Історія України. 7 клас. Панарін

§ 17. Культура, релігійне та повсякденне життя Волинсько-Галицького князівства. Зв’язок Волинсько-Галицького князівства з країнами Центральної Європи

ПРОВОКАЦІЯ

Пригадайте, що ви знаєте про релігійне життя і культуру Русі-України. Назвіть 2-3 явища чи пам’ятки культури. За 100 секунд розкажіть якомога більше про них.

ПРАКТИКА

• 1. Знайдіть кілька визначень поняття «культура». Випишіть ті, які сподобалися найбільше. Створіть хмару слів, використовуючи визначення.
• 2. Прочитайте текст і виконайте завдання після нього.

Культура і релігійне життя Волинсько-Галицького князівства

Ви вже знаєте, що запровадження християнства як державної релігії сприяло розвиткові писемності. Завдяки знахідкам учені дізналися, як раніше на землях України листувалися. Тоді використовували кору берези, створюючи берестяні грамоти. По ній писали і надсилали звістку адресатові. Кора берези була доступним, а тому дешевим матеріалом. У Звенигороді знайшли такий лист від міщанки Говенової до міщанина Нежнича. Міщанка нагадувала чоловікові про борг, який той має повернути. Оригінал можна побачити у Львівському центральному державному історичному архіві. Подібні знахідки довели, що писати вміли не лише члени князівських родин, а й прості люди.

Берестяна грамота. Лист від міщанки Говенової до міщанина Нежнича

СЛОВНИК

Берестяні грамоти — пам’ятки давньої східнослов’янської писемності (XI-XV ст.), написані на доступному дешевому матеріалі — бересті (корі берези).

Розвивалася народна творчість, що вплинуло на літературу. Безіменні автори народних творів описували життя, перемоги й поразки. Складали оповідання про заснування міст, пісні про князів Романа, Данила, Василька, приказки тощо. У літописах збереглися згадки про народних співців. Визначна пам’ятка тогочасної літератури — Галицько-Волинський літопис. Спочатку літопис не містив дат, а виклад події сполучали словами «в ті ж роки», «після того» тощо. Літописці використовували різні джерела, зокрема й іноземні, документи, народні перекази, пісні, епос, приказки. Літопис створювали при княжому дворі. Тому в тексті відчувається прославляння князів Романовичів.

Сторінка з Галицько-Волинського літопису

Переказ легенди про євшан-зілля з Галицько-Волинського літопису

Розгромлений Володимиром Мономахом половецький хан Отрок опинився «за Обезами» — на Кавказі. Після смерті київського князя ханів брат Сирчан послав співця, щоб він своїми піснями нагадав Отрокові про рідний степ, і той повернувся додому й очолив половецьке військо. Проте пісні не зачепили душі Отрока, не викликали жодних почуттів і спогадів. І тільки вдихнувши запах євшан-зілля (полину), Отрок зі сльозами мовив: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути».

Стилі архітектури Волинського та Галицького князівств

На Волині архітектура нагадувала київську. Ця подібність засвідчує тісний зв’язок володимирських ієрархів із Києво-Печерським монастирем. Успенський собор у місті Володимирі, що на Волині, збудували за взірцем Успенської соборної церкви Києво-Печерського монастиря. Замовником будівництва храму став князь Мстислав Ізяславович — батько князя Романа. Існують відомості, що не раніше 80-х років XI ст. у Володимирі з’явилася єпископська кафедра. Володимирський, холмський, перемишльський і галицький єпископи були пов’язані з Києвом. Деякі київські митрополити походили із західних земель Русі.

Успенський (Мстиславів) собор у Володимирі (Волинська область). Сучасне фото

Керамічна плитка з рельєфом грифона з підлоги Успенського собору в Галичі. Середина XII ст.

Успенський собор у Галичі. Національний заповідник «Давній Галич» (с. Крилос Галицького району Івано-Франківської області). Макет-реконструкція

У 70-80-х роках XIII ст. храмом опікувався князь Володимир Василькович. У цьому ж храмі князь і похований. Володимир Василькович уславився тим, що опікувався розвитком культури. Він розбудував місто Берестя, звів укріплення в Кам’янці, церкви й монастирі. У літописі про нього сказано так: «книжник великий і філософ, якого не було у всій землі й після нього не буде».

