Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 11 клас. Паращич - Нова програма

Ясунарі Кавабата — класик сучасної японської літератури

Японія для європейських країн тривалий час була terra incognita — незвіданою землею через свою віддаленість і закритість. За тисячоліття в цій країні сформувалася багата культура, що втілює особливі традиції та звичаї народу.

Один із визначних прозаїків XX століття, лауреат Нобелівської премії 1968 року Ясунарі Кавабата влучно висловився про сутність японського мислення: «Захоплюючись сучасною літературою Заходу, я іноді намагався наслідувати її зразки. Але по суті своїй я — східна людина і ніколи не звертав з власного шляху...».

Проза Я. Кавабати м'яка, лірична, сповнена тонких нюансів. Його манеру письма можна порівняти з цвітінням сакури, пелюстки якої повільно облітають, символізуючи неповторні миттєвості життя. Він прагнув розкрити таємний, прихований сенс буття, змушуючи читачів шукати істину разом.

Інтерактивна вправа

• За матеріалами інфографіки зі с. 134 й онлайн-додатка складіть повідомлення-презентацію за темою «Ясунарі Кавабата — класик сучасної японської літератури» (робота в парах).

Відображення самобутності японської культури в повісті «Тисяча журавлів»

Згідно з ученням школи дзен, до якої належав Кавабата, у поетиці японського мистецтва центральне місце посідає прийом натяку (йодзю), який допомагає відчути те, що не можна побачити зором, осягнути розумом, а лише зрозуміти серцем, зробивши у такий спосіб своє відкриття світу.

Повість «Тисяча журавлів» Ясунарі Кавабата написав 1951 року, а вже 1952-го письменник здобув за неї премію Академії мистецтв Японії. Свого часу Кавабата подорожував Маньчжурією і вивчав класичний японський роман XI століття «Сага про Ґендзі». Чимало дослідників простежують зв'язок повісті «Тисяча журавлів» саме із цим середньовічним твором.

Ясунарі Кавабата

Японський письменник. М'яка, лірична, сповнена тонких нюансів проза Кавабати зажила популярності в усьому світі: Нобелівську премію (1968) митець здобув першим із поміж японських письменників. Перше оповідання митця — «Сцена з сеансу».

Основні твори

Ще в університеті Кавабата відновив видання університетського літературного журналу «Сін-січо» («Нова хвиля думок»), у якому опублікував своє перше оповідання «Сцена з сеансу».

У жовтні 1924 р. Кавабата з кількома друзями започаткував новий літературний журнал «Бунґей дзідай» («Мистецька доба») як реакцію молоді на стару школу японської літератури, особливо на вплив натуралізму.

Відомим Кавабата став після виходу друком «Танцівниці з Ідзу» (1926).

Один із найвідоміших романів митця — «Країна снігів», що виходив друком окремими випусками з 1934-го до 1947 р. «Країна снігів» — це відверта розповідь про кохання токійського дилетанта та провінційної гейші.

Після Другої світової війни Кавабата успішно продовжував публікуватися. Поміж його творів — «Тисяча журавлів», «Стугін гори», «Сплячі красуні», «Краса й смуток» та «Давня столиця».

Ілюстрація до «Голос краси звучить тихо» Я. Кавабати

Музей письменника у Ібаракі (префектура Осака, Японія)

Постер фильму «Країна снігів» реж. С. Тойода (1957)

Найвидатніші повоєнні книги письменника — «Сембазуру» («Тисяча журавлів»), написана в 1949-1951 рр., та «Яма но ото» («Стугін гори», 1949-1954). Центральними темами «Сембазуру» є японська чайна церемонія та безнадійне кохання.

Кавабата залишив невизначеними фінали багатьох своїх книг, що іноді дратувало читачів та критиків, але це був свідомий хід, оскільки автор уважав нюанси описаних подій важливішими за висновки, порівнюючи свій стиль письма з традиційною формою японської поезії — хоку.

У повісті, що розвиває давні традиції класичної японської словесності, Ясунарі Кавабата порушує проблеми моралі й краси, намагаючись застерегти прийдешні покоління від бездуховності. Твір написано за принципом вабі, в основі якого — приглушена, неяскрава краса, розкриття цінності кожної миті життя. Митець переконаний, що в давно покинутих місцях ми зустрічаємо втрачений час, при цьому минуле продовжує існувати і впливати не лише на теперішнє, а й на майбутнє.

