Підручник з Біології і екології (рівень стандарту). 11 клас. Остапченко - Нова програма

§ 8. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ АДАПТАЦІЙ У ЛЮДИНИ

Пригадайте чинники, які забезпечують еволюцію різних груп організмів. Що характерно для процесів асиміляції та дисиміляції? Що таке гіпоталамо-гіпофізарна система, функціональні системи? Що таке адаптивний потенціал та адаптивна норма? Які функції автономної (вегетативної) нервової системи?

Особливості адаптаційних процесів людини. Людина є істотою біосоціальною. Рушійними силами її еволюції були не тільки біологічні чинники (спадкова мінливість, природний добір, ізоляція, популяційні хвилі, дрейф генів), а й соціальні (існування в соціумі - організованому колективі людей, трудова діяльність, членороздільна мова). Саме це й зумовило особливості формування адаптацій людини. Вона має пристосовуватись як до дії природних чинників (певний температурний і світловий режим, вплив вологості, різних видів тварин і рослин, що оточують людину тощо), так і до соціальних.

Адаптації людини формуються за участі регуляторних систем - нервової та ендокринної. Завдяки їхній взаємодії регуляторні механізми стають ефективнішими, у нервовій системі підвищується сила і рухливість процесів збудження та гальмування, що дає можливість швидше реагувати на зміни, які відбуваються в зовнішньому та внутрішньому середовищі. Отже, адаптації забезпечують динамічну рівновагу між організмом та навколишнім середовищем. Але, досліджуючи особливості формування адаптацій до різних екстремальних умов (космічні польоти, перебування в умовах високогір’я, районах ведення бойових дій, занурення на значні глибини тощо) (мал. 8.1), слід також оцінювати ризики напевних негативних наслідків.

Мал. 8.1. Приклади екстремальних умов, до яких адаптується організм людини: під час сходження в гори (1); опанування космосу (2) та морських глибин (3)

Ефективність адаптацій до тривалого перебування в несприятливих умовах залежить від індивідуальних особливостей організму, які визначаються спадково. Зрозуміло, що корінне населення районів з несприятливими умовами існування адаптоване до них краще, ніж некорінне (мал. 8.2). У корінних мешканців - аборигенів - унаслідок тривалої адаптаційної еволюції формуються різноманітні необоротні пристосування - біохімічні, морфологічні, фізіологічні, етологічні. Наприклад, перебувати на максимальних висотах над рівнем моря альпіністи можуть лише застосовуючи спеціальні дихальні прилади. До висоти 2000 м над рівнем моря фізіологічні функції організму людини змінюються незначно, тоді як на висоті понад 4000 м їхні зміни стають помітними. Але в Тибеті є орні ділянки, розташовані на висоті 4500 м над рівнем моря, в Андах (Південна Америка) деякі поселення корінного населення трапляються на висоті понад 5000 м (вважають, що це гранична висота, на якій може жити людина) (мал. 8.2). Унаслідок порушення адаптаційних процесів виникає стан дезадаптації (від лат. дез - відсутність та адаптацій - пристосування). Він може спричинити розвиток різних патологічних станів і хвороб (наприклад, гірської хвороби в умовах високогір’я).

Мал. 8.2. Корінне населення, пристосоване до мешкання в екстремальних умовах: 1 - високогір’я Анд; 2 - мешканці пустель; 3 - мешканці морського узбережжя - пірнальники за перлами можуть затримувати дихання на 20 хв і занурюватися на глибину до 30 м

Людині властивий високий адаптивний потенціал, оскільки більшість її важливих життєвих функцій має своєрідний функціональний резерв. Це здатність окремих органів, їхніх систем або цілісного організму функціонувати в певних умовах з мінімальним напруженням регуляторних механізмів і витратами енергетичних ресурсів, які наближуються до умов фізіологічного спокою. Тому в разі потреби (наприклад, за несприятливих умов) органи кровоносної, дихальної, видільної систем тощо можуть значно підвищувати свою функціональну активність. Це посилює адаптивні можливості організму.

