Зарубіжна література. 9 клас. Паращич
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Генрік Ібсен — творець соціально-психологічної драми
Сила соціального протесту, вірність високим моральним принципам, глибина розкриття психології особистості — всім цим можна пояснити заворожувальну силу його драм.
В. Адмоні
«Під шум великих міжнародних бур я зі свого боку воював із маленьким суспільством, до якого був прикутий волею обставин і життєвих умов»,— писав у своїх спогадах Генрік Ібсен, видатний норвезький драматург другої половини XIX ст., чиї п’єси ось уже понад 130 років не сходять зі сцен театрів у всьому світі. Головний мотив його творчості — заклик до людини реалізувати своє справжнє покликання, тільки не за рахунок чужого щастя чи самого життя.
Життєвий і творчий шлях Генріка Ібсена
Генрік Юхан Ібсен народився 20 березня 1828 року в невеличкому норвезькому містечку лісорубів Шиєні, у багатодітній родині, що належала до кола місцевої купецької аристократії. З усіх братів та сестер Генрік був близьким лише з сестрою Хедвіґ. Дитинство Генріка було самотнім та безрадісним. Особливо нещасливим воно стало після того, як розорилася батькова торговельна фірма. У 15 років хлопця відправили до Ґримстада вчитися на помічника аптекаря.
Вечері в будинку аптекаря часто не було навіть напередодні Різдва. Становище Ібсена поліпшилося лише через чотири роки, коли в аптеці змінився власник, який підвищив юнакові платню й надав окрему кімнату. Генрік дістав змогу багато читати, узявся за самоосвіту. Незабаром він познайомився з молодими людьми, що поділяли його погляди, і замкнутий характер юнака змінився на краще: він бував веселим, інколи збирав друзів у себе. Молодь потягнулася до інтелектуального спілкування, до дискусій із серйозних питань. Ібсен увійшов у світське товариство, почав брати уроки латини та грецької, деякі науки вивчав самостійно.
Так він провів шість років, жив у мансарді на скромну платню. Юнака приваблювали поезія, літературна праця. Генрік почав писати вірші. Перша п’єса Ібсена «Катиліна» — історична драма — особливого успіху не мала. Але вже 1852 року двадцяти-дворічний юнак приїжджає до Берґена й очолює молодий норвезький театр. У театрі він робив усе — від підмітання сцени до режисури, що допомогло йому пізнати сценічні умовності того часу, традиції, канони, які потім йому захотілося зруйнувати. Дирекція театру відправила його до Данії та Німеччини — набувати досвіду. Його п’єси уже починають помічати. Сім років потому Генрік Ібсен перебуває в Кристіанії (теперішнє Осло). І це один із найважчих періодів у його житті. Ібсен бідує, і справжнім порятунком виявляється одержана за допомогою драматурга Б. Б’єрнсона стипендія на поїздку до Рима.
1864 року Ібсен виїхав із Норвегії. Це добровільне вигнання тривало аж 27 років.
Генрік Ібсен одружився із Сюзанною Торесен, яка стала його вірним другом на все життя. У них народився син. Родина жила то в Італії, то в Німеччині. Перші твори, які принесли драматургові світову славу,— «Бранд» (1866) і «Пер Ґюнт» (1867). Вони в романтичному світлі змальовували конфлікт людини з її оточенням і показували безодню між героїчними пориваннями та дійсністю, між реальністю та ідеалом. У наступних творах письменник більше схиляється до реалізму. 1891 року Ібсен повернувся на батьківщину. А через сім років Норвегія урочисто святкувала сімдесятирічний ювілей видатного письменника. Не стало його 1906 року.
Драми Ібсена не сходять зі сцен і сучасних театрів світу, особливою популярністю в режисерів користується п’єса «Ляльковий дім».
Калейдоскоп цікавого
З 1986 року в Норвегії вручають Національну премію Ібсена за внесок у драматургію, а з 2008 року — Міжнародну премію Ібсена.
2001 року ЮНЕСКО внесло рукопис «Лялькового дому» у список програми «Пам’ять світу».
На честь головної героїні п’єси Генріка Ібсена названо астероїд (783) Нора, відкритий 1914 року.
