Історія України. 7 клас. Панарін

§ 22. Релігія та культура українських земель

ПРОВОКАЦІЯ

Пригадайте, як пов’язані релігія, політика та культура. Яке значення має економіка в цьому взаємозв’язку? Які ще фактори ви назвали б важливими й такими, що впливають на розвиток культури?

ПРАКТИКА

Релігійне життя

Прочитайте текст і запишіть тези щодо особливостей розвитку християнства (православ’я, католицизму та монофізитів) й ісламу на українських територіях за пізнього середньовіччя.

Життя людей за середньовіччя зосереджувалося довкола релігії, що надавала йому сенсу, забезпечувала світоглядні й ціннісні орієнтири. Тому роль церкви и духовенства залишалася значною в українському суспільстві за пізнього середньовіччя. У XIV-XV ст. країна вкрилася мережею церков і монастирів, що було наслідком прийняття християнства в X ст. У Кримському ханстві з’явилися мечеті як свідчення панування мусульманства. Оскільки у великих містах, особливо в столицях, було кілька релігійних осередків, тут формувалися кола книжників — носіїв освіченості. Інтелектуальними центрами дуже швидко стали й християнські монастирі на чолі з Києво-Печерським. Християнство в руських князівствах та мусульманство в Кримському ханстві були державними релігіями. Однак утисків іновірців у період пізнього середньовіччя зафіксовано мало, спільноти співіснували у взаємоповазі, що також поширювалося на іудаїзм чи інші віросповідання.

У 1347 р. візантійський імператор скасував Галицьку митрополію. Відновлена 1371 р. на прохання польського короля Казимира, вона проіснувала до 1401 р. Існування Київської митрополії було дуже непростим через ускладнення становища Константинополя. Загалом чергувалися періоди, коли Київська митрополія була єдиною, з періодами існування двох митрополій — однієї з резиденцією митрополитів у Новогрудку та Києві, другої — з резиденцією в Москві. Урешті 1458 р. Папа Римський і патріарх-уніат Григорій Маммас призначили митрополитом для Києва Григорія, ігумена константинопольського Дмитріївського монастиря. Його визнав митрополитом сейм Великого князівства Литовського, а 1469 р. — патріарх Константинопольський Діонісій. Отримання благословення патріарха Константинопольського означало повернення Григорія до православ’я. Тому 1469 р. датують початок автокефалії Київської митрополії — духовного осередку Українсько-Білоруської православної церкви. Однак уже з 1458 р. православ’я Московії і православ’я українсько-білоруських земель розвивалися окремо, набуваючи специфічних національних рис.

Домініканський собор у Львові за малюнком Мартіна Ґруневеґа (кінець XVI ст.) та сучасний вигляд. Перший був збудований у готичному стилі, новий — у бароковому

Хоча католиків на українських землях не було багато, уже 1375 р. Папа Римський створив католицьку архієпископію — митрополію в Галичині й підпорядкував їй єпископії в Перемишлі, Холмі, Володимирі. Згодом було створено єпископії в Кам’янці, Луцьку, Києві, а з 1414 р. центром митрополії став Львів. Поширенням католицизму займалися також домініканські та францисканські монастирі, засновані у найбільших міських центрах Галичини й Поділля — у Белзі, Кам’янці, Ланцуті, Луцьку, Перемишлі, Смотричі, Сереті (Буковина).

Хоча домініканці та францисканці вважалися жебрацькими орденами, їм вдавалося здобувати значні кошти для місіонерської діяльності, споруджувати монументальні монастирські храми. Особливо активно займалися проповідництвом домініканці, що й підкреслювала їхня офіційна назва — «Орден проповідників св. Домініка».

Вірменський собор у Львові (сучасний вигляд)

Активно розвивалося церковне життя вірмен-монофізитів. Вірменські громади Криму підпорядковувалися єпископії в Кафі (заснованій не пізніше 1316 р.), вірмени Галичини й Поділля — львівській єпископії.

