Зарубіжна література. 8 клас. Паращич

Золота доба персько-таджицької лірики, її особливості, відомі постаті

Мандруємо до Середньої Азії. До VI століття там була самобутня согдійська культура, що ґрунтувалася на засадах зороастризму. Арабський халіфат завоював ці території і завдав серйозного удару давній іранській культурі. Скрізь насаджували іслам, арабську мову. Це було «століття мовчання» іранської мови та літератури. Пройшов час. Освічені іранці почали засвоювати культурні досягнення завойовників та здобувати й розвивати свої. Х-ХІІ століття стали періодом східного Відродження із центром у Бухарі — столиці держави Саманідів. З усіх-усюдів туди з’їжджалися митці, вчені, зодчі. І що дивно: усі славетні поети того часу були знаменитими вченими в різних галузях науки (і навпаки). У всьому світі відомі та викликають захоплення твори Ібн Сіни, Рудакі, Гафіза, Фірдоусі, Сааді, Омара Хайяма та ін.

Зороастризм — давнє пророцьке віровчення, що ґрунтується на проповіді давньоіранського пророка Заратустри. Пророцтво полягає в тому, що існує два споконвічних вибори: благий і злий, що явилися Заратустрі в одному з видінь як Спента-Майнью, поборник добра («Дух святий») і його супротивник — Анхра-Майнью («Злий дух»), який також був від самого початку, але злий та жорстокий. Усе залежіть від вибору людини, на чиєму вона боці — Духу Добра чи Духу Зла.