Географія. Рівень стандарту. 11 клас. Пестушко

§ 18. Ґрунт

ПРИГАДАЙМО!

  • Що таке широтна зональність?
  • Як людина впливає на формування ґрунту?

• Що називають ґрунтом? Ґрунт іноді наочно називають дзеркалом ландшафту, оскільки це унікальне природне тіло є відображенням взаємодії упродовж тривалого часу цілої низки найрізноманітніших чинників. Ґрунт - це верхній відносно пухкий шар гірських порід, перероблений спільною дією сонячного світла і тепла, повітря, води та живих організмів. Перелічені компоненти неживої та живої природи є найнеобхіднішими чинниками утворення ґрунту. Для будь-якого ґрунту важливо, на якій гірській породі він утворився, оскільки вона є його основою, тому її називають материнською породою (мал. 18.1).

Мал. 18.1. Ґрунт

Такими породами найчастіше є осадові гірські породи: пісок, глина тощо. Ґрунт відрізняється від гірської породи багатьма властивостями, але головна його відмінність - родючість, або здатність ґрунту передавати рослинам поживні речовини. Родючість визначається наявністю у ґрунті перегною.

ГЕОГРАФІЧНИЙ КАЛЕЙДОСКОП

На початковій стадії формування Землі як планети ґрунту не було. Близько 500 млн років тому на подрібнених сонцем, водою і вітром гірських породах оселилися живі організми - бактерії та рослини (у жменці землі більше мікроорганізмів, ніж людей на Землі). Із часом вони відмирали, розкладалися і, врешті-решт, створили перегній, або гумус, - найголовнішу складову ґрунту. Поступово перегній змішувався з подрібненими часточками породи. Завдяки цьому ґрунт ставав пухким, що сприяло проникненню в нього води, повітря, бактерій.

• Які є типи ґрунтів? Поєднання різних чинників ґрунтоутворення зумовлює надзвичайну строкатість ґрунтів, які відрізняють будова, склад, колір, потужність гумусового шару: так, тільки на території України налічують кілька сотень їх видів. Сукупність усіх ґрунтів на певній території називають ґрунтовим покривом. Він має здебільшого широтне або близьке до нього простягання, тобто змінюється від екватора до полюсів. Це зумовлено тим, що формування ґрунтового покриву, як і природних зон, тісно пов'язано з розподілом тепла і вологи на земній кулі. Саме тому в межах певної природної зони зазвичай спостерігають однорідні ґрунти. Однак оскільки на формування ґрунтів впливають ще й інші чинники, то їхнє поширення не співпадає повністю з межами природних зон. Таким чином, загалом ґрунтовий покрив строкатіший порівняно з обрисами природних зон.

На різних широтах формуються різні типи ґрунтів (мал. 18.2). Найпоширенішим типом ґрунтів є черв(то-жовті. Такого забарвлення їм надає високий уміст заліза та алюмінію. Утворюються ці ґрунти (мал. 18.3) під вологими екваторіальними лісами. Велика кількість опадів у цих регіонах зумовлює вимивання з ґрунтів органічних решток, тому родючість червоно-жовтих ґрунтів досить низька. У тропіках, де кількість тепла значно перевищує запаси вологи, поширені сірі й бурі пустельні ґрунти. Вони часто засолені, малопотужні й через відсутність рослин майже не містять гумусу.

Мал. 18.2. Типи ґрунтів: а - чорноземні; б - світло-сірі лісові; в - дерново-підзолисті; г - буроземні; ґ - каштанові

У помірних широтах, особливо на півдні, за умов посушливого клімату під трав'яною рослинністю формуються каштанові ґрунти. Потужність гумусового шару в них може сягати близько півметра, проте вміст перегною незначний. Найродючіші ґрунти на земній кулі - чорноземи (так їх здавна називають за темний колір). Ці ґрунти утворюються в умовах недостатнього зволоження з добре вираженою сезонною контрастністю під трав'яною рослинністю на материнських породах, що містять сполуки кальцію. Органічні речовини тут майже не вимиваються в нижні шари ґрунту, що сприяє утворенню потужного (інколи понад 2 м) шару гумусу. Чорноземи є національним багатством України: на них припадає понад 65 % усіх ґрунтів, що становить четверту частину всіх чорноземних ґрунтів світу.

Чорноземи змінюються сірими лісовими ґрунтами, які утворюються під листяними лісами помірного поясу. Тут опадів буває майже стільки, скільки може випаруватися, тому вимивання гумусу невелике. Ось чому сірі лісові ґрунти досить родючі.

Підзолисті ґрунти формуються також у помірних широтах, де випадає значна кількість опадів, що швидко просочуються і переносять перегній і поживні речовини на глибину. Тому ґрунт втрачає темний колір, а на глибині близько 20 см з'являється характерний шар попелястого кольору, схожий на золу. Такого кольору ґрунту надає мінерал кварц. Підзолисті малородючі ґрунти поширені під хвойними і мішаними лісами.

Тундрово-глеєві ґрунти утворюються в місцях з надлишком вологи та нестачею тепла в полярних широтах. Для них характерний перезволожений шар сизого кольору, який називають глеєм. Трапляються також прошарки мерзлого ґрунту, а на поверхні - торф.

Арктичні ґрунти поширені у високих широтах, де панують холодний сухий клімат і багаторічна мерзлота. Тільки на короткий час ці ґрунти розмерзаються на незначну глибину, і тому шар перегною у них дуже тонкий, а в окремих ділянках його зовсім немає. Арктичний ґрунт не утворює суцільного покриву, а трапляється подекуди на ділянках, не вкритих снігом і льодом.

Мал. 18.3. Чинники ґрунтоутворення

• Як ґрунти впливають на спеціалізацію сільського господарства? Особливості клімату і переважання тих чи інших зональних типів ґрунтів визначають і зональну спеціалізацію сільського господарства. У зоні тундри й лісотундри на тундрово-глеєвих ґрунтах в умовах нестачі тепла землеробство можливе лише в закритому ґрунті, а на малопродуктивних пасовищах здебільшого розвивається тільки оленярство. Саме воно і є основною спеціалізацією цих територій.

На півночі помірного поясу в умовах прохолодного клімату тайги на малородючих підзолистих ґрунтах зазвичай вирощують скоростиглі культури - жито, ячмінь, овочі, деякі коренеплоди, ранню картоплю. Землеробство тут має осередковий характер. Південніше, за умов теплого помірного клімату, вирощують найрізноманітніші культури, займаються виноградарством і садівництвом. Посіви кормових і наявність природних пасовищ сприяють розвитку тут молочного скотарства.

У лісостепах на сірих лісових ґрунтах, а у степах - на чорноземах і каштанових ґрунтах головними культурами є пшениця, кукурудза, цукровий буряк, соняшник. Тваринництво має молочно-м'ясний напрям. На відходах переробки цукрових буряків та соняшнику дістало розвиток свинарство.

На заході субтропічного поясу в умовах середземноморського клімату на родючих коричневих і сіро-коричневих ґрунтах поширені садівництво та виноградарство, великі площі зайняті орними землями, де вирощують овочі та баштанні культури.

У вологих субтропіках у сільському господарстві активно використовують червоноземи і жовтоземи, на яких можна вирощувати цінні субтропічні культури, збираючи по два врожаї на рік: узимку - культури помірного поясу (зернові, овочі), улітку - тропічні однорічні (бавовник) або багаторічні культури (оливи, цитрусові, чай, волоський горіх, інжир тощо). Переважають низькопродуктивні, деградовані через неконтрольований випас пасовища.

Зона перемінно-вологих і мусонних лісів, де ґрунт протягом сухого сезону висихає досить сильно, у сільському господарстві представлена передусім плантаціями цукрової тростини, гаями апельсинових і мандаринових дерев, бананів та ананасів.

У зоні тропічних напівпустель і пустель на засолених, украй бідних сірих і бурих пустельних ґрунтах головним напрямом є вівчарство. Землеробство тут розвинене тільки в оазисах.

У зоні саван і рідколісся поширені червоні і червоно-бурі ґрунти, родючий шар яких легко вимивається в період дощів. Тому значні площі тут зайняті під пасовища, а також вирощування бавовнику, кукурудзи, арахісу.

У зоні екваторіальних лісів сільське господарство ведеться на дуже малих площах, оскільки поширені тут червоно-жовті ґрунти є малородючими.

• Що загрожує ґрунтам? Відомо, що родючість ґрунтів залежить не тільки від природних чинників, а й від господарської діяльності людини. Так, уносячи добрива, вона може підвищити родючість ґрунтів або, навпаки, звести її нанівець. Деградація ґрунтів нерідко відбувається і внаслідок використання хімічних засобів захисту рослин - речовин, які призначені для знищення живих організмів і більшість яких у природі не зустрічається. Серед численних антропогенних забруднювачів ґрунту найнебезпечнішими є важкі метали - цинк, мідь, свинець, кадмій та ртуть. Вони можуть надходити з атмосферними опадами, поверхневими чи підземними водами. Так само знижується родючість ґрунтів і через вітрову й водну ерозію ґрунтів, що розвивається завдяки осушенню чи надмірному зрошенню. Процес деградації ґрунтів, або втрату їх родючості, фахівці називають «тихою кризою планети». Адже ґрунт справедливо називають головним багатством держави та планети.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

МАЄТЕ ЗНАТИ:

  • ґрунт - це верхній пухкий шар гірських порід, перероблений спільною дією сонячного світла і тепла, повітря, води та організмів;
  • ґрунтовий покрив змінюється із широтою, що залежить від кліматичних умов;
  • переважання тих чи інших зональних типів ґрунтів визначають і зональну спеціалізацію сільського господарства;
  • родючість ґрунтів залежить від природних чинників і від людини.

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

З 2002 року 5 грудня щорічно у світі святкують Всесвітній день ґрунту. День ґрунту повинен об'єднувати людей у світі для загальної справи - захисту наших ґрунтів від виснаження, руйнації, деградації, а також для відтворення їх родючості.

Поясніть, чи варто, з огляду на сьогоднішні численні виклики в нашому суспільстві, приділяти серйозну увагу цьому святу. Чи не є це спробою відволікти людей від поточних нагальних проблем? Якщо ж ви згодні з таким святом, то запропонуйте до Дня ґрунту заходи, які були б, на вашу думку, доречними та ефективними.