Іслам у Криму набув масового поширення та статусу державної релігії Кримського ханства вже в XIV ст., за часів хана Узбека (1312-1342). На ці території мусульманство проникло рано двома шляхами: з півдня, з Туреччини, та з півночі — з Великого степу, з кочовими ордами й Тюркським каганатом. Іслам у Криму ніколи не насаджувався силою, не переслідував інші релігії. Правителі Кримського ханства (Золотоординського улусу), а згодом — і переважна маса населення прийняли його добровільно й не заважали сусідам сповідувати християнську, іудейську й будь-яку іншу віру.

Митрополія та єпископії були основними ланками організаційної структури церкви, однак осередками християнської духовності стали насамперед монастирі. Унікальне місце поміж монастирями Русі належало саме Києво-Печерському, що згодом отримав статус лаври. Після Батиєвої навали лавра діяла, проте удар, завданий 1416 р. військом хана Едігея, перетворив монастирські будівлі на руїни. До відбудови монастиря й Успенського собору багато зусиль доклав князь Семен Олелькович (1454-1470). 1482 р. монастир був знову зруйнований і пограбований військом кримського хана Менглі Гірея. Нове запустіння тривало аж до відбудовних праць, здійснених завдяки допомозі князів Острозьких.

СЛОВНИК

Монофізити — одна з течій християнства, основою віровчення якої є догма про єдину (божественну) природу Ісуса Христа, а не подвійну — божественну і людську.

Ктитор — особа, на кошти якої збудовано або оформлено (іконами, фресками) храм чи монастир.

Ставропігія — автономна православна церковна одиниця (парафія, монастир, братство), яка підлягає не місцевому ієрархові, а безпосередньо патріархові та має спеціальні права.

Автокефалія — статус помісної церкви як самокерованої, незалежної частини Вселенської Православної Церкви, її очолює патріарх або архієпископ чи митрополит.

Історія українських монастирів пов’язана з політичними подіями тієї доби. Із середини XIII ст. через монгольську навалу та прикордонний статус повністю занепало чернецтво на Південній Київщині. Натомість Волинсько-Галицьке князівство змогло зберегти потенціал. Захоплення Галичини у 80-х роках XIV ст. католицьким Королівством Польським негативно вплинуло на правове та матеріальне становище православної церкви в регіоні. Трохи краще склалася ситуація на землях Східної Волині, Північної Київщини та Поділля, включених до складу Великого князівства Литовського. Представники нової правлячої еліти — українська шляхта — активно підтримували церкву і навіть виступали ктиторами монастирів на землях України, що перебували під польським пануванням (Унівський, Холмський, Городищенський).

Користуючись електронними картами, знайдіть міста, згадані в тексті, розміщеному нижче. Установіть, скільки часу потрібно зараз, щоб здійснити цей маршрут.

У монастирях, імовірно, зупинялися на постій подорожні монахи, представники князівського двору та купці. Це підтверджує географія розташування монастирів. Деякі з них розташовувалися на соляних стратегічних дорогах, на відстані денного переходу. Так, із Галича до угорського кордону наприкінці XIV — на початку XV ст. шлях вів повз монастирі Сокіл (Воздвижения Чесного Хреста) — Суботів (на острові), Монастирець — Крехів (Святої Параскевії) — Семенів, Дирина, Григоріїв (усі поблизу с. Лисовичі), далі — при в’їзді в Карпати — через Розгірче (Святого Онуфрія) і Богородичний у Синевідську. Відгалуження цього шляху на Верецький перевал починалось у м. Солі, а далі вело через Дрогобич і Бориславів монастир на фортецю Тустань.

Обговоріть, яка роль осіб та родин ктиторів у розбудові чи відновленні монастирів. Наведіть кілька прикладів з тексту вище та нижче.

Найбільшим в Україні осередком монастирського життя був Київ. Крім Печерського, великий авторитет мали київські монастирі Михайлівський (Золотоверхий), Софійський, Видубицький, Кирилівський, Флора і Лавра, Межигірський святого Спаса, Гнилецький Пречистенський. Другим за значенням центром чернечого життя був Чернігів зі старовинними монастирями, зокрема печерними. З-поміж монастирів Волині найбільшим і найавторитетнішим був Жидичинський, на Поділлі — Бакотський печерний монастир.