Забруднення та спотворення довкілля негативно впливають на діяльність різних систем органів, насамперед нервової та імунної, від яких залежить підтримання гомеостазу. Порушення гомеостазу спричиняє різноманітні захворювання людини. Тому, щоб запобігти цим захворюванням, людина мусить адаптуватися до дії антропогенних чинників. У мешканців забруднених територій розширюється діапазон норми адаптивної реакції (див. с. 24).

Проте, пристосовуючись до несприятливих умов мешкання, людина значно напружує свої адаптаційні механізми, що виснажує функціональні резерви й знижує адаптаційні можливості організму.

Особливості адаптацій людини до соціальних чинників. Адаптації до соціальних чинників формуються за рахунок уміння аналізувати поточні соціальні ситуації, усвідомлювати власні можливості в них, керувати своєю поведінкою відповідно до головних цілей діяльності. Вони також пов’язані з адаптаціями до мешкання в міському або сільському середовищі, до різних видів професійної діяльності тощо.

Для психічної адаптації характерно те, що регуляторні механізми починають діяти узгоджено, економно, тобто з мінімальними витратами енергії, без значного нервово-психічного напруження (стан психологічного комфорту). Це дає змогу досягати поставленої мети й задовольняти свої актуальні потреби без шкоди для психічного та фізичного здоров’я.

Ефективності соціальної адаптації сприяє розроблення методів підвищення розумової та фізичної працездатності, професійних знань і навичок, раціональної організації навчального й трудового процесів.

Особливості адаптацій до навчального процесу. Період навчання у школі має закласти адаптаційні основи для подальшого навчання у різних закладах і професійної діяльності.

Запам'ятаємо

Адаптаціями до навчального процесу є: уникнення перевтоми, підвищення стійкості організму до дії несприятливих чинників довкілля, позитивні емоції, чіткий ритм добової активності, регулярні заняття фізичною культурою та спортом. Критеріями адаптації учнів до навчання є здатність адекватно поводитися в колективі, з розумінням ставитися до вимог учителів, уміння успішно засвоювати навчальний матеріал.

Преадаптацією до навчального процесу може стати відвідання різноманітних дошкільних закладів освіти, розвивальних центрів тощо. Постадаптацією є навички самоосвіти, критичного мислення, уміння працювати в команді.

Важливим аспектом періоду навчання в загальноосвітніх навчальних закладах є професійна орієнтація учнів. Це є запорукою майбутньої успішної професійної діяльності та високої працездатності, досягнення успіхів у дорослому житті.

Мал. 8.3. Види трудової діяльності людини: 1 - фізична праця; 2 - розумова праця

Адаптації людини до професійної діяльності зачіпають різні компоненти: фізіологічні, особистісно-психологічні, поведінкові та соціальні. Ви вже знаєте, що є два основні типи праці: фізична та розумова (мал. 8.3), хоча в сучасних умовах такий поділ досить умовний. Головний сенс адаптацій до певного виду трудової діяльності - збереження та поліпшення працездатності - потенційної можливості виконувати максимальну кількість роботи за певний відрізок часу без шкоди для власного здоров’я.

Рівень працездатності залежить від низки чинників, таких як індивідуальні можливості людини, стан здоров’я, навички, набуті під час навчання або трудової діяльності тощо.

Розумова праця має свої особливості порівняно з фізичною. Важливу роль у ній відіграють відповідні здібності: пам’ять, увага, емоції тощо. У процесі розумової праці людина повинна сприймати й запам’ятовувати великі обсяги інформації, обробляти її й приймати потрібні рішення. Завдяки відповідним тренуванням людина може поліпшувати пам’ять, концентрувати увагу на потрібній інформації. Під час розумової праці адаптивний характер мають зміни діяльності нервової системи, такі як процеси збудження та гальмування. Вони, у свою чергу, впливають на функціонування інших систем органів і функціональних систем. Після завершення розумової праці збудження нервових центрів, пов’язаних зі здійсненням професійної діяльності, повністю не згасає, триває стомлення нервової системи. Тому розумова робота, яка супроводжується нервово-емоційним напруженням, потребує періодичного розслаблення - релаксації: перебування на природі, відвідування концертів, спектаклів тощо. Одним з методів підвищення розумової працездатності є аутогенне тренування, що супроводжується відповідною музикою та кольоровою гамою.