УС. В Україні про творчість Ібсена писали І. Франко, Леся Українка, Н. Кобринська та інші. Драми Ібсена ставлять на українській сцені з початку XX ст. Окремі драматичні твори письменника переклали А. Крушельницький, М. Загірня, Н. Грінченко, І. Стешенко та інші.
Творчість Г. Ібсена
У другій половині XIX ст. в норвезькій літературі панувала так звана національна романтика. Але Ібсен був переконаний, що «не дріб’язкове копіювання сцен побуту» робить письменника національним, а «той особливий тон», що мчить «назустріч нам із рідних гір, із долин... але насамперед — із глибини нашої власної душі». Ще 1857 року Ібсен так визначив своє творче завдання — зробити драму серйозною, примусити глядача мислити разом із автором і героями, перетворивши його на «співавтора драматурга». У драмі не повинні боротися ідеї, тому що цього не буває в дійсності, слід показувати «зіткнення людей, життєві конфлікти, у яких, як у коконах, глибоко приховані ідеї, що борються, гинуть або перемагають».
Усю творчість Генріка Ібсена умовно поділяють на 3 періоди
1848-1864 рр. — І період творчості: національно-романтичний. Оспівує героїчне минуле Норвегії. Це «Катиліна», «Богатирська могила».
1865-1878 рр. — II період творчості: реалістичний. Засудження буржуазної дійсності — п’єси «Бранд»,«Пер Ґюнт».
1878-1896 рр. — III період творчості: створення «нової драми». «Ляльковий дім», «Привиди», «Дика качка».
Ще за життя Ібсена його драматургію було визнано новаторською.
Але особливо визначальні все-таки ті п’єси Ібсена, у яких і сюжетна аналітичність, й інтелектуальне осмислення зосереджені в останніх сценах твору, у його розв’язці, де в діалозі, який межує з дискусією, відбувається справжнє переосмислення персонажами свого попереднього життя й самих себе.
- 1. Як ви розцінюєте таку поведінку драматурга — обстоювати національну культуру й перебувати в матеріальній скруті, а не піддаватися модному данському впливу, завдяки якому можна було б стати багатим та успішним?
- 2. Які риси характеру Генріка Ібсена допомогли йому стати всесвітньо відомим письменником?
- 3. Які твори драматурга можна назвати знаковими?
Прокоментуйте афоризми письменника.
- Більшість має за собою владу, але не права; меншість завжди має за собою право.
- Жінка — наймогутніша у світі істота, і від неї залежить спрямовувати чоловіка туди, куди його хоче повести Господь Бог.
- П’єса не завершується, коли падає завіса після п’ятої дії. Справжній фінал — поза її межами... Справа кожного читача чи глядача самому дійти до цього фіналу через особисту творчість.
«Ляльковий дім» як соціально-психологічна драма, перший завершений твір «нової драми». Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство
П’єсу «Ляльковий дім» написано 1879 року. В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори, головної героїні твору, стала норвезько-данська письменниця Лаура Кілер. Під впливом п’єси Ібсена «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла друком 1869 року під псевдонімом. З нею познайомився драматург і порадив авторці розпочати літературну творчість. Вони потоваришували. Після смерті батька Лаура з матір’ю переїхала до Данії, де 1873 року вийшла заміж за ад’юнкта Віктора Кілера. 1876-го Віктор захворів, і його потрібно було лікувати на Півдні. Він не захотів звертатися по допомогу до свого багатого батька, хоч як його Лаура не просила. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. Чоловік зцілився від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення до Данії знову потрібні були гроші для переїзду до іншого міста. Лаура знову взяла позику у формі векселя. За неї поручився далекий родич, комерсант.
Поки спливав термін погашення векселя, Лаура нездужала після пологів і не мала грошей. Родич теж перебував у складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель, але передумала та знищила його. Усі її дії стали відомі чоловікові. Спочатку він їй глибоко поспівчував, але під упливом сім’ї та друзів змінив своє ставлення до неї та почав вимагати розлучення, яке незабаром і оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали психічно хворою, шахрайкою. Через деякий час чоловік передумав, перепросив у дружини й повернув її додому. Вона розпочала літературну діяльність та поступово виплатила всі борги. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому». Нора і її прототип мали багато спільного, але була й істотна відмінність: Нора сама пішла з сім’ї, сама протиставила себе суспільству — це її свідоме рішення.