Водночас із XIII ст. дедалі більше зростала роль монастирів Галичини. У Львові діяло два монастирі. Святоонуфріївський, як припускають, наприкінці XIII ст. заснував на честь свого патрона князь Лев. Заснування другого львівського монастиря — Святоюрського — відносять до 90-х років XIII ст. та приписують князеві Юрію Львовичу.

Головним монастирем на терені Галицької єпархії став Успенський монастир у с. Уневі (20 км на південний схід від Львова). Припускають, що він заснований наприкінці XIII ст., а від початку XV ст. перебував під опікою князів з роду Гедиміновичів.

Провідну роль серед релігійних осередків українського Закарпаття відігравали в цей період монастирі в Грушеві та Мукачеві. Перший з них, Святомихайлівський, отримав 1391 р. право ставропігії. Монастир св. Миколая на Чернечій горі в Мукачеві виник на початку 20-х років XV ст. Його фундатором, за традицією, вважається Федір Коріятович, подільський князь, який прибув на Закарпаття у 90-х роках XIV ст. Із організацією близько 1491 р. Мукачівської єпископії монастир став резиденцією владики.

Розгляньте ікону Богородиці та дослідіть її за планом.

Ікона Богородиці з пророками з церкви у с. Підгородці. Полотно. 137x106 см. Час створення та автор невідомі. Орнаменти вказують на кінець XV — початок XVI ст.

1. Сюжет. Що таке ікона? Хто тут зображений у центрі? Знайдіть персонажів довкола центральних персон. Це як старозавітні, так і новозавітні персонажі, що символізує поєднання Старого та Нового Заповітів. Вони символізують так звану похвалу.
2. Деталі. Відстежте такі елементи. Голова Діви Марії трохи повернута вправо, погляд і голова Дитяти Ісуса звернені прямо. Ісус правою рукою благословляє вірян, а в лівій тримає згорнутий білий сувій Святого Письма. Богоматір підтримує Дитя, її права рука піднята в заступницькому і водночас указівному жесті, що спрямований на Ісуса як Дорогу життя. Богородиця має титул цариці. Червоний колір указує на вогонь божества, синій — на людську природу. Ісус одягнений у біле. Це колір чистоти.
3. Стиль. Ікона виконана у візантійському стилі. Пригадайте, у чому полягають особливості такого стилю.
4. Висновки. Яке враження справляє ця ікона на вас? Яке враження вона могла справити на людей за пізнього середньовіччя? Яке значення цього зображення як релігійної реліквії та твору мистецтва?
5. Додаткове дослідження. Сформулюйте кілька запитань до цього твору мистецтва. Спробуйте відповісти на поставлені запитання.

Побудуйте план дослідження за зразком вище та знайдіть інформацію про ці твори мистецтва.

Ікона Богородиці із с. Красова. Кінець XV — початок XVI ст.

Ікона Успіння Богородиці О. Горошковича. XV ст.

Ікона Юрія Змієборця із с. Станилі. Кінець XIV ст.

Сторінка Київського Псалтиря 1397 р.

Архітектурні пам’ятки

Інформацію про архітектуру пізнього середньовіччя запишіть у вигляді таблиці.

Місто / Село / Замок / Фортеця	Архітектурна пам’ятка	Датування Стиль	Особливості

Архітектура пізнього середньовіччя в Україні дуже різноманітна. Це і муровані чи дерев’яні храми, і фортеці, і міське світське зодчество.

Свято-Покровська церква (Сутківці)

Костел Святого Апостола Варфоломія (Дрогобич)

Церква Зіслання Святого Духа (Потелич)

Муровані храми представлені кількома традиціями. Східну християнську традицію втілює Вірменський собор 1363 р. у Львові, архітектором якого був німець Дорінг. Наслідували будівничі й архітектурні традиції Русі. Водночас з’явилися інновації. Для цієї доби характерні оборонні церкви, зокрема Покровська церква у Сутківцях XV-XVI ст.

