Ф. І. Тютчев. Єдність світу і філософія природи в ліриці

У поезії Тютчева вірш досяг тієї витонченості,

тієї «ефірної висоти», яка до нього не була відома.

Поряд із Пушкіним, творцем справжньої класичної поезії,

Тютчев стоїть як родоначальник поезії натяків.

В. Я. Брюсов

1. Прочитайте висловлювання російського поета В. Я. Брюсова про особливості творчості Ф. І. Тютчева. Які поезії Ф. І. Тютчева ви знаєте?

2. Що ви можете сказати про людину, яка створила ці вірші?

Федір Іванович Тютчев — російський поет, дипломат, публіцист, член-кореспондент Петербурзької Академії наук — увійшов в історію світової літератури як поет-філософ, тонкий лірик.

На думку літературознавців, Ф. І. Тютчев продовжував традиції філософської поезії, представниками якої в російській літературі були В. А. Жуковський, Є. А. Баратинський (Боратинський), О. С. Пушкін. Поет створював вірші, у яких домінувала думка, хоча й тісно поєднана з почуттям.

У поезії Тютчева важко виокремити філософську та пейзажну лірику, попри те що він писав і суто пейзажні вірші. Дослідники часто називають його поезії натурфілософськими, тому що в них пейзажі одухотворені, а людське і природне начала тісно поєднані. Про це свідчать, наприклад, такі його шедеври, як «Весняна гроза», «Літній вечір», «Осінній вечір», «Сон на морі», «Тіні сизії...», «Не те, що ви гадаєте, природа...» та ін.

Ф. І. Тютчев. Фотопортрет С. Л. Левицького. 1860-1861

Поет зображує напружений, пристрасний і суперечливий внутрішній світ людини. Його ліричний герой водночас тяжіє і до смирення, і до бунту, і до віри, і до сумніву. Це істота слабка, жалюгідна, але водночас прекрасна й нездоланна. Популярна у романтиків тема трагічної самотності людської душі у навколишньому світі знайшла в ліриці поета нове вираження. «Душа моя — Елізіум тіней»,— заявляв він, не знаходячи нічого спільного між світом душі, яка не знає меж і кордонів, та буденним навколишнім життям. «Не плоть, а дух розтлився в наші дні»,— так визначає поет стан сучасного йому цивілізованого людства. Тютчев уже долає межі романтичного світобачення. Властиве поетові відчуття катастрофічності буття, яке змушує його шукати порятунку у сфері ідеального й навіть мріяти про перетворення життя, робить його провісником художніх течій помежів’я ХІХ-ХХ ст., передусім символізму.

Поезія Тютчева тяжіє до силабо-тонічної системи віршування, а в її межах — до двоскладових розмірів і особливо до ямба. Із 230 його віршів приблизно 125 написано чотиристопним ямбом і понад 40 — п’ятистопним.

Робота з текстом

Аналіз поезії Ф. І. Тютчева «Silentium»

1. Яка тема цього вірша? У чому полягає особливість її втілення?

2. На вашу думку, яке значення має звертання до природи?

3. Які два світи зображує поет у вірші? Який зі світів описано детальніше?

4. Чи можна зробити висновок про ставлення автора до свого ліричного героя?

5. На вашу думку, яка строфа є провідною в структурі вірша?

6. Якою є роль у вірші риторичних запитань та окликів, рефрену «мовчи»?

7. Чому внутрішнє життя людини можна врятувати тільки мовчанням?

8. Які картини природи поет використовує для створення образу зовнішнього світу?

9. Чому зовнішній світ заважає людині зосередитися на своєму внутрішньому житті?

10. Якого характеру надає тексту велика кількість дієслів у наказовому способі?

11. Як і з якою метою протиставлені у вірші образи ночі та дня?

12. У поетичному перекладі М. К. Вороного в назві твору відсутній знак оклику і тютчевський афоризм «Мысль изречённая есть ложь» набуває трохи інших відтінків: «Бо думка висловлена — тлін». Чи змінюється у перекладі значення цих рядків та назви?

13. Російсько-український літературознавець Д. М. Овсянико-Куликовський у праці «До психології розуміння» так аналізує вірш Тютчева «Silentium»: «Тютчев, як і ми, усвідомлює, що взаємне розуміння є ілюзією. Але усвідомлення цього анітрохи не заважає ні поетові, ні нам перебувати під владою цієї ілюзії, зберігати її, послуговуватися нею». Висловіть свою думку щодо почутого.

Аналіз поезії «О, як убивчо ми кохали...»

1. Який глибинний парадокс відкриває Тютчев у коханні?

2. Чому людина приречена губити те, що миле її серцю?

3. У чому ліричний герой вбачає свою провину перед коханою?

4. Який сенс в образі двійника ліричного «я», що судить поета, відкриває йому всю тяжкість провини?

5. Які почуття сповнюють ліричного героя?

6. Який образ коханої жінки поета постає перед нами?

7. Чому його любов принесла жінці самі страждання?

8. Знайдіть прийом повтору у вірші. Із якою метою він використаний?

9. Знайдіть приклади інверсії. Яка її роль?

10. Чи можна цей вірш назвати романом у віршах?

Проаналізуйте!

1. Чому лірика А. А. Фета близька до творчості художників-імпресіоністів? Назвіть вірші поета, які можна проілюструвати картинами імпресіоністів.

2. Чому тема кохання в ліриці Ф. І. Тютчева має трагічне забарвлення? Обґрунтуйте свою думку.

3. Що поєднує германську натурфілософію, творчість європейських романтиків Ф. Шиллера, Й. В. Ґете, Г. Гейне, Дж. Ґ. Н. Байрона та творчість Ф. І. Тютчева?

Складіть!

Порівняльну таблицю «Спільні ознаки творчості “парнасців” у Франції та “чистого мистецтва” в Росії».

Літературний ринг

Прочитайте відгуки сучасників про поезії А. А. Фета. Як ви вважаєте, хто з цих критиків має слушність і чому? Чи згодні ви з такими судженнями? Аргументуйте свою думку

Вірші поета придатні для обклеювання кімнат під шпалери і для загортання сальних свічок, мещерського сиру і копченої ковбаси, тільки тоді вони приноситимуть «деяку частку практичної користі».

Д. І. Писарєв

Поезія Фета — сама природа, що дзеркально проглядає крізь людську душу, співає сніжинками, перегуком блискавиць і птахів, шумом вітру у трепетних, віщих візерунках листя, протяжно співає самим мовчанням.

К. Д. Бальмонт