П’єса «Ляльковий дім» — це класичний зразок соціально-психологічної драми, драми про дім, сім’ю, людей, які прожили разом багато років, але так і не змогли стати щасливими. Вона є прикладом того, як соціальний за своєю суттю конфлікт — зіткнення природних людських прагнень і нелюдських законів суспільства — набуває спочатку морального забарвлення (у п’єсі в межах сім’ї з’ясовують, морально чи аморально вчинила Нора, підробивши підпис на векселі), а потім дію переводять у сферу психології — основну увагу зосереджено на душевній боротьбі головної героїні. Не випадково цю п’єсу часто називають просто «Нора».
Композиція п’єси «Ляльковий дім» має аналітичний характер. Аналітизм її полягає в тому, що твір розпочинається показом зовнішньої ілюзії щастя, а закінчується катастрофою. Драматург доводить, що злагода, комфорт, у яких живуть його персонажі, а також нібито доброзичливі взаємини між ними є оманою.
Тема твору — духовне пробудження людини, її прагнення вільно проявитися як особистість; становище жінки в суспільстві, бунт проти суспільної моралі.
Ідея — розкриття безправного становища жінки в чоловічому суспільстві; заклик до збереження сімейних стосунків, до злагоди й миру в родині; відновлення загальнолюдських цінностей.
Проблематика:
- жінка і суспільство;
- особистість і суспільство;
- багатство і бідність;
- кохання, шлюб, сім’я;
- відповідальність за свої вчинки;
- материнський обов’язок;
- людська гідність;
- сенс життя і щастя.
Головну увагу письменник зосередив на проблемі прав жінки, але побудова драми, система образів переконливо довели, що доля головної героїні відбила глибинні суперечності сучасного драматургові суспільства.
Жанр твору — соціально-психологічна драма, драма-дискусія.
ТЛ. Соціально-психологічний твір — це твір, у якому у складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях, розкрито багатогранні характери героїв у всьому розмаїтті їхнього психологічного функціонування в контексті соціального середовища.
Драма-дискусія — це драма, у якій герої є носіями різних, але добре обґрунтованих поглядів. Конфлікт вибудовано на дискусії і впродовж п’єси її не закінчено, а, навпаки, загострено, фінал залишається відкритим.
Обкладинка книги Г. Ібсена «Ляльковий дім»
У п’єсі «Ляльковий дім» Ібсен заклав основи реалістичної соціально-психологічної драми. Обивательське благополуччя родини адвоката Хельмера розкрилося в ній у найнещасніший і найневблаганніший спосіб, оголивши брехливість моралі, панівних на той час норм родинного життя та горезвісної святості шлюбу.
Соціальний конфлікт драми «Ляльковий дім» полягає в зіткненні природних людських прагнень з антилюдськими, застиглими законами та звичаями суспільства.
Згодом соціальні суперечності у драмі переросли в суперечності моральні, які драматург розв’язав у психологічному плані. Поведінка героїв психологічно глибоко вмотивована: вісім років подружнього життя Нори, про які ми дізналися із передісторії,— це вісім років роздумів і сподівань. І лише у ті три дні, коли героїня, хапаючись за останню надію, боролася за свою сім’ю, за щастя, повністю розкрився її складний духовний світ. Рішення піти з сім’ї далося нелегко, це не емоційне поривання, а глибоко обдуманий учинок.
Психологічний конфлікт — «пробудження» й духовна боротьба Нори, її бажання по-справжньому розібратися в житті, усвідомити себе як особистість.
Сюжетний конфлікт — таємниця і кримінальний учинок Нори як несвідомий виклик буржуазному суспільству, його законам.
Конфлікти твору можна ще поділити на основний, зовнішній та внутрішній.
Основний |
Між прагненнями Нори та писаними й неписаними законами тогочасного суспільства, а також між уявним та реальним життям жінки |
Зовнішній |
«Бурхливий», навколо шантажу Кроґстада, історії його та фру Лінне |
Внутрішній |
У душі Нори |
Композиція драми на три дії аналітична, що означає послідовне розкриття неблагополуччя й трагізму, які приховані під зовні пристойною оболонкою. Так поступово автор розкриває сутність подружнього життя Хельмерів, на перший погляд, щасливого, але заснованого на неправді та егоїзмі.