Готика в Україні поширена в західному регіоні та пов’язана з католицьким культурним колом і майстрами, прибулими із Заходу. Костели із розвиненим хором представлені у великих містах, зокрема, костел Святого Варфоломія в Дрогобичі (1392—1410). Цивільні споруди готичної стилістики представлені міськими мурованими кам’яницями, у тому числі у Львові та Кам’янці. Однак готична житлова забудова Львова була знищена пожежею 1527 р. Готичний Верхній замок у Луцьку, мурований із цегли в XIV ст., мав три башти (В’їзну, Стирову (Свидригайлову) і Владичу), палац і давній храм.

У дерев’яній церковній архітектурі виділяються церкви карпатського регіону, включені у список світової спадщини ЮНЕСКО. Там найстарішою дерев’яною церквою Львівщини та найстарішою тридільною в Україні є Церква Зіслання Святого Духа у селі Потелич, споруджена 1502 р.

Неспокійний час постійних війн і конфліктів потребував оборонної архітектури. Було модернізовано замки та фортеці в Луцьку, Мукачеві, Кам’янці-Подільському, Хотині, адже на початку XIV ст. з’явилася вогнепальна зброя, що поступово витісняла каменеметальні машини. Хотинський замок перебудовано в XV ст. зі збільшенням території, висоти мурів до 30 м при товщині до 8 м. Замок у Мукачеві кінця XIV — початку XV ст. з мурованим із каменю донжоном на вершині, оточений квадратним у плані муром із чотирма півциліндричними баштами, мав 3 двори й перебудовувався до кінця XVII ст. Старий замок у Кам’янці 70-х років XIV ст. зазнав перебудов: із кінця XIV до середини XV ст. створено нове розпланування, модернізовано старі башти, зведено нові — Папську, Ковпак, Тенчинську, Рожанку, Малу західну, Водну, Лянскоронську, Чорну (не збереглася) і дві Комендантські (збереглася одна). У другій половині XV ст. почалося і на початок XVI ст. закінчилося будівництво Ласької башти.

У Судаку (Крим) фортецю звели італійці, вихідці з Генуї. План цієї фортеці — нерегулярний, а відповідає формам рельєфу. Фортеця складається з двох частин: нижнє місто і консульський замок на горі. Башти — прямокутні, тристінні (відкриті з середини фортеці).

Нова архітектура сіл і міст, замків та фортець в Україні засвідчила: час змінився. Середньовіччя перейшло в новий час.

КРАЩЕ ОДИН РАЗ ПОБАЧИТИ

Бахчисарай має особливе місце в кримськотатарській історії — від його заснування до сучасності. Ставши містом кримських ханів, він зберігав у національній пам’яті символ державності та ідентичності.

Бахчисарай з татарської мови означає «палац садів» або «сад-палац». Місто розташоване в долині р. Чурук-Су. Уперше згадується 1502 р.

Наприкінці XVII ст. Бахчисарай налічував близько 6 тис. жителів і був другим за економічним значенням (після Кафи) містом Криму. Місто було поділене на понад 30 кварталів-приходів з мечеттю в центрі кожного кварталу.

Зараз увесь комплекс історичних пам’яток у м. Бахчисарай та його околицю включено до історико-культурного заповідника. На території міста збереглося багато дюрбе (надгробні мавзолеї), школа, мечеть XVI-XVIII ст. У центрі Бахчисарая, на березі невеликого струмка, розташована пам’ятка архітектури — ансамбль Ханський палац — колишня резиденція кримських ханів. Його створювали італійські, іранські, турецькі, українські майстри протягом кількох століть. До ансамблю входять 15 об’єктів, які мають самостійне значення. Серед них: головний корпус палацу, Соколина башта, Ханська мечеть, дюрбе Діляри Бікеч, Південне дюрбе, бібліотечний корпус та ін. Невід’ємною частиною ханського палацу були сади з фонтанами та басейнами.

Ханський палац (Бахчисарай)

ПРОГРЕС

	Ні	Важко сказати	Так
Я знаю, як давати характеристику пам’яткам культури
Я можу схарактеризувати особливості релігійного та культурного розвитку України в середині XIV — на початку XVI ст.
Я можу навести приклади впливів європейської культури на культуру населення українських земель
Я розрізняю пам’ятки культури українського та кримськотатарського народів XIV-XV ст.
Я розумію взаємодію культурних чинників з іншими (політикою, суспільством, технологіями, економікою тощо)

Зміст