Роман Нелл Гарпер Лі «Вбити пересмішника» — класика американської літератури XX століття

Розвиток художньої літератури ніколи не припиняється. Серед сучасних дитячих зарубіжних письменників на увагу заслуговує творчість Гарпер Лі — американської письменниці та публіцистки. «Вбити пересмішника» — єдиний роман Гарпер Лі — було видано 1960 року. Книга одразу ж здобула популярність, отримала Пулітцерівську премію й стала класикою сучасної американської літератури.

Гарпер Лі за фахом юрист. І герої її роману так чи інакше пов’язані з боротьбою за права кожної чесної людини (незалежно від кольору її шкіри), за право на спокійне життя, на працю, відпочинок. Роман ґрунтується як на особистих спостереженнях авторки за своєю родиною та сусідами, так і на події, що сталася в її рідному місті 1936 року, коли їй самій було десять. Твір вирізняється душевністю й гумором, хоча й порушує серйозні питання насильства та расової нерівності.

2011 року, відповідаючи на питання, чому вона написала лише один роман, Лі відповіла: «З двох причин: по-перше, я не хотіла би проходити через тиск та публічність, через які я пройшла із твором «Вбити пересмішника», за жодні гроші. По-друге, я сказала все, що хотіла сказати, і не говоритиму це знову».

Події, описані в романі,— про суспільні зміни в США та світі (1933-1935 рр., період Великої економічної депресії), які на той час тільки зароджуються. Дія твору розгортається в невеличкому американському містечку в середині 1930-х рр., але проблеми, порушені в ньому, долають межі цього містечка: вони набувають загальнолюдського значення. До речі, ці проблеми не застаріли й до сьогодні.

Оповідь ведеться від імені дівчини Джин Луїзи Фінч — це значно «унаївнює», спрощує, згладжує «гострі» питання, порушені у творі. У романі описано три роки з життя дівчинки Скаут (та її на 4 роки старшого брата Джеммі), батько якої, Аттикус,— правозахисник. Саме в цьому проміжку часу батькові доводиться відстоювати у суді справу, пов’язану з чорношкірим чоловіком Томом.

Нелл Гарпер Лі

Обкладинка роману «Вбити пересмішника»

Очима дитини легше побачити й пояснити, що люди з різним кольором шкіри — однакові. Незрозуміло тоді, чому соціум ставиться до них по-різному, упереджено, несправедливо. «Меседж» тогочасного суспільства: вони — лише діти, виростуть — усе зрозуміють, усе стане на свої місця.

Роман «Вбити пересмішника» перекладено більш ніж десятьма мовами світу.

Українською мовою книгу видавали 1975 року в перекладі Михайла Харенка та 2015 року в перекладі Тетяни Некрич.

За мотивами книги знято однойменний фільм 1962 року з Ґреґорі Пеком у ролі батька головної героїні Аттикуса Фінча. Фільм теж уважають класикою американського кіно.

Розширюємо світогляд

Цитати з роману Гарпер Лі «Вбити пересмішника»

«...є в людини щось таке, що не скориться більшості,— це її совість»;
«...більшість людей хороші, коли їх зрозумієш»;
«...розумієш, дівчинко, це не образа, коли тебе називають словом, яке комусь здається образливим. Це тільки свідчить, яка жалюгідна душа в людини, що так каже»;
«...коли дитина щось питає, заради бога, поясни їй. Не треба викручуватися. Діти — це діти, вони швидше, ніж дорослі, помічають, коли ми починаємо ухилятися, це їх тільки збиває з пантелику»;
«...для того щоб жити по совісті з іншими людьми, я повинен жити в злагоді з власною совістю. Діяти по совісті не завжди означає погоджуватися з думкою більшості»;
«...справжня мужність — це коли ти знаєш наперед, що не переможеш, а все одно борешся, борешся до кінця. Рідко перемагаєш, а все-таки часом перемагаєш».

(Переклад з англійської Т. Некрич)