Аутогенне тренування - психотерапевтична методика, спрямована на відновлення рівноваги в діяльності нервової системи, порушеній унаслідок стресу, та інших систем органів, які забезпечують гомеостаз організму.

Розумова праця часто супроводжується гіподинамією - низькою руховою активністю. Тому протягом робочого дня потрібно влаштовувати періодичні короткочасні перерви для фізичних вправ. У разі фізичної праці мають бути організовані перерви для пасивного відпочинку. Маємо пам’ятати, що важливою адаптацією до здійснення будь-якої напруженої трудової діяльності є повноцінний сон, який має тривати не менше як 8 год щодоби. Під час сну відновлюються функціональні резерви організму.

Мал. 8.4. 1. Українська антарктична станція ім. В.І. Вернадського; 2. Космонавти на космічній станції

Важливим елементом адаптації до трудової діяльності є навички співпраці з іншими членами трудового колективу. Дуже гострою проблема адаптації одних членів трудового колективу до інших постає у випадках, коли люди на тривалий час опиняються в обмеженому просторі й вимушені постійно контактувати один з одним (тривале плавання на кораблі чи польоти в космос, експедиції у високогір’я, в Антарктиду тощо; мал. 8.4). Для адаптації до таких ситуацій важливо мати навички створення сприятливого психологічного клімату.

Запам'ятаємо

Адаптації до трудової діяльності насамперед мають бути спрямовані на усунення хронічного нервово-емоційного напруження та підтримання високого рівня працездатності. Тому трудова діяльність і навчальний процес мають організовуватися з урахуванням вікових і фізіологічних можливостей людини.

Адаптогени. Підвищувати здатність організму людини до формування адаптацій можна за допомогою адаптогенів (від лат. адаптація - пристосування та грец. генос - рід) (мал. 8.5). Ці фармакологічні препарати, проникаючи всередину клітин, активізують процеси метаболізму. Завдяки цьому підвищується працездатність (як фізична, так і розумова), імунітет, стійкість до стресу, апетит, знижується стомлюваність.

Адаптогени можуть бути рослинного (створені на основі лимоннику китайського, женьшеню, родіоли рожевої, ехінацеї пурпурової, елеутерококу тощо) і тваринного (як-от, апілак - продукт життєдіяльності медоносних бджіл). Застосовувати адаптогени слід обережно, лише за рекомендаціями лікарів, аби уникнути передозування та побічних ефектів.

Мал. 8.5. Рослини, які виявляють адаптогенні властивості: 1 - елеутерокок; 2 - лимонник китайський; 3 - ехінацея пурпурова; 4 - родіола рожева

Запам'ятаємо

У жодному разі як адаптогени не можна застосовувати препарати, які відносять до допінгу (речовини, що тимчасово штучно посилюють фізичну або психічну активність організму) або наркотичних засобів. Такі препарати можуть завдати непоправної шкоди організмові людини: спричинити інвалідність або навіть смерть. Вживання наркотичних препаратів заборонено законом, а допінгу - міжнародними спортивними організаціями (спортсменів, що вживають допінг, очікує тривала, а іноді - довічна дискваліфікація).

Ключові терміни та поняття

дезадаптація, функціональні резерви організму, адаптивна норма, психічна адаптація, аутогенне тренування, адаптогени.

Перевірте здобуті знання

1. Яке значення для сучасної людини мають адаптації до дії біологічних й соціальних чинників? 2. Що таке дезадаптація? 3. Яка роль функціональних резервів організму у формуванні адаптацій? 4. Які особливості адаптацій до навчання у школі? Що може стати преадаптацією до співпраці у шкільному колективі? 5. Назвіть адаптації людини до здійснення фізичної та розумової праці. 6. Чому адаптогени слід вживати обережно й тільки за рекомендаціями фахівців?

Поміркуйте

Чому в створенні адаптивної норми провідна роль належить гетерозиготам?

Творче завдання

З допомогою вчителя або вчительки спробуйте визначити свою схильність до того чи іншого виду професійної діяльності.