути на зроблені прогнози?