У п’єсі формально наявні всі елементи сюжету.
Експозиція — переддень Різдва, показ життя в сім’ї Хельмерів.
Зав’язка — поява Крістіни Лінне і Нільса Кроґстада в будинку Хельмерів. Крістіна за допомогою Нори отримує місце роботи. Кроґстад теж вимагає допомоги.
Розвиток дії — Кроґстад шантажує Нору. Нора в розпачі шукає вихід зі складної ситуації і не знаходить його.
Кульмінація — лист Кроґстада. Торвальд дізнався про злочин Нори, а Нора почула справжнього Торвальда.
Розв’язка — розпад сім’ї. Нора йде з дому.
Сценічна доля твору
ЛК. Цікавою та складною була сценічна доля п’єси «Ляльковий дім». На початку 1900-х рр. ібсенівську драму ставили на всіх європейських сценах. Перша постановка відбулася 21 грудня 1879 року в Королівському театрі Копенгагена. Саме в цей час у п’єсах Ібсена грали Сара Бернар, Елеонора Дузе, Аґнес Сорма. Найкращі акторки світу, граючи роль Нори, втілювали задум Ібсена по-різному. Італійська прима Елеонора Дузе не погоджувалася з авторським фіналом, і драматургові довелося його змінити. Російська акторка Віра Комісаржевська, навпаки, повністю дотримувалася у заключній сцені ібсенівського тексту. Обидва варіанти мали величезний успіх. На українській сцені п’єсу вперше було поставлено 1900 року в київському театрі «Соломон». Але публіка не була готова сприйняти її однозначно.
Драма «Ляльковий дім» посідає особливе місце на батьківщині Г. Ібсена: там фільми за цим його твором та іншими знімають регулярно. За межами Норвегії драму екранізували двічі 1973 року: у Великій Британії та у Франції. Відомий також телеспектакль «Нора» російського режисера Іона Унгуряна, екранізований 1980 року.
Бетті Хеннінґс у ролі Нори. Королівський театр. Копенгаген
Назва п’єси «Ляльковий дім» символічна. «Ляльковий дім» — це дім фальшивих цінностей, за якими приховано егоїзм, духовну порожнечу, роз’єднаність людських душ. У цьому домі не жили, а лише грали в кохання, шлюб, сімейну злагоду і навіть людські гідність і честь. Ця назва вказує на головну ідею — втрату в людині людського, підкріплену низкою ігрових ситуацій (наприклад, на вечірці в сусіда Норі призначали роль гарненької ляльки, що чудово танцює), символічними реаліями та епізодами (репетиція та виконання танцю тарантели; маскарадні костюми; ялинка, що зів’яла). Не менш промовистою є символіка, пов’язана з Різдвом, оскільки головний зміст Різдва Христового полягає у поверненні до вічних цінностей, людських ідеалів, у відновленні порушених зв’язків із Богом та між людьми.
Образ Нори
Здається, сім’я Нори — ідеальна. Заможний люблячий чоловік, діти, няня, затишний будинок. Усі здорові, веселі, щасливі. Проте чи так це насправді? Нора потайки купляє і їсть мигдалеве печиво, чоловік напівжартома-напівсерйозно називає її марнотраткою. Потім ми дізнаємося про страшну таємницю Нори. Щоб віддати борг (вона взяла гроші на лікування чоловіка), їй доводиться роками викручуватися — економити на власному гардеробі, обманювати щодо вартості покупок, використовувати свої подарунки, робити власноруч ялинкові прикраси.
Виникає запитання: чому вона не сказала чоловікові про борг і чому вони разом не віддають його? Відповідь проста: Нора дуже любить Торвальда, оберігає його чоловічу гідність та вразливу натуру. Заради цього вона навіть порушує закон — підробляє підпис батька-поручителя в банківському документі (знову ж таки, щоб не засмучувати того, хворого). Так вона розуміє свій обов’язок як дружини й дочки. Та ось приходить біда в особі лихваря Кроґстада: той шантажує Нору, вимагаючи, щоб жінка поклопотала перед чоловіком щодо його посади, інакше він розкриє її таємницю, а це спричинить великі неприємності для всієї родини Хельмерів. Нора гарячково шукає виходу.
