Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

Авангардизм — це умовний термін для позначення художніх течій у літературі й мистецтві, що зародилися на початку XX століття й рішуче поривали з попередньою літературною традицією. Для естетичного пошуку митців-авангардистів характерним було прагнення зруйнувати усталені принципи побудови художнього твору та смаки публіки.

Акмеїзм (у перекладі з грец. — вершина, вищий ступінь чогось) — одна з модерністських течій у російській поезії 1910-х рр., що сформувалася у відповідь на крайнощі символізму. Ця течія об'єднала М. Гумільова, А. Ахматову, О. Мандельштама, С. Городецького та деяких інших митців.

Антиутопія (від англ. antiutopia) — напрям у художній літературі, що полягає в сатирично-алегоричному змалюванні будь-якого суспільства, у якому запанували негативні тенденції розвитку; це художнє дослідження, що є умовним прогнозом-попередженням, символічною моделлю суспільства за умов збереження в ньому наявних негативних проблем.

Гротеск — тип художньої образності, який ґрунтується на химерному поєднанні фантастичного й реального, прекрасного та потворного, трагічного й комічного, життєподібного та карикатурного.

Екзистенціалізм (латин. існування) — один із провідних напрямів у філософії XX століття. У літературі екзистенціалізму закарбувалося напружене переживання духовної кризи західної цивілізації, ситуації морального вибору особистості в межовій ситуації, відчуття втрати сенсу буття, нездоланного трагізму людського життя — його приреченості на самотність, відчуженість і занедбаність у ворожому світі.

«Епічна драма» — жанр літератури, що виник шляхом проникнення структур прози у драматургію, а згодом — класицистичного мистецтва сцени. «Епічна драма» спрямована не на конкретну розв'язку дії, а на розв'язання глобальних проблем.

Індивідуальний стиль письменника — ідейно-художня своєрідність творчості письменника, риси його творчої індивідуальності, зумовлені життєвим досвідом, світоглядом, загальною культурою, характером, уподобаннями, орієнтацією на певні літературні напрями; неповторні особливості письменника.

Магічний реалізм — художній метод, у якому магічні елементи включені в реалістичну картину світу. У сучасному значенні цей термін використовують як умовну назву модерністської течії переважно в літературі Латинської Америки.

Модернізм (дослівно — осучаснений, від латин. modernus — сучасний) — напрям у світовому мистецтві та літературі 10-30-х рр. XX століття, що сягнув найвищого розвитку після Першої світової війни.

Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, якому в останні десятиліття XX століття поступився місцем модернізм. Цей напрям — продукт постіндустріальної доби, доби розпаду цілісного погляду на світ, руйнування світоглядно-філософських, економічних, політичних систем.

Притча — твір із чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Фабула у притчі є розгорнутою алегорією. Багато притч містять біблійні книги, давньоруські збірники. Мудрі притчі складали українські письменники та філософи (Григорій Сковорода, Іван Франко та ін.). Нового змісту притча набула в сучасній літературі Європи.

Символізм — одна з модерністських течій у російській поезії на порубіжжі століть (1890-1910).

Соціальна фантастика, соціальна наукова фантастика — піджанр наукової фантастики, головний акцент у якому зроблено на розвитку і взаємовідносинах у людському суспільстві.

Футуризм (у перекладі з латин. — майбутнє) — авангардистська течія початку XX ст. (1910-ті рр.), що розвинулася переважно в Італії та Росії. Творцем його вважають італійського письменника Ф. Марінетті, який 1909 року опублікував «Маніфест футуризму». У Росії футуристами були Велимир Хлєбников, Б. Л. Пастернак, Ігор Сєверянін, В. В. Маяковський, в Україні — М. В. Семенко.