Акушерство. Підручник. Хміль
Захворювання судин і вагітність
Варикозна хвороба
У вагітних це захворювання зустрічається досить часто (15-20%), переважно у жінок, які народжують багато разів. Причиною виникнення цієї патології є зниження тонусу мускулатури венозної стінки та недосконалість венозної клапанної системи.
Часто появу розширення вен у вагітних пояснюють зниженням рівня естрогенів та збільшенням прогестерону, який має розслаблюючу дію на стінки вен. Крім того, прогестерон знижує вироблення задньою часткою гіпофіза гормону, який сприяє нормальному тонусу непосмугованих м’язів, що відображається і на стані вен. Важливе значення має збільшення об’єму циркулюючої крові, підвищення венозного тиску, сповільнення кровотоку в нижніх кінцівках. Сприяють розвитку варикозної хвороби тривале стояння на ногах, носіння круглих підв’язок, що затруднюють відтік венозної крові, тяжка фізична праця.
Розширення вен починається на нижніх кінцівках, поширюється на стегна, статеві губи. Може зустрічатись також розширення вен піхви і малого таза. Вагітних може турбувати відчуття важкості в нижніх кінцівках, біль, іноді розвиваються набряки. Виявляють варикозне розширення вен при огляді. Використовують гемодинамічні проби, ультразвукове дослідження, флебографію.
Ведення вагітності та пологів. Наявність варикозної хвороби нижніх кінцівок не є протипоказанням до доношування вагітності.
Щодо ускладнень вагітності, то у жінок з варикозною хворобою частіше, ніж у здорових виникають аномалії прикріплення плаценти. В пологах може виникати слабкість пологової діяльності, частіше зустрічаються кровотечі в послідовому та ранньому післяпологовому періодах.
Лікувальні заходи під час вагітності зводяться до того, що вагітній рекомендують носити еластичні панчохи, кілька разів на день лежати з дещо піднятими ногами. Можна змащувати кінцівки венозним гелем. Перед пологами, в пологах та післяпологовому періоді необхідне еластичне бинтування нижніх кінцівок. У післяпологовому періоді рекомендують раннє вставання. Проводять дезагрегантну та антикоагулянтну терапію (трентал, курантил, ацетилсаліцилова кислота), призначають також ескузан по 12-15 крапель 3 рази на день, глівенол по 0,4x2 рази на день, венорутон по 0,3х2 рази на день, троксевазин.
Вибір методу розродження зумовлюється акушерською ситуацією. Питання про застосування антиагрегантної та антикоагулянтної терапії в пологах вирішують залежно від стану системи гемостазу. При підвищеній гемокоагуляції в пологах можна ввести 5000 ОД гепарину за 2-4 год до завершення пологів чи за 2 год до кесаревого розтину. Можна використовувати низькомолекулярні аналоги гепарину — фраксипарин, клексан, які сповільнюють згортання крові на більш ранніх стадіях. Дезагрегантну терапію здійснюють введенням тренталу, реополіглюкіну.
Тромбофлебіт поверхневих вен
Найчастіше ускладнення варикозної хвороби — тромбофлебіт — запалення вени з утворенням тромбів.
Клінічна картина тромбофлебіту проявляється болем, що виникає за ходом судин, парестезіями, субфебрилітетом, підвищенням місцевої температури. З’являються набряк, потовщення кінцівок. Пальпація судин болюча. Для діагностики, крім цих даних, використовують вимірювання обводу кінцівок сантиметровою стрічкою. Лабораторним підтвердженням тромбофлебіту є підвищення протромбінового індексу вище 100%.
Виникнення тромбофлебіту може призвести до надзвичайно серйозних ускладнень — тромбоемболії гілок чи основного стовбура легеневої артерії чи мозкових артерій і до смерті жінки. Найбільша небезпека виникає у перші дні післяпологового періоду, оскільки в цей час в організмі проходять зміни, що створюють передумови для тромбоутворення.
Ведення вагітності та пологів. Лікування полягає у дотриманні суворого ліжкового режиму, призначенні антибіотиків та сульфаніламідних препаратів, антикоагулянтів (під контролем протромбінового індексу).
Використовують також протизапальні та антиагрегантні препарати: бутадіон по 0,15x3 рази, аспірин по 0,125 на добу; засоби, що покращують мікроциркуляцію та мають флебодинамічну дію: троксевазин, ескузан.
Терапію гепарином слід проводити при гіперкоагуляції та за наявності в анамнезі тромбофлебітичних ускладнень. Крім гепарину можна вживати його низькомолекулярні аналоги: фраксипарин, фрагмін, клексан. Їх вводять 1-2 рази на добу. Місцево використовують компреси з лініментом за Вишневським, гепариновою, троксевазиновою чи бутадіоновою маззю.
Ведення пологів передбачає ретельне знеболювання, введення в II-III періодах пологів реополіглюкіну з метою дезагрегації. Оперативні втручання виконують залежно від акушерської ситуації. Проводячи профілактику гіпоксії плода слід уникати введення аскорбінової кислоти, оскільки вона має здатність підвищувати згортання крові.
У післяпологовому періоді необхідне еластичне бинтування обох нижніх кінцівок. Якщо тромбофлебіт виник незадовго до пологів (менше 4 тижнів), продовжують дезагрегантну терапію — трентал по 0,1 3 рази на день, аспірин 0,125 на добу, проводять гепаринотерапію.
При відсутності явищ гострого тромбофлебіту рекомендується раннє вставання та лікувальна фізкультура. Із стаціонару виписують після зникнення гострих явищ та нормалізації протромбінового індексу.
Після виписки із стаціонару рекомендується еластичне бинтування нижніх кінцівок, обмеження статичних навантажень на нижні кінцівки. Хворі підлягають диспансерному спостереженню у хірурга.