Зрештою, Хельмер про все дізнається. У Нори залишається надія, що він як сильний, люблячий чоловік, що постійно на цьому наголошував, візьме провину на себе, захистить її, зрозуміє, і вони разом подолають усі перешкоди. Але цього не трапляється... Хельмер звинувачує дружину в усіх смертних гріхах і фактично відлучає її від сім’ї, дітей.
Драматичний театр В. Ф. Комісаржевської. «Ляльковий дім» Г. Ібсена
Коли ж Кроґстад несподівано повертає боргове зобов’язання й справа щасливо завершується, Торвальд, ніби нічого не трапилося, говорить, що... прощає Нору! І все буде, як раніше! Утім, жінка, прозрівши, побачила справжню сутність свого коханого, заради якого вона стільки років страждала. Вона вирішує піти з дому, щоб обміркувати, як їй жити далі, як захистити свою людську гідність, зрозуміти справедливість чи несправедливість тогочасних законів суспільства, релігії, моралі та сімейних стосунків.
Київський академічний театр юного глядача на Липках. Нора — заслужена артистка України Анжеліка Гирич
На запитання стурбованого Торвальда, чи повернеться вона, звучить рішуча відповідь: «Для цього повинне статися чудо з чудес, щоб спільне життя по-справжньому стало шлюбом». Торвальд намагається втримати Нору, нагадуючи їй про так званий обов’язок перед чоловіком і дітьми. Нора ж відповідає, що вона не тільки мати сімейства, але «насамперед людина, така сама, як і ти,— або принаймні повинна стати людиною».
Фінал п’єси, як бачимо,— катастрофа. Але його не можна назвати трагічним. Героїня не загинула, а, навпаки, стала переможницею, бо ніби знайшла себе й мала достатньо мужності, аби реалізувати свою волю й відкинути все, що їй заважало. Водночас ця перемога гірка, адже її спричинив болісний розрив Нори з усім її попереднім життям (особливо з дітьми) і зробив її самотньою у протистоянні суспільству з його нормами моралі. Отже, перемога Нори, тобто її внутрішнє звільнення та обрання нею свого справжнього шляху, не означає завершення її боротьби. Навпаки, реальні випробування героїні ще попереду — після того, як опуститься завіса. Тільки тоді почнеться боротьба Нори за своє самоствердження, за пізнання справжніх законів життя.
Художні особливості, значення твору
Створивши нову, аналітичну за настроєм п’єсу, Ібсен не розвантажив її від побутових подробиць. Так, п’єса починається з принесення Норою додому різдвяної ялинки, встановлення якої припадає на Святий вечір. Різдво для католиків і протестантів — головне свято року, воно є уособленням сімейного затишку й тепла. Крім ялинки, драматург наводить багато інших побутових подробиць. Це і неаполітанський костюм Нори, у якому вона танцюватиме на вечірці в сусідів, а потім у цьому самому костюмі почне рішучу розмову з Хельмером. Це і поштова скринька, де лежить викривальний лист від лихваря, візитівки Ранка з чорним знаком — свідченням швидкої його смерті. Ідучи від Хельмера, Нора хоче взяти з собою тільки ті речі, що привезла зі свого будинку, одружившись. Вона звільняється від речей «лялькового будинку», від усього, що здається їй нещирим, чужим. У безлічі подробиць Ібсен прагнув показати засмічення життя в будинку Хельмера. Водночас, ці подробиці підтексту допомагають читачеві та глядачеві розібратися в подіях, що відбуваються.
Риторика, іронія, суперечка, парадокс та інші елементи драми ідей покликані розбудити глядача від емоційного сну, змусити його співпереживати, перетворити на учасника дискусії, що виникла,— отже, не шукати для нього порятунку в чутливості, сентиментальності, а навчити думати.
Роль Г. Ібсена в розвитку світової драматургії, його новаторство
Виступаючи 1898 року в Союзі норвезьких жінок на святі, влаштованому на його честь, Ібсен сказав: «Дякую за тост, але я повинен відхилити від себе честь свідомого сприяння жіночому руху. Я навіть не дуже усвідомив його суть. І справа, за яку борються жінки, мені здається загальнолюдською...»