На розвиток архітектури, та й усього мистецтва загалом, у Галицькому князівстві впливало мистецтво країн Центральної Європи. Галицьке князівство орієнтувалося на зразки романської архітектури, поширеної в Угорщині, Чехії, Польщі. Храми та палаци зводили з місцевого матеріалу — вапняку. Вапнякові блоки укладали на тонкі шари вапняного розчину. Особливість галицької архітектури — у різноманітності типів споруд, для оздоблення яких часто використовували білий камінь. Стіни й підлогу прикрашали керамічною рельєфною плиткою із зображенням грифонів, орлів, рослинним і геометричним орнаментом тощо. На жаль, з того часу до наших днів будівель залишилося небагато. Завдяки тому, що близько ста років тому відкрили фундамент Успенського собору в Галичі, дослідники змогли реконструювати вигляд цієї грандіозної пам’ятки.

Церква Святого Пантелеймона (нині — с. Шевченкове поблизу Галича). Сучасне фото

У селі Шевченкове, що поблизу сучасного міста Галич, можна побачити церкву Святого Пантелеймона. Це єдина тогочасна споруда, що збереглася до наших днів. Її звели близько 1200 р. У первісному вигляді це був храм, складений із блоків світло-жовтого каменю. Єдиною зовнішньою оздобою стін була старанно виконана кам’яна кладка. Дослідники не дійшли однієї думки, хто був засновником храму. Називають Ярослава Осмомисла, його сина Володимира Ярославовича, Романа Мстиславовича чи Данила Романовича.

Постійна загроза нападів спонукала тогочасних архітекторів та інженерів вигадати новий тип оборонних споруд. У XIII ст. з’явилися кам’яні оборонні вежі. У Західній Європі такі вежі називали донжонами. Сьогодні їх можна побачити в селі Стовп поблизу Холма, що в Польщі. Їх використовували для стеження та ведення далекого бою з широким радіусом обстрілу. Окремі яруси та приміщення використовували як житлові. На найвищому, п’ятому ярусі вежі у Стовпі — каплиця.

Вежа в Кам’янці (нині Білорусь), споруджена за князя Володимира Васильковича. Сучасне фото

Вежа в Стовпі (нині Польща), споруджена в 40-ві роки XIII ст. за Данила Романовича. Сучасне фото

На окрему увагу заслуговує іконопис. Пам’ятаєте, що перші ікони привозили на землі Русі з Візантії? За легендою, ікона Богородиці XII ст. спочатку опинилася в Києві. Потім князь Данило Романович у 1237 р. перевіз її з Києва до новозаснованого міста Холм. Відтоді ікону називають Холмською. Існують перекази, що ікона врятувала місто від монгольської навали. Відтоді її вважали чудотворною. Тому образ кілька разів викрадали, а небайдужі люди намагалися вберегти від злочинних намірів. Лише у 2000 р. ікону змогли передати до Волинського краєзнавчого музею. Чудотворна ікона Божої Матері Холмської найдосконаліша за мистецьким рівнем візантійська ікона константинопольської школи, збережена в Україні.

Холмська ікона Богородиці. XII ст.

Дорогобузька ікона Богородиці. XIII ст.

Розвиток волинської школи іконопису засвідчує Дорогобузька ікона Богородиці.

Її створили наприкінці ХІІІ ст. на Волині. Ікону виявили у 80-х роках XX ст. в церкві Успіння Богородиці в селі Дорогобужі на Рівненщині. Майстер, автор цієї ікони, був добре обізнаний як із сучасною йому технікою іконопису, так і з візантійською традицією. Ікона збереглася не повністю, уціліли лише фігури Богородиці та Христа. За розмірами збережених фігур можна зробити висновок, що ікона була заввишки до півтора метри.

Продовженням малярської традиції Дорогобузької ікони є збережені в церкві Параскеви в Даляві на Лемківщині (нині Польща) постаті архангелів Михаїла та Гавриїла. Дослідники вважають, що ікони створили в першій половині XIV ст. Їх особливість — зображення постатей на повен зріст (знизу зображення втрачено).