Напевне, тільки у японців є ханамі — свято милування квітучою сакурою, цукімі — свято місяця в повні, юкимі — свято першого снігу. Утім, чи не найпопулярнішою, звісно, є тя но ю — чайна церемонія, яка відіграє у творі Ясунарі Кавабати «Тисяча журавлів» важливу роль.

С. Харунобу. Чайна церемонія. Середина XVIII ст.

За результатами досліджень у галузі етнопсихології, більшість японців — інтелігентні, виховані, увічливі, стримані, надзвичайно працьовиті, дисципліновані, шанобливо ставляться до людей старшого покоління. Відданість, поклоніння батькам, виконання обов'язків щодо них — незмінні риси японців. Традиційно вони уникають обговорення особистих питань, не терплять неповаги: людина, яка принижує, як і та, кого принижують, утрачає обличчя. Алессандро Валіньяно, італійський священик-місіонер XVI—XVII ст., писав: «Уважаю, що у світі немає більше народу, який би ставився до власної гідності так вимогливо, як японці... Вони завжди обачні й ніколи не обтяжують інших своїми скаргами й нещастями. Вони з дитинства вчаться не розкривати своїх почуттів, уважаючи це безглуздим».

У подружньому житті японців існують певні правила, не прийнятні для західного світу (хоча трапляється і навпаки): так, нормальним вважають, якщо одружений чоловік має коханок, натомість дружина не докоряє чоловікові, тому що для японців виявлення недовіри є аморальним.

Провідні ідеї повісті «Тисяча журавлів»

Свою нобелівську лекцію Я. Кавабата назвав «Красою Японії народжений». Цим митець прагнув підкреслити, що досягненнями у своїй творчості він зобов'язаний тому духу національної культури, який зветься красою Японії. Почав він промову віршами японського поета ХІІІ століття Доґена:

Весною — квіти,

Влітку — спів зозулі,

Яскравий місяць в небі — восени,

А взимку — сніг,

Пречистий і холодний.

(Переклад І. П. Бондаренка)

Згодом письменник пояснив: «Можливо, невеликий вірш Доґена здається європейцеві примітивним, банальним набором образів пір року, але мене він вражає тонкістю, глибиною й теплом почуттів, у ньому — сутність японської душі».

Головний герой повісті Я. Кавабати «Тисяча журавлів» Кікудзі тонко відчуває красу природи, яка гармонує з його настроєм, проводить паралелі з подіями свого життя, відчуває сезонність, циклічність часу. Повертаючись додому електричкою від пані Оота, він бачить вранішню заграву, і його зір фіксує всі деталі цього пейзажу:

«Червоне сонце ніби пливло на обрії, ковзаючи по вершечках дерев.

Ліс виступав на небі чорним силуетом»^*.

^* Тут і далі: переклад Івана Дзюба.

Кікудзі здатний насолоджуватися природою, відчувати живий потік її енергії. «Зірка блищала серед хмар і тому здавалася ще більшою, ніж була насправді. Ореол навколо неї був аж наче вологий». Згодом ця картина до найдрібніших деталей постає в його уяві, коли він дізнається про смерть пані Ооти. Крокуючи доріжками храмового саду, Кікудзі помічає, що дика азалія на схилі гори вбралася в пуп'янки.

На роботі Мітані в європейському костюмі, а вдома — у традиційному кімоно. Його оточують старовинні мініатюри, чайний посуд, квіти, які надихають на роздуми:

«На диньці ледь-ледь виднів вицвілий знак майстра, а на коробочці під нею — його ім'я, Сотан.

Якщо вірити напису, то диньці щонайменше триста років.

Кікудзі не розумівся на тому, як добирати квіти для чайної церемонії, та й служниця також. Однак йому здалося, що іпомея, мабуть, пасує для ранкової чайної церемонії.

Тендітна іпомея, що й за день внівець зів'яне, і трьохсотлітня динька. Вражений цим порівнянням, Кікудзі якийсь час не міг одірвати очей од квітки.

Можливо, іпомея і динька куди краще гармонують між собою, ніж букет європейських садових квітів і глечик “сіно”».

Герой починає вагатися між європейським способом життя і традиційним японським, подумки зважується навіть припинити чайні церемонії, розпродавши весь батьків спеціальний чайний посуд.

Отже, провідними ідеями повісті «Тисяча журавлів» є утвердження єдності людини з природою, гармонії зі світом, повернення до національних традицій і одвічних цінностей.

