Акушерство. Підручник. Хміль

Розділ VIII. Фізіологія вагітності. Спостереження та догляд за вагітними

Запліднення — це складний комплекс біологічних процесів, що забезпечують процес злиття зрілих чоловічої та жіночої статевих клітин, внаслідок чого утворюється одна клітина (зигота), з якої розвивається новий організм.

Після статевого акту в піхву потрапляє 3-5 мл сперми. Кожен мілілітр містить 70-100 млн сперматозоонів, загалом 200-500 млн.

Процес запліднення відбувається в ампулярній частині маткової труби. У момент овуляції виникає тимчасовий контакт труби і яєчника. Яйцеклітина захоплюється фімбріями ампулярної частини і просувається завдяки рухам війок ціліального епітелію, фімбрій і дистального відділу труби. Під впливом ферментів, які виділяє епітелій, починається процес звільнення яйцеклітини від променистого вінця. Цей процес завершується під дією гіалуронідази та муцинази, які виділяють сперматозоони. Для повного розчинення оболонки необхідно близько 100 млн сперміїв, проте лише кілька з них проникає всередину яйцеклітини, і лише один з’єднує своє ядро з ядром материнської гамети, несучи генетичний код батька.

Утворюється нова клітина — зигота.

У момент запліднення визначається стать майбутньої дитини. Кожен ооцит має 22 аутосоми й одну статеву Х-хромосому (22+Х). Кожен сперматоцит несе 22 аутосоми й одну X (22+Х) або Υ (22+Υ) хромосому. Якщо ооцит запліднюється сперматоцитом, який містить Х-хромосому (22+Х), народжується дівчинка (44+ХХ), якщо спермій несе генетичний код Υ (22+Υ), народжується хлопчик (44+ΧΥ).

Розвиток плодового яйця

Через добу після запліднення зигота починає ділитись, просуваючись при цьому по матковій трубі (рис. 8.1). Цей процес триває 3 доби. В порожнину матки зародок потрапляє на стадії морули і складається з двох видів клітин — одні з них, більші й темніші, скупчуються в центрі клітини, утворюючи ембріобласт (з якого надалі розвивається плід), інші — менші і світліші — утворюють зовнішній шар — трофобласт, який забезпечує імплантацію і живлення зародка (рис. 8.2).

Рис. 8.1. Міграція плодового яйця

У порожнині матки морула перебуває до імплантації ще 3 доби, перетворюючись за цей час на бластоцисту. На 7 добу завдяки гістолітичним ферментам, які починає виділяти трофобласт, бластоциста розчиняє тканини слизової оболонки матки. Плодове яйце занурюється у функціональний шар ендометрія. Цей процес називається імплантацією. Розпочинається якісно новий стан організму жінки — вагітність. На кінець 8-ї доби імплантація (нідація) завершується, отвір над зародком заростає. Живлення бластоцисти в цей час здійснюється завдяки секрету залоз ендометрія.

Після імплантації трофобласт починає секретувати хоріонічний гонадотропін, з появою навіть мінімальних кількостей якого в організмі жінки починаються зміни: припиняється менструальний цикл, жовте тіло менструації перетворюється на жовте тіло вагітності, ендометрій трансформується в децидуальну оболонку.

Після повної імплантації на поверхні трофобласта утворюються вирости — ворсини, з яких надалі розвивається ворсинчаста оболонка (chorion). У цей час ворсинки вкривають всю поверхню хоріона. Згодом плодове яйце, збільшуючись, виступає в порожнину матки, ця поверхня втрачає контакт зі слизовою оболонкою, а, отже, і трофічну функцію, тому ворсинки тут, ставши недоцільними, зникають, хоріон стає гладеньким. На тій частині хоріона, що прилягає до матки, ворсинки розростаються, розгалужуються, — тут починається формування плаценти.

Рис. 8.2. Схема дроблення яйцеклітини з утворенням морули: 1 — блискуча оболонка; 2 — полярні тільця; 3 — шари дроблення; 4 — світлі клітини, які утворюють зовнішній зародковий листок; 5 — темні клітини, які утворюють внутрішній зародковий листок

Отже, після запліднення, впродовж перших двох тижнів, запліднену яйцеклітину ми називаємо плодовим яйцем. З третього тижня настає ембріональний період. Проходить диференціювання оболонок, ріст ембріона (рис. 8.3). З 10-го тижня після останньої менструації, або через 8 тижнів після запліднення ембріональний період закінчується. З цього моменту зародок називається плодом.