Ібсен поклав початок «новій драмі», і в очах Б. Шоу для сучасного глядача він набагато важливіший, ніж видатний Шекспір: «Шекспір виводив на сцені нас самих, але в далеких для нас ситуаціях... Ібсен задовольняє потребу, не втамовану Шекспіром. Він подає нас самих, але нас у наших власних ситуаціях. Те, що трапляється з його героями, трапляється і з нами».
Ібсен, за словами Б. Шоу, «наполягає на тому, щоб вища мета була натхненною, вічною, такою, що безупинно розвивається, а не зовнішньою, незмінною, фальшивою... не літерою, але духом... не абстрактним законом, а живим спонуканням».
ТЛ. Ібсенізм — особливість художнього мислення, творчого методу, який полягає в розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, інтелектуально-аналітичному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні підтексту, символіки тощо.
- 1. Що таке драма?
- 2. Який твір називають соціально-психологічним?
- 3. Як би ви визначили жанр твору «Ляльковий дім»?
- 4. Визначте композиційні елементи драми «Ляльковий дім».
- 5. У чому полягає особливість композиції ібсенівської «нової драми»?
- 6. У чому полягає конфлікт драми?
- 7. Чому твір має таку назву?
- 8. У чому символічність драми Ібсена?
- 9. Розкажіть про кожного з героїв «Лялькового дому», накресліть схему їхніх взаємин.
Обкладинка збірки п’єс Г. Ібсена
- 10. Як сам драматург ставився до «жіночого питання» й чому?
- 11. У чому полягає значення п’єси Г. Ібсена сьогодні?
- 12. Що таке ібсенізм?
- 1. Розшифруйте ланцюжок «дочка-лялька —> дружина-лялька —> особистість».
- 2. У чому, на вашу думку, полягає символічність назви п’єси «Ляльковий дім»?
Літературний ринг
Нора свідомо не допускає себе до дітей, щоб їм не зашкодити, тому що вірить у те, що сказав чоловік: «Майже всі, хто рано схибив у житті, мали брехливих матерів» |
Нору називають «жахливою матір’ю», яка покинула трьох своїх дітей та думала лише про себе |
А якої думки про це ви? Чи згодні ви з тим, що Нора є жахливою матір’ю, що діти, матерям яких доводилося обманювати, обов’язково схиблять у дорослому житті?
Запам’ятайте! Твір Г. Ібсена «Ляльковий дім» — новаторський за своїм змістом і формою. У ньому чи не вперше порушено жіноче питання й твердо заявлено, що жінка в родині — це не красивий додаток до чоловіка, лялька, а людина, що має гідність і честь, тож і ставитися до неї необхідно відповідно: як до рівної.
Усвідомте, що справжнє кохання, міцна родина спираються на взаємну любов, повагу та вірність партнерів. Довіряти потрібно не стільки словам та обіцянкам, скільки реальним справам; а міцність родини перевіряють не в щасті, а в нещасті, у складних обставинах.
Проаналізуйте образи Нори та фру Лінне, порівняйте їх; зіставте образи Хельмера та Кроґстада, висловивши свою думку про те, чи є вони цілком негативними.
Створіть проект-дослідження «Жіноче питання на межі XIX-XX ст. та його втілення у творах мистецтва — літературі, театрі, живописі, музиці тощо».
- 1. Ви не хочете засмучувати когось із близьких і приховуєте від нього якусь неприємну таємницю, хочете самотужки залагодити справу. Ваших добрих намірів не помічають і звинувачують вас у різних особистих недоліках. Як ви вчините?
- 2. Хтось (як доктор Ранк) пропонує вам значну матеріальну підтримку, якої ви дуже потребуєте (як Нора), в обмін на прихильність та дружбу. Що ви відповісте на це?
- 3. Перед вами вибір — виконати свій обов’язок (як у Нори перед дітьми) чи відстоювати свою людську гідність (як Нора перед чоловіком); допомогти другу або подрузі в життєво важливій справі, поступаючись своїми інтересами, чи розв’язувати свої проблеми. Що й чому ви оберете?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України