Зарубіжна література. 8 клас. Паращич

Підсумуємо знання з теми. Від «перлини неправильної форми» до суворих правил

  • 1. Які літературні напрями домінували в XVII столітті?
  • 2. Назвіть основні ознаки мистецтва бароко.
  • 3. Яке місце в культурі бароко посідає людина?
  • 4. На ґрунті яких філософських ідей виник класицизм?
  • 5. Яким чином ідеологія класицизму протиставила себе ідеології бароко?
  • 6. Яких представників європейського класицизму ви знаєте?
  • 7. Чому літературу античності класицисти сприймали як взірець для наслідування?
  • 8. Схарактеризуйте жанрову систему класицизму.
  • 9. Якими були вимоги, що визначали правила побудови класицистичної трагедії?
  • 10. У чому полягала специфіка зображення характеру людини в літературі класицизму?
  1. 1. Що спільного і що відмінного в зображенні людини у представників класицизму — з одного боку, та письменників античності й епохи Відродження — з іншого?
  2. 2. На прикладах творів мистецтва проаналізуйте особливості стилів бароко та класицизму в західноєвропейській архітектурі. Порівняйте характерні особливості вивчених стилів.
  3. 3. Сформулюйте 3-4 відмінності, які особливо контрастно протиставляють стилі класицизму і бароко.
  4. 4. Як ви вважаєте, чи можуть твори доби бароко та класицизму зворушити, зацікавити сучасного читача і глядача? Що важливе нам у мистецтві попередніх епох?
  5. 5. Поміркуйте: чи є проблеми комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» актуальними сьогодні, чи продовжують у нашому житті своє існування Журдени, Доранти, Дорімени?

Світ і час вимагають розмаїття. Від химерного, непередбачуваного, розквітчаного бароко ми помандрували в епоху суворих канонів класицизму з його єдністю часу, місця та дії, з упорядкованістю, де чорне є чорним, а біле — білим. Ми ознайомилися зі сповненим драматизму баченням світу в епоху бароко у віршах Луїса де Ґонґора-і-Арґоте та Джона Донна, з духовними шуканнями людини, що заблукала у Всесвіті й залежить від вищих сил, з її тривогами та розчаруваннями, багатою символікою поетичного слова. Знайомство з іскрометною французькою комедією Мольєра, про якого В. Гюґо писав: «...Три великі найхарактерніші генії нашої сцени — Корнель, Мольєр і Бомарше»,— це свято сміху, але сміху очищувального, адже стільки ще в наш час Журденів із їхнім прагненням слави та переконанням, що все купується за гроші, Дорантів, які впевнені, що завжди знайдуться простаки, котрих лестощами можна обдурити й скористатися їхніми коштами.

Отже, наш багаж знань поповнився такими духовними надбаннями попередніх епох, до яких і нині звертаються митці різних країн.