1976 року у видавництві «Дніпро» вийшла друком книжка Я. Кавабати в перекладах І. П. Дзюба «Країна снігу» (перевидана видавництвом «Фоліо» 2008-го), що містить такі твори японського митця: «Танцівниця з Ідзу», «Містечко Юміура», «Країна снігів», «Тисяча журавлів», «Добра людина», «Осінній дощ».

Першим значним твором Ясунарі Кавабати, який привернув увагу критики та читачів, була новела «Танцівниця з Ідзу» (1926), екранізована (1933) кінорежисером Хейноске Ґосьо. Темою цієї ліричної новели й матеріалом для чотирьох наступних стали переживання закоханого юнака. Уже в цьому творі яскраво постала особливість таланту Ясунарі Кавабати: через естетику й національну самобутність класичної народної японської літератури він розкриває загальнолюдські, сталі цінності. Такі твори митця, як «Сторінки безумства», «Пан Спасибі», «Стугін гори», також були екранізовані.

• 1. У чому полягає своєрідність японської культури? Звідки витоки цієї своєрідності?
• 2. За що цінують Ясунарі Кавабату на його Батьківщині та у світі?
• 3. Назвіть основні теми й ідеї повісті «Тисяча журавлів». Стисло перекажіть її сюжет.
• 4. Які етичні й естетичні основи японської культури відображає чайна церемонія?
• 5. Що уособлює шанобливе ставлення героїв твору до чайного посуду, особливо старовинного?
• 6. Як письменник ставиться до чайної церемонії й чому?
• 7. На вашу думку, як ставлення до чайного посуду характеризує героїв? Наведіть приклади.
• 8. Які асоціації у вас породжує образ головного героя? Із чим бореться в собі юнак Кікудзі?

Проаналізуйте!

• 1. Розкрийте взаємини людини та природи в повісті «Тисяча журавлів».
• 2. Поясніть психологію поведінки Кікудзі — головного героя твору Кавабати — та його опонентки Тікако.
• 3. Прокоментуйте висловлювання Накамура Міцуо про Ясунарі Кавабату: «Сенс його життя як художника, напевне, слід шукати не просто у створенні ліричних і поетичних творів, а значно глибше. Сам письменник, безперечно, важливе значення надавав місцю, яке він посідав у суспільстві, і своєму голосу — як голосу літератора».
• 4. Чи можна назвати Ясунарі Кавабату представником традиційного напряму в японській літературі? Доведіть свою думку.

Створіть!

• Психологічний портрет письменника, зважаючи на його висловлювання в нобелівській промові: «Усе своє життя я прагнув прекрасного і прагнутиму до самої смерті». Ясунарі Кавабата також зазначив, що не розуміє, чому обрали саме його, адже для письменника «слава стає тягарем».

Повість Я. Кавабати «Тисяча журавлів»: гармонія людини та природи

Тривоги й вагання цілих поколінь, їхні моральні й естетичні ідеали дали поштовх творчим шуканням Я. Кавабати, для якого були близькими водночас духовні традиції світової літератури і цінності японського народу. Він упевнений, що зв'язок часів триває, що минуле існує в теперішньому, пронизавши його невидимими променями. Кавабата уміє відтворювати цей ланцюг часів, відчуваючи світ у трьох часових вимірах: минулому, теперішньому й майбутньому. Ця тривимірність нерідко поставала як єдність спогадів, учинків і марень його літературних героїв.

Порівняльна характеристика Фуміко та Юкіко

Фуміко	Юкіко
Спільне
Вродливі молоді дівчата; чисті; ніжні; сором'язливі; поважають своїх батьків; дотримуються національних традицій; віддаються почуттям, живуть ними; щирі у стосунках
Відмінне
Сильна духом, здолала багато життєвих негараздів, здатна на співчуття аж до самопожертви, ревно оберігала щастя матері за життя і дбає про її добру пам'ять по смерті. Вирізняється прихованою внутрішньою красою	Із дружної, доброзичливої родини, освічена, шляхетна, сучасна. Вирізняється духовною чистотою та вишуканою зовнішньою красою

Усі герої та події повісті пов'язані невидимим, але міцним павутинням: виявляється, що подарунки, які під час війни приносив Кікудзі батько, насправді відшукувала Фуміко, а улюблена батькова чашка колись належала чоловікові Оота-сан. Пані Оота бачила в Кікудзі своє минуле й мала з ним нетривале щастя, але Фуміко відчувала нещастя матері, через що не помітила власного щастя. І таких зв'язків у творі безліч, щоправда, їх не всі пояснено, але саме ця недомовленість надає повісті якоїсь особливої, сутінкової краси.

