Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Пестушко - Нова програма

§ 27. КИТАЙ. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

ПЕРШ НІЖ ЧИТАТИ, ПРИГАДАЙТЕ!

Приклади товарів із Китаю, якими ви користуєтеся вдома.

Особливості економіко-географічного положення Китаю.

• Експортна орієнтація економіки. Сучасна китайська економіка залежить від зовнішнього ринку. Зовнішньоекономічні відносини особливо швидко почали розвиватися з 1980-1990 рр. Це пов’язано з формуванням відкритої економіки країни. З 2010 р. Китай є найбільшим експортером у світі, а з 2013 р. - найбільшою торговельною країною.

За обсягом експорту країна займає 16-те місце у світі. Це дає майже 80 % валютних доходів держави. Країна експортує близько 20 % валової продукції промисловості і сільського господарства. Перелік товарів, що вивозяться з країни, налічує 50 тис. позицій.

Китай підтримує торговельно-економічні відносини зі 182 країнами і районами світу. Основними торговельними партнерами Китаю є Японія, США, країни Західної Європи. На них припадає понад 70 % закупівлі техніки і 90 % технічної документації. Японія поставляє приблизно 50 % машин і устаткування, а США лідирує в поставках високотехнологічної продукції, літаків, електронно-обчислювальної техніки.

Найконкурентоспроможнішою продукцією Китаю поки ще залишаються взуття, одяг та іграшки. Проте дуже активно розвивається експорт електроніки, вело-, мото- й автотехніки, транспортного і будівельного машинобудування. Китайська експортна продукція, що поставляється в Північну Америку, Японію, країни Західної Європи, має вищі стандарти якості. Цю продукцію виробляють у великих промислових районах, на численних філіях зарубіжних корпорацій. У північних і внутрішніх районах переважають невеликі підприємства, що випускають контрафактну (тобто дешеві підробки) продукцію провідних брендів світу. Ця продукція відрізняється низькою якістю і ціною.

Варто зазначити, що Китай експортує і продукцію сільського господарства, зокрема фрукти, рибу, морепродукти й інші продукти харчування. Крім того, провідним сільськогосподарським продуктом експорту є бавовна.

• Особливості розвитку і розміщення виробництв первинної і вторинної сфери. У сучасній структурі господарства Китаю на промисловість припадає понад 52 % створеного ВВП, на сільське господарство - 15 %, на сферу послуг - близько 33 %, що дає змогу зарахувати країну до індустріально-аграрних держав світу.

Сільське господарство Китаю розвивається в умовах обмеженості земельних ресурсів, а тому зосереджене переважно в межах Північнокитайської рівнини (мал. 57), де спостерігається найбільша у світі густота сільського населення. У рослинництві переважає зернове господарство. Недаремно за обсягом вирощування зернових культур, зокрема рису, країна посідає перше місце у світі. Пшениця є другою за значенням продовольчою культурою Китаю. Країна виділяється також збором кукурудзи і гаоляну.

З інших сільськогосподарських культур, що вирощуються у країні, найпоширеніші батат, соя, бавовник, арахіс, цукровий буряк і цукрова тростина. Крім того, з давніх часів Китай відомий у світі як потужний виробник різноманітних сортів чаю. КНР є провідною країною у світі з вирощування тютюну. Традиційними для китайців є овочівництво і плодівництво.

У тваринництві провідною галуззю є свинарство, яке розвивається переважно в підсобних господарствах селян. За поголів’ям свиней країна є абсолютним лідером у світі. Стабільно функціонує й скотарство, яке спирається на природну кормову базу луків і пасовищ. Птахівництво є галуззю, що динамічно розвивається. Птицю вирощують в особистих господарствах, що сконцентровані в приміських зонах (здебільшого це кури, індики, гуси). Вирощується також робоча худоба - коні, осли, верблюди, яки. Розведення кіз і овець поширене на півночі країни, Внутрішньої Монголії і в передгірних районах півдня. Вівчарство забезпечує сировиною легку промисловість.

Традиційно китайським напрямом тваринництва є шовківництво. Воно розвивається на півдні країни (де вирощують шовковичного шовкопряда) і в Північно-Східному Китаї (дубовий шовкопряд).

Велике значення має рибне господарство. На рисових полях розводять рибу, а на морських мілинах - креветок, водорості тощо.

Бджільництво поширене по всій країні, однак найсильніше в Північно-Східному Китаї. За експортом меду Китай посідає друге місце у світі (дає 1/3 світового експорту).

Промисловість. Китай, господарство якого багато в чому спирається на суспільну власність і розвивається за планом, є великою індустріальною державою. За загальним обсягом промислового виробництва він вийшов на 2-ге місце, а за кількістю підприємств - на 1-ше місце у світі.

