Акушерство. Підручник. Хміль

Захворювання органів травлення та вагітність

Хронічний гастрит

Перебіг вагітності при хронічному гастриті може ускладнюватись анемією. На перебіг захворювання вагітність не впливає. Для хронічного гастриту характерні наступні ознаки: біль та відчуття важкості в епігастральній ділянці, нудота, відрижка. Іноді трапляється порушення випорожнень у вигляді проносів чи запорів. Загострення захворювання відбувається під дією несприятливих чинників — нераціонального харчування з уживанням грубої та гострої їжі, несвоєчасного приймання їжі, зловживання нікотином та алкоголем. Тому з лікувальною метою при гастриті в першу чергу слід налагодити лікувальне харчування, часте приймання їжі, яка повинна бути не грубою: слизисті супи, каші, киселі, відварене м’ясо, парові тефтелі, картопляне пюре. Слід уникати їжі гострої, жирної, міцних бульйонів. Із медикаментозних засобів рекомендують антацидні препарати (при гіперацидному гастриті), спазмолітики, обволікаючі. Поза загостренням вагітні повинні дотримуватись режиму харчування та дієти.

Виразкова хвороба та вагітність

Перебіг виразкової хвороби шлунка характерний тим, що при вагітності нерідко покращується самопочуття хворих. Клінічна картина виразкової хвороби характеризується болем в епігастрії, що посилюється після приймання їжі, блювання. Біль іррадіює в спину. Після блювання він, зазвичай, вщухає. У разі перфорації виразки виникає різкий біль у епігастрії, що супроводжується симптомами подразнення очеревини, іноді ознаками внутрішньої кровотечі.

Для діагностики використовують фіброгастродуоденоскопію. Рентгенологічне дослідження при вагітності протипоказане.

Лікування консервативне — застосовують антиацидні препарати (альмагель, алюмаг, плантаглюцид), спазмолітики, фітопрепарати. Їжу слід вживати часто, невеликими порціями. Вона повинна бути механічно і хімічно щадною.

У разі виникнення кровотечі вагітну необхідно госпіталізувати у спеціалізоване відділення, де проводять відповідне лікування. Якщо кровотеча продовжується або відбувається перфорація виразки, у будь-якому терміні вагітності показане оперативне лікування.

Панкреатит

Це захворювання розвивається у вагітних рідко, частіше зустрічається загострення хронічного панкреатиту. При панкреатитах підвищується рівень материнської та перинатальної смертності.

Діагноз ставлять на основі клінічних даних — нудоти, блювання, болю в епігастрії та лівому підребер’ї, що віддає в поперек і має оперізуючий характер. Іноді зустрічається безбольовий варіант перебігу захворювання. Він проявляється ознаками шоку та ураження ЦНС. При такій формі захворювання прогноз украй несприятливий. В крові виявляють лейкоцитоз, підвищення рівнів амілази та ліпази, діастази сечі. Слід пам’ятати, що рівень зміни цих показників не завжди відповідає важкості захворювання. Важливе діагностичне значення має гіпокальціємія, гіпоглікемія, гіперкаліємія.

Лікування проводять у хірургічному стаціонарі. Призначають адекватну інфузійну терапію, антибіотики широкого спектра дії, інгібітори протеолізу (контрикал, гордокс, трасилол). Застосовують також знеболювальні та спазмолітичні препарати. Доцільно проводити назогастральне зондування з метою евакуації вмісту шлунка. Обов’язковим є повне голодування. Поза загостренням призначають дієту з обмеженням жирних страв, смаженої їжі, екстрактивних речовин. Харчування повинно бути регулярним, невеликими порціями. Із медикаментів призначають ферментні препарати (холензим, панзинорм, фестал). Захворювання не є протипоказанням до доношування вагітності. Переривання вагітності в будь-якому терміні не сприяє покращенню прогнозу для матері.

Пологи ведуть через природні пологові шляхи. Якщо виникає необхідність кесаревого розтину, його необхідно проводити екстраперитонеально.

Апендицит і вагітність

Гострий апендицит — найчастіше захворювання черевної порожнини. У вагітних апендицит зустрічається відносно частіше, ніж в усій популяції.

Апендицит ускладнює перебіг вагітності. В другій половині вагітності не відбувається осумкування периапендикулярного випоту при перфорації апендикулярного відростка і частіше розвивається розлитий перитоніт. Спайки з маткою, що утворюються, призводять до переривання вагітності. З 5-го місяця вагітності апендикулярний відросток зі сліпою кишкою відтісняється маткою догори і назад. Це змінює локалізацію болю, іноді може заважати діагностиці.

Біль у цьому випадку локалізується аж у підребер’ї, він не такий інтенсивний, як у невагітних, що призводить до пізнього звертання до лікаря, пізніх госпіталізації і операції. З’являється нудота, можливе блювання. Температура підвищується до 38°С, але може бути і нормальною. Розвивається тахікардія. Язик спочатку обкладений, пізніше стає сухим. Виникає нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом формули вліво. Напруження м’язів передньої черевної стінки нерізко виражене через те, що вона перерозтягнена, а апендикс знаходиться ззаду за маткою. Симптом Щоткіна-Блюмберга виникає рано. Симптоми Ровзінга і Сітковського зберігають своє значення не завжди. Часто чітко визначається симптом Бартом’є-Міхельсона: посилення болю при пальпації у положенні на правому боці, коли апендикс притиснутий маткою, а не на лівому, як у невагітних. Коли клінічна картина недостатньо чітка, можливе динамічне спостереження (не більше 3 годин). Тактика при підтвердженні діагнозу апендициту така ж сама, як і у невагітних: потрібна операція. У випадку, коли апендицит не можна виключити, також необхідна операція. Одночасно слід призначити засоби, спрямовані на попередження переривання вагітності. Використовують свічки з папаверином, сальбутамолом, сульфат магнію 25% по 10 мл із 5 мл новокаїну внутрішньом’язово, прогестерон, вітамін Е. В більш пізні терміни можна використовувати партусистен та алупент внутрішньовенно. Якщо операція пройшла успішно і явищ загрози переривання вагітності немає, жінці можна дозволити вставати на 4-5 день.

Важко розпізнавати апендицит у пологах, тому що біль може бути віднесений на рахунок перейм. Коли в результаті деструктивного апендициту розвивається перитоніт, найраціональнішою є апендектомія і лікування перитоніту при прогресуванні вагітності. Розродження проводиться через природні пологові шляхи, але бажано дещо відстрочити початок пологів, тому що скорочення матки порушують процес осумкування і сприяють генералізації перитоніту. У випадку, якщо вагітній, що перенесла апендектомію, необхідно перервати вагітність, слід робити це через 2-3 тижні після операції.