Японські уявлення про красу та їхнє відображення у творі. Символіка повісті

Японська мудрість стверджує: «Гідна людина бачить красу і радість життя там, де їх не помічають інші». Письменник Ясунарі Кавабата розкрив яскраву красу (міябі) у творі «Тисяча журавлів» усебічно: і як чуттєву земну красу Оота-сан, і як вишукану вічну красу Юкіко, і як непомітну, духовну красу Фуміко.

Краса природи — від величного пейзажу до маленької квіточки-одноденки — зачаровує головного героя, підтримує його душевну рівновагу: «Лишившись на самоті, Кікудзі помітив, що дика азалія на схилі гори вбралася в пуп'янки. Він глибоко вдихнув повітря»; «Тієї літньої пори о пів на дев'яту надворі ще було видно. Кікудзі повечеряв і, прилігши на галереї, милувався світлячками в клітці, що їх купила служниця. Непомітно їхнє сяйво пожовкло — сонце опустилося за обрій».

Спонукають його до роздумів і твори мистецтва:

«І навіть зараз він, як на те, не міг зрозуміти, чий образ на картині.

Короткі штрихи... Мініатюра... А образ поета здавався величним. Від нього віяло свіжістю».

Особливого значення в повісті набувають образи-символи, починаючи від назви. Тисяча журавлів на рожевому фуросікі Юкіко символізують чистоту, мрію, сподівання на щастя, якого шукає кожна людина, інколи не здогадуючись, що все це поруч. У складні хвилини душевного вибору Кікудзі згадує не просто Юкіко, а «дівчину з журавлями». Символічним є все: візерунки на одязі, чашки, з яких герої п'ють чай, власне чайна церемонія. Чашки — символ культурної пам'яті нації — є уособленням мистецької краси й вічності, адже, переходячи з покоління до покоління, вони ніби вбирають часточки душ людей, які їх виготовляли та які ними користувалися:

«Стародавні чашки... їм, певне, років триста-чотириста, а скільки в них свіжості!.. Здавалось, життя б'ється під їхньою гладенькою поверхнею.

Кікудзі дивився на чашки, а йому ввижалися його батько і мати Фуміко — такі ж чисті й непорочні».

Обкладинка українського видання одного з романів Я. Кавабати (К.: Вид-во «Основи», 2003)

На сторінках повісті чайний посуд і взагалі вся кераміка — вази, чашки й чайники — живуть немовби власним життям, пов'язаним із минулим. Старовинні речі, яким по кількасот років, відтіняють швидкоплинність людського існування, утілюють віковічну мудрість, нагадують про непроминущі цінності.

Символом бездуховності та зла в повісті «Тисяча журавлів» є родима пляма в господині чайної церемонії Тікако як своєрідний протест проти вульгаризації давніх традицій, небезпеки їхнього духовного знецінення.

• 1. Як ви вважаєте, завдяки чому в сучасній Японії збереглася самобутня культура, багато національних традицій?
• 2. Чому повість Ясунарі Кавабата має таку назву?
• 3. Якою є тема твору «Тисяча журавлів»?
• 4. У чому полягає своєрідність композиції, сюжету твору «Тисяча журавлів»?
• 5. Чому, на вашу думку, ніхто з родини Мітані не протестував проти впливу Тікако?
• 6. Яких журавлів шукає Кікудзі, головний герой повісті?
• 7. Чим обумовлено шанобливе ставлення японців до чайного посуду? Якої думки про це герої твору?
• 8. У чому виявляється єднання людини з природою? Чому це так важливо для японців?
• 9. Які японські звичаї, традиції можна вважати загальнолюдськими цінностями, а які є суто національними?
• 10. Хто повернув головного героя до життя, допоміг позбутися сумних спогадів про минуле та за яку ціну?

Проаналізуйте!

• 1. Яку роль у творі відіграють недомовки, натяки (йодзю), підтекст, інакомовлення? Наведіть приклади.
• 2. Жіночі образи повісті «Тисяча журавлів». Хто з героїнь вас найбільше вразив і чому?
• 3. Яку роль у повісті виконує сумна принадність речей? Як у ній розкрито внутрішній світ японського народу? Доведіть доцільність цієї думки.
• 4. На вашу думку, чому виникає враження незавершеності твору?

Створіть!

• Електронну продукцію (презентацію, постер, буктрейлер тощо) для популяризації прочитаного твору.

• Уявіть себе мистецтвознавцем/мистецтвознавицею. Складіть порівняльну таблицю «Спільне між повістю “Тисяча журавлів” та жанром хайку».