Акушерство. Підручник. Хміль

Розділ V. Клінічна анатомія та фізіологія жіночих статевих органів

Акушерка та фельдшер не можуть ефективно здійснювати свою практичну діяльність без розуміння клінічної анатомії та фізіологічних процесів, які перебігають в організмі жінки у дитячому віці, юності, репродуктивному періоді та менопаузі. Цей розділ розглядає ті аспекти жіночої репродуктивної анатомії та фізіології, які є необхідними для акушерки та фельдшера.

Жіночі статеві органи поділяють на зовнішні й внутрішні. Межею між ними є дівоча пліва (hymen).

Зовнішні статеві органи

До зовнішніх статевих органів (genitalia externa, vulva) належать: лобковий горб, великі й малі статеві губи, клітор (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Зовнішні жіночі статеві органи: 1 — лобковий горб; 2 — клітор; 3 — зовнішній отвір сечівника; 4 — мала статева губа; 5 — велика статева губа; 6 — дівоча пліва; 7 — вхід у піхву; 8 — задня спайка; 9 — промежина; 10 — анус

Лобковий горб (mans pubis) — багате на підшкірну жирову клітковину підвищення, що міститься спереду і вище від лобкового зчленування. У жінок волосистість на лобковому горбі обмежена вгорі горизонтальною лінією. Коли дівчинка ще не досягла статевої зрілості, волосся у ділянці лобкового горба немає; під час клімактеричного періоду та менопаузи волосся починає рідшати. Ріст волосся за чоловічим типом, коли волосистість поширена по середній лінії до пупка, вкриває внутрішні поверхні стегон, свідчить про порушення діяльності яєчників та надниркових залоз.

Великі статеві губи (labia majora pudendi) — дві поздовжні складки шкіри, що оточують з боків статеву щілину. Спереду переходять у шкіру лобкового горба, ззаду з’єднуються, утворюючи задню спайку губ (comissura labiorum posterior). Простір між задньою спайкою та анусом називають акушерською промежиною (perineum). Висота її у більшості жінок становить 3-4 см. Якщо висота промежини більша, ніж 4 см, її називають високою, якщо менша, ніж 3 см, — низькою. Промежина часто травмується під час пологів, на місці розриву утворюються рубці, порушується структура тазового дна. У разі повторних травм під час наступних пологів тонус м’язів тазового дна, які є опорним апаратом матки, знижується, тому може настати опущення, а згодом і випадання матки.

У товщі задньої третини великих статевих губ містяться великі присінкові (вестибулярні), або бартолінові, залози (glandulae vestibularis majores). Їх розміри досягають 10-15 мм завдовжки та до 6-8 мм завширшки. Це альвеолярно-трубчасті залози, при статевому збудженні вони виділяють секрет, що зволожує вхід у піхву. Вивідні протоки бартолінових залоз відкриваються у борозенці між малими статевими губами та дівочою плівою. При запальних захворюваннях бартолінових залоз, зокрема при гонореї, навколо зовнішніх отворів вивідних проток з’являється гіперемія.

Малі статеві губи (labia minora pudendi) — пара шкірних складок, розміщених медіально паралельно до великих статевих губ, не містять ніяких волосин, проте у них розміщена велика кількість венозних пазух, сальних залоз та нервових закінчень. Вони можуть мати довільну форму — від незначної до листоподібних складок 2-3 см завдовжки. Спереду вони з’єднуються в ділянці клітора, утворюючи його вуздечку та крайню плоть, ззаду зливаються з великими статевими губами.

Клітор (clitoris) — невелике конусоподібне утворення, розміщене перед сечівником, завдовжки 2-3 см, що складається з голівки, тіла та ніжок. Лише голівку, яка має діаметр близько 0,5 см, ми можемо побачити ззовні, вона покрита плоским епітелієм. Тіло складається із пари печеристих тіл. Завдяки великій кількості нервових закінчень, які містять клітор та статеві губи, вони є органами статевого чуття.

Присінок піхви (vestibulum vaginae) обмежений з боків малими статевими губами, спереду — клітором, ззаду — задньою спайкою, зсередини — гіменом. Сюди відкриваються вивідні протоки бартолінових залоз та зовнішній отвір сечівника.

Сечівник (uretra) у жінки завдовжки см, межує з передньою стінкою піхви, має два сфінктери — зовнішній та внутрішній. Зовнішній отвір його розміщений на 2-3 см позаду клітора.

Дівоча пліва (hymen) — це сполучнотканинна перетинка, що закриває вхід у піхву в незайманих дівчат. Отвір дівочої пліви може мати різну форму, іноді таких отворів є два. Якщо гімен не має отвору, це може стати на заваді відтоку менструальної крові та є явищем патологічним. Під час першого статевого акту дівоча пліва розривається, при цьому буває незначна кровотеча. На місці дівочої пліви залишаються гіменальні сосочки (caruncula hymenalis), а після перших пологів — миртоподібні сосочки (caruncula myrtiformis).