У промисловому виробництві значна частка припадає на важку промисловість — чорну і кольорову металургію, енергетику і хімічну промисловість, важке машинобудування. Проте на початку XXI ст. найдинамічніше почали розвиватися новітні напрямки машинобудування, серед яких електронне й електротехнічне. Разом з тим у світовому виробництві високотехнологічної продукції країна поки що відстає від США і розвинутих країн Європи. Наявність значної кількості жіночої дешевої робочої сили сприяла розвитку багатопрофільної легкої промисловості.

Мал. 57. Сільськогосподарські регіони Китаю

На сьогодні в Китаї відкрили виробництва провідні західні компанії. Nokia, Coca-Cola, ABB, Evian, GE, Giorgio Armani, Siemens - ось лише незначна частина з величезного списку західних гігантів, які активно працюють на території Китаю.

Провідні компанії Китаю. Китайські товаровиробники впевнено набирають популярності у світі. Серед таких компаній можна назвати виробника й оператора телекомунікаційного обладнання ZTE Corporation. Товари і послуги компанії пропонуються майже в 140 країнах світу. У 2002 р. корпорація TCL, один із найбільших виробників телевізорів, недорого придбала збанкрутілу німецьку компанію Schneider Electronics AG. А вже через рік опісля придбання німецького виробника TCL створила спільне підприємство з французькою компанією Thomson, отримавши статус найбільшого виробника телевізорів у світі.

Далеко за межами країни відомий найбільший виробник ноутбуків — Lenovo. У своїй країні компанія є досить успішним виробником мобільних телефонів. Однією зі значущих подій 2004 р. було придбання китайською Lenovo підрозділу з виробництва персональних комп’ютерів IBM. Завдяки цьому кроку китайська компанія стала третім у світі виробником ПК.

Серед китайських брендів побутової техніки можна виділити Наіег, Hisense, Gree, Midea, ВВК, TCL, Galanz. Наіег - один із найбільших виробників побутової техніки у світі, лідер з виробництва холодильників. Компанія відома високою якістю і сучасним дизайном, завдяки чому успішно конкурує з іншими виробниками.

Відомими виробниками автомобілів є Dongfeng, BYD, Geely.

До переліку кращих телекомунікаційних компаній належать Huawei, ZTE, TCL. Huawei - транснаціональна корпорація, що складається зі 100 філій по всьому світу. Продукцію Huawei Technologies становлять абонентські пристрої, телефони початкового рівня, смартфони й інтернет-планшети. Meizu - компанія, що випускає цифрові електронні пристрої. Також вона входить до десятки найкращих виробників країни.

Також китайськими брендами є деякі відомі IT-компанії, як-от НТС, Acer, MSI, ASUS і Gigabyte.

Відомими виробниками одягу і спортивних товарів є: Lining, Anta, Metersbonwe, 361 degrees, Peak sport та інші.

• Домінуючі складові третинного сектору. У сфері послуг Китаю переважає торгівля, товарообіг якої за період економічних реформ зріс у 12 разів.

Швидко також розвивається фінансовий ринок. Тут працюють дуже потужні банки. Чотири банки країни входять до десятки найбільших банків світу за капіталом і активами. Дві китайські фондові біржі (Шанхайська і Гонконзька) за капіталізацією і обігом входять до десятки найбільших у світі.

China Mobile, Industrial Construction Bank of China, Bank of China, China Construction Bank, PetroChina, пошукова система Baidu і China Merchants Bank - компанії-флагмани третинного сектору економіки, про які знають у багатьох країнах світу.

Мал. 58. Великий Китайський мур

Важливим напрямом розвитку сфери послуг є туризм. За оцінками експертів, Китай у XXI ст. стане лідером у світі за відвідуванням туристами. Підставою для цього є щорічний стабільний приріст туристів на 15-18 %. Найпопулярніші центри туризму - Пекін, Шанхай, Гунчжоу, Аоминь, Сянган, острів Хайнань і Тибет. Однією з найграндіозніших пам’яток архітектури країни є Великий Китайський мур (мал. 58). Цей історичний туристичний об’єкт входить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і є найвідвідуванішим у Китаї.

• Характерні риси просторової організації господарства. У Китаї склався істотний розрив у рівнях економічного розвитку між найрозвиненішими приморськими провінціями і містами центрального підпорядкування та внутрішніми частинами країни - Тибетом, Синьцзяном, Ганьсу й ін. Це пояснюють особливостями історичного розвитку території, природними умовами, традиціями населення.