Найвизначнішими зразками волинсько-галицького книжкового малярства ХІІІ ст. є мініатюри перемишльського архієрейського служебника та Оршанського Євангелія.

Святий Іоанн Златоуст. Мініатюра з перемишльського архієрейського служебника. Між 1220 і 1225 рр.

Архангели Михаїл та Гавриїл. Церква Святої Великомучениці Параскеви в Даляві (нині територія Польщі). Перша половина XIV ст.

Галицька земля була центром виготовлення ювелірних прикрас. Там створювали срібні браслети-обручі та персні, виті браслети. Вироби прикрашали зображеннями фантастичних звірів і птахів, рослинним орнаментом, солярними знаками. На галицьких браслетах зустрічалися зображення птахів і дерева життя. Часто такі браслети одягали на весілля, тому зображення слугували символами-оберегами.

• 1. У Галицько-Волинському літописі зустрічаються слова, запозичені з угорської, німецької, литовської мов. Поміркуйте, про що це свідчить. Обміняйтеся думками у групах.
• 2. Прочитайте уривок із джерела. Проаналізуйте його. Які риси вдачі князя викликають захват у літописця? Який образ князя літописець прагнув створити для читачів?

«Сей же благовірний князь Володимир на зріст був високий, у плечах великий, з лиця гарний, волосся мав жовте кучеряве, бороду стриг, і руки мав гарні, і ноги. Говорив він ясно словами зі Святих книг, тому що був філософ великий. І ловець він був умілий і хоробрий. Був він кроткий, смиренний, незлобливий, справедливий, не загребущий, не лживий, злодійство ненавидів, а пиття не пив хмільного зроду. Приязнь же він мав до всіх, а особливо ж до братів своїх, у хресному ж цілуванні стояв він по всій правді істинній, нелицемірній, і страху Божого сповнений. Особливо ж старався він про милостиню і про монастирі подбати, ченців піддержуючи і всіх ігуменів з любов’ю приймаючи, і монастирі многі він спорудив. На весь-бо церковний чин і на церковників одкрив був йому Бог серце й очі, і не затьмарював він ума свого п’янством, і кормителем він був ченцям, і черницям, і вбогим, і всякому стану він яко улюблений отець був».

Галицько-Волинський літопис

Прочитайте уривок із джерела. Проаналізуйте його. Обговоріть запропоновані питання. 1. Які слова літописця свідчать про діяльність Данила Романовича в розбудові собору? 2. Чому князь так ревно дбав про мистецьке оздоблення храмів у Холмі? 3. Що мають спільного і чим відрізняються архітектура Галичини й Волині та інших українських земель у ХІІ-ХІІІ ст.? 4. Які факти свідчать про вплив європейської архітектури?

«Збудував Данило церкву Святого Іоанна, гарну й ошатну. Будівля її була влаштована так: чотири склепіння; у кожному куті — арка, що стояла на чотирьох людських головах, вирізьблених якимось майстром. Три вікна були прикрашені римським склом (вітражами); при вході до вівтаря стояли два стовпи із цілого каменю, а над ними склепіння і баня, прикрашена золотими зірками на лазурі. Підлога ж усередині була відлита з міді й чистого олова, і блищала вона, мов дзеркало... Візерунки, різнобарвні й золоті, зроблені були умільцем Авдієм... Данило прикрасив ікони, що привіз із Києва, дорогоцінним камінням і золотим бісером... Дзвони він привіз із Києва, а інші було відлито тут...».

Галицько-Волинський літопис

Проявіть креатив.

• 1. Створіть кросворд до теми.
• 2. Уявіть себе екскурсоводом. Продумайте маршрут, підготуйте розповідь. Презентуйте екскурсію у форматі відео (тривалість — 3-5 хвилин).

СЛОВНИК

Сап’ян — тонка шкіра різних кольорів, виготовлена з козлячих у(рідше овечих, телячих) шкур.

Повсякденне життя

З писемних пам’яток ми знаємо доволі мало про побут сільського населення Волинсько-Галицького князівства. Відомо, що поселення розташовувалися на великій відстані одне від одного посеред лісів і пущ. Однак біля великих міст ліси вирубували і там облаштовували поселення. Села були невеликі. Складалися вони з окремих дворищ — господарських садиб з угіддями: обробленою землею, сіножатями, пасовищами, лісом.