Рис. 8.3. Схема розвитку плодового яйця: 1 — порожнина амніона; 2 — жовтковий мішок; 3 — мезенхіма; 4 — трофобласт; 5 — первинний хоріон; 6 — зачаток ембріона; 7 — справжній хоріон; 8 — ворсини справжнього хоріона (майбутній гіллястий хоріон); 9 — алантоїс і його судини; 10 — зачаток пуповини

У цей час плід оточений навколоплодовими водами і трьома оболонками, дві з яких — водна (amnion) та ворсинчаста (chorion) — належать плоду, а одна — децидуальна (decidua) — матері (рис. 8.4.).

Децидуальною оболонкою називають видозмінений у зв’язку з вагітністю ендометрій. Цю оболонку називають ще відпадаючою, оскільки після народження плода вона разом з іншими оболонками відокремлюється від матки і народжується.

Ворсинчаста оболонка розвивається з трофобласта. Хоріон спочатку вкритий ворсинками суцільно, на всій поверхні, згодом ворсинки залишаються лише на його частині, зверненій до матки, де розвивається плацента.

Водна оболонка — внутрішня, найближча до плода тонка оболонка. Епітелій водної оболонки бере участь в утворенні навколоплодових вод.

Плацента (рис. 8.5). Наприкінці вагітності діаметр плаценти сягає 15-20 см, товщина — 2-3 см, маса — 500-600 г. Плацента розміщується переважно на передній чи задній стінці матки в ділянці її тіла.

Плацента має дві поверхні — материнську, що прилягає до стінки матки, і плодову, вкриту амніотичною оболонкою, під якою від периферії плаценти до місця прикріплення пуповини йдуть судини. Материнська поверхня плаценти має сірувато-червоний колір. Вона поділена на частинки (котиледони).

Функції плаценти:

• трофічна та газообміну — з крові матері плід отримує кисень і необхідні поживні речовини;
• видільна — у кров матері виводяться продукти обміну та вуглекислота;
• ендокринна — плацента є тимчасовою залозою внутрішньої секреції. В ній утворюються гормони;
• бар’єрна — плацента гальмує перехід до плода деяких речовин та мікроорганізмів. На жаль, ця функція обмежена: алкоголь, нікотин, наркотичні речовини проходять через плаценту і можуть чинити шкідливий вплив на плід.

Упродовж вагітності мати, плацента і плід є єдиною функціональною системою. Плацента і плід утворюють фетоплацентарний комплекс. Деякі функції плацента і плід виконують спільно, зокрема, естрогени синтезуються не лише плацентою, а й наднирковими залозами плода, тому зниження екскреції цих гормонів із сечею свідчить про порушення стану плода.

Пуповина (рис. 8.5) — канатик завдовжки близько 50 см, діаметр якого дорівнює 1-2 см, що з’єднує тіло плода і плаценту. У ній проходять 2 артерії, що несуть венозну кров від плода до плаценти, і вена, якою артеріальна кров іде від плаценти до плода. Прикріплення пуповини до плаценти може бути центральним (посередині плаценти), боковим (по периферії плаценти), крайовим (по краю плаценти) і дуже рідко — оболонковим.

Послід є сукупністю плаценти, пуповини, оболонок (амніотичної, ворсинчастої, децидуальної).

Навколоплодові води містяться в порожнині амніона. Продукція вод починається з дванадцятого дня гестації. В терміні вагітності 36-38 тижнів їх кількість досягає максимуму — 1-1,5 л, після 38 тижня води починають всмоктуватися, об’єм амніотичної порожнини зменшується.

Рис. 8.4. Матка з плодовим яйцем на 8-му тижні вагітності: 1 — плід в амніотичній оболонці; 2 — базальна оболонка; 3 — гіллястий хоріон (майбутня плацента); 4 — залишок жовткового мішка; 5 — парістальна оболонка; 6 — порожнина матки; 7 — гладенький хоріон; 8 — капсулярна оболонка

Рис. 8.5. Плодове яйце в матці на кінець вагітності: 1 — плід; 2 — хоріон; 3 — шийка матки; 4 — амніон; 5 — пуповина; 6 — плацента; 7 — стінка матки

Функції навколоплодових вод:

• створюють умови для вільного росту і розвитку плода та його рухів;
• захищають плід від несприятливих впливів;
• захищають пуповину від стиснення між тілом плода та стінкою матки.

Під час пологів нижній полюс амніотичної оболонки (плодового міхура), заповнений навколоплодовими водами, сприяє нормальному перебігові періоду розкриття шийки матки.