Акушерство. Підручник. Хміль

Розміщення плода в порожнині матки. Акушерська термінологія

У першому, другому, на початку третього триместрів вагітності, коли навколоплодових вод відносно багато, а розміри плода порівняно невеликі, його розміщення в порожнині матки доволі варіабельне. В останні 2-3 місяці вагітності положення плода стає більш стійким і зберігається до його народження. Для характеристики розміщення плода у матці користуються спеціальними термінами.

Членорозміщення — це співвідношення окремих частин плода (голови, кінцівок, тулуба). Фізіологічним вважається згинальне членорозміщення плода, коли тулуб зігнутий, голівка нахилена до грудної клітки, верхні кінцівки схрещені на грудях, ніжки зігнуті в колінних і кульшових суглобах і притиснуті до живота.

Положення плода — це відношення осі плода до вертикальної осі матки. Вісь плода — це умовна лінія, що проходить від потилиці до куприка. Розрізняють поздовжнє, косе і поперечне положення.

Поздовжнє положення — вісь плода збігається з вертикальною віссю матки.

Поперечне положення — вісь плода і вісь матки перетинаються під прямим кутом (рис. 6.16).

Косе положення — вісь плода і вісь матки перетинаються під гострим кутом.

Рис. 6.16. Поперечне положення плода: а) — перша позиція, передній вид; б) — друга позиція, задній вид

Рис. 6.17. Варіанти позиції і виду при потиличному передлежанні плода: а) — перша позиція, передній вид; б) — перша позиція, задній вид; в) — друга позиція, передній вид; г) — друга позиція, задній вид

Позиція плода — розташування спинки плода щодо правого або лівого боків матки. Розрізняють першу та другу позиції (рис. 6.16).

Перша позиція — спинка плода обернена до лівого боку матки.

Друга позиція — спинка плода обернена до правого боку матки.

При поперечних і косих положеннях плода позицію визначають за голівкою (рис. 6.16).

Вид позиції — відношення спинки плода до передньої чи задньої стінки матки. Розрізняють передній та задній вид. При передньому виді спинка плода обернена до передньої стінки матки, при задньому — до задньої (рис. 6.17).

Передлежання плода — розташування крупної частини плода (голівки чи таза) щодо площини входу в таз. Відповідно розрізняють головне і тазове передлежання.

Передлегла частина — це частина плода, що розміщена ближче до входу в малий таз і першою проходить через пологові шляхи. Якщо при головному передлежанні найнижче розміщується потилиця, то таке передлежання називається потиличним.

Вставлення голівки — розміщення сагітального шва відносно симфізу і крижового мису (промонторію).

Зовнішнє акушерське дослідження за допомогою прийомів Леопольда — Левицького

При зовнішньому обстеженні вагітних і роділь для визначення розташування плода в матці застосовують пальпацію, яку проводять послідовно, використовуючи 4 прийоми, запропоновані Леопольдом і Левицьким (рис. 6.18).

Вагітна лежить на твердій кушетці на спині. Той, хто досліджує, стає (або сідає) праворуч від вагітної обличчям до її обличчя.

Перший прийом. Долоні обох рук кладуть горизонтально в ділянці дна матки, щільно охоплюючи її (пальці при цьому зближені). Обережно натискують на дно. Визначають при цьому рівень стояння дна матки і частину плода, розташовану в дні.

Другий прийом. Обидві руки розміщують на бокових поверхнях матки на рівні пупка. Почергово правою і лівою рукою проводять пальпацію частин плода. Обережно натискуючи долонями і пальцями рук на бічні поверхні матки визначають з одного боку щільну, гладеньку, широку частину — спинку плода, з протилежного — дрібні частини (ручки, ніжки). Цим прийомом визначають положення, позицію, вид і рухи плода, а також тонус матки, кількість вод.

Третій прийом. Правою рукою охоплюють передлеглу частину плода (великий палець з одного боку і чотири — з протилежного боку нижнього

І прийом;

II прийом;

IIІ прийом;

IV прийом;

Рис. 6.18. Зовнішнє акушерське дослідження прийомами Леопольда — Левицького

сегмента матки. Визначають характер передлеглої частини і її положення відносно до входу в малий таз. Голівка при цьому пальпується у вигляді щільного кулеподібного утвору з чіткими контурами. Намагаються змістити голівку праворуч і ліворуч. Якщо голівка ще не вставилася в малий таз, вона легко переміщується, «балотує». При тазовому передлежанні визначається об’ємна частина м’якуватої консистенції, не здатна до балотування. При поперечному і косому положеннях плода передлегла частина не пальпується.

Четвертий прийом. Застосовується для визначення відношення передлеглої частини до площин малого таза. Для проведення четвертого прийому за Леопольдом — Левицьким стають праворуч від вагітної обличчям до її ніг. Долоні обох рук кладуть на бокові поверхні нижнього сегмента матки і обережно кінчиками пальців намагаються проникнути між передлеглою частиною і боковими відділами входу в малий таз. Якщо при цьому пальці рук підводяться під голівку, то вона розміщена над входом у малий таз. Якщо це не вдається, — голівка фіксована у вході в малий таз малим або великим сегментом.

Вислуховування серцебиття плода (аускультація)

Визначення серцевих тонів за допомогою ультразвукового апарата стає можливим після 8 тижня вагітності. Акушерським стетоскопом серцева діяльність плода визначається з початком другої половини вагітності.

Вагітна займає положення лежачи на кушетці на спині з витягнутими ногами та оголеним животом. Стетоскоп ставлять у місце найбільш чіткого вислуховування серцебиття плода перпендикулярно до передньої черевної стінки. Один кінець лійки стетоскопа щільно притиснутий до живота вагітної, до другого кінця стетоскопа прикладають вушну раковину (в момент вислуховування стетоскоп руками не тримати) (рис. 6.19).

Рис. 6.19. Вислуховування серцебиття плода (друга позиція, передній вид)

Серцебиття найвиразніше прослуховується з боку спинки плода, а при лицевому передлежанні — з боку грудної клітки (ліворуч — при першій позиції, праворуч — при другій позиції, при головному передлежанні — нижче пупка, при тазовому — вище пупка). Частота серцевих скорочень плода — 120-140 уд/хв. Тони серця подвійні, ритмічні, не збігаються з пульсом вагітної.

Вимірювання висоти стояння дна матки та обводу живота вагітної

Для дослідження застосовують сантиметрову стрічку. Вагітна займає положення лежачи на спині, з оголеним животом, випрямленими і зведеними разом ногами. Сечовий міхур і пряма кишка повинні бути спорожнені.

Щоб визначити висоту стояння дна матки, правою рукою фіксують початок сантиметрової стрічки до середини верхнього краю лобкового зчленування. Стрічку розміщують по середній лінії живота. Лівою рукою визначають висоту стояння дна матки і зазначають шукану величину (рис. 6.20).

Рис. 6.20. Вимірювання висоти стояння дна матки сантиметровою стрічкою

Для вимірювання обводу живота початок сантиметрової стрічки беруть у ліву руку, протягують стрічку під спиною вагітної на рівні задньо-верхніх остей клубових кісток, перехоплюють її правою рукою і вимірюють обвід живота вагітної на рівні пупка (рис. 6.21).