Посеред міста зводили «град». Це був замок, обнесений валами та ровами. До замку можна було потрапити через мости. Посередині зводили палати князів, будинки бояр, заможних і впливових містян, церкви, монастирі тощо. За градом починалося передмістя, яке частково укріплювали. Там жило менш заможне населення.

Із джерел довідуємося про побут еліти. Залишилися відомості про одяг і зброю. У літописному описі приїзду короля Данила в гості до угорського короля згадано стріли й шаблю, прикрашені золотом та іншими оздобами, кожух із грецької коштовної тканини, обшитий золотим мереживом, чоботи із зеленого сап’яну.

Збереглися згадки про коштовності князя Володимира Васильковича: золоті та срібні пояси князів, золоті з коштовним камінням намиста княгинь, срібні та золоті тарілки і кубки, оксамитові й шовкові тканини, мереживо тощо.

З невеликої кількості відомостей про сімейні стосунки дізнаємося, що сім’ї були патріархальні. Саме чоловіки приймали остаточне рішення, проте відзначаємо високий статус жінок-матерів і вдів. Галицько-Волинський літопис розповідає про вдову Романа Мстиславовича, матір Данила Галицького і Василька. У літописі її названо «великою княгинею Романовою». Вдова Романа вела переговори з монархами, приймала послів. Відомо, що Данило часто радився з матір’ю, коли став на чолі держави.

На жаль, інформації про сім’ї, побут нижчих верств суспільства відомо зовсім мало. Вчені припускають, що поширеними були малі сім’ї, існували сім’ї з трьох поколінь: батько й мати, їхні одружені діти й онуки. Такі сім’ї сприяли засвоєнню нащадками досвіду поколінь. Діти рано починали працювати в сімейному господарстві. Що біднішою була сім’я, то раніше починали працювати діти.

Зв’язок Волинсько-Галицького князівства з країнами Центральної Європи

Волинсько-Галицьке князівство та країни Центральної Європи пов’язували політичне життя, культура, торгівля. Через Волинь і Галичину проходили торгові шляхи з Києва до Польщі, Угорщини та інших країн Європи. Галицькі й волинські князі часто бували у країнах Центральної Європи, а європейські правителі відвідували Русь. Установленню дипломатичних зв’язків сприяли міждинастичні шлюби. Повідомлення про події Волинсько-Галицького князівства потрапляли у хроніки країн Європи, а Галицько-Волинський літопис відображає події, що сталися на теренах Центральної Європи. Тісні зв’язки Русі-України з країнами Європи підтверджують знахідки пам’яток Русі в Нижньому Подунав’ї, зокрема на території сучасної Румунії. Серед знахідок — глиняні яйця-писанки, жіночі прикраси. Землі Волині та Галичини були своєрідним мостом, через який культура Русі переходила до країн Центральної Європи. А Волинь та Галичина надихалися культурним надбанням країн Центральної Європи, яке передавали людності інших земель Русі-України.

ПРОЄКТ

Виберіть одну з тем і виконайте у групі проект.

• Вплив культур країн Центральної Європи на повсякденне життя і розвиток мистецтва у Волинсько-Галицькому князівстві («державі Романовичів»).
• Піднесення міст — осередків ремесла і торгівлі.
• Пам’ятки культури Волинсько-Галицького князівства («держави Романовичів»).

ПРОГРЕС

	Ні	Важко сказати	Так
Я знаю основні пам’ятки культури Волинсько-Галицького князівства
Я можу схарактеризувати пам’ятки культури Волинсько-Галицького князівства
Я можу пояснити зв’язок Волинсько-Галицького князівства з країнами Центральної Європи
Я можу аргументувати власні судження за допомогою досліджень, доступних історичних джерел та з урахуванням гуманістичних цінностей
Я вмію визначати на карті розташування пам’яток архітектури періоду
Я вмію використовувати інформацію із суміжних галузей знань для характеристики минулих і сучасних подій, явищ, процесів

УРОК-УЗАГАЛЬНЕННЯ:

https://forms.gle/chk3sA3ZaakUA8hv5