Щоб зменшити територіальні відмінності розвитку і з метою вдосконалення територіального планування, у 1980-ті рр. в Китаї були виділені три економічні зони. Східна зона - найрозвиненіша. Тут зосереджено більшість промислових центрів і вузлів, багато сільськогосподарських районів, транспортних магістралей, морських портів. У Центральній зоні переважають підприємства гірничодобувної промисловості, виробництва палива й електроенергії, хімічних продуктів, продовольства. У Західній зоні перевагу має тваринництво і переробка мінеральної сировини.

Також у країні виділяють шість економічних районів: Північно-Східний, Північний, Східний, Центрально-Південний, Південно-Західний, Північно-Західний.

• Спеціальні економічні зони. У 1990-ті рр. в Китаї було проголошено програму модернізації промисловості, сільського господарства, оборони, науки і техніки, яка успішно реалізується і нині. Тоді ж у ранг закону було зведено приватну власність і розпочалися ринкові реформи. У чотирьох приморських містах було сформовано перші дослідні полігони реформ - спеціальні економічні зони (СЕЗ), в яких створено достатньо сприятливі умови для залучення іноземного капіталу. Нині в країні діють (мал. 59): 5 СЕЗ (найбільшою є Шанхай); 90 зон техніко-економічного розвитку державного рівня (є в усіх великих містах; 114 зон нових і високих технологій (зокрема, технопарк «Чжунгуньцунь» у Пекіні й парк високих технологій «Чжанцзян» у районі міст Шанхай і Тяньцзінь).

• Міжнародні зв’язки України з Китаєм. Співпраця між Україною і Китаєм розпочалася в 1992 р. з укладання угоди між двома країнами про торговельно-економічне співробітництво.

Країни нарощують співробітництво у сфері машинобудування, металургійної і хімічної промисловості. Динамічно розвиваються зв’язки у сфері авіабудування. Розвиваються також міжрегіональні відносини між провінціями Китаю та областями України, між містами двох країн: Києвом і Пекіном, Дніпром і Шанхаєм, Харковом і Тяньцзинем, Одесою і Ціндао.

Мал. 59. Спеціальні економічні зони Китаю

У 2016 році товарообіг між Україною та КНР становив понад 5,5 млрд дол. США. При цьому китайський експорт в Україну - 3,3 млрд дол. США, експорт із України становив 2,2 млрд дол. США.

Основні статті експорту до Китаю: руди, шлаки і зола - 32,5 %; зернові культури - 29,9 %; жири й олії - 26 %; деревина і вироби з деревини - 2,6 %; реактори ядерні, котли, машини - 2,5 %. Основу імпорту з Китаю становили: електричні машини - 22,5 %; реактори ядерні, котли і машини - 17,1 %; пластмаси, полімерні матеріали - 6,1 %; чорні метали - 4,4 %; органічні хімічні сполуки - 3,7 %; різноманітна хімічна продукція - 3,7 %; взуття - 3,5 %; вироби з чорних металів - 3 %.

Пріоритетними напрямами співробітництва в науково-технічному співробітництві визначено: енергоефективність, авіабудування, суднобудування, раціональне природокористування, розвиток аерокосмічних, інформаційних і комунікаційних технологій, а також підготовку і стажування аспірантів і молодих учених.

ГОЛОВНЕ

Китай є найбільшим експортером у світі і найбільшою торговельною країною. Він підтримує торговельно-економічні відносини зі 182 країнами.

Основні торговельні партнери Китаю - Японія, США, країни Західної Європи.

У структурі господарства Китаю на промисловість припадає понад 52 % ВВП, на сільське господарство - 15 %, на сферу послуг - близько 33 %.

Сільське господарство розвивається в умовах обмеженості земельних ресурсів, а тому зосереджене переважно в межах Північнокитайської рівнини.

Пріоритетними напрямами співробітництва України і Китаю є: енергоефективність, авіабудування, суднобудування, раціональне природокористування, розвиток аерокосмічних, інформаційних і комунікаційних технологій.

ПЕРЕВІРИМО СВОЇ ЗНАННЯ І ВМІННЯ

1. Користуючись картами атласу, назвіть найбільші промислові центри Китаю і їхню спеціалізацію. Поясніть особливості розміщення промислового виробництва країни.

2. Порівняйте картосхеми на малюнку 57 і малюнку 56. Зробіть висновок про зв’язок густоти населення з використанням земель у сільському господарстві. Назвіть культури, які вирощують на південному сході й на північному сході країни.

3. Які чинники вплинули на розміщення на території країни спеціальних економічних зон?

4. Складіть презентацію «Економічний феномен Китаю».

5. Зробіть висновок про важливість для України пріоритетних напрямів співробітництва нашої країни і Китаю у сфері науково-технічного співробітництва.

6. Складіть